Головуючий у І інстанції Батрин О.В.
Провадження №22-ц/824/12654/2020 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О.
03 грудня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,
суддів: Мельника Я.С., Поливач Л.Д.,
при секретарі: Ковтун М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного судусправу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 06 травня 2020 року про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «КП «Українська житлова компанія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У листопаді 2018 року ТОВ «КП «Українська житлова компанія» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостіза надані житлово-комунальні послуги.
05 травня 2020 року представник позивача - адвокат Дирдіна І.В. подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно, а саме:
- транспортний засіб ОСОБА_1 - Mersedes-benz ML550, 2008 року випуску, VIN НОМЕР_1 , дата державної реєстрації 04.12.2012 рік, об'єм двигуна 5461 куб.см., державний номерний знак НОМЕР_2 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 ;
- нежитлове приміщення № НОМЕР_4 , цокольний поверх 2-го рівня літери «А», загальною площею 88,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ОСОБА_1 у розмірі частки - 1 відповідно до свідоцтва про право власності, серія та номер: НОМЕР_5 , видане 29.08.2014 року, видавник: Реєстраційна служба Головного управління юстиції м. Києва.
Обгрунтовуючи заяву, ТОВ «КП «Українська житлова компанія» посилалось на те, що вони звернулись до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є власником офісу НОМЕР_11 та квартир № НОМЕР_6 , НОМЕР_10 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13, НОМЕР_14, НОМЕР_15, НОМЕР_16, НОМЕР_17, НОМЕР_18 у будинку за адресою: АДРЕСА_2 та 4 , який перебував на балансі ТОВ «КП «Українська житлова компанія».
Між відповідачем та позивачем було укладено ряд договорів щодо управління будинком, надання комунальних послуг, утримання будинку, споруд та прибудинкової території.
На виконання умов договорів ТОВ «КП «Українська житлова компанія» було надано житлово-комунальні послуги та послуги з обслуговування та утримання будинку, споруд та прибудинкової території, якими відповідач ОСОБА_1 користувалася, не виконуючи при цьому своїх обов'язків по їх оплаті. Таким чином, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, яка складається із суми боргу, трьох відсотків річних та інфляційної складової заборгованості на загальну суму 394 175,34 грн.
З метою перешкоджання стягненню заборгованості відповідач вчиняє активні дії по відчуженню об'єктів нерухомого та рухомого майна, що перебуває у її власності, в зв'язку із чим позивач просив суд задовольнити його заяву про забезпечення позову, оскільки невжиття судом заходів забезпечення позову може унеможливити чи ускладнити виконання рішення в разі його ухвалення на користь позивача.
На підтвердження своїх доводів заявником до заяви долучено Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, а також витяг з Єдиного Державного реєстру транспортних засобів, нотаріальний договір від 19 березня 2020 року про поділ майна подружжя (транспортний засіб), копія оцінки транспортного засобу.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 06 травня 2020 року заяву ТОВ «КП «Українська житлова компанія» про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково.
Накладено арешт на 1/10 частину автомобіля Mersedes-benz ML550, 2008 року випуску, VIN НОМЕР_1 , дата державної реєстрації 04.12.2012 рік, об'єм двигуна 5461 куб.см., державний номерний знак НОМЕР_2 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 , та на нежитлове приміщення № НОМЕР_4 , цокольний поверх 2-го рівня літери «А», загальною площею 88,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ОСОБА_1 у розмірі частки - 1 відповідно до свідоцтва про право власності, серія та номер: НОМЕР_5 , видане 29.08.2014 року, видавник: Реєстраційна служба Головного управління юстиції м. Києва.
Не погоджуючись з ухвалою, відповідач ОСОБА_1 подала на неї апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм процесуального права, просила ухвалу скасувати та постановити по справі нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову. Обгрунтовуючи скаргу, посилалась на те, що судом не обґрунтовано належним чином наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Крім того, заходи забезпечення позову, вжиті судом, є неспівмірними з вимогами позивача та перешкоджають господарській діяльності відповідача.
У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від представника ТОВ «КП «Українська житлова компанія» - адвоката Дирдіної І.В., остання проти задоволення скарги відповідача заперечила та просила залишити її без задоволення, а ухвалу суду - без змін, як таку, що постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Дирдіна І.В. проти задоволення скарги відповідача заперечила з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін, виходячи з наступного.
Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами наявний спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, вид забезпечення позову відповідає заявленим позовним вимогам, а тому дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви ТОВ «КП «Українська житлова компанія» про забезпечення позову.
Колегія суддів погоджується з вищенаведеними висновками суду, виходячи з наступного.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
З сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства вбачається, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об'єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволенні позову.
При цьому варто враховувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Суд першої інстанції, дослідивши зміст позовної заяви та поданої позивачем заяви про забезпечення позову, дійшов обґрунтованого висновку про об'єктивну можливість відповідача ОСОБА_1 відчужити належне їй майно, що, зокрема, підтверджується і її діями по поділу автомобіля на підставі договору про поділ майна від 19 березня 2020 року, який був укладений під час розгляду справи між нею та ОСОБА_2 , що свідчить про спрямованість дій відповідача на унеможливлення в подальшому виконання рішення суду в разі задоволення позову та стягнення з неї на користь позивача заборгованості за надані їй послуги.
Враховуючи викладене, правильним є висновок суду про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, невжиття яких може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернулася до суду.
Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується, а також спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце.
Заходи забезпечення позову в розумінні норм процесуального закону носять тимчасовий характер і покликані унеможливити настання обставин, за яких виконання ухваленого судом рішення буде утрудненим або взагалі стане неможливим.
Колегія суддів вважає, що вжиті судом заходи забезпечення позову є співмірними з позовними вимогами ТОВ «КП «Українська житлова компанія» і їх вжиття буде мати наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, не зумовить фактичного вирішення спору по суті та не порушує будь-яких прав третіх осіб.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що накладення арешту на належний їй об'єкт нерухомого майна перешкоджає її господарській діяльності, нічим не підтверджені, крім того, забезпечення позову у вигляді накладення арешту не обмежує права власника по володінню і користуванню належним йому майном, а обмежує лише його право на розпорядження ним.
Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції, невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства і законності та обґрунтованості постановленої судом ухвали не спростовують.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і доводи апеляційної скарги цього не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про залишення судового рішення без змін, а скарги Онушко Ж.О.- без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 06 травня 2020 рокупро забезпечення позову - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: