Київський апеляційний суд
9 листопада 2020 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду ОСОБА_1 , перевіривши апеляційну скаргу прокурора на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 18 вересня 2020 року у кримінальних провадженнях № 12019100080003803, 12019100080004751 щодо ОСОБА_2 ,
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 18.09.2020 ОСОБА_2 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, і йому призначено покарання у виді громадських робіт на строк 150 годин.
Цим же вироком ОСОБА_2 визнаний невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст.263 КК України та виправданий у зв'язку з тим, що не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим.
19.10.2020 прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Київської місцевої прокуратури № 8 ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду першої інстанції в частині виправдання ОСОБА_2 скасувати та ухвалити новий вирок, яким:
- визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, і призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин;
- за ч.1 ст.263 КК України призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- на підставі ст.71 КК України за сукупністю злочинів призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- застосувати ст.75, 76 КК України і звільнити від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки.
Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що висновки суду про невинуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду. На переконання прокурора, суд безпідставно не взяв до уваги показання ОСОБА_2 під час досудового розслідування, а також протоколи допиту свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які не були належним чином досліджені під час судового розгляду, та оцінив докази в справі з порушенням вимог ст.94 КПК України, чим допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Вивчивши апеляційну скаргу та матеріали кримінального провадження, вважаю, що вона подана без додержання вимог ст.396 КПК України.
Так, згідно з ч.2 ст.396 КПК України в апеляційній скарзі, крім іншого, зазначаються вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення, які мають бути чітко сформульовані, відповідати положенням ст.407 КПК України, якою передбачено, яке рішення має право ухвалити суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду, і повинні узгоджуватися з іншими положеннями кримінального процесуального закону та закону України про кримінальну відповідальність та зі змістом апеляційної скарги.
Прокурор не оспорює фактичні обставини кримінального провадження, встановлені судом, які викладені у вироку, в частині визнання ОСОБА_2 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, і просить скасувати вирок лише в частині виправдання обвинуваченого за ч.1 ст.263 КК України. А тому вимога визнати ОСОБА_2 винуватим за ч.1 ст.125 КК України є нелогічною і нічим не обґрунтованою. Порушуючи питання про призначення обвинуваченому за ч.1 ст.125 КК України більш суворого покарання, ніж його призначив суд першої інстанції, прокурор жодних доводів не наводить.
Разом з тим, прокурор просить призначити ОСОБА_2 покарання за ч.1 ст.263 КК України, однак не порушує питання про визнання його винуватим за вказаним законом України про кримінальну відповідальність.
Належить звернути увагу і на те, що ст.71 КК України передбачає призначення покарання за сукупністю вироків, а не за сукупністю злочинів, і, призначаючи покарання за сукупністю злочинів, суд повинен обрати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, повного чи часткового складання призначених покарань, про що в апеляційній скарзі також не вказується.
При звільненні від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України суд покладає на засудженого обов'язки, передбачені ст.76 КК України, про що прокурор, знову ж таки, нічого не зазначає.
Крім того, згідно з ч.1 ст.71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 є судимим до штрафу, який не сплатив, а тому може мати місце ситуація, описана у вказаній нормі.
Однак, володіючи достовірною інформацією про направлення обвинувального акта до суду ще 15.06.2019, сторона обвинувачення не спромоглася виконати свій обов'язок доказування обставин, які характеризують особу обвинуваченого, передбаченого п.4 ч.1 ст.91 КПК України, а саме, надати інформацію про наслідки розгляду раніше направленого кримінального провадження та завіреної належним чином копії судового рішення. Ці обставини можуть мають істотне значення, оскільки прямо впливають на можливість застосування положень ст.75 КК України.
Що стосується мотивів апеляційної скарги, то, стверджуючи про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, зокрема, ст.94 КПК України, прокурор лише не погоджується з наданою судом оцінкою доказам і не конкретизує, які вимоги КПК України порушив суд.
Посилання ж як на доказ винуватості ОСОБА_2 на його показання під час досудового розслідування, протоколи допиту свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які суду стороною обвинувачення не надавались і які прокурор просить повторно дослідити в суді апеляційної інстанції, свідчить про незнання елементарних вимог КПК України та матеріалів кримінального провадження.
Оскільки відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, апеляційні вимоги прокурора унеможливлюють апеляційний розгляд та постановлення судом апеляційної інстанції законного та обґрунтованого судового рішення.
Згідно з ч.1 ст. 399 КПК України суддя-доповідач, встановивши, що апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції подано без додержання вимог, передбачених ст.396 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки скарги і встановлюється достатній строк для їх усунення, який не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала апеляційну скаргу.
А тому апеляційну скаргу прокурора слід залишити без руху, встановити строк для усунення зазначених раніше недоліків та роз'яснити, що якщо недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк не буде усунуто, відповідно до вимог п.1 ч.3 ст.399 КПК України апеляційна скарга повертається.
На підставі викладеного, керуючись ст.399 КПК України,
Апеляційну скаргу прокурора Київської місцевої прокуратури № 8 ОСОБА_3 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 18 вересня 2020 року щодо ОСОБА_2 залишити без руху.
Встановити строк для усунення недоліків апеляційної скарги - 10 /десять/ днів з дня отримання копії ухвали особою, яка її подала.
Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду ОСОБА_1