10 грудня 2020 р.Справа № 520/11400/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Мироненко А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Клименка Романа Васильовича на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., м. Харків, повний текст складено 02.10.20 року по справі № 520/11400/2020
за позовом ОСОБА_1
до Приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Клименка Романа Васильовича
третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал"
про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка Романа Васильовича (далі також - приватний виконавець Клименко Р. В., відповідач), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал", в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Клименка Романа Васильовича про відкриття виконавчого провадження № 62825743 від 17.08.2020, що винесена на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капитал" заборгованості у розмірі 18310,18 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2020 адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця окружного міста Києва Клименка Романа Васильовича про відкриття виконавчого провадження № 62825743 від 17.08.2020, що винесена на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капитал" заборгованості у розмірі 18310,18 грн.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, приватний виконавець Клименко Р. В. оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, без повного з'ясування обставин справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, з посиланням на правомірність своїх дій, приватний виконавець Клименко Р. В. наводить обставини справи та нормативно - правове обґрунтування, зазначені ним у відзиві на позовну заяву. Пояснює, що виконавчим документом - виконавчим написом № 12301 від 16.07.2020, що виданий приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О. С. встановлено: місце проживання боржника - АДРЕСА_1 . Тобто, виконавчим документом встановлено, що місце проживання боржника - ОСОБА_1 знаходиться в межах виконавчого округу м. Києва. Вказує, що за Законом України “Про виконавче провадження” у стягувача є право вибору пред'явлення виконавчого документу або ж за місцем реєстрації, або ж за місцем проживання боржника. Заначив, що приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи за місцем проживання або перебування боржника - фізичної особи незалежно від місця реєстрації останнього. Єдиним належним, допустимим доказом щодо місця реєстрації, проживання боржника, під час відкриття виконавчого провадження є виконавчий напис нотаріуса, а інших документів і доказів виконавець визначити не мав права. Враховуючи, що зазначене у виконавчому документі місце проживання боржника ОСОБА_1 знаходиться в межах виконавчого округу м. Києва, дії відповідача, який здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі м. Києва, з відкриття виконавчого провадження № 62825743 та подальші виконавчі дії не суперечать нормам чинного законодавства України, зокрема, Закону України “Про виконавче провадження” та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Міністерством юстиції України від 02.04.2012, № 512/5. Зазначає, що судом першої інстанції під час ухвалення рішення взагалі не було взято до уваги аргументи, зазначені у відзиві на позовну заяву, та докази, надані до суду відповідачем.
За результатами апеляційного розгляду приватний виконавець Клименко Р. В. просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, вважає її доводи безпідставними, а рішення суду першої інстанції - повністю законним та обґрунтованим, з підстав, наведених у судовому рішенні. Просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2020 - без змін.
Сторони та третя особа в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені засобами електронної пошти.
10.12.2020 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із призначенням на його роботі невідкладних виконавчих дій.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 167 - КАС України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.
Згідно з ч. 10 ст. 44 КАС України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).
За приписами статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
Однак, подане позивачем на електронну адресу суду клопотання не містить електронного цифрового підпису, а тому підлягає залишенню без розгляду.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України).
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименком Р. В. від 17.08.2020 відкрито виконавче провадження ВП № 62825743 по примусовому виконанню виконавчого напису приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О. С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ “Вердикт Капітал” заборгованості в розмірі 18310.18 грн.
Вказаною постановою зобов'язано боржника подати декларацію про доходи та майно та попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей: стягнути з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 1831.02 грн.
Вважаючи, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження не відповідає вимогам Законів України "Про виконавче провадження” та "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", оскільки відповідач прийняв до виконання виконавчий документ, місце виконання якого знаходиться поза межами його виконавчого округу, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваної постанови, оскільки виконавче провадження відкрито приватним виконавцем з порушенням правил територіальної підвідомчості, за відсутності доказів проживання боржника або знаходження його майна у м. Києві.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України “Про виконавче провадження” від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону № 1404-VІІІ примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Частинами першою, другою статті 5 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.
Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону.
Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1404-VIIІ приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Пунктом першим частини 1 статті 10 Закону № 1404-VIII передбачено, що заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.
Частиною другою статті 48 Закону № 1404-VIII встановлено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту /частина четверта статті 48 Закону № 1404-VIII/.
Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України від 2 червня 2016 року № 1403-VIII “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” (далі - Закон № 1403-VIII).
Згідно зі статтею 1 Закону № 1403-VIII примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (надалі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України “Про виконавче провадження” випадках - на приватних виконавців.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 23 Закону № 1403-VIII у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
Частинами першою, другою статті 25 Закону № 1403-VIII визначено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя; приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України “Про виконавче провадження” знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Пунктом 1 розділом ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802; далі - Інструкція № 512/5) встановлено, що виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов'язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.
Згідно з пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред'явлення виконавчого документа.
Пунктом 10 частини четвертої статті 4 Закону передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, зокрема, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону.
Отже, приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку - виконавець зобов'язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника.
Такий правовий висновок щодо застосування норм права сформовано в постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 804/6996/17, від 30 квітня 2020 року у справі № 580/3311/19.
Статтею 29 Цивільного кодексу України передбачено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
За приписами статті 1 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 за № 1382-IV місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист; реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Як убачається з наявної в матеріалах справи довідки про реєстрацію місця проживання особи № 0310-39/1555 від 25.08.2020, виданої відділом реєстрації місця проживання особи Чугуївської міської ради Харківської області, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Разом із тим, у виконавчому написі та заяві про відкриття виконавчого провадження, окрім адреси реєстрації місця проживання позивача у м. Чугуїв, Харківська область, вказано фактичне місце проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 , що і слугувало підставою для прийняття до виконання приватним виконавцем виконавчого напису та відкриття спірного виконавчого провадження у межах виконавчого округу, на який розповсюджується його підвідомчість.
Також, як убачається з кредитного договору № 401176937 від 09.05.2012, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ “Альфа-Банк”, яким в подальшому було відступлено право вимоги ТОВ "Вердикт Капітал", останньою адресою місця реєстрації позивача зазначена: АДРЕСА_2 .
Доказів внесення сторонами змін до зазначеного вище договору щодо адреси фактичного проживання позивача відповідачем та третьою особою не надано.
Водночас, у виконавчому написі від 16.07.2020 за № 12301, вчиненому приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О. С, вказані відомості про фактичне місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 .
Колегія суддів зауважує, що ані відповідачем (приватним виконавцем), ані третьою особою (кредитною установою) не наведено будь-якого джерела відомостей щодо вищезазначеної адреси фактичного місця проживання боржника ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 .
Відомостей про зміну місця реєстрації позивача матеріали справи не містять.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, наявні матеріали справи не містять жодного доказу, які б підтверджували фактичне проживання позивача за вказаною адресою у м. Київ.
Водночас, така інформація спростовується довідкою про реєстрацію місця проживання особи № 0310-39/1555 від 25.08.2020, виданою відділом реєстрації місця проживання особи Чугуївської міської ради Харківської області.
Крім того, на користь того, що місцем проживання, перебування позивача територіально є Харківська область, свідчить посвідчення, видане Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Харків), про те, що позивач працює старшим державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуєву (а.с. 30, 31).
Жоден з наданих стягувачем (ТОВ ТОВ "Вердикт Капітал") документів не вказує на можливе місце проживання позивача саме в місті Києві на момент подання заяви про примусове виконання виконавчого напису.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що стягувач наділений правом вибору місця виконання рішення, а законодавство не покладає на виконавця обов'язку здійснювати перевірку місця проживання боржника до відкриття виконавчого провадження, колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на таке.
Як зазначалось вище, у спірних відносинах належним місцем виконання є місце проживання або перебування боржника, або місце знаходження його майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, визначає Закон України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” від 11.12.2003 р. № 1382-IV (далі - Закон № 1382-IV), відповідно до статті 3 якого місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.
Положеннями ч. 1 ст. 6 Закону № 1382-IV встановлено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов'язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.
Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції (ч. 10 ст. 6 Закону № 1382-IV).
Особи, які не проживають за адресою, що зареєстрована як місце їх проживання, більше одного місяця і які мають невиконані майнові зобов'язання, накладені в адміністративному порядку чи за судовим рішенням, або призиваються на строкову військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов'язані письмово повідомити орган реєстрації про своє місце перебування (ч. 17 ст. 9 Закону № 1382-IV).
Тобто, саме зареєстроване місце проживання фізичної особи має визначальне значення для цілей визначення місця виконання виконавчого документа.
Враховуючи, що зазначені у виконавчому написі нотаріуса місце проживання боржника ( АДРЕСА_1 ) та фактичне місце реєстрації боржника ( АДРЕСА_2 ) відрізняються та територіально знаходяться у межах різних виконавчих округів, беручи до уваги, що відомості про місце проживання позивача у м. Київ не підтверджені тими документами, які надавалися стягувачем разом із заявою про відкриття виконавчого провадження, колегія суддів вважає, що в цьому випадку приватний виконавець був зобов'язаний скористатися правом, наданим ч. 5 ст. 24 Закону України “Про виконавче провадження”, та здійснити перевірку відомостей щодо місця проживання боржника або місця знаходження його майна.
Стосовно посилання відповідача на те, що у виконавчому написі чітко зазначено, що боржник проживає у межах виконавчого округу міста Києва, а тому у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, у зв'язку із пред'явленням не за місцем виконання, колегія суддів наголошує, що факт проживання позивача за вказаною адресою не підтверджений жодними належними та допустимими доказами.
У виконавчому написі нотаріуса зазначено дві адреси: місце проживання боржника ( АДРЕСА_1 ) та фактичне місце реєстрації боржника ( АДРЕСА_2 ).
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що матеріали справи не містять документів, які б об'єктивно підтверджувати адресу місця перебування позивача: АДРЕСА_1 , а вказана у виконавчому написі інформація про проживання боржника на час його вчинення у місті Києві не може слугувати достатньою підставою для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання цього виконавчого напису у місті Києві без перевірки приватним виконавцем. При цьому, в документі визначена офіційна адреса реєстрації боржника.
Отже, з огляду на викладене, зазначена стягувачем в заяві про відкриття виконавчого провадження адреса місця проживання боржника документально не підтверджена, тому таку інформацію неможливо вважати відомостями, що ідентифікують боржника.
Також, колегія суддів зазначає, що приватним виконавцем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів того, що кошти боржника або інше майно, на момент прийняття оскаржуваної постанови, знаходились у виконавчому окрузі, на території якого приватний виконавець Клименко Р. В. здійснює свою діяльність та відомості, щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
Тобто, відсутнє обґрунтування правомірності винесення постанови про відкриття виконавчого провадження у ВП № 62825743 та прийняття виконавчого документу не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, і не за місцезнаходженням його майна - грошових кошів (Харківська область, м. Чугуїв).
Отже, місце проживання та місце отримання доходів боржника не відноситься до виконавчого округу, на території якого приватний виконавець Клименко Р. В. здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України, а виконавчий документ у виконавчому провадженні № 62825743 прийнято до виконання відповідачем не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні законні підстави для прийняття приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження про стягнення коштів з фізичної особи, яка має місце проживання у Харківській області.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на правову позицію, викладену в ухвалі Верховного Суду від 25 січня 2019 року у справі № 511/1342/17, колегія суддів також не бере до уваги, оскільки правові висновки, викладені постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 804/6996/17, від 30 квітня 2020 року у справі № 580/3311/19, мають перевагу у часі.
Крім того, колегія суддів зазначає, що позиція Верховного Суду, що висловлена у даній ухвалі, стосується правовідносин у цивільній справі, в той час як даний спір виник у площині адміністративних правовідносин.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувана постанова приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка Р. В. про відкриття виконавчого провадження ВП № 62825743 від 17.08.2020 не відповідає вимогам закону, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Клименка Романа Васильовича залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2020 року по справі № 520/11400/2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін