Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.
Іменем України
13.08.2007
Справа №2-29/9435.1-2007
За позовом - Прокурора Центрального району м.Сімферополя (м.Сімферополь, вул.К.Лібкнехта,2) в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (01133, м.Киїі, вул..Кутузова,18/9).
До відповідачів:
1. Відкритого акціонерного товариства «Фотон» НПК ОТ філії ВАТ «Фотон» (м.Сімферополь, вул..Данілова,43);
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітмет» (м.Сімферополь, вул.Репіна,122).
Про визнання договору купівлі - продажу майна недійсним.
Суддя О.І. Башилашвілі
Від позивача - не з'явився.
Від відповідачів: 1. не з'явились, 2. Попович І.Я. - представник, довіреність у справі.
За участю прокурора - Я.І. Домнікової.
Сутність спору: Прокурор Центрального району м.Сімферополя в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до відповідачів: 1. ВАТ «Фотон», 2. ТОВ «Вітмет» про визнання договору купівлі - продажу майна №43 від 15.11.05р. недійсним; зобов'язання ТОВ «Вітмет» повернути ВАТ «Фотон» усе майно, придбане за договором купівлі - продажу №43 від 15.11.05р.
Позовні вимоги засновані на положеннях ст.ст. 227,235 ЦК України та мотивовані тим, що ВАТ «Фотон» при укладенні спірного договору купівлі-продажу та іншіх аналогічних договорів, фактично реалізовано єдиний виробничий комплекс, що у свою чергу є порушенням п. 140 Закону України «Про державну програму приватизації» від 18.05.2000р.
Крім того, прокурор вважає, що при укладенні спірного правочину, ВАТ «Фотон» порушені вимоги Закону України «Про виконавче провадження».
Позивач у письмових поясненнях по суті спору, що надійшли до суду 13.08.2007р., вказує на те, що на час укладення спірного договору, відповідач - ВАТ «Фотон» перебував у процесі реструктуризації, у зв'язку з чим п. 140 Закону України «Про державну програму приватизації» не розповсюджується на це товариство.
Крім того, Фонд державного майна посилається на те, що сума спірного договору не перевищує 10% відсотків балансової вартості активів ВАТ «Фотон», у зв'язку з чим погодження наглядової ради товариства не було потрібно для укладення спірного договору.
Відповідачи у відзиві на позов, проти задоволення позовних вимог заперечують, вважають, що спірний договір укладений цілком відповідно до закону, та не порушує права держави.
Розглянувши матеріали справи, заслуховши представника відповідача та прокурора, суд -
28 березня 1994 року Фондом державного майна України було видано наказ № 31-ДП «Про прийняття рішення про приватизацію майна, яке знаходиться в загальнодержавній власності», згідно з яким до переліку підприємств, стосовно яких було прийнято рішення про приватизацію, була включена Сімферопольська виробничо-комерційна фірма «Фотон».
Наказом Фонду державного майна України від 08.04.1994р № 193 повноваження стосовно виконання наказу Фонду державного майна України від 28 березня 1994 року № 31-ДП в частині підприємств, які знаходяться на території АР Крим, були передані Фонду майна АР Крим.
На підставі наказу Фонду майна АР Крим від 09.09.1997р № 1482 на базі державного майна, орендованого організацією орендарів Сімферопольської виробничо-комерційної фірми «Фотон», відповідно до Закону України «Про приватизацію державного майна» було створено відкрите акціонерне товариство «Фотон».
06 травня 2002 року Державною комісією з цінних паперах та фондовому ринку була здійснена реєстрація випуску акцій ВАТ «Фотон».
05 червня 2002 року Національний депозитарій України включив акції ВАТ «Фотон» до реєстру кодів цінних паперів на суму 66854950 грн.
Відповідно до акту оцінки вартості майна, що знаходиться на балансі ВАТ «Фотон» за станом на 30.11.2001р, між Фондом державного майна України і ВАТ «Фотон» 29 січня 2003 року був оформлений акт № 32 передачі державного майна, що передається Фондом держмайна України у власність відкритого акціонерного товариства «Фотон».
Наказом Фонду державного майна України від 18.04.2001р № 655 «Про реструктуризацію ВАТ «Фотон» було прийняте рішення про реструктуризацію акціонерного товариства, а наказом Фонду державного майна України від 15.11.2005р № 2980 була утворена комісія з реструктуризації ВАТ «Фотон».
На даний час акції ВАТ «Фотон» згідно з планом приватизації не розміщені, 100% акцій належать державі, а отже, процедуру приватизації не завершено - товариство перебуває в процесі приватизації.
15.11.2005р. між ВАТ «Фотон» та ТОВ «Вітмет» був укладений договір купівлі-продажу майна № 43, предметом якого був об'єкт нерухомого майна - частина виробничого корпусу № 13780, розташований за адресою: м. Сімферополь, вул. Данілова,43 (том 1, а.с. 8, далі договір).
Згідно з п. 1.4. договору вказане майно було продано за 65889,60 грн.
Пунктом 2.2. договору передбачено, що в триденний термін після надання документів, які підтверджують оплату вартості відчужуваного майна, предмет купівлі-продажу передається покупцю (ТОВ «Вітмет») за актом прийому-передачі .
12.12.2005р. року між сторонами договору був оформлений акт прийому-передачі, згідно з яким продавець - ВАТ «Фотон» передав, а покупець - ТОВ «Вітмет» прийняв у власність нерухоме майно, яке було предметом купівлі-продажу (том 1, а.с. 7).
Суд вважає, що позовні вимоги прокурора не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статутних документів і організаційно-правової форми ВАТ «Фотон» згідно зі ст. 1 Закону України «Про господарські товариства» та ст. 113 ЦК України є господарським товариством - тобто юридичною особою, як суб'єктом цивільних правовідносин в розумінні ст. 80 ЦК України.
На підставі ст. 12 Закону України «Про господарські товариства», ст. ст. 115, 325 ЦК України і статутних документів, ВАТ «Фотон» є суб'єктом права власності і його майно належить йому, як юридичній особі, на праві приватної власності.
При цьому, до такого майна, відповідно до приписів цих законів, безумовно належав і набутий в процесі приватизації державного майна об'єкт нерухомості, розташований за адресою: м. Сімферополь, вул. Данілова, 43, який є предметом спірного договору, що підтверджується актом від 29.01.2003р №32 передачі державного майна у власність ВАТ «Фотон» і іншими документами, що є наявними в матеріалах справи.
Таким чином, суд вбачає, що в своєму позові прокурор помилково вказує на факт відчуження ВАТ «Фотон» за спірною угодою державного майна, оскільки держава в особі Фонду державного майна України в обмін на передане до статутного фонду відповідача майно, придбала 100% акцій господарського товариства на суму 66854950,00 грн., що повністю відповідає нормам ст. 155 ЦК України, згідно зі змістом якої статутний капітал акціонерного товариства утворюється з вартості вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ними акцій.
Тим часом, під правом власності на підставі ст. 317 ЦК України розуміються врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.
На підставі ст. 319 ЦК України власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.
Таким чином, суд приходить до висновку, що укладення і виконання спірного договору є слідством реалізації ВАТ «Фотон» своїх повноважень власника щодо належного йому на праві власності майна шляхом його відчуження, що не заборонено законом.
Доводи прокурора викладені у позові про порушення ВАТ «Фотон» при укладенні спірного договору обмежень, передбачених статутом товариства і ст. 140 Закону України «Про державну програму приватизації» в частині отримання згоди державного органу управління на відчуження майна, вартість якого перевищує 14000 євро, не приймаються судом до уваги з огляду на таке.
Зі змісту п. 9.3.5. статуту ВАТ «Фотон» в діючій редакції від 22.09.2004р суд вбачає, що товариство зобов'язано погоджувати з Наглядовою радою тільки ті дії, які стосуються господарської діяльності акціонерного товариства, що перевищують 10% балансовій вартості активів товариства.
Суд встановив, що статутний фонд ВАТ «Фотон» складає 66854950,00 грн., а відповідно, відчуження майна на суму 65889,00 грн. за спірним договором купівлі-продажу не передбачає отримання будь-якої згоди або узгодження збоку Наглядової ради товариства в особі державного органу управління, більш того, дана обставина повністю спростовує доводи прокурора.
За змістом п. 140 Закону України «Про державну програму приватизації» до виконання плану приватизації (розміщення акцій) ВАТ, щодо яких передбачається закріплення у державній власності пакетів акцій відповідно до розділу VI цієї Програми, або до розміщення акцій у кількості, що становить 75 відсотків загальної кількості акцій ВАТ, діє заборона на відчуження майна (необоротних активів), що належить товариству, та на здійснення операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями (факторинг), якщо на дату укладення відповідної угоди балансова вартість таких активів або зобов'язань перевищує суму, еквівалентну 14000 EUR за курсом, встановленим Національним банком України, або перевищує 10 відсотків підсумку балансу ВАТ.
Проте, на підставі частини сьомої ст. 140 Закону України «Про державну програму приватизації», чітко встановлено, що зазначені обмеження не поширюються на ВАТ, які перебувають у процесі реорганізації або реструктуризації.
Як вже було зазначено судом, в матеріалах справи наявні накази Фонду державного майна України від 18.04.2001р № 655 про реструктуризацію ВАТ «Фотон» та від 15.11.2005р № 2980 про утворення комісії по реструктуризації ВАТ «Фотон», а отже, передбачені ст. 140 Закону України «Про державну програму приватизації» вимоги та обмеження не розповсюджувались на ВАТ «Фотон» під час укладення спірного правочину, оскільки господарське товариство перебувало у процесі реструктуризації, а тому, питання про те, чи завершена приватизація ВАТ «Фотон» не має ніякого принципового значення для правильного розгляду справи та застосування відповідних норм матеріального права.
Більш того, зважаючи на наявну в матеріалах справи довідку ГУ Нацбанку України в АР Крим «Про курси валют» (том 1, а.с. 41), станом на 15.11.2005р - день укладення спірного договору, офіційний курс національної валюти України стосовно ЄВРО, склав (589,1835 грн. за 100 ЄВРО), суд вбачає, що навіть ринкова (54908,00 грн.), а не балансова вартість відчужуваних активів за даною угодою не перевищує встановленого п. 140 Закону України «Про державну програму приватизації» обмеження щодо заборони на відчуження майна (14000 х 5,891835 = 82485,69 79 грн).
В обґрунтовування позову, прокурор також посилається на норми ст.235 ЦК України щодо удаваності спірного право чину.
Тим часом, норма вказаної статті визначає, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. При цьому, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Таким чином, суд вважає, що за суттю наведеної норми закону визначено, що угода, вчинена сторонами і угода, яку вони насправді вчинили, повинні бути різними за своєю правовою природою і повинні істотно відрізнятися одна від одної за підставами виникнення, припинення або набуття прав і обов'язків.
В даному випадку, в повній відповідності до ст. 655 ЦК України сторони здійснили купівлю-продаж майна, по суті, відплатний договір, за яким сторони виконали основний принцип даного виду правочину - продавець передав за плату річ, а покупець сплатив вартість речі і отримав її у власність.
Проте, в обґрунтовування свого позову прокурор вказує, що уклавши договір купівлі-продажу майна, сторони вчинили удаваний правочин, ціллю якого було приховання іншого правочину - також договору купівлі-продажу, але не вказує при цьому, яку саме відмінну від договору купівлі-продажу угоду здійснили сторони спірного договору, що свідчить про неспроможність висновків прокурора.
Крім того, суд вважає, що прокурор абсолютно помилково вказує як передбачуваний об'єкт купівлі-продажу за угодою, яку на думку прокурора насправді здійснили сторони, якийсь цілісний майновий комплекс, нібито набутий ТОВ «Вітмет» за рядом окремих договорів купівлі-продажу.
Тим часом, під цілісним майновим комплексом розуміється не група об'єктів нерухомості, як помилково вважає прокурор, а підприємство (або структурний підрозділ), як ЦМК, який використовується для здійснення підприємницької діяльності (ст. 191 ЦК України).
При цьому, в розумінні вказаної норми закону до складу підприємства, як цілісного майнового комплексу, входять всі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торгову марку або інше позначення і інші права, якщо інше не встановлене договором або законом.
Аналогічне поняття ЦМК наведено в ст. 4 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» - цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання.
І нарешті, поняття ЦМК, як активів, сукупність яких забезпечує ведення окремої підприємницької діяльності на постійній і регулярній основі, наведено в Законі "Про податок на додану вартість" і сумісному наказі Фонду державного майна, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету "Про затвердження Положення про продаж цілісних майнових комплексів державних підприємств, які по класифікації об'єктів приватизації віднесені до груп В, Г" від 26.07.2002р. № 1336, 222, 226-р.
Не можуть бути підставою недійсності угоди також і доводи прокурора про обмеження дієздатності ВАТ «Фотон» щодо відчуження майна, яке було предметом спірного договору купівлі-продажу, з посиланням на наявність обтяжень на це майна у вигляді арешту, накладеного постановою державного виконавця Центрального ВДВС Сімферопольського МУЮ від 20.09.2005р. на виконання наказу господарського суду АР Крим від 18.07.2005р. про стягнення з ВАТ «Фотон» заборгованості в сумі 324311,00 грн.
Проте, знову ж таки, на порушення ст. 33 ГПК України, ані прокурором, ані позивачем не надано суду доказів перебування відчужуваного за спірною угодою майна під арештом, за винятком тверджень про те, що вказаною постановою державного виконавця арешт був накладений на все майно ВАТ «Фотон», в тому числі, на об'єкт нерухомого майна - частину виробничого корпусу (інвентарний номер 13780), розташований за адресою: м. Сімферополь, вул. Данілова, 43.
Тим часом, на підставі ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт лише у межах суми стягнення за виконавчими документами.
Але, в даному випадку, суд вбачає, що сума стягнення за виконавчим документом - 324311,00 грн, навіть з врахуванням виконавчого збору і інших витрат, пов'язаних з проведенням примусового виконання, значно менше за вартість майна ВАТ «Фотон», відображену в статутних і інших документах у розмірі 66854950грн., а отже, дії державного виконавця не можуть вважатися обов'язковими для виконання в розумінні ст.ст. 6, 7 Закону України «Про виконавче провадження».
Більш того, зі змісту ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження», суд вбачає, що при накладенні арешту державний виконавець обов'язково проводить опис майна боржника та складає про це акт опису й арешту майна боржника та лише й саме під час проведення опису й арешту майна боржника державний виконавець вправі оголосити заборону розпоряджатися арештованим майном.
Доказів проведення державним виконавцем опису майна, яке з'явилося предметом спірної угоди, а рівно доказів оголошення заборони розпоряджатися цим майном, передачі його на зберігання або включення інформації про це до відповідних реєстрів обтяжень нерухомого майна, ані прокурором, ані позивачем - не представлено, що дає суду право зробити висновок про необгрунтованість позову в даній частині.
Також, суд критично оцінює і посилання в позові прокурора на норми ст. 227 ЦК України щодо недійсності спірної угоди, як угоди, вчиненої відповідачем без відповідного дозволу.
Дана позиція суду ґрунтується на тому, що за змістом вказаної норми закону, під відповідним дозволом розуміється ліцензія або інший спеціальний дозвіл, який дає право учаснику цивільно-правових відносин на здійснення певних видів діяльності, але до числа таких видів діяльності жодним актом чинного законодавства не віднесено право здійснення повноважень власника щодо відчуження належного йому нерухомого майна на підставі договорів купівлі-продажу.
Також, суд вважає необгрунтованими посилання прокурора на положення ст. 75 Господарського кодексу України в тій частині, що ВАТ «Фотон» є державним комерційним підприємством.
Проте, вказаний довід позову повністю спросотовується матеріалами справи, а також тією обставиною, що правовий режим майна господарського товариства, яким є ВАТ «Фотон», докорінним чином відрізняється від організаційно-правової форми та режиму майна державного комерційного підприємства.
У виконання вказівок Вищого господарського суду України, віикладених в постанові від 13.06.2007р по справі №2-5/16577-2006, судом вже були досліджені питання про перебування ВАТ «Фотон» у процесі приватизації, а також, встановлені відповідні обставини про те, яким органом управління господарським товариством прийняте рішення про відчуження майна за спірною угодою.
Так, судом встановлено, що на підставі вимог п. 9.3.5. статуту ВАТ «Фотон» в редакції від 22.09.2004р., яка була чинною на момент укладення спірного правочину, передбачено обов'язок товариства погоджувати з Наглядовою радою тільки дії, які стосуються господарської діяльності акціонерного товариства, що перевищують 10% балансовій вартості активів товариства, а також, встановлено, що статутний фонд ВАТ «Фотон» складає 66854950грн., а отже, відчуження першим відповідачем майна на суму 54908,00 грн. за спірним договором не потребує отримання будь-якої згоди або узгодження збоку Наглядової ради товариства в особі державного органу управління
Зі змісту п. 9.4 статуту ВАТ «Фотон» в редакції від 22.09.2004р, яка була чинною на момент укладення спірного правочину, виконавчим органом Товариства визначено Правління, що здійснює керівництво поточною діяльністю Товариства і діє колегіально, а відповідно до ч.ч. 2, 8, 9 п. 9.4.11. статуту саме правління колегіально вирішує питання щодо фінансово-господарської діяльності товариства, в тому числі, приймає рішення щодо розпорядження майном товариства.
Вказані приписи повністю кореспондуються з вимогами ст. 92 ЦК України щодо повноважень представника юридичної особи, якою в даному випадку під час укладення спірного договору виступив Голова Правління ВАТ «Фотон».
В матеріалах справи наявний протокол рішення правління ВАТ «Фотон» щодо відчуження майна, в тому числі, за спірним договором, в звязку з чим, суд доходить до висновку про те, що обсяг повноважень Голови правління ВАТ «Фотон» на укладення спірного договору, а рівно, процедура прийняття відповідним органом управління ВАТ «Фотон» рішення про продаж майна, цілком відповідають вимогам закону та статутних документів юридичної особи - продавця за спірним правочином.
За таких обставин, суд вважає, що при здійсненні спірного правочину продавець - ВАТ «Фотон», як юридична особа - власник майна, діяв в межах своєї правоздатності і дієздатності, а прокурор в позовній заяві не обґрунтував своїх позовних вимог з посиланням на норми закону, що через ст. ст. 203, 215, 216 ЦК України є підставою для відмови в задоволенні позову як в частині визнання недійсним спірного договору, так і похідної вимоги про повернення сторін в первинне майнове становище.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -
В задоволенні позову відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Башилашвілі О.І.