1 із 2 Справа № 303/5640/18
Провадження № 1-в/303/286/20
Ухвала
09 грудня 2020 року м.Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
в складі: головуючої ОСОБА_1
секретар ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мукачево клопотання захисника ОСОБА_3 про звільнення від відбування покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку стосовно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України,
До суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_3 про звільнення від відбування покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку стосовно ОСОБА_4 .
Клопотання мотивоване тим, що вироком Мукачівського міськрайонного суду від 16 жовтня 2018 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 185 КК України, за якою призначено йому покарання у виді 3(трьох) років позбавлення волі. На підставі статті 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку в 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені частиною 1 статті 76 КК України.
Після закінчення строку відбування покарання з випробуванням, звернувшись до органу пробації з усною заявою про подання ними клопотання про звільнення ОСОБА_4 від призначеного покарання, захиснику було повідомлено, через те, що в провадженні Мукачівського міськрайонного суду розглядається кримінальне провадження відносно останнього про вчинення ним кримінального правопорушення за частиною 4 статті 185, частиною 2 статті 289 КК України .
Не погоджуючись з позицією філії ДУ «Центр пробації» захисник покликається на принцип презумпції невинуватості закріплений також у багатьох міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та які згідно до частини 1 статті 9 Конституції України, частини 1 статті 19 Закону України від 29 червня 2004 № 1906-IV «Про міжнародні договори України» є частиною національного законодавства України. Так, у статті 11 Загальної декларації прав людини зазначається, кожна людина, обвинувачена у вчиненні злочину, має право вважатися невинною доти, і її винність не буде встановлена в законному порядку шляхом прилюдного судового ляду, при якому їй забезпечують усі можливості для захисту. Згідно з ч. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права кожен обвинувачений у кримінальному злочині має право вважатися невинним, поки винність його не буде доведена згідно із законом.
Враховуючи те, що іспитовий строк, визначений ОСОБА_4 вироком Мукачівського міськрайонного суду від 16 жовтня 2018 року, закінчився і відносно останнього немає обвинувального вироку, який набув законної сили, про вчинення нового злочину, вважає за необхідне звільнити засудженого від призначеного покарання, припинити нагляд за ним та зняти з обліку у Мукачівському міськрайонному відділі філії ДУ «Центр пробації» в Закарпатській області.
2 із 3
Засуджений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_3 в судове засідання не прибули, подали заяви про розгляд справи без їх участі, просили задоволити клопотання.
Прокурор просив розглянути клопотання про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням іспитового строку ОСОБА_4 без його участі, про що подав заяву.
Представник Мукачівського МРВ філії ДУ «Центр пробації» в Закарпатській області в судове засідання не прибув, від нього надійшла заява, в якій просить розглянути справу без участі їхнього представника, залишив клопотання на розсуд суду.
Вимогами частини 5 статті 539 КПК України визначається - неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.
Вивчивши надані суду докази слід прийти до наступного.
У відповідності з вимогам статті 537 КПК України під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про звільнення від призначеного покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку.
Встановлено, що вироком Мукачівського міськрайонного суду від 16 жовтня 2018 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 185 КК України, за якою призначено йому покарання у виді 3(трьох) років позбавлення волі. На підставі статті 75 КК України засудженого звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку в 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені частиною 1 статті 76 КК України.
Частиною 1 статті 78 КК України визначено, що після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового злочину, звільняється судом від призначеного йому покарання.
Слід зазначити, що чинне законодавство закріплює одним із основоположних принципів кримінального судочинства - презумпцію невинуватості, відповідно до якого ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину, а також підданий кримінальному покаранню, інакше як за вироком суду й у порядку, визначеному том. Будь-яке втручання у права людини має ґрунтуватися на положеннях ну, а отже, - відповідати принципу законності, який передбачає абсолютний новий захист та є засадничим компонентом правової системи.
Принцип презумпції невинуватості закріплений також у багатьох міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та які відповідно до статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України від 29 червня 2004 № 1906-IV «Про міжнародні договори України» є частиною національного законодавства України.
Зокрема, в статті 11 Загальної декларації прав людини зазначається, кожна людина, обвинувачена у вчиненні злочину, має право вважатися невинною доти, і її винність не буде встановлена в законному порядку шляхом прилюдного судового ляду, при якому їй забезпечують усі можливості для захисту. Аналогічна норма міститься статті 6 Конвенції про захист з людини та основоположних свобод (Конвенція).
У цьому аспекті слід зазначити, що правильне розуміння вимог Конвенції визначено у рішеннях Європейського суду з прав людини, що містять правові позиції щодо суті положень зазначеного міжнародно-правового акта, а також змісту та обсягу гарантованих ним прав. Так, Європейський суд з прав людини у справі «Барбера, Мессегеу і Джабардо проти Іспанії» зазначив, що пункт 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, оскільки зв'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного.
Таку ж позицію висловив Конституційний Суд України, згідно з якою сам факт порушення кримінальної справи щодо конкретної особи, затримання, взяття під варту, пред'явлення їй обвинувачення не можна визнати як кримінальну відповідальність, оскільки
3 із 3
особа не несе кримінальної відповідальності, доки її не буде визнано судом винною у вчиненні злочину і вирок суду не набере законної сили (Рішення від 27 жовтня 1999 року у справі № 1-15/99).
Також слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 квітня 2010 року у справі «Фатуллаєв проти Азербайджану» зазначив, що презумпція невинуватості, втілена в пункт 2 статті 6 Конвенції, є одним із елементів справедливого кримінального судочинства, що забороняє передчасне висловлювання як самим судом, так і представниками інших органів влади думки, що особа, яка «обвинувачується у кримінальному злочині», є винною до того, як це доведено в законному порядку.
При цьому Європейський суд з прав людини послідовно дотримується підходу, відповідно до якого принцип презумпції невинуватості порушується, якщо судове рішення або твердження офіційної особи щодо особи, яка обвинувачується в скоєнні злочину, схиляє до думки про те, що вона винна до того, як її винуватість була встановлена в законному порядку. Аналогічні порушення було констатовано у справах «Шагін проти України», «Грабчук проти України» та інших.
Зважаючи на те, що станом на сьогодні, відсутній обвинувальний вирок суду про визнання ОСОБА_4 винним у вчиненні нового злочину, дане клопотання є підставним та підлягає задоволенню.
Керуючись ч.1 ст. 78 КК України, ст. 372, ст. 537, ст. 539 КПК України, суд -
Клопотання захисника ОСОБА_3 про звільнення від відбування покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку ОСОБА_4 - задоволити.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України - звільнити від відбування покарання призначеного вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 жовтня 2018 року.
Ухвала суду може бути оскаржена до апеляційного суду Закарпатської області протягом 7-ми днів із дня проголошення.
Головуюча ОСОБА_1