Справа № 754/6382/20 Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3790/2020 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
04 грудня 2020 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду
кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2020 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,-
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2020 року продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 на 2 місяці, до 19.12.2020. Відмовлено у задоволенні клопотання захисника про зміну ОСОБА_8 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.
Рішення суду обгрунтоване тим, що судовий розгляд ще не закінчено, відкладено за клопотанням захисника на 14 год. 09.11.2020, а відтак розглянути зазначену справу до спливу застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не представляється можливим. Окрім того, ОСОБА_8 судимий, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину під час іспитового строку, а зважаючи на міру покарання, що може загрожувати йому у разі визнання винуватим, існує ризик, що обвинувачений може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому суд дійшов висновку, що саме запобіжний захід у вигляді триманні під вартою забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого виконання ним процесуальних обов'язків, у зв'язку із чим клопотанням прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_8 підлягає задоволенню, а клопотання захисника про зміну запобіжного заходу обвинуваченому задоволенню не підлягає.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 21.10.2020 та застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що ухвала Деснянського районного суду міста Києва від 21.10.2020 винесена з грубим порушенням норм КПК України, в тому числі на підставі усного клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, що не передбачено нормами чинного законодавства України.
Окрім того, приймаючи рішення про продовження запобіжного заходу обвинуваченому суд обмежився лише загальним формулюванням - «прокурором доведено ризики, передбачені ст.177 КПК». Жодного доказу того, що існують ризики вчинення ОСОБА_8 втечі/перешкоджання/тощо прокурором не надано, твердження про наявність ризиків, передбачених КПК України, є голослівним, твердження прокурора не обґрунтовані взагалі нічим, жодних доказів, як того вимагає КПК України, прокурором не надано. Єдине, чим сторона обвинувачення пояснює необхідність застосування запобіжних заходів - є тяжкість інкримінованого злочину та вигадані слідством обставини.
Наведені вище факти недотримання слідчим вимог, що встановлені пунктами 3,5,6, ч.1ст.184 КПК України свідчать про незаконність вимоги про продовження строку застосованого запобіжного заходу до ОСОБА_8 та є підставою для відмови в задоволенні клопотання. Проте, це залишилося поза увагою суду, що призвело до постановлення незаконної ухвали про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Також, апелянт стверджує, що задовольняючи усне клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, суд грубо порушив норми ст. ст. 331, 184 КПК України.
Крім цього, захисник звертає увагу на те, що ОСОБА_8 не має будь-якого наміру переховуватися від суду, більше того місцем його проживання є АДРЕСА_1 . Також, ОСОБА_8 позбавлений можливості знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, так як всі речові докази, які мають суттєве значення для справи були вилучені. Окрім того, ОСОБА_8 немає можливості незаконно впливати на потерпілих, свідків, експерта так як, під час досудового розслідування було допитано зазначених осіб та зроблений висновок експертів, а також те, що основними свідками у даній справі є працівники правоохоронних органів. Окремо слід звернути увагу на те, що ОСОБА_8 одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, під наглядом лікаря-психіатра не перебуває, на обліку у лікаря-нарколога не знаходиться.
На підставі наведеного, враховуючи вищевикладене, немає підстав в даний час стверджувати, про існування всіх зазначених ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, на запобігання яким спрямоване застосування виняткового запобіжного заходу - тримання під вартою.
Заслухавши доповідь судді,
пояснення захисника ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити,
пояснення прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційних скарг,
перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Так, розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст.178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України суд першої інстанції зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Абзацом другим цієї ж частини ст.331 КПК України на суд покладено такий самий обов'язок, а саме повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Як вбачається з матеріалів провадження ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2020 року продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 в межах кримінального провадженні №12020100030002904, за ч.3 ст.185 КК України.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що в матеріалах провадження не міститься виняткових даних, які б давали підстави для продовження застосування обвинуваченому ОСОБА_8 найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, крім того в матеріалах провадження відсутнє клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У відповідності з положеннями п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
За змістом ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
У рішеннях Європейського суду з прав людини означено, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.
Так, колегія суддів приходить до переконання про те, що вирішення питання про можливість подальшого перебування особи під вартою передбачає необхідність врахування також необхідності забезпечення дотримання прав обвинуваченого, у тому числі і тих, які гарантовані Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.
Як вбачається із матеріалів провадження, ОСОБА_8 у зв'язку із застосуванням щодо нього запобіжного заходу із травня 2020 року перебуває під вартою, що є однією із форм перебування особи під контролем держави.
Колегія суддів враховує в сукупності тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_8 обвинувачується, розмір покарання, який загрожує останньому у разі доведення його винуватості, дані про особу обвинуваченого, зокрема те, що ОСОБА_8 має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, що дає підстави стверджувати про наявність міцних соціальних зв'язків. Окрім того, ОСОБА_8 під наглядом лікаря-психіатра не перебуває, на обліку лікаря-нарколога не знаходиться.
Також, колегією суддів апеляційного суду не встановлено будь-яких обставин про наявність ризиків, які дають підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_8 може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховуватися від суду, перешкоджати судовому провадженню іншим чином, вчиняти інші кримінальні правопорушення, у зв'язку з не перебування останнього під вартою.
У зв'язку з цим, колегія суддів погоджується з доводами захисника про безпідставність продовження судом першої інстанції щодо обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 21.10.2020 обвинуваченому ОСОБА_8 строк тримання під вартою був продовжений за відсутності письмового клопотання прокурора. Як вбачається із мотивувальної частини ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 21.10.2020 питання про продовження строку тримання ОСОБА_8 під вартою було розглянуто за усним клопотанням прокурора. Ця обставина підтверджується захисником та фактично не заперечується прокурором. Із пояснень захисника та виділених матеріалів кримінального провадження вбачається те, що розгляд питання про продовження строку тримання під вартою був проведений безпосередньо після його ініціювання прокурором в усній формі. Наведене указує на те, що продовження строку тримання ОСОБА_8 під вартою, результатом чого стала ухвала Деснянського районного суду м. Києва від 21.10.2020 року судом першої інстанції було проведено за відсутності підстави для початку провадження із розгляду даного питання, що викликає сумнів у об'єктивності, неупередженості та безсторонності суду у ході вирішення цього питання. Окрім того, зазначені вище обставини указують на те, що у ході провадження про продовження строку тримання ОСОБА_8 під вартою було допущене порушення права обвинуваченого на захист, яке проявилося у не наданні йому часу та можливостей, необхідних для підготовки до захисту. Наведене указує на те, що при продовженні строку тримання ОСОБА_8 під вартою судом першої інстанції були грубо порушені вимоги ст.184, 199 КПК України, п.1, п/п. «b» п. 3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які перешкодили суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а тому вони є істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.
Так, ч.3 ст.331 КПК України не визначається порядок вирішення питань, пов'язаних із продовженням строку тримання під вартою, які вирішуються відповідно до положень § 1 Глави 18 КПК України. Колегія суддів вважає, що положення ч.3 ст.331 КПК України не скасовують дію ч.2 ст.184 КПК України щодо обов'язковості вручення обвинуваченому копії відповідного клопотання. Аналіз положень ч.2 ст.184 КПК України у поєднанні із положеннями ч.3 ст.331 КПК України та зазначеними вище положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод дає підстави стверджувати те, що при настанні обставин, передбачених ч.3 ст.331 КПК України суд першої інстанції за відсутності клопотання прокурора може ухвалити лише одне із тих рішень, передбачених цією нормою закону, які не пов'язані із продовженням строку тримання під вартою, тобто про скасування або зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Для вирішення питання про продовження строку тримання під вартою наявність відповідного письмового клопотання прокурора є обов'язковим.
На підставі наведеного, колегія суддів, вважає за можливе застосувати до обвинуваченого ОСОБА_8 більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а саме цілодобовий домашній арешт.
Керуючись ст.ст. 376, 350, 177, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - задовольнити.
Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2020 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою змінити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, заборонивши йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:
- утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у цьому кримінальному провадженні;
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон;
- носити електронний засіб контролю.
Роз'яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому перебуває останній, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього обов'язків, використовувати електронні засоби контролю.
На підставі п.1 ч.3 ст.202 КПК України зобов'язати Деснянський УП ГУ НП в м. Києві негайно доставити обвинуваченого ОСОБА_8 до місця його проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,та звільнити його з - під варти.
Копію ухвали направити до ДеснянськогоУП ГУ НП в м. Києві для виконання в частині доставки обвинуваченого ОСОБА_8 до місця цілодобового домашнього арешту та контролю за виконанням обвинуваченим ОСОБА_8 умов запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Встановити строк дії ухвали тривалістю 60 (шістдесят) днів, тобто до 01 лютого 2021 року включно.
Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді ____________________ ___________________ _____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4