Справа № 306/1849/20
Провадження № 1-кс/306/330/20
11 грудня 2020 року м. Свалява
Слідчий суддя Свалявського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого СВ Свалявського ВП Мукачівського ВП ГУНП у Закарпатській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Свалявського відділу Мукачівської місцевої прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно в кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 12020070150000538 від 10.12.2020 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, -
З поданого клопотання та матеріалів, доданих до нього встановлено, що слідчим відділом Свалявського відділення поліції Мукачівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12020070150000538 від 10.12.2020 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.
Слідчий посилається на те, що відповідно до постанови про визнання речовим доказом та приєднанням до матеріалів кримінального провадження від 10.12.2020 року, визнано речовим доказом легковий автомобіль марки "CHEVROLET AVEO TC58U" д.н.з. НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_2 , на праві приватної власності належить ОСОБА_5 , та легковий автомобіль "BMW" моделі "X5", д.н.з. НОМЕР_3 , який згідно свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_4 , на праві приватної власності належить ОСОБА_6 .
Оглянувши клопотання про арешт майна та додані до нього документи, та оцінивши на предмет відповідності його вимогам КПК України, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Згідно зі ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із таких заходів є арешт майна.
Відповідно до загальних правил застосування заходів забезпечення кримінального провадження, визначених ст. 132 КПК України, застосування таких заходів не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою застосування цих заходів, наявна потреба досудового розслідування в їх застосуванні, можливість виконання завдання досудового розслідування лише за умови їх застосування, ця потреба виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого.
Відповідно до вимог ч. ч. 5, 6 ст. 132 КПК України, при розгляді питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються. До клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
За приписами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У відповідності до ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Частиною 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Із системного аналізу норм КПК України, зокрема, ст. 64-2 КПК України ст.ст. 170-171 КПК України, слідує, що з клопотанням до слідчого судді про арешт майна третьої особи, щодо якої вирішується питання про арешт майна, уповноважений звертатись лише прокурор.
Однак, вищезазначених вимог при зверненні до слідчого судді з даним клопотанням не дотримано.
А саме, слідчий звертається з клопотанням про арешт майна в межах кримінального провадження № 12020070150000538 від 10.12.2020 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України. Отже, встановлено, що до слідчого судді звернувся слідчий, та ставить питання про арешт належного третій особі, майна.
Оскільки встановлено, що до слідчого судді звернулась не належна особа, то дане клопотання про арешт майна не відповідає вимогам ст. 171 КПК України.
В зв'язку з чим слідчий суддя вважає не можливим розглянути його, як про це просить в клопотанні слідчий.
Відповідно до ч. 3 ст. 172 КПК України слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
За наведених обставин слідчий суддя вважає, що відповідно до наведених вимог кримінального процесуального закону клопотання про арешт майна підлягає поверненню прокурору, який його погодив, та для усунення недоліків клопотання слід встановити строк - сімдесят дві години, початок обчислення якого рахувати з моменту фактичного отримання вказаного клопотання прокурором.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-172 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ Свалявського ВП Мукачівського ВП ГУНП у Закарпатській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Свалявського відділу Мукачівської місцевої прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно в кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 12020070150000538 від 10.12.2020 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України - повернути прокурору Свалявського відділу Мукачівської місцевої прокуратури ОСОБА_4 , для приведення у відповідність до вимог ст.. 171 КПК України.
Встановити строк, який не може перевищувати сімдесят дві години, для усунення зазначених у ній недоліків.
Роз'яснити, що повернення клопотання не є перешкодою для повторного звернення до слідчого судді з клопотанням про вжиття заходів кримінального провадження (арешт майна).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя Свалявського районного суду
Закарпатської області ОСОБА_1