Справа № 304/1098/20 Провадження № 2/304/356/2020
09 грудня 2020 рокум. Перечин
Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючої судді Гевці В.М.,
за участі секретаря судового засідання Гарайдич Р.А.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 304/1098/20 за позовом ОСОБА_1 до органу опіки та піклування Перечинської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про повернення відібраних дітей,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до органу опіки та піклування Перечинської районної державної адміністрації про повернення їй відібраних дітей, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які влаштовані до Центру соціальної опіки дитини «Дім милосердя», ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , які влаштовані до обласного Будинку дитини у м. Свалява.
Позовні вимоги мотивує тим, що вона та її колишній чоловік ОСОБА_2 є батьками малолітніх дітей, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . Рішенням Перечинського районного суду від 20 серпня 2019 року у справі № 304/335/19 у них було відібрано вказаних дітей без позбавлення батьківських прав та передано їх до органу опіки та піклування Перечинської районної державної адміністрації для їх подальшого влаштування в дитячі заклади області. На даний час двоє з дітей, а саме: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебувають на вихованні в Центрі соціальної опіки дитини «Дім милосердя», а ОСОБА_1 та ОСОБА_5 - в обласному Будинку дитини м. Свалява. Після відібрання дітей позивачка зрозуміла свої помилки у вихованні дітей та догляді за ними, зробила відповідні висновки і вважає, що здатна виконувати обов'язки матері щодо догляду та виховання дітей на відповідному рівні. Зокрема, спілкування з батьком дітей, який взагалі не допомагав та матеріально не забезпечував, вона припинила (рішенням Перечинського районного суду від 27 листопада 2019 року у справі № 304/1157/19 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано). Маючи на меті покращення матеріального становища, позивачка у період з лютого 2019 року до травня 2020 року працювала санітаркою-прибиральницею в Комунальному підприємстві «Тур'я-Реметівський психоневрологічний інтернат» Закарпатської обласної ради. В травні 2020 року була звільнена за згодою сторін, після чого стала на облік до Перечинської районної філії Закарпатського обласного центру зайнятості, де отримує відповідні виплати, а також вживає заходів щодо пошуку нового місця роботи.
Згідно з судовим наказом Перечинського районного суду Закарпатської області від 27 червня 2018 року на її користь стягуються аліменти для утримання трьох дітей, а саме ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , який вона пред'явила на виконання до органу ДВС. Також позивачка має намір звернутися до суду із заявою про стягнення аліментів для утримання ОСОБА_5 . На теперішній час ОСОБА_1 зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , де підготувала окрему кімнату для комфортного приживання дітей та створила всі належні умови, що підтверджується актом обстеження житлово-побутових умов.
Оскільки на момент звернення до суду із даним позовом вона у повній мірі усвідомила ситуацію, пов'язану з недостатнім піклуванням про своїх дітей у минулому та здійснила кроки на виправлення такої, а саме перестала вживати алкогольні напої та палити, систематично відвідує дітей у місці їхнього перебування, та з огляду на те, що за поведінку, яка призвела до відібрання дітей, жалкує, має намір бути з ними та дбати про таких у майбутньому, тому просить позов задовольнити.
Ухвалою Перечинського районного суду Закарпатської області від 11.11.2020 до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до органу опіки та піклування Перечинської районної державної адміністрації про повернення відібраних дітей залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 .
У підготовче судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з'явилася, однак через канцелярію суду за вхідним № 5239/20 від 11.11.2020 подала заяву, в якій просить суд розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримує та просить такі задовольнити.
Представник органу опіки та піклування Перечинської районної державної адміністрації Набокова І.Ю. у підготовче судове засідання також не з'явилася, через канцелярію суду за вхідним № 5238/20 від 11.11.2020 подала заяву, в якій просить долучити до матеріалів справи висновок органу опіки та піклування Перечинської РДА. При цьому просить справу розглянути без її участі, позовні вимоги визнає в повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення.
У підготовче судове засідання третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, письмові пояснення щодо позову не подав, про причини неявки суду не повідомив, а тому суд вважає за можливе провести розгляд справи у його відсутності.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, постановив здійснювати розгляд справи у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів у справі, які є належними, допустимими та достатніми у своїй сукупності, суд дійшов такого висновку.
Так, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (рішенням Перечинського районного суду від 27 листопада 2019 року у справі № 304/1157/19 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано) є батьками неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .
Також встановлено, що на підставі рішення Перечинського районного суду від 20 серпня 2019 року відібрано малолітніх дітей, а саме ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від батьків ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , без позбавлення їх батьківських прав та передано дітей органу опіки та піклування Перечинської районної державної адміністрації з метою подальшого їх влаштування в дитячі заклади області.
З вказаного рішення вбачається, що підставою для відібрання дітей у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стало те, що вони не приділяють належної уваги своїм дітям, неналежно виконують свої батьківські обов'язки, не дбають про матеріальне забезпечення дітей, не займаються їх вихованням, не спілкуються з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, не дають дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоюванню ними загальновизнаних норм моралі та не виявляють інтересу до їх внутрішнього світу.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 СК України якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.
На даний час позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про повернення їй малолітніх дітей, мотивуючи свої вимоги тим, що відпали причини, які були підставою для відібрання дітей.
Так, згідно з довідкою № 593/02-27 від 27 липня 2020 року та характеристикою на ОСОБА_1 , остання проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Перечинської районної державної адміністрації № 360/01-25 від 21.10.2020 умови проживання в будинку є хорошими та придатними для повноцінного проживання і належного виховання дітей. Позивачка підготувала в будинку окрему кімнату та створила всі належні умови для комфортного приживання дітей. З метою покращення матеріального становища, позивачка у період з лютого 2019 року до травня 2020 року працювала санітаркою-прибиральницею в Комунальному підприємстві «Тур'я-Реметівський психоневрологічний інтернат» Закарпатської обласної ради. У травні 2020 року була звільнена за згодою сторін, після чого стала на облік до Перечинської районної філії Закарпатського обласного центру зайнятості, де отримує відповідні виплати, а також вживає заходів щодо пошуку нового місця роботи.
Вказаним висновком визнано доцільним повернення дітей в сім'ю на виховання матері ОСОБА_1 .
За приписами ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з ч. 1 ст. 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 163 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно з ч. 1 ст. 12 цього Закону виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789X11 (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Малолітні діти є особливою категорією населення, яка характеризується соціальною вразливістю та неспроможністю внаслідок власного віку звернутися до суду з метою реалізації процесуального права.
У п. 6 Декларації про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння, вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ у справі «Мамчур проти України», № 10383/09, § 100, від 16 липня 2015 року).
Отже, враховуючи обставини справи, визнання позову відповідачем, вимоги Конвенції ООН про права дитини 1989 року щодо якнайкращого забезпечення інтересів дитини, а також те, що при розгляді справи судом не встановлені обставини, які можуть бути підставою для висновку про те, що проживання дітей з позивачкою створюватиме реальну небезпеку для їх життя та здоров'я або суперечитиме їх інтересам, навпаки суд вважає, що обставини, які були підставою відібрання дітей від матері без позбавлення батьківських прав, матір'ю усунуті, а тому суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 про повернення відібраних дітей в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 151, 163, 170 СК України, статтями 6-13, 76, 82, 89, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до органу опіки та піклування Перечинської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про повернення відібраних дітей - задовольнити повністю.
Повернути ОСОБА_1 малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які влаштовані до Центру соціальної опіки дитини «Дім милосердя», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які влаштовані до обласного Будинку дитини м. Свалява.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Згідно з п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Позивач: ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_7 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: орган опіки та піклування Перечинської районної державної адміністрації, код ЄДРПОУ 22099507; місце знаходження: 89200 м. Перечин, пл. Народна, № 16.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
Головуюча: Гевці В. М.