Справа № 303/6361/20
Провадження № 3/303/2921/20
11 грудня 2020 року м.Мукачево
Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Котубей І.І., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , не працюючого,
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 16.10.2020 року серії ДПР18 № 332040, водій ОСОБА_1 16 жовтня 2020 року о 23 год. 30 хв., в м.Мукачево, вул. Генерала Петрова, 33, керував транспортним засобом марки «BMW 525», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння (порушення координації рухів, зіниці очей не реагують на світло). Від проходження огляду на стан сп'яніння, у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків. Цим самим ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав, пояснив, що він не керував транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння та не відмовлявся від проходження медичного освідчення на визначення стану сп'яніння, як це вказано в протоколі. Був запрошений працівниками поліції в лікарню, де проходив огляд на стан алкогольного сп'яніння. За результатами такого огляду в нього ознак алкогольного сп'яніння виявлено не було. Після цього йому запропонували пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння і для цього здати аналіз сечі, що він і зробив, не відмовився. Коли здав, лікар сказала, що даної рідини замало, вимагала повторно іти до туалету. На це він відповів, що більше не може, нехай йому дадуть попити води. Лікар відповіла, що вона не має часу, працівники поліції сказали, що вони розцінюють такі його дії як відмову від проходження огляду і склали на нього протокол, що ніби він відмовився від проходження медичного освідчення. Крім того, ніяких свідків, які зазначені в проколі взагалі не було.
Вважає, що працівники поліції порушили ряд вимог закону та норми чинного законодавства, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а тому просить провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення суд констатує наступне.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 251 КУпАП передбачає, що наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи орган (посадова особа) встановлює у визначеному законом порядку на основі будь-яких фактичних даних, тобто доказів. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння та від дачі пояснень в присутності свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . При цьому, як вбачається з пояснень ОСОБА_1 , вказаних свідків під час складання не було.
Оглянувши диск з відеозаписом, який долучений до матеріалів справи, встановлено, що покази ОСОБА_1 , надані в судовому засіданні відповідають дійсності, останній не відмовлявся від проходження медичного освідчення, як це вказано в протоколі про адміністративне правопорушення. На ньому містяться відеозаписи, де останній робив все те, про що розповів.
У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що громадянин ОСОБА_1 відмовлявся від проходження медичного огляду для визначення стану наркотичного сп'яніння, що позбавляє суд можливості дійти висновку щодо вини ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки доказами, здобутими в судовому засіданні - поясненням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та наявними матеріалами спростовується зазначене в протоколі щодо відмови проходження огляду ОСОБА_1 на визначення стану наркотичного сп'яніння, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» Європейський суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Відповідно до положень статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Тобто, протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом, до нього висуваються певні вимоги, а обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд.
В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов'язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).
Враховуючи встановлене в судовому засіданні, суд вважає, що зазначені в протоколі обставини події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не знаходять свого підтвердження матеріалами справи про адміністративне правопорушення, а тому провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
У відповідності до п.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ч.1 ст. 130, ст. 247 п.1, ст. 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції через Мукачівський міськрайонний суд.
Суддя Мукачівського
міськрайонного суду І.І.Котубей