Справа № 307/48/17
Провадження № 2/307/22/20
17 листопада 2020 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Бобрушко В.І. при секретарях Ільницькій О.М., Пальонній М.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,
Представник ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди. В позовній заяві зазначив, що ОСОБА_2 , 11 травня 2016 року, в с. Велика Уголька по вул. Центральній, керуючи власним автомобілем марки «ЗИЛ-131», державний номерний знак НОМЕР_1 , в нетверезому стані , не врахувавши дорожню обстановку та не вибравши безпечної швидкості руху, допустив зіткнення з припаркованим на узбіччі автомобілем марки «ЗИЛ-131», державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 , внаслідок чого сталась дорожньо-транспортна пригода, і транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п.12.1 Правил дорожнього руху. На місці вчинення дорожньо-транспортної пригоди інспекторами ДАІ була складена схема дорожньо-транспортної пригоди, відібрано пояснення від учасників самої пригоди, в результаті чого відносно ОСОБА_2 були складені протоколи про адміністративне правопорушення за ст.124 та за ст.130 ч.1 КУпАП, які були направлені для розгляду до Тячівського районного суду. Постановою Тячівського районного суду від 2 червня 2016 року ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено штраф на суму 340 гривень. Постановою Тячівського районного суду від 2 червня 2016 року ОСОБА_2 за ст.130 ч.1 КУпАП було притягнуто до адміністративної відповідальності в виді штрафу на суму 3400 гривень. Внаслідок грубого порушення Правил шляхового руху ОСОБА_2 власнику автомобіля марки «ЗИЛ-131», державний номерний знак НОМЕР_3 , позивачу ОСОБА_1 булла спричинена матеріальна та моральна шкода. Так зокрема, матеріальна шкода складається з витрат, необхідних на ремонт автомобіля марки «ЗИЛ-131» та інших витрат, пов'язаних з ремонтом автомобіля. Відповідно до звіту №70/05 від 23.05.2016 року про визначення матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля марки «ЗИЛ-131», державний номерний знак НОМЕР_2 , який проведено оцінювачем авто-товарознавцем ОСОБА_4 , вартість матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля марки «ЗИЛ-131», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 , з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, які підлягають заміні, складає 51126,91 гривень. Крім того, за проведення оцінки позивачем сплачено суму 1200 гривень. На час дорожньо-транспортної пригоди за кермом транспортного засобу перебував відповідач ОСОБА_2 , який є власником даного транспортного засобу. Обставини справи щодо вчинення дорожньо-транспортної пригоди та факту заподіяння шкоди позивачу саме з вини ОСОБА_2 в силу ч.4 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню під час розгляду справи, предметом якої є цивільно-правові наслідки дій відповідача. Відповідно до обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів автомобіль належний позивачу на час дорожньо-транспортної пригоди не був застрахований. Внаслідок неправомірних дій відповідача, позивач має право на відшкодування упущеної вигоди, тобто на відшкодування збитків, які він поніс внаслідок того, що транспортний засіб було пошкоджено та його не можливо було використовувати за призначенням. Так, відповідно до листа приватного підприємства «РЕВЕРС-ТРАНС» від 22.12.2016 року за №142 автомобіль марки «ЗИЛ-131», вантажопідйомністю до 7 тонн за місяць приносить чистого доходу 15500 гривень. Дорожньо-транспортна пригода сталася 11 травня 2016 року, а станом на 11 січня 2016 року автомобіль не відремонтовано, отже упущена вигода складає 8 місяців *15500 гривень=124000 гривень. Позивачу внаслідок винних та неправомірних дій відповідача, крім матеріальної шкоди та упущеної вигоди було заподіяно моральну шкоду. Моральна шкода завдана позивачу, полягає в порушенні його права власності, зокрема внаслідок пошкодження транспортного засобу позивача, зазнав не мало переживань та страждань того, що особа, відповідальна за збитки не поновлює порушене право позивача та не сплачує в добровільному порядку шкоду завдану позивачу. Хвилювання та думки як відновити свій транспортний засіб, тримали позивача у постійній нервовій та психологічній напрузі, що вплинуло на відносини в сім'ї та роботі. Також, фактично втративши можливість вільно користуватися транспортним засобом, позивач змушений витрачати значний час для пересування громадським транспортом на роботу та по робочих справах, внаслідок чого змінився звичний робочий день, оскільки витрачав чимало часу на поїздки до оцінювачів, автомагазинів, станцій технічного обслуговування, державної автомобільної інспекції, органів судової влади, з метою визначення вартості спричиненої шкоди, купівлі запасних частин, отримання необхідних документів для звернення до суду. Внаслідок неправомірних дій відповідача, позивач був змушений вживати заходи щодо відновлення порушених прав, в тому числі і в судовому порядку, що потягло за собою додаткові переживання, хвилювання, стрес, а також втрату робочого часу та додаткові матеріальні витрати, а тому заподіяну йому моральну шкоду він оцінює в сумі 20000 гривень. Обставини, які б свідчили про наявність непереборної сили або умислу потерпілого, відсутні, а тому відповідач по справі ОСОБА_2 як власник джерела підвищеної небезпеки повинен нести відповідальність щодо відшкодування упущеної вигоди, а також спричиненої матеріальної та моральної шкоди, у зв'язку з використання джерела підвищеної небезпеки.
Просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 51126,91 гривню, упущену вигоду в сумі 124000 гривень та 20000 гривень моральної шкоди.
Відповідач ОСОБА_2 надіслав до суду в письмові заперечення, в яких зазначив, що позовну заяву вважає необгрунтованою та такою, що не відповідає фактичним доказовим фактам і обставинам, що передбачені нормами цивільного та цивільно-процесуального законодавства. Позивач як доказ у справі долучив постанови Тячівського районного суду від 02.06.2016 року у адміністративних справах за ст. 124 та ст. 130 КУпАП. Системним аналізом змісту вказаних постанов він дійшов висновку, що такі не можуть бути належно допустимими доведеними доказами у справі цивільного провадження, оскільки резолютивними частинами ні у справі за ст.124 КУпАП, ні за ст. 130 КУпАП, він не був судом визнаний винним, як це передбачено ст.280 КУпАП. Вимога про відшкодування шкоди є безпідставною, оскільки не підтверджена жодним доказом, не підтверджено те, що він, ОСОБА_2 , на час заподіяння шкоди був власником джерела підвищеної небезпеки, чи володів таким джерелом на відповідній правовій основі, а отже, і цей обраний позивачем спосіб щодо його правової відповідальності є недоведеним у справі. Як доказ розміру матеріального збитку, позивач додав до позову звіт №70/05 від 23.05.2016 року, який був виконаний приватним підприємцем, суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 , що є недопустимим доказом у справі. Вказане товарознавче дослідження проводилось не за призначенням суду, а суб'єкт товарознавчої оцінювальної діяльності ОСОБА_4 не є судовим експертом і не відноситься до категорії осіб, визначених ч.2 ст. 53 ЦПК України. Вказане виключило можливість фіксації факту ознайомлення і попередження товарознавця про відповідальність за завідомо помилковий, чи не правдивий його звіт, а отже цей доказ не може розглядатися судом як допустимий та доведений позивачем. Крім того, огляд пошкодженого транспортного засобу ОСОБА_1 та його товарознавче дослідження проводилося без його повідомлення про таке і запрошення його бути присутнім при цьому, щоб об'єктивно бачити наявність того чи іншого факту оцінки. У своїй позовній заяві, сторона позивача як на доказ у справі посилається на накладну №23/09 від 23.09.2016 року, однак цей документ не може розцінюватися як такий, що вказує на факт грошового визначення, оскільки не є фінансово-платіжним документом. Крім вказаного, позивач ОСОБА_1 як доказ у справі щодо втраченої вигоди подає лист ПП «Реверс-Транс» від 22.12.2016 року, яким констатується якийсь умовний факт, однак яким чином саме це відноситься до втраченої вигоди ОСОБА_1 у цьому листі не зазначається, а позивачем ніяких інших доказів щодо експлуатаційного режиму постійної роботи його транспортного засобу до позовної заяви не долучено, а тому слід вважати, що і цей доказ у справі є недоведеним. Оскільки рішеннями Тячівського районного суду від 02.06.2016 року у адміністративних справах за ст. 124 КУпАП та ст. 130 КУпАП, його винним не визнано, у зв'язку з чим вважає безпідставним та недоведеним відповідно до вищезазначених норм законодавства вимоги позивача щодо стягнення з нього компенсації моральної шкоди.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини та просять позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, посилаючись на викладені в письмових запереченнях обставини та просять в задоволенні позову відмовити. На подальший розгляд справи в судове засідання не з'явилися, хоч про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, а тому суд в порядку ст. 223 ЦПК України розглянув справу у їх відсутності на підставі наявних в справі доказів.
Заслухавши сторін та дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що 11 травня 2016 року по вул. Центральній в с. В. Уголька відповідач ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «ЗИЛ 131», державний номерний знак НОМЕР_1 , не врахувавши дорожню обстановку та не вибравши безпечної швидкості руху, допустив зіткнення з припаркованим на узбіччі транспортним засобом марки «ЗИЛ 31», державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода, а транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п.12.1 Правил дорожнього руху, та постановою Тячівського районного суду Закарпатської області від 2 червня 2016 року винним у вчиненні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди визнано відповідача ОСОБА_2 та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 гривень (Т.1 а.с.11).
В накладній від 23 вересня 2016 року за №23/09 зазначено, що ОСОБА_1 придбав в ТОВ «Елліс 2005» кабіну, вартістю 20000 гривень, радіатор, вартістю 4500 гривень, ГУФ, вартістю 2000 гривень, бампер, вартістю 1500 гривень, лебідку, вартістю 9000 гривень, дві ресори, вартістю 5000 гривень, бак паливний, вартістю 2000 гривень, балансір, вартістю 7000 гривень, компресор, вартістю 2000 гривень, помпу, вартістю 1000 гривень, генератор, вартістю 1000 гривень, гідро підсилювач, вартістю 2000 гривень (Т.1 а.с.13).
В довідці ПП «Реверс-Транс» від 22.12.2016 року за №142 зазначено, що автомобіль марки «ЗІЛ -131», вантажопідйомністю до 7 тонн, за місяць приносить чистого доходу в розмірі 15500 гривень (Т.1 а.с.14).
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 власником автомобіля марки «ЗИЛ 31», державний номерний знак НОМЕР_2 , є позивач ОСОБА_1 (Т.1 а.с.15).
Згідно звіту ПП ОСОБА_4 від 23.05.2016 року за №70/05 про визначення матеріального збитку з доданими фото-таблицями ринкова вартість автомобіля марки «ЗИЛ -131», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент пошкодження становить 159444 гривень, вартість відновлюваного ремонту становить 134536,43 гривень, вартість відновлювального ремонту з врахування коефіцієнту фізичного зносу становить 51126,91 гривень, вартість матеріального збитку становить 51126,91 гривень, (Т.1. а.с.16-48).
Відповідно до висновку авто товарознавчої експертизи від 21.12.2019 року за №3853/4342 ринкова вартість автомобіля марки «ЗИЛ 131», номерний знак НОМЕР_2 , станом на 11 травня 2016 року, тобто на день дорожньо-транспортної пригоди, складає 49860 гривень, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «ЗИЛ 131», номерний знак НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових частин станом на 11 травня 2016 року, тобто на час настання дорожньо-транспортної пригоди, складає 42229,07 гривень, матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля марки «ЗИЛ 131», державний номерний знак НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження, станом на 11 травня 2016 року, на час настання дорожньо-транспортної пригоди, складає 49860 гривень (Т.1 а.с.209-216)
Правильність даного висновку в судовому засіданні підтвердив допитаний експерт ОСОБА_6 .
Допитаний в якості свідка позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначив, що в день настання ДТП він почув удари та побачив біля двору як відповідач ОСОБА_2 своїм автомобілем вдарив один раз по його автомобілю, потім другий раз і потім виштовхнув його автомобіль на свій город. Після цього ОСОБА_2 розвернувся і почав своїм автомобілем бити по його автомобілю. В подальшому ОСОБА_2 взяв каністру з бензином і хотів підпалити його автомобіль, і сокирою почав бити по його автомобілю. Приїхали працівники поліції і догнали ОСОБА_2 з сокирою в руках. Причини для такої реакції відповідача не було. На даний час автомобіль в нього вдома, він його відремонтував. Експерт приходив до нього додому оглядати автомобіль. Він з автомобілем працював, привозив людям дрова. Письмових доказів, що з допомогою автомобіля він заробляв кошти, не має.
Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ч.1 та ч.2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, заподіяна неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно ст. 1192 ЦК України розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Статтею 1187 ЦК України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
З матеріалів справи вбачається, що з вини відповідача ОСОБА_2 сталася дорожньо-транспортна пригода 2 червня 2016 року, в с. В.Уголька по вул. Центральній, де він, керуючи вказаним автомобілем марки «ЗИЛ 131», державний номерний знак НОМЕР_1 , не врахував дорожню обстановку та не вибрав безпечної швидкості руху, внаслідок чого допустив зіткнення з припаркованим на узбіччі належним позивачу ОСОБА_1 автомобілем марки «ЗИЛ 31», державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода, і транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п.12.1 Правил дорожнього руху, що підтверджується постановою Тячівського районного суду від 02.06.2016 року.
Відповідно до ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
А тому саме відповідач ОСОБА_2 , який спричинив матеріальну шкоду позивачу ОСОБА_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, може бути відповідачем в даній цивільній справі.
З врахуванням наданих позивачем належних та допустимих доказів, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення на його користь матеріальної шкоди підлягають до часткового задоволення на суму 42229,07 гривень, що є вартістю відновлювального ремонту автомобіля марки «ЗИЛ 131», номерний знак НОМЕР_2 .
Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявністю її вини.
Згідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яку фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї.
Таким чином, суд вважає, що у зв'язку з протиправною винною поведінкою відповідача ОСОБА_2 у відношенні до позивача ОСОБА_1 , внаслідок чого заподіяно пошкодження автомобіля позивача, ОСОБА_1 на підставі вказаних норм закону має право на відшкодування з боку відповідача ОСОБА_2 також і моральної шкоди.
При вирішенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що протиправними діями відповідача ОСОБА_2 пошкоджено автомобіль позивача, що позивач мав переживання, хвилювання, стрес, а тому з врахуванням вимог розумності і справедливості, суд вважає за можливе позов в частині відшкодування заподіяної моральної шкоди задовольнити частково на суму 10000 гривень, яка є необхідною і достатньою для відновлення його нормальних життєвих зв'язків.
Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.
Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.
Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18) зроблено висновок, що «відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання. Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані. Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року по справі № 127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18) зазначено, що «тягар доведення наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди покладається на позивача, який має довести, що він міг і повинен був отримати визначені ним доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Таким чином, незважаючи на те, що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди також мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача».
Звертаючись із позовом про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач повинен здійснити точні розрахунки і підкріпити їх відповідними доказами, які безспірно підтверджували б їх розмір, однак цього позивачем зроблено не було.
Між тим, особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала би відповідну вигоду у разі, якщо б її право не було порушено іншою особою, тобто у разі неналежного виконання зобов'язання іншою особою. Позивач обґрунтовуючи суму збитків, вдався до припущення про можливість отримання ним прибутку саме у такому розмірі і саме за той період, тоді як законодавець вимагає доведеності реальної можливості отримання коштів.
Позивачем не надано доказів того, що він реально міг отримати саме таку вигоду, використовуючи автомобіль за призначенням і що за зазначений ним період його дохід був би саме на рівні 124000 гривні і в цей період не сталося б інших обставин, враховуючи характер його діяльності, які б перешкодили отриманню ним саме такого прибутку.
Доводи позивача з посиланням на доказ - довідку ПП «Реверс-Транс» від 22.12.2016 року за №142 щодо отримання місячного доходу в розмірі 15500 гривень автомобілем марки «ЗІЛ -131», вантажопідйомністю до 7 тонн, вказують на наявність лише теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу та не може бути підставою для його стягнення.
Наведені позивачем розрахунки є теоретичними, побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами, іншими належними і допустимими доказами, що свідчили б про конкретний розмір щомісячного доходу, який міг би і повинен був отримати позивач, якщо б відповідач не здійснив протиправних дій.
Отже, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог щодо завдання реальних збитків (упущена вигода) внаслідок пошкодження автомобіля відповідачем.
А тому, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення упущеної вигоди до задоволення не підлягають.
Судові витрати в частині сплати судового збору та витрат за проведення оцінки транспортного засобуслід покласти на відповідача ОСОБА_2 .
Керуючись ст.ст.5, 12, 81, 209, 223, 263, 265 ЦПК України, ст.ст. 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1192 ЦК України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Угля, Тячівського району, Закарпатської області, 42229 (сорок дві тисячі двісті двадцять дев'ять) гривень 07 копійок вартості відновлювального ремонту автомобіля, 10000 (десять тисяч) гривень моральної шкоди.
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Угля, Тячівського району, Закарпатської області, 522 гривні 29 копійок сплаченого судового збору, 1200 (одну тисячу двісті) гривень витрат за проведення оцінки транспортного засобу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання), при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу 13 «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Відомості про учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець с. Угля, Тячівського району, Закарпатської області, мешканець АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 27 листопада 2020 року.
Головуючий: В.І. Бобрушко