Справа №369/1690/20
Провадження № 33/824/2673/2020 Суддя 1 інстанції - Лисенко В.В.
Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАП Суддя суду апел. інст.- Кепкал Л.І.
04 грудня 2020 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кепкал Л.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 квітня 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 квітня 2020 року, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 420,40 грн.
Постановою суду встановлено, що 28 січня 2020 року близько 20 години 35 хвилин, по вул. Соборності, 36 в м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 21099» номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків.
Водій ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Києво-Святошинського суду Київської області від 13.04.2020 року справа №369/1690/20 та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
За доводами апелянта, постанова суду в частині притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП є незаконною та необгрунтованою, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без всебічного дослідження усіх доказів та без надання їм належної оцінки.
В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що 28 січня 2020 року о 20 год. 35 хв. він рухався на автомобілі ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_2 , у місті Боярка, вул. Соборності, 36 та був зупинений працівниками поліції, а саме начальником СРПП Києво-Святошинського ВП.
ОСОБА_1. зазначає, що правил дорожнього руху він не порушував, а тому, на думку апелянта, у працівників поліції не було законних підстав його зупиняти, оскільки Закон України «Про Національну поліцію» містить вичерпний перелік підстав зупинення транспортного засобу, однак, він виконав вимогу поліцейського та зупинився і надав на вимогу посвідчення водія.
Апелянт вважає, що працівники поліції для приховання незаконності своїх дій щодо зупинки його транспортного засобу без наявних на те підстав, склали протокол, що він нібито знаходився в стані алкогольного сп'яніння.
ОСОБА_1 зазначає, що він заперечив цей факт, на що йому поліцейським було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу "Драгер", однак упаковка була пошкоджена, тому він відмовився від застосування приладу "Драгер" з підстав гидування.
Апелянт вважає, що його дії щодо відмови використання приладу "Драгер" в цьому випадку були законними і обґрунтованими. Проте, він був готовий проїхати до найближчого закладу охорони здоров'я для освідування його на стан сп'яніння, однак, працівник поліції не запропонував йому такого способу та склали протокол за ч.1 ст.130 КУпАП.
Відтак, на переконання апелянта, не запропонування йому працівниками поліції огляду па стан сп'яніння у медичній установі є порушенням Інструкції та вимог ст.266 КУпАП.
ОСОБА_1 вказує на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення відносно нього зазначено, що водій відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, проте належних, передбачених нормативними актами доказів, які би підтверджували цей факт, суду не надано.
Апелянт вказує на те, що суд першої інстанції не дослідив порядок проходження освідування на стан алкогольного сп'яніння.
ОСОБА_1 вважає, що працівники поліції грубо порушили процедуру проведення огляду на стан сп'яніння, а резолютивна частина оскаржуваного рішення свідчить про формальне вирішення цієї справи.
Щодо порушення прав на захист апелянт зазначає, що він не був належним чином повідомленийсудом першої інстанції про судове засідання 13.04.2020 р., на якому було винесено оскаржувану постанову. У зв'язку з чим був позбавлений надати суду свої пояснення щодо обставин складання протоколу щодо нього. Розгляд судом справи у його відсутність стало наслідком порушеннясудом гарантованих ст. 268 КУпАП прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Постанова судді суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.
Як убачається з матеріалів провадження та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду достатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у провадженні доказах.
Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Винуватість ОСОБА_2 у порушенні п. 2.5 ПДР України, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться:
- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №225530 від 28 січня 2020 року, відповідно до якого 28 січня 2020 року близько 20 години 35 хвилин, по вул. Соборності, 36 в м. Боярка Києво - Святошинського району Київської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 21099» номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 1);
- у письмових поясненнях свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які підтвердили фактичні обставини події, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме відмову водія ОСОБА_1 28 січня 2020 року по вул. Дмитрівській, 2 в м. Києвівід проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння (а.с. 2, 3),
- у розписці ОСОБА_5 , згідно якої він зобов'язався доставити транспортний засіб ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_3 за адресою: Київська область, м. Боярка, вул. П. Сагайдачного, 89 (а.с.4).
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки алкогольного сп'яніння - запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, виявлені працівниками поліції 28.01.2020 року у ОСОБА_1 в розумінні п. 3 розділу 1, п. 1 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2015 року, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Протокол підписаний особою, яка його склала, двома свідками та безпосередньо ОСОБА_1 , якому були роз'яснені права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. Будь-яких зауважень або заперечень на цей протокол та дії працівників поліції ОСОБА_1 в протоколі також не вказав.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився у присутності двох свідків.
Ці ж обставини підтверджуються й наявними у справі письмовими поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що 28 січня 2020 року приблизно 20 год. 35 хв. він рухався на автомобілі ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_2 , у місті Боярка, вул. Соборності, 36 та був зупинений працівниками поліції, а саме начальником СРПП Києво-Святошинського ВП, які пояснили, що причиною зупинки було те, що на автомобілі не горів задній правий стоп-сигнал, подивившись на який він ( ОСОБА_1 ) впевнився, що це відповідає дійсності, проте, цього недоліку не було, коли він починав керувати авто, тому він цього недоліку не усунув. Інспектори поліції попросили надати посвідчення водія та документи на автомобіль. При перевірці документів, працівниками поліції було виявлено, що у його водійському посвідченні відсутня категорія «В», яка надає право керування автомобілями, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, - восьми. Під час спілкування, працівник поліції повідомив йому, що вбачає ознаки алкогольного сп?яніння та запропонував пройти огляд на стан сп?яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер», однак оскільки упаковка муштука була пошкоджена, тому він відмовився від застосування приладу "Драгер" та готовий проїхати до найближчого закладу охорони здоров'я для освідування його на стан сп'яніння, однак, працівник поліції не запропонував йому такого способу та склали протокол за ч.1 ст.130 КУпАП.
Для перевірки доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , в судове засідання суду апеляційної інстанції були викликані свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , пояснення яких містяться в матеріалах справи. Проте, дані свідки в судове засідання не з'явилися, а від них надійшли заяви, в яких вказано про поважність причин неявки, та зокрема, свідком ОСОБА_3 зазначено, що її пояснення, які містяться в матеріалах справи є правдивими, адже в її присутності ОСОБА_1 на пропозиціє поліцейського відмовився від проходження огляду на стан сп?яніння як за допомогою приладу «Драгер», так і у лікаря-нарколога.
Також свідок ОСОБА_4 письмово підтвердила поважність причин неявки до суду та зазначила в листі, що виступала у справі ОСОБА_1 свідком, коли останній від проходження тесту на Драгері відмовився, а також відмовився їхати з патрулем до лікарні для проходження огляду на вміст алкоголю в крові.
Будь - яких підстав не довіряти поясненням свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у суду не має.
А такими поясненнями свідків спростовуються доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що йому, після відмови від проходження огляду на стан сп?яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» не було працівниками поліції запропоновано пройти огляд у медичному закладі.
А доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про безпідставність його зупинки працівниками поліції, спростовуються поясненнями самого ж апелянта в суді апеляційної інстанції, в яких він вказав, що причиною зупинки стало те, що на автомобілі не горів задній правий стоп-сигнал.
Інших переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, як про те ставить питання апелянт, в апеляційній скарзі не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про порушення судом вимог ст. 268 КУпАП та розгляд справи у його відсутність, то вони фактично стали підставою для поновлення ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження постанови суду, та не є безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови суду, оскільки судом апеляційної інстанції повністю поновлені права ОСОБА_1 , шляхом надання пояснень, заявлення клопотань та інше.
Відтак, постанова судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 квітня 2020 року щодо визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, є законною та обґрунтованою.
Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд першої інстанції дотримався загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст. 33 КУпАП, врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, відсутність обставин, що пом'якшують відповідальність та наклав його в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП. Більш того, санкція вказаного закону є безальтернативною.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 квітня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік - залишити без змін , а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду є остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Л.І. Кепкал