ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
09 грудня 2020 року м. Київ № 320/9829/20
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши матеріали позовної заяви та додані до неї документи
Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоагроімпекс»
до Антимонопольного комітету України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору
Управління освіти Хмільницької міської ради
про визнання протиправним та скасування рішення
До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоагроімпекс» (далі по тексту - позивач), адреса: 21007, місто Вінниця, вулиця Стрілецька, будинок 18 до Антимонопольного комітету України (далі по тексту - відповідач), адреса: 03035, місто Київ, вулиця Митрополита Василя Липківського, будинок 45, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління освіти Хмільницької міської ради (далі по тексту - третя особа), адреса: 22000, Вінницька область, Хмільницький район, місто Хмільник, вулиця Шевченка, будинок 3, в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель №17269-р/пк-пз від 14 вересня 2020 року.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоагроімпекс» (справа №320/9829/20) передані за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 грудня 2020 року для розгляду адміністративної справи №320/9829/20 визначено суддю Окружного адміністративного суду міста Києва Гарника К.Ю.
Розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоагроімпекс» та додані до неї матеріали, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.
Так, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 16 липня 2020 року Управлінням освіти Хмільницької міської ради опубліковано оголошення №UA-2020-07-16-006752-c про проведення закупівлі, предмет закупівлі: «Капітальний ремонт покрівлі ДНЗ №1 по вулиця Декабристів, 13 в місті Хмільник, Вінницької області». Код ДК021 2015 45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація.
07 серпня 2020 року замовником прийнято рішення про визначення позивача переможцем закупівлі, а 13 серпня 2020 року за результатом розгляду вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергетична компанія» прийнято рішення про скасування рішення тендерного комітету від 07 серпня 2020 року про визначення позивача переможцем закупівлі, про повторний розгляд пропозиції та про відхилення пропозиції позивача.
Позивач, як вказано у позовній заяві, оскаржив вказані вище рішення замовника до Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель.
За результатами розгляду скарги позивача, відповідачем прийнято рішення №17269-р/пк-пз, яким у відмовлено позивачу у задоволенні скарги.
Незгода позивача з вказаним рішенням відповідача стала підставою для звернення до адміністративного суду з цією позовною заявою.
Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, суддя виходить з наступного.
Так, у відповідності до пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Предметом спору у даній справі, як вже було зазначено, є рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, яким позивачу, як учаснику процедури закупівлі робіт №UA-2020-07-16-006752-с, відмовлено у задоволенні його скарги про порушення замовником законодавства у сфері публічних закупівель.
Пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Тобто, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
У пункті 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
При цьому слід зазначити, що участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий, однак, сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Більш того, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та (або) інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі та визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть, тобто зміст, і характер даного спору.
Відповідно до статті 27 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб'єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України, крім випадків, визначених цим Кодексом, адміністративні справи з приводу оскарження рішень Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель та рішень у сфері державної допомоги суб'єктам господарювання, адміністративні справи за позовом Антимонопольного комітету України у сфері державної допомоги суб'єктам господарювання, адміністративні справи, відповідачем у яких є дипломатичне представництво чи консульська установа України, їх посадова чи службова особа, а також адміністративні справи про оскарження актів, дій чи бездіяльності органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, та про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.
Водночас, згідно пункту 7 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов'язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності.
Отже, як норми Господарського процесуального кодексу України, так і норми Кодексу адміністративного судочинства України передбачають розгляд окремих категорій справ за участю органу державної влади - Антимонопольного комітету України поза межами адміністративного судочинства.
Як вбачається з веб-сайту Prozorro (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2020-07-16-006752-c) 25 вересня 2020 року на вказаному сайті було опубліковано повідомлення про укладення договору між Управлінням освіти Хмільницької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Жил Сіті Буд» як переможцем процедури закупівлі.
Сканкопії такого договору, разом зі змінами до нього прикріплені до веб-сторінки відповідної процедури закупівлі.
Статус самої процедури публічної закупівлі № UA-2020-07-16-006752-c визначено як "завершена".
Велика палата Верховного Суду у своїй постанові від 14 травня 2019 року у справі №918/843/17 зазначила, що орган виконавчої влади або місцевого самоврядування у відносинах щодо організації та порядку проведення торгів (тендеру) діє як суб'єкт владних повноважень і спори щодо оскарження рішень чи бездіяльності цих органів до виникнення договірних правовідносин між організатором та переможцем цього тендеру відносяться до юрисдикції адміністративних судів. Проте після укладення договору між організатором конкурсу та його переможцем спір щодо правомірності рішення тендерного комітету підлягає розгляду в порядку цивільного (господарського) судочинства, оскільки фактично зачіпає майнові інтереси переможця торгів.
За наведених обставин, приходжу до висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та має розглядатися в порядку господарського судочинства.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у справі «Занд проти Австрії» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
З аналізу наведених вище норм слідує, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від основного принципу господарського судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини 1 статті 6 вищезгаданої Конвенції.
У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Частиною 6 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
За таких підстав та з урахуванням того, що позивач звернувся до суду за захистом своїх прав після укладення договору між організатором конкурсу та його переможцем спір, приходжу до висновку, що вказаний спір не відноситься до юрисдикції Окружного адміністративного суду міста Києва, а тому наявні підстави для відмови у відкритті провадження у справі.
Крім того, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачеві, що розгляд такої справи віднесено до відповідного Господарського суду міста Києва.
Керуючись статтями 160-162, частинами 1, 6 статті 170, статтями 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
1. У відкритті провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоагроімпекс» до Антимонопольного комітету України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління освіти Хмільницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
2. Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергоагроімпекс», що повторне звернення до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
3. Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергоагроімпекс», що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції Господарського суду міста Києва.
4. Копію ухвали разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.Ю. Гарник