Провадження №2/760/8178/20
Справа № 760/23755/20
11 грудня 2020 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Оксюти Т.Г.
за участю секретаря Горупа В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 28550,00 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ» є фінансовою установою, що надає фінансові послуги по наданню грошових коштів у вигляді фінансового кредиту на умовах строковості, зворотності, платності.
Між ТОВ «ФК «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ» та ОСОБА_1 укладено договір № 200314-9409-4 від 14.03.2020 року, відповідно до умов якого товариством відповідачу був наданий кредит у розмірі 5000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язалась повернути позику та сплатити проценти за користування нею.
Відповідно до п. 1.3 договору позика надається строком на 30 днів.
Відповідач взяті на себе зобов'язання по договору № 200314-9409-4 від 14.03.2020 року не виконала, у зв'язку з чим станом на 25.08.2020 року виникла заборгованість у розмірі 28550,00 грн., з яких: 5000,00 грн. заборгованість за кредитом; 2550,00 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом відповідно до п. 1.2 договору; 21000,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 3.3 кредитного договору.
На підставі викладеного просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 04.11.2020 року у справі відкрито спрощене позовне провадження.
07.12.2020 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому він проти задоволення позову заперечував посилаючись на те, що ОСОБА_1 не підписував кредитний договір, що міститься в матеріалах справи та що підтверджується, на його думку, наданою копією його примірника договору.
Також зазначив, що у зв'язку з тим, що зі спливом строку кредитування припинилося право кредитора (стягувача) нараховувати проценти за кредитом, то після 13.04.2020 року Товариство не мало право нараховувати відсотки.
Крім того, позивачем не надано доказів видачі грошових коштів.
На підставі викладеного, просив відмовити у задоволенні позову.
Представник відповідача також подав клопотання про передачу справи за підсудністю, проведення судового засідання з викликом сторін та у режимі відеоконференції, а також про витребування доказів.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 10.12.2020 року у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи з повідомленням сторін у режимі відеконференції відмовлено.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 10.12.2020 року у задоволенні клопотання представника відповідача про витребування доказів відмовлено.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 10.12.2020 року у задоволенні клопотання представника відповідача про передачу справи за підсудністю відмовлено.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, учасники справи в судове засідання не викликались.
Дослідивши матеріали справи, врахувавши заяву представника позивача, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 13.04.2020 року між сторонами був укладений договір № 200314-9409-4, відповідно до умов якого відповідачу позивачем був наданий кредит у розмірі 5000,00 грн.
Представник відповідача у відзиві заперечував проти укладання вказаного договору, зазначив, що відповідач його не підписував на підтвердження чого надав свій примірник кредитного договору, на що слід зазначити наступне.
Кредитний договір укладено в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://monetka.com.ua та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Представник відповідача у відзиві заперечує факт укладення кредитного договору, зазначаючи, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що саме ОСОБА_1 давав згоду на укладення договору в електронній формі із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Крім того, зазначив, що відповідач вказаний кредитний договір не підписував на підтвердження чого надав свій примірник кредитного договору, на що слід заначити наступне.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».
Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов'язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов'язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
На підтвердження укладення договору №200314-9409-4 від 14.03.2020 позивачем надано послідовність укладення цього договору, з якої вбачається, що 14.03.2020 року о 09:01:03 годин відповідач зареєструвався на веб-сайті в мережі Інтернет https://monetka.com.ua, для чого пройшов ідентифікацію та верифікацію особи (заповнив анкету-заяву з зазначення прізвища, ім'я та по-батькові, даних паспорту, РНОКПП, місця проживання, місця реєстрації, зазначив реквізити картки для отримання кредиту), підтвердив номер мобільного телефону
О 09:50:20 год. відповідач ознайомився з умовами надання кредиту, умовами кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, після чого на фінансовий номер (номер мобільного телефону, вказаний відповідачем) був надісланий одноразовий ідентифікатор НОМЕР_1: «Для надання згоди на умови договору необхідно було ввести одноразовий ідентифікатор НОМЕР_1 ».
Кредитний договір був підписаний відповідачем 14.03.2020 року о 09:50:18 годин шляхом введення одноразового ідентифікатора НОМЕР_1 в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі Інтернет https://monetka.com.ua.
Таким чином, доводи відповідача про те, що він не підписував кредитний договір є безпідставними, оскільки законом передбачено можливість підписання електронного договору одноразовим ідентифікатором. Законом не визначено обов'язковість підписання електронного правочину електронним цифровим підписом.
Що стосується заперечень представника відповідача стосовно того, що кредитний договір наданий позивачем не відповідає кредитному договору наявному у відповідача ОСОБА_1 , то суд не приймає їх до уваги, оскільки відповідачем не надано доказів справжності його договору.
Відповідачем вказаний кредитний договір у судовому порядку не оспорюється, клопотань про призначення експертизи не надходило.
Таким чином, судом достовірно встановлено факт укладення між ТОВ «ФК «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ» та ОСОБА_1 кредитний договір №200314-9409-4 від 14.03.1010 року.
Відповідно до п. 1.3 договору позика надається строком на 30 днів.
Встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором та здійснив перерахування на картковий рахунок відповідача грошових коштів, що підтверджується платіжним документом №204700572 (а.с. 19).
Заперечення представника відповідача в частині того, що в матеріалах справи відсутні докази видачі грошових коштів судом не приймаються до уваги, оскільки спростовуються вищевикладеним.
Встановлено, що відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконала та суму кредиту не повернув.
Згідно розрахунку заборгованості відповідача за договором № 200314-9409-4 від 14.03.2020 року станом на 25.08.2020 року у відповідача наявна заборгованість в сумі 28550,00 грн., з яких: 5000,00 грн. заборгованість за кредитом; 2550,00 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом відповідно до п. 1.2 договору; 21000,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 3.3 кредитного договору.
З даних електронних реєстрів вбачається, що позивач - «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ» є юридичною особою, яка не перебуває в процесі припинення, та включене до Державного реєстру фінансових установ 10.02.2017 року як фінансова компанія, а тому має право надавати фінансові послуги відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
Цивільний кодекс України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов'язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
За змістом ст.ст. 526, 615 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.
Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ» перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті.
Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився з ними.
За таких обставин суд вважає, що договір був укладений та підписаний в електронній формі, і такі дії сторін узгоджуються з вимогами ст.ст. 6, 627 ЦК України та ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом 1.2 договору сторони погодили процентну ставку за користування кредитом у розмірі - 1,7 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом у межах строку, визначеного в п. 1.3 цього договору.
Згідно п. 3.3 договору, у разі порушення строків повернення кредиту встановленим п. 1.3 договору, позичальник сплачує Товариству плату за користування кредитом за підвищеною процентною ставкою у розмірі 3,5% від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожен день користування кредитом понад встановлений строк.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Відповідно до умов укладеного сторонами кредитного договору від 14.03.2020 року його строк дії був визначений сторонами у 30 днів, з можливістю пролонгації договору. Саме цей строк був узгоджений сторонами як кінцевий строк повернення кредитних коштів ОСОБА_1 .
При цьому, матеріали справи не містять даних про те, що позичальником було здійснено пролонгацію договору.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.
З огляду на викладене, ТОВ «ФК «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ» позбавлений можливості нараховувати ОСОБА_1 заборгованість за процентами за користування кредитними коштами після спливу строку кредитування (після 13.04.2020 року), оскільки у даному випадку Товариство має право на захист своїх прав на підставі статті 625 ЦК України.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором в сумі 5000,00 грн. та заборгованості за нарахованими процентами відповідно до п. 1.2 кредитного договору з 14.03.2020 року по 13.04.2020 року в сумі 2550,00 грн.
У задоволенні вимог про стягнення заборгованості по нарахованим відсоткам в сумі 21000,00 грн. за період з 13.04.2020 року по 11.08.2020 року слід відмовити.
Що стосується витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В обґрунтування вимог про стягнення витрат на правову допомогу позивачем не надано доказів їх понесення, а саме не надано квитанції про сплату зазначених послуг, не надано акт виконаних робіт (детальний з описом проведених робіт з урахуванням часу тощо).
З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для стягнення витрат на правову допомогу.
Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з цього, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2102,00 грн. судового збору, сплаченого при зверненні до суду.
Керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 525, 526, 549, 610, 612, 622, 625, 629, 638, 641,644, 1048 - 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію», ст.ст. 12,13, 76-81, 137, 141, 209, 258, 259, 263- 268, 273 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ», адреса: м. Київ, бул. Вацлава Гавела, буд. 4, оф. 520, код ЄДРПОУ: 41146462, заборгованість за кредитним договором № 200314-9409-4 від 14.03.2020 року в сумі 7550,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ», адреса: м. Київ, бул. Вацлава Гавела, буд. 4, оф. 520, код ЄДРПОУ: 41146462, судовий збір в сумі 2102,00 грн.
У задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ», адреса: м. Київ, бул. Вацлава Гавела, буд. 4, оф. 520, код ЄДРПОУ: 41146462;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя