Справа № 303/7300/20
Провадження № 1-кп/303/909/20
09 грудня 2020 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020070120000640 від 04.06.2020 року по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307 та ч.2 ст.307 КК України,
Кримінальне провадження підсудне Мукачівському міськрайонному суду, підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п. 4-8 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України, немає.
Обвинувальний акт затверджений прокурором і відповідає вимогам ст.291 КПК України. Підстави для повернення обвинувального акта відсутні.
В підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта та викликати свідків згідно заявленого ним клопотання.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник не заперечили проти призначення судового розгляду та виклику свідків.
З врахуванням думки учасників, суд вважає можливим судовий розгляд провести у відкритому судовому засіданні. Підстав для здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні та колегіально судом у складі трьох професійних суддів немає.
Всі питання, пов'язані з підготовкою до судового розгляду, передбачені ст.315 КПК України, вирішені, визначено склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді.
Відповідно до ч.1 ст.316 КПК України після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду.
Враховуючи вищенаведене, вислухавши думку учасників підготовчого провадження щодо можливості призначення судового розгляду, враховуючи, що відсутні підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, суд вважає за необхідне призначити судовий розгляд у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307 та ч.2 ст.307 КК України.
Крім того, прокурор подав до суду клопотання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Клопотання обґрунтоване тим, що під час досудового розслідування встановлено наявність декількох ризиків, передбачених п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, які доведені вагомістю зібраних доказів, тяжкістю покарання, яке загрожує ОСОБА_4 . Необхідність у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою викликана метою забезпечення виконання ним належної поведінки та покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Обвинувачений ОСОБА_4 заперечив проти задоволення клопотання та пояснив, що не переховувався та переховується від органу досудового розслідування та суду, просив обрати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі.
Захисник обвинуваченого також заперечила проти задоволення клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, пояснила, що запобіжний захід обирається для забезпечення належної поведінки обвинуваченого, при цьому ОСОБА_4 постійно з'являвся до слідчого та суду, його поведінка є правильною. Підстави, на які посилається прокурор згідно ст. 177 КПК України не наведено, на досудовому розслідуванні їх не було. Обвинувачений являється відповідальною особою, раніше не судимий, має постійне місце проживання та підробіток. Питання щодо доведеності його вини у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень ще відкрите. В зв'язку з цим, просила не застосовувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а застосувати більш м'який запобіжний захід - особисте зобов'язання або домашній арешт в нічний час.
Заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, дослідивши подане прокурором клопотання про застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд приходить до наступних висновків.
У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний/обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним/обвинуваченим зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 307 та ч.2 ст. 307 КК України.
Суд погоджується з твердженням прокурора про продовження існування ризику переховування від суду.
Ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_4 від суду, обумовлюється серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання (злочин, у якому обвинувачується ОСОБА_4 , за ч.2 ст. 307 КК України, передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна. До того ж звільнення від відбування покарання з випробуванням чи призначення покарання більш м'якого, ніж передбачено законом, за вчинення цього злочину КК не передбачено (статті 69, 75 КК).
Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку значно підвищують ймовірність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
Ризики, передбачені пунктом 4 та 5 частини 1 статті 177 КПК у цьому кримінальному провадженні слід дослідити одночасно. При цьому суд погоджується з твердженнями прокурора, що вказані ризики продовжують існувати.
У клопотанні прокурор просить застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що ризики, передбачені п.1,4,5 ст. 177 КПК України не перестали існувати, а стали ще більш ймовірними.
Проте, суд приходить до переконання, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який є менш суворим, як тримання під вартою, може повною мірою запобігти ризикам на які посилається прокурор. Інші, більш м'які запобіжні заходи, є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Відповідно до ч. 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Частиною 4 статті 194 КПК України, визначено, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення) та 2 (наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор) частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 (недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні) частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Отже, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, суд вважає, що наявні підстави для обрання запобіжного заходу - домашній арешт, альтернативні (більш м'які) запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, а тому наявна необхідність застосування такої міри запобіжного заходу, як домашній арешт із визначенням строку у межах двох місяців, відповідно до ч. 6 ст. 181 КПК України.
З таких обставин, клопотання прокурора про застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу підлягає частковому задоволенню.
Однак, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, визначених пунктами 1), 2), 3) ч.7 ст.42 КПК України, а також запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, суд вважає за доцільне, застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час, без застосування електронного засобу контролю (в період часу з 22 год. по 06 год. наступного дня) за місцем проживання строком на два місяці з дня винесення даної ухвали - по 06 лютого 2021 року включно.
Керуючись ст.314-316 КПК України, суд,
Кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307 та ч.2 ст.307 КК України, призначити до судового розгляду в залі судових засідань Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області на 10 год. 00 хв. 21 грудня 2020 року.
В судове засідання викликати прокурора, обвинуваченого, захисника та свідків згідно заявленого клопотання.
Клопотання прокурора про застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.
Обрати обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, уродженцю с.Ромочевиця Мукачівського району Закарпатської області, мешканцю АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час, без застосування електронного засобу контролю (в період часу з 22 год. по 06 год. наступного дня) за місцем проживання строком на два місяці з дня винесення даної ухвали - по 06 лютого 2021 року включно.
Покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки:
- прибувати до суду за кожною вимогою;
- не залишати місце постійного проживання, а саме - АДРЕСА_1 , без дозволу суду в нічий час;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання чи перебування в Україні;
Копію ухвали направити для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого.
Роз'яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, в якому він проживає, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Роз'яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Мукачівського
міськрайонного суду ОСОБА_1