Справа № 365/554/19 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/816/2020 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
01 грудня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
з участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Згурівського районного суду Київської області від 29 жовтня 2019 року,яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, із професійно-технічною освітою, працездатного, одруженого, раніше судимого:
- вироком Згурівського районного суду Київської області від 03.03.2004 року за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік 6 місяців (за постановою суду від 04.10.2004 іспитовий строк скасований);
- вироком Згурівського районного суду Київської області від 26.02.2008 року за ч. 2 ст. 389 КК України до 1 року обмеження волі;
- вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 19.02.2010 за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі;
- вироком Згурівського районного суду Київської області від 11.01.2013 року за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 70 КК України до 7 років 2 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, звільненого з місць позбавлення волі 20.03.2019 по відбуттю покарання,
засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі та звільнено від відбування покарання на підставі статті 75 КК України з іспитовим строком 3 роки, відповідно до ст. 76 КК України зобов'язано періодично з'являтися в ці органи для реєстрації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою. Вироком вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат,
За вироком ОСОБА_7 визнаний винуватим у тому, що він 10 вересня 2019 року приблизно о 5 годині 00 хвилин по АДРЕСА_2 шляхом викручування болта та накручених на нього гайок на тимчасово замикаючому механізмі на вхідних дверях житлового будинку проник в одну з кімнат будинку, звідки викрав бензотример марки «Sturm ВТ8952D» (двигун № НОМЕР_1 ) вартістю 3104,80 грн, чим завдав потерпілій ОСОБА_8 матеріальної шкоди у зазначеному розмірі.
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, доведеність вини ОСОБА_9 та правильність кваліфікації його дій, просить вирок скасувати в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, зокрема, безпідставним застосуванням ст. 75 КК України, та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч.3 ст. 185 КК України у виді 4 років позбавлення волі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про те, що суд не надав належної оцінки тим обставинам, що ОСОБА_7 п'ять разів притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів проти власності , судимості не погашені, вчинив вказаний злочин через шість місяців після останнього звільнення з місць позбавлення волі, протягом року двічі притягувався до адміністративної відповідальності, що вказує на його небажання виправлятися та підвищену схильність до вчинення нових злочинів, суспільну небезпечність обвинуваченого. Прокурор також зазначає, що судом при призначенні покарання безпідставно визнано обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, його щире каяття
Заслухавши доповідь судді, прокурора та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу, дослідивши матеріали, що характеризують особу обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні злочину за обставин,викладених у вироку, правильність кваліфікації дій обвинуваченого зач. 3 ст. 185 КК України, сторонами у апеляційному порядку не оскаржується та в силу вимог ч.2 ст. 394 КПК України не є предметом розгляду суду апеляційної інстанції.
Доводи прокурора про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість внаслідок застосування ст.75 КК України є обґрунтованими.
За ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, при призначенні покарання ОСОБА_7 судом враховано, що ним вчинений тяжкий злочин, обставини, що пом'якшують його покарання, у вигляді щирого каяття, активного сприяння розкриттю злочину, відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також те, що обвинувачений раніше був п'ять разів судимий, протягом року двічі притягувався до адміністративної відповідальності, має задовільний стан здоров'я, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, є працездатним, здобув професійно-технічну освіту, займався суспільно-корисною працею та мав постійне джерело доходу, по місцю проживання характеризується посередньо, по місцю роботи та останньому місцю відбування покарання - позитивно, а також думку потерпілої, яка не має претензій до обвинуваченого та просила не позбавляти його волі.
Але, поза належною увагою суду залишилося ті обставини, що ОСОБА_7 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, є судимою особою за злочини проти власності, покарання за який відбував реально, звільнений з місць позбавлення волі 20 березня 2019 року по відбуттю покарання, але на шлях виправлення не став та через шість місяців знову вчинив корисливий злочин.
Згідно зі ст. 66 КК щире каяття може бути визнане обставиною, що пом'якшує покарання винного. Щирим каяття вважається тоді, коли воно ґрунтується на визнанні особою своєї провини, виявленні жалю з приводу вчиненого та бажанні виправити ситуацію, що склалася.
Проте, судом не звернута увага на те, що матеріали справи не містять даних про те, що ОСОБА_7 розкаявся у вчиненому злочині дієво, а не формально, а також активно сприяв розкриттю злочину.
У відповідності до вимог ст.75 КК України, суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про помилковість висновку суду про необхідність застосування до винного ст.75 КК України, оскільки виправлення та перевиховання засудженого, що вчинив новий злочин, маючи 3 непогашені судимості, з них дві - за вчинення злочинів проти власності, будучи звільненим з місць позбавлення волі 20 березня 2019 року по відбуттю строку покарання через шість місяців знову вчинив тяжкий корисливий злочин, неможливо без ізоляції від суспільства.
Оскільки суд належним чином не врахував ступеню тяжкості вчинених злочинів, дані про особу обвинуваченого, рішення про звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання у виді позбавлення волі на підставі ст.75 КК України є безпідставним.
За таких обставин вирок суду у частині призначення ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст.75 КК України підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність з постановленням нового вироку.
Керуючись ст.404,405,407,420 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Вирок Згурівського районного суду Київської області від 29 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_7 у частині призначення покарання скасувати.
Ухвалити у цій частині новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Строк покарання ОСОБА_7 обчислювати з 01.12.2020 року.
У решті вирок залишити без зміни.
На вирок може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - у той же строк з часу отримання копії вироку.
Суддя: Суддя: Суддя: