справа №755/5317/2020 Головуючий у І інстанції - Виниченко Л.М.
апеляційне провадження №22-ц/824/12835/2020 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
08 грудня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Немудрої Ю.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 17 серпня 2020 року
у справі за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Народна позика» на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька Миколи Миколайовича, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними та скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу,
встановив:
У квітні 2020 року ТОВ «ФК «Народна позика» звернулося до Дніпровського районного суду м. Києва із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька Миколи Миколайовича, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними та скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, мотивуючи свої вимоги тим, що 21 лютого 2019 року Київським апеляційним судом було прийнято постанову, якою в погашення боргу ОСОБА_2 перед товариством за кредитним договором від 25 травня 2013 року звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів, а також покладено на відповідача понесені позивачем судові витрати.
13 березня 2019 року представник товариства отримав у Дніпровському районному суді м. Києва два виконавчі листи стосовно двох боржників та 15 липня 2019 року звернувся до приватного виконавця Солонька М.М. з двома заявами про примусове виконання виконавчих листів виданих Дніпровським районним судом м. Києва щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.
Постановами від 15 липня 2019 року приватний виконавець відкрив ВП №59552620 по боржнику ОСОБА_2 та ВП №59552878 по боржнику ОСОБА_1
25 липня 2019 року приватний виконавець виніс постанови про опис та решт майна (коштів) боржника, якими проведено опис та арешт Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 по боржнику ОСОБА_2 у ВП №59552620 та Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 по боржнику ОСОБА_1 у ВП №59552878.
29 липня 2019 року приватним виконавцем по обом виконавчим провадженням винесені постанови про призначення суб'єкта оціночної діяльності.
29 серпня 2019 року приватний виконавець повідомив сторін виконавчого провадження про визначення вартості майна боржників.
При цьому, згідно листа Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації від 23 серпня 2019 року виявилось, що в іпотечній квартирі зареєстрована неповнолітня дитини ІНФОРМАЦІЯ_1 .
02 березня 2020 року приватний виконавець у межах виконавчих проваджень №59552878 та №59552620 прийняв постанови про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у яких зазначив про неможливість виконання рішення суду в зв'язку з відсутністю дозволу органу опіки та піклування на реалізацію предмета іпотеки.
Скаржник посилаючись на положення ст.ст. 129, 129-1 Конституції України, ст. 18 ЦПК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Закони України «Про іпотеку» та «Про виконавче провадження» зазначає, що не погоджується із такими діями приватного виконавця і винесеними ним постановами, адже звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду є кінцевою стадією виконання рішення суду, а тому попередній дозвіл органу опіки та піклування на відчуження квартири, право користування якою належить дитині, законом не вимагається.
Така згода потрібна при укладенні договору іпотеки, якщо предметом іпотеки мають право користуватись чи володіти діти, а не при виконанні рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, коли дії по реєстрації місця проживання дітей вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки.
Скаржник вказує, що під час укладення договору іпотеки, іпотекодавцями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було надано довідку житлово-будівельного кооперативу від 21 червня 2013 року відповідно до якої в квартирі зареєстровані та мешкають ОСОБА_2 і його дружина ОСОБА_1 .
З довідки вбачається, що будь-яких інших осіб, зокрема неповнолітніх дітей, зареєстрованих у квартирі, окрім іпотекодавців, не було.
Скаржник вказує, що на виконані приватного виконавця перебували виконавчі листи, видані на виконання рішення суду, яким вирішено спір та звернуто стягнення на предмет іпотеки, визначено спосіб реалізації предмета іпотеки, а тому наявність чи відсутність згоди органу опіки та піклування на примусову реалізацію предмета іпотеки не може перешкоджати виконанню судового рішення, тож дії приватного виконавця щодо повернення виконавчого документа стягувачу на підставах викладених у постановах від 02 березня 2020 року, не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження».
Посилаючись на положення ст.ст. 50, 51, 61, 62 Закону України «Про виконавче провадження» скаржник зазначає, що примусова реалізація предмета іпотеки за рішенням суду з прилюдних торгів не є правочином, а є виконанням рішення суду, а отже згода органу опіки та піклування на реалізацію квартири з аукціону в процесі виконання рішення суду не потрібна.
Просило визнати протиправними дії приватного виконавця при винесенні постанови про повернення виконавчого документа та скасувати відповідну постанову.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17 серпня 2020 року, скаргу ТОВ «ФК «Народна позика» задоволено.
Визнано протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Солонько Миколи Миколайовича при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 02 березня 2020 року у виконавчому провадженні №59552620 з виконання виконавчого листа №755/15132/17 виданого 13 березня 2019 року Дніпровським районним судом м. Києва.
Скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Солонько Миколи Миколайовича про повернення виконавчого документа стягувачу від 02 березня 2020 року у виконавчому провадженні №59552620 з виконання виконавчого листа №755/15132/17 виданого 13 березня 2019 року Дніпровським районним судом м. Києва.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на те, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та без урахування всіх обставин справи.
Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що при здійсненні виконавчих дій для реалізації предмета іпотеки виконавцем було встановлено, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстрована неповнолітня дитина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За таких обставин приватний виконавець звернувся до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації та отримав розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 01 жовтня 2019 року №797 про відмову в наданні дозволу на вчинення правочинів щодо майна, право користування яким має дитина, яке ніким не скасоване та мало б ураховуватися при винесенні рішення судом першої інстанції.
Просила скасувати ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 17 серпня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволення скарги.
Не погоджуючись із доводами апеляційної скарги ТОВ «ФК «Народна позика» через свого представника подало відзив.
Вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а ухвала Дніпровського районного суду м. Києва від 17 серпня 2020 року є законною, винесена судом при повному з'ясуванні обставин справи та без порушення норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів відзиву посилається на те, що звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду є кінцевою стадією виконання рішення суду, а тому попередній дозвіл органу опіки та піклування на відчуження квартири, право користування якою належить дитині, законом не вимагається.
Така згода потрібна при укладенні договору іпотеки, якщо предметом іпотеки мають право користуватись чи володіти діти, а не при виконанні рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, коли дії по реєстрації місця проживання дітей вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки.
Важливою обставиною у справі є те, що під час укладання договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е.А., зареєстрований в реєстрі за № 2430, іпіотекодавцями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було надано довідку з Житлово-будівельного кооперативу від 21 червня 2013 року, відповідно до якої за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані та мешкають ОСОБА_2 та його дружина ОСОБА_1 .
З довідки випливає, що інших осіб, зокрема неповнолітніх дітей, зареєстрованих за вказаною адресою, окрім іпотекодавців немає.
Також, ОСОБА_1 заявою від 25 червня 2013 року, справжність підпису на якій засвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е.А., зареєстровано в реєстрі № 2429, надала згоду своєму чоловіку ОСОБА_2 на укладення, зокрема, договору іпотеки.
Крім того, ОСОБА_1 , також була стороною договору іпотеки від 25 червня 2013 року, підписала цей договір.
Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ще в 2013 році, укладаючи договір іпотеки приховали від ТОВ «ФК «Народна позика» важливий факт про наявність у них дітей, та про те, що їх неповнолітні діти зареєстровані в квартирі, яку вони надали в іпотеку для забезпечення виконання кредитних зобов'язань.
Просило, залишити ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 17 серпня 2020 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою Київського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року вирішено в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ТОВ «ФК «Народна позика» за кредитним договором від 25 червня 2013 року в сумі 1092148,84 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, що визначається при примусовому виконанні рішення суду на рівні, не нижчому за звичайні ціни та такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
На виконання постанови Київського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року Дніпровським районним судом м. Києва 13 березня 2019 року видано виконавчий лист №755/15132/17 стосовно боржника ОСОБА_1
15 липня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Солоньком М.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №59552878 з примусового виконання виконавчого листа №755/15132/17 виданого 13 березня 2019 року Дніпровським районним судом м. Києва відносно боржника ОСОБА_1
25 липня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Солоньком М.М. в рамках виконавчого провадження №59552878 винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою описано та накладено арешт на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 належної боржнику ОСОБА_1
29 липня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Солоньком М.М. в рамках виконавчого провадження №59552878 винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, якою призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_3 у виконавчому провадженні та зобов'язано його надати письмовий звіт про вартість Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 .
29 серпня 2019 року листом №943 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Солоньком М.М. повідомлено сторін виконавчого провадження №59552878 про визначення вартості майна боржника.
02 березня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Солоньком М.М. в рамках виконавчого провадження №59552878 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження».
Зі змісту мотивувальної частини постанови убачається, що відповідно до листа Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації від 23 серпня 2019 року, у квартирі АДРЕСА_1 зареєстрована неповнолітня дитина ІНФОРМАЦІЯ_1 ; приватним виконавцем 11 вересня 2019 року за вих. №1041 до Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації направлено вимогу про надання попереднього дозволу органів опіки та піклування на примусову реалізацію квартири в якій зареєстровані неповнолітні діти, проте службою у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації попереднього дозволу на примусову реалізацію майна не надано.
Ухвалюючи рішення про задоволення скарги ТОВ «ФК «Народна позика», суд першої інстанції виходив з того, що дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Солонька М.М. з приводу винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 02 березня 2020 року у виконавчому провадженні №59552878 по виконанню виконавчого листа №755/15132/17 виданого 13 березня 2019 року Дніпровським районним судом м. Києва є неправомірними, оскільки матеріали справи не містять відомостей, про те, що станом на час укладення договору іпотеки у іпотечній квартирі були зареєстровані неповнолітні особи.
З висновками суду першої інстанції, погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
У відповідності до п. 28 Розділу 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.
Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.
02 жовтня 2019 року Верховним Судом розглянуто справу №754/15589/14-ц, предметом спору в якій було оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця у зв'язку з винесенням постанови про повернення виконавчого документу стягувачу при виконанні рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки в якому зареєстровані неповнолітні діти.
Верховним Судом за результатом розгляду вищевказаної цивільної справи зазначено, що, у пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна людина має право на справедливий судовий розгляд.
Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у державі, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (наприклад, справа «Жовнер проти України» від 29 червня 2004 року, заява № 56848/00, § 33). Право на звернення до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби правова система держав-учасниць Конвенції допускала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов'язковим для виконання, залишалося би невиконаним по відношенню до однієї зі сторін всупереч її інтересам. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Стаття 39 Закону України «Про іпотеку» передбачає можливість реалізації предмета іпотеки за рішенням суду.
Відповідно до частини першої статті 41 Закону України «Про іпотеку», реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням зокрема таких засад: обов'язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об'єктивності; розумності строків виконавчого провадження.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною восьмою статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
Звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду є кінцевою стадією виконання рішення суду, а тому попередній дозвіл органу опіки та піклування на відчуження квартири, право користування якою належить дитині, законом не вимагається. Така згода потрібна при укладенні договору іпотеки, якщо предметом іпотеки мають право користуватись чи володіти діти, а не при виконанні рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, коли дії по реєстрації місця проживання дітей вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки).
У відповідності до частини третьої статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.
За змістом пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Відповідно до частини другої статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (частина друга статті 451 ЦПК України).
За вимогами ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення скарги, оскільки дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Солонька М.М., які виразилися у поверненні виконавчого документа стягувачу не відповідали вимогам Закону України «Про виконавче провадження».
Викладені в апеляційній скарзі доводи, зокрема щодо того, що матеріали справи містять розпорядження Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації від 01 жовтня 2019 року №797, яке забороняє відчужувати спірну квартиру є такими, що не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.
Вищезазначене спростовується тим, що під час укладання Договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е.А., зареєстрований в реєстрі за №2430, Іпотекодавцями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було надано довідку з Житлово-будівельного кооперативу від 21 червня 2013 року, з якої вбачалося, що за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані та мешкають ОСОБА_2 та його дружина ОСОБА_1 . Інших осіб, зокрема неповнолітніх дітей, зареєстрованих за вказаною адресою немає.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , укладаючи у 2013 році Договір іпотеки приховали від ТОВ «ФК «Народна позика» факт наявності у них дітей, та те, що діти зареєстровані в квартирі, яку вони надали в іпотеку для забезпечення виконання кредитних зобов'язань.
Оскільки звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду є кінцевою стадією виконання рішення суду, а тому попередній дозвіл органу опіки та піклування на відчуження квартири, право користування якою належить дитині, законом не вимагається.
Дніпровський районний суд прийшов до обґрунтованого висновку про визнання дій приватного виконавця неправомірними, у зв'язку з чим ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 17 серпня 2020 року слід залишити без змін.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 17 серпня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено 11 грудня 2020 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба