Справа № 761/38206/20
Провадження № 1-кс/761/23199/2020
02 грудня 2020 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , за участю слідчого ОСОБА_3 , представників власника майна ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання начальника 3-го відділу розслідування кримінальних проваджень ОСОБА_3 , погоджене з прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про арешт майна, тимчасово вилученого у кримінальному провадженні № 62019150000000170, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 березня 2019 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 364 КК України, -
25 листопада 2020 року на адресу Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання начальника 3-го відділу розслідування кримінальних проваджень ОСОБА_3 , погоджене з прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про арешт майна, тимчасово вилученого у період з 22 вересня 2020 року по 23 вересня 2020 року під час проведення обшуку за адресою; АДРЕСА_1 , а саме: - грошові кошти (долари США) на суму 579 545 тисяч; грошові кошти (українська гривня) у сумі 20 061 678 грн.; грошові кошти у сумі (Євро) на суму 95 640 тисяч.
Своє клопотання слідчий обґрунтовує тим, що слідчим управлінням фінансових розслідувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62019150000000170, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 березня 2019 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 364 КК України.
У період з 22 вересня 2020 року по 23 вересня 2020 року на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 24 серпня 2020 року проведено обшук приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яке використовується невстановленими особами з метою виготовлення підроблених документів фінансово-господарської діяльності ТОВ «ВКФ» «Образ», ТОВ «Укрграндпостач» та ТОВ «Маслодар 2019», в ході якого виявлено та вилучено: грошові кошти (долари США) на суму 579 545 тисяч; грошові кошти (українська гривня) у сумі 20 061 678 грн.; грошові кошти у сумі (Євро) на суму 95 640 тисяч.
З метою забезпечення збереження речових доказів, забезпечення спеціальної конфіскації, а також з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення у кримінальному провадженні, в органу досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на вищевказане тимчасово вилучене майно.
В судовому засіданні слідчий ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив його задовольнити з підстав у ньому наведених.
Представники власників майна адвокати ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 заперечували проти клопотання слідчого про накладення арешту на майно, посилаючись на зміст наданих письмових заперечень, просили відмовити у задоволенні клопотання, оскільки у клопотанні не доведено, що майно на яке планується слідчим накласти арешт відповідає критеріям ст. 98 КПК України, а ухвалою Київського апеляційного суду м. Києва від 19 листопада 2020 року вже було відмовлено у задоволенні клопотання слідчого ОСОБА_3 про арешт грошових коштів, які були вилучені в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, вислухавши пояснення слідчого ОСОБА_3 , представників власника майна ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого/прокурора, та відповідати вимогам закону.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а тому суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
За змістом ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
У свою чергу, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При вирішенні питання про арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення та достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Разом із цим, на переконання слідчого судді, у клопотанні належним чином не доведено той факт, що майно, на яке слідчим планується накласти арешт, відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, та має значення речових доказів для кримінального провадження № 620191500000000170 від 15 березня 2019 року.
Також, слідчий суддя звертає увагу на суто формальний характер постанови слідчого від 24 вересня 2020 року, копія якої надана представниками власника майна, яка також не містить посилання на конкретні критерії, визначені статтею 98 КПК України, яким нібито відповідає вилучене під час обшуку майно.
Більш того, матеріали клопотання не містять будь яких даних, які б документально підтверджували той факт, що тимчасово вилучене майно є доказом злочину, а вилучені грошові кошти зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення чи набуті кримінально протиправним шляхом. Крім того, слідчий звернувся до суду з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна під час обшуку з порушенням ст. 171 КПК України.
Крім цього, відповідно до узагальненої судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спецiалiзованого суду України з розгляду цивільних i кримінальних справ, арешт може бути накладено на майно підозрюваного, обвинуваченого, осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. При цьому таке майно може перебувати як у згаданих осіб, так і в інших фізичних або юридичних осіб. Щодо осіб, які не є підозрюваними, слідчим суддею не може бути прийнято ухвалу про арешт майна, навіть якщо у нього є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.
В той же час, слідчим та прокурором не надано доказів того, що в межах даного кримінального провадження було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 364 КК України, за фактом яких здійснюється досудове розслідування в рамках кримінального провадження 32020100110000040 від 31 липня 2020 року, а відтак арешт на тимчасово вилучене майно не може бути накладено з метою спеціальної конфіскації та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
Крім цього, слідчий суддя звертає увагу, що до клопотання не долучено копії ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва про надання дозволу на проведення обшуку та копії протоколу про проведення обшуку.
Також, як вбачається з наданих представниками власника майна, копії ухвали Київського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року, ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2020 року, якою накладено арешт на грошові кошти у сумі 579 545 доларів США, 20 067 678 гривень, 95 640 Євро, які були вилучені в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , скасовано та постановлено нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання старшого слідчого з ОВС третього відділу розслідування кримінальних правопорушень СУ ФР ОВПП ДФС ОСОБА_3 , погодженого прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про накладення арешту на грошові кошти у сумі 579 545 доларів США, 20 067 678 гривень, 95 640 Євро, які були вилучені в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , відмовлено.
З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин, слідчий суддя вважає, що досягнення мети досудового слідства в рамках даного кримінального провадження не може бути компенсоване таким підходом органу досудового розслідування щодо невмотивованого ініціювання питання про накладення арешту на майно.
Враховуючи викладене, слідчий суддя не знаходить достатніх підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на тимчасово вилучене майно у період з 22 вересня 2020 року по 23 вересня 2020 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні № 62019150000000170, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 березня 2019 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 364 КК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7, 9, 98, 131-132, 169-173, 233-234, 309-310, 392-393, 395, 532 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання начальника 3-го відділу розслідування кримінальних проваджень ОСОБА_3 , погоджене з прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про арешт майна, тимчасово вилученого за адресою: АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні № 62019150000000170, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 березня 2019 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 364 КК України - залишити без задоволення.
На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1