ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
09 грудня 2020 року м. Київ № 640/4348/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., за участю секретаря судового засідання Харченка А.О.,
за участі представників сторін:
позивача - Корнейчук Л.О.
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби
до Головного територіального управління юстиції у м. Києві
про визнання протиправними та скасування постанов,
На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 09.12.2020 проголошено скорочену (вступну та резолютивну) частини рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України.
Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (надалі - Позивач, Офіс ВПП ДФС) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Головного територіального управління юстиції у м. Києві (надалі - Відповідач), у якій просить суд скасувати постанови Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві (надалі - Відповідач) від 17.12.2018 ВП №57790767 про накладення штрафу, від 17.12.2018 ВП №57790767 про стягнення виконавчого збору та від 17.12.2018 ВП №57790767 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувані постанови Відповідачем винесено не зважаючи на наявність ухвали Верховного Суду про зупинення виконання рішення, а також Відповідачем не прийнято до уваги звернення Позивача до суду із заявою про роз'яснення судового рішення, що є підставою для зупинення перебігу строку виконання такого рішення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2019 відкрито провадження у справі.
Відповідачем на виконання вимог вказаної ухвали надано до матеріалів справи копії матеріалів виконавчого провадження №57790767. Відзиву на позов від Відповідача не надходило. Позиції стосовно заявлених позовних вимог Відповідачем суд не повідомлено.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.
В провадженні Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві перебувало виконавче провадження №57790767 з примусового виконання виконавчого листа №826/7672/17 від 16.10.2018, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва про зобов'язання Офісу ВПП ДФС на підставі заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Сингента» від 06.12.2016 вих. №1010/16 підготувати висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подати такий висновок до Державної казначейської служби України.
Постановою державного виконавця від 28.11.2018 відкрито виконавче провадження №57790767 щодо примусового виконання вказаного виконавчого документу.
Пунктом 2 вищезазначеної постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику надано строк для добровільного виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.
Постановою Відповідача від 17.12.2018 ВП №57790767 за невиконання рішення суду без поважних причин накладено штраф у сумі 5100,00 грн.
Постановою Відповідача від 17.12.2018 ВП №57790767 про стягнення виконавчого збору стягнуто з боржника виконавчий збір у сумі 14892,00 грн.
Постановою Відповідача від 17.12.2018 ВП №57790767 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження з боржника стягнуто витрати, пов'язані з проведенням виконавчих дій у розмірі 433,12 грн.
Вважаючи вказані постанови протиправними, Позивачем оскаржено їх до суду.
Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Частиною 1 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому повноваження у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Стаття 11 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Згідно із частиною 2 статті 17 цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою зокрема, такі документи, як виконавчі листи, що видаються судами.
Частиною четвертою статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Пунктом 6 частиною п'ятою статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що боржник зобов'язаний надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Відповідно до статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення.
У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Частиною 1 статті 89 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Здійснивши системний аналіз вищезазначених норм права, суд приходить до висновку, що державний виконавець наділений правом накладати на боржника штраф у разі невиконання рішення суду у встановлений строк без поважних причин.
З матеріалів справи судом встановлено, що 30.11.2018 Офісом ВПП ДФС отримано постанову від 28.11.2018 ВП №57790767 про відкриття виконавчого провадження, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 45 т. І).
Державним виконавцем 17.12.2018 перевірено виконання рішення Позивачем та встановлено, що у строк, визначений для добровільного виконання судове рішення не виконано.
У зв'язку із зазначеним Відповідачем винесено оскаржувану постанову від 17.12.2018 ВП №57790767 про накладення штрафу у сумі 5100,00 грн.
Офісом ВПП ДФС в обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що у Відповідача були відсутні підстави для накладення на боржника штрафу, оскільки ухвалою Верховного Суду від 21.12.2018 №826/7672/17 зупинено виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.02.2018 №826/7672/17.
Суд відхиляє посилання Позивача на вказану ухвалу Верховного Суду, як доказ протиправності постанови Відповідача про накладення штрафу, оскільки оскаржувану постанову державним виконавцем винесено до постановлення судом ухвали про зупинення виконання судового рішення.
Отже, станом на 17.12.2018 державним виконавцем встановлено невиконання боржником судового рішення у строк для добровільного виконання, що є підставою для застосування штрафних санкцій.
Позивачем додатково зазначено, що ним подано до Окружного адміністративного суду міста Києва заяву про роз'яснення рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.02.2018 №826/7672/17, що зупиняє перебіг строку для виконання судового рішення.
Відповідно до частини 4 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяви про роз'яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а так само строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Судом встановлено, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2018 №826/7672/17 відмовлено у роз'яснення рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.02.2018.
Вказану ухвалу не оскаржено Офісом ВПП ДФС у встановлений законодавством строк та вона набрала законної сили 06.11.2018.
Офісом ВПП ДФС 13.12.2018 подано апеляційну скаргу на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2018. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2019 відмовлено у відкритті апеляційного провадження на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2018 з підстав пропуску строку на апеляційне провадження та несплати судового збору.
Отже, з викладеного слідує, що станом на дату винесення державним виконавцем постанови від 17.12.2018 ВП №57790767 про накладення штрафу, ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2018 про відмову у роз'ясненні судового рішення набрала чинності. Таким чином, підстави для зупинення перебігу строку для виконання судового рішення, відповідно до положень частини 4 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України - відсутні.
Крім того, з матеріалів справи слідує, що Позивачем направлено Відповідачу повідомлення від 13.12.2018 №14618/9/28-10-41-02-09 про оскарження ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2018 №826/7672/17 в апеляційному порядку, а також заяву про зупинення виконавчого провадження від 20.12.2018 №14838/9/28-10-10-02, які отримано Відповідачем 22.12.2018 та 21.12.2018 (а.с. 57-59 т. І). Тобто дані листи отримано Відповідачем після винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу.
Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що станом на дату винесення постанови від 17.12.2018 ВП №57790767 про накладення штрафу були відсутні підстави для зупинення виконання судового рішення, примусове виконання якого здійснювалось в межах виконавчого провадження №57790767. Інші обставини, які в свідчили про поважність причин невиконання судового рішення у межах строку для добровільного виконання - відсутні.
Отже, суд дійшов висновку про правомірність постанови Відповідача від 17.12.2018 ВП №57790767 про накладення штрафу та відсутність підстав для її скасування.
Щодо постанови Відповідача від 17.12.2018 ВП №57790767 про стягнення виконавчого збору стягнуто з боржника виконавчий збір у сумі 14892,00 грн., судом встановлено наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Частиною 4 статті 27 названого Закону встановлено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Отже, постанова про стягнення виконавчого збору виноситься одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження та її винесення не залежить від обставин, що перешкоджають виконанню судового рішення.
У межах даного строку державним виконавцем винесено постанову від 17.12.2018 ВП №57790767 про стягнення виконавчого збору не одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.
Разом з тим, відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.
Судом встановлено відсутність підстав для скасування постанови Відповідача від 17.12.2018 ВП №57790767 про стягнення виконавчого збору, а тому позовні вимоги про визнання протиправною та скасування даної постанови задоволенню не підлягають.
Стосовно постанови Відповідача від 17.12.2018 ВП №57790767 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, судом встановлено наступне.
Відповідно до статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з:
1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;
2) авансового внеску стягувача;
3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.
Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.
Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2830/5 «Про встановлення видів та розмірів витрат виконавчого провадження» (далі - Наказ №2830/5), зокрема, частин першої, другої та дев'ятої розділу І, до видів витрат виконавчого провадження відносяться: виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари; пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв'язку; послуги за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону №1404 плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.
Відповідно до частин першої, другої розділу ІІ Наказу №2830/5 розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 1, 3, 6, 7, 10 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості товарів і послуг, зазначеної у відповідних договорах.
Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 2, 4 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються згідно з тарифами Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта».
Згідно з Наказом Міністерства юстиції України від 29.12.2016 №3917/5 «Про встановлення розмірів плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями» з 05.01.2017 плата за користування системою становить 51 гривню за кожне відкрите виконавче провадження.
Зі змісту оскаржуваної постанови Відповідача від 17.12.2018 ВП №57790767 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження слідує, що державним виконавцем визначено загальну суму витрат виконавчого провадження у розмірі 433,12 грн., яка включає наступні витрати:
- папір А-4 в кількості 19 шт. за ціною 0,16 грн./шт. на суму 3,04 грн.;
- конверт в кількості 6 шт. за ціною 0,18 грн./шт. на суму 1,08 грн.;
- поштові марки в кількості 18 шт. за ціною 3,00 грн./шт. на суму 54 грн.;
- витрати користування автоматизованою системою виконавчого провадження (надалі - АСВП) в кількості 6 днів за ціною 51 грн. на суму 306,00 грн.;
- плата за відкрите виконавче провадження, інформація про яке вноситься до АСВП в розмірі 69,00 грн.
Отже, мотивувальна частина оскаржуваної постанови містить розрахунок здійснених Відповідачем витрат із зазначенням обсягу та розміру усіх складових загальної суми витрат виконавчого провадження, який затверджено наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2830/5, що відповідають встановленим розмірам станом на дату їх обрахунку.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправною та скасування постанови Відповідача від 17.12.2018 ВП №57790767 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.
Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись положеннями статей 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
У задоволенні позову Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач: Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39440996, адреса: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5).
Відповідач: Головне територіальне управління юстиції у місті Києві (код ЄДРПОУ 34691374, адреса: 01001, м. Київ, пров. Музейний, 2-Д).
Повний текст судового рішення виготовлено 09.12.2020.
Суддя Н.М. Клименчук