Справа № 308/13089/20
2-з/308/29/20
11 грудня 2020 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі судді Зарева Н.І., за участю секретаря судового засідання Віраг Е.М. розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 , про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви, -
До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій вона просить вжити заходи забезпечення позову до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, а саме накласти арешт на належне ОСОБА_2 кафе літ. А (І черга), загальною площею 291,7 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
В обгрунтування поданої заяви про забезпечення позову, заявниця зазначяє, що 01.08.2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики. У відповідності до даного договору ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_2 прийняла грошову позику в розмірі 137 000 (сто тридцять сім тисяч) гривень 00 копійок зі строком повернення 01.08.2020 року. Позика була надана ОСОБА_2 для особистих потреб.
Укладення договору позики було підтверджено відповідною письмовою розпискою ОСОБА_2 від 01.08.2018 року.
При цьому грошові кошти у розмірі 137 000 гривень були передані останній у момент підписання розписки.
Вказані грошові кошти, згідно умов розписки, відповідач зобов'язувався повернути ОСОБА_1 1 серпня 2020 року, однак, станом на дату подання відповідної заяви відповідач відмовляється добровільно повернути отримані в борг грошові кошти.
У зв'язку із вказаними обставинами ОСОБА_1 має намір звернутись до Ужгородського міськрайонного суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики на зазначену суму.
У той же час, заявник зазначила, що при укладенні договору позики відповідач повідомила позивачу, що має у приватній власності об'єкт нерухомості - кафе літ. А (І черга), загальною площою 291,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому заявник вважає, що в разі задоволення позовної заяви гр. ОСОБА_1 у даній справі, здійснити виконання рішення суду буде практично неможливо, оскільки у ОСОБА_2 будуть відсутні будь-які права на вищевказаний об'єкт нерухомого майна, у зв'язку з чим заявник звернувся до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на зазначене нерухоме майно.
Дослідивши та оцінивши подану заяву та додані до неї документи, суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22 грудня 2006 № 9 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідного виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Крім того, суд у мотивувальній частині ухвали про забезпечення позову повинен вказати мотиви, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
Із поданої заяви вбачається, що заявник ОСОБА_1 має намір звернутись до Ужгородського міськрайонного суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики на суму 137 000 гривень і припускає, що уразі задоволення позову здійснити виконання рішення суду буде фактично неможливо. При цьому, заявниця не зазаначає, в чому саме полягає така загроза і чим це підтверджується.
Слід констатувати, що наявність спору про стягнення заборгованості за договором позики сама по собі не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне на праві приватної власності ОСОБА_2 нерухомого майна з огляду на те, що заявником не доведено належними, допустимими та достовірними доказами, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення вимог позову. Посилання заявника на відмову майбутнього відповідача добровільно виконати взяті на себе зобов'язання за договором позики не свідчить про ризик неможливості чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а є тільки припущенням заявника. До того ж заявником не наведено обставин, що у разі винесення судом рішення на користь позивача, у майбутнього у відповідача не буде можливості, іншого майна чи коштів, на які може бути звернено стягнення з метою погашення заборгованості.
Крім того, поданим Витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно за № 29426622 від 24.03.2011 року не підтверджується факт належності нерухомого майна ОСОБА_2 станом на дату подачі заяви.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що подана заява необгрунтована і задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 149, 150, 152, 153, 157, 260-261, 353-355 ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду області протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Н.І. Зарева