ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
10 грудня 2020 року м. Київ № 640/20125/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку спрощеного провадження справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління МВС України в м. Києві
про поновлення на роботі,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління МВС України в м. Києві від 17.08.2018 № 31 о/с в частині звільнення старшого лейтенанта ОСОБА_1 , начальника сектору охорони громадського порядку 4-ого відділу міліції (з обслуговуванням центрального району міста) Шевченківського районного управління зі служби в міліції;
поновити ОСОБА_1 на посаді начальника сектору охорони громадського порядку 4-ого відділу міліції (з обслуговування центральної частини міста) Шевченківського районного управління Головного управління МВС України в м. Києві;
стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на Закон Україну «Про Національну поліцію», Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затверджене постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 № 114, та зазначає про протиправність його звільнення, оскільки Головним управлінням МВС України в м. Києві не вирішується питання переведення ОСОБА_1 на службу в поліцію на підставі поданого 06.11.2015 рапорту, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач посилається на Закон України «Про Національну поліцію», Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затверджене постановою Української РСР від 29.07.1991 № 114, та зазначає, що скорочення позивача у зв'язку з ліквідацією проведено з дотриманням встановленої законодавством процедури та за наявності законних підстав.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України з 21.06.2007.
Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 06.11.2015 №1017 о/с "Щодо особового складу" згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 звільнено у запас з посади начальника сектору охорони громадського порядку 4-го відділу міліції (з обслуговування центральної частини міста) Шевченківського районного управління за підпунктом "г" пункту 64 (через скорочення штатів).
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2017 у справі №826/25892/15 позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ у місті Києві задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ у місті Києві від 06.11.2015 №1017 о/с "Щодо особового складу" в частині звільнення ОСОБА_1 ; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника сектору охорони громадського порядку 4-го відділу міліції (з обслуговуванням центральної частини міста) Шевченківського районного управління Головного управління МВС у місті Києві; зобов'язано Головне управління МВС у місті Києві виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
На підставі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2017 у справі № 826/25892/15 наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 17.03.2017 №14 о/с "Щодо особового складу" ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника сектору охорони громадського порядку 4-го відділу міліції (з обслуговування центральної частини міста) Шевченківського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ у місті Києві.
Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ у місті Києві від 23.03.2017 №15 о/с "Щодо особового складу" згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 звільнено з 06.11.2015 у запас з посади начальника сектору охорони громадського порядку 4-го відділу міліції (з обслуговування центральної частини міста) Шевченківського районного управління за підпунктом "г" пункту 64 (через скорочення штатів).
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2017 у справі №826/5087/17, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 та постановою Верховного Суду від 23.05.2018 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ МВС України в м.Києві від 23.03.2017 року №15 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в міліції з 06.11.2015 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника сектору охорони громадського порядку 4-ого відділу міліції (з обслуговування центральної частини міста) Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві. Зобов'язано ГУ МВС України в місті Києві виплатити позивачу суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 22 243,32 грн. Допущено негайне виконання постанови в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в сумі 3 707,22 грн. Зобов'язано ГУ МВС України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 22 243,32 грн.
В задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача моральної шкоди - відмовлено. Також відмовлено у задоволені позову в частині вимоги про зобов'язання ГУ МВС України в м.Києві після поновлення звільнити старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 , начальника сектору охорони громадського порядку 4-ого відділу міліції (з обслуговування центральної частини міста) Шевченківського районного управління зі служби в міліції на підставі пункту 9 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" за пунктом 64 "з" (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації) - за передчасністю зазначених вимог.
На виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2017 у справі №826/5087/17 наказом Головного управління ВМС України в м. Києві від 31.10.2017 № 38 о/с ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника сектору охорони громадського порядку 4-го відділу міліції (з обслуговування центральної частини міста) Шевченківського районного управління Головного управління МВС України в м. Києві.
Наказом Головного управління МВС України в м. Києві від 17.08.2018 № 31 о/с «Щодо особового складу» старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 звільнено з 17.08.2018 у запас з посади начальника сектору охорони громадського порядку 4-го відділу міліції (з обслуговування центральної частини міста) Шевченківського районного управління за підпунктом "г" пункту 64 (через скорочення штатів).
Вказаний наказ про звільнення прийнято відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом та на підставі: акту про відмову від підпису попередження від 14.06.2018, наказу МВС України від 06.11.2015 № 1388 «Про організаційно-штатні питання», лист МВС України від 31.05.2018 № 7447/05/22-2018 «Про проблемні питання проходження служби колишніми працівниками міліції, поновленими судами на службі в ОВС» та довідки ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в м. Києві від 14.08.2018 № 1580.
Не погоджуючись зі звільненням зі служби в органах внутрішніх справ, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.
Закон України «Про міліцію» втратив чинність у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про Національну поліцію», який набрав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування (Голос України, 2015, 08, від 06 серпня 2015 року №141-142), крім: 1) пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; 2) частини сьомої статті 15 та частини п'ятої статті 21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року (п.1 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію»).
За таких обставин, приписами пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» визначено особливості перехідного періоду реформування органів внутрішніх справ та процедуру звільнення працівників міліції.
Відповідно до пунктів 8-10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», які набрали чинності 07.08.2015, з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.
Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ України, в тому числі Головне управління МВС України в місті Києві, та утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції, зокрема, ГУ НП у м. Києві.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 №1388 «Про організаційно-штатні питання» визнано такими, що втратили чинність штати органів, підрозділів, закладів, установ та підприємств МВС України згідно з переліком змін у штатах МВС. Згідно з витягом з Переліку змін у штатах МВС в Головному управлінні МВС України в м. Києві скасовані всі штати й скорочені усі посади (15236 посад).
Законом України «Про Національну поліцію» передбачено тримісячний термін з дня його опублікування для прийняття на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення, за згодою працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
Суд звертає увагу на те, що вказані приписи чинного законодавства жодним чином не вказують на наявність обов'язку відповідного органу МВС України чи новоствореного органу Національної поліції прийняти на службу до поліції працівника міліції саме шляхом видання наказу про його призначення за згодою такого працівника.
Підпунктом «г» пункту 64 Положення №114 визначено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.
Зі змісту спірних правовідносин вбачається, що, на думку позивача, для подальшого працевлаштування на службі в органах Національної поліції достатньо лише його власного бажання та волевиявлення шляхом подання рапорту про звільнення за пунктом 64 «з» Положення № 114, у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) та заяви про прийом до Національної поліції.
На переконання суду така позиція позивача є помилковою у зв'язку з наступним.
Виходячи з наведених вище норм законодавства, працівник міліції, посада якого скорочена, може бути прийнятий на службу до поліції, за умови його відповідності вимогам до поліцейських, одним із двох способів: шляхом видання наказу про призначення за його згодою або шляхом проходження конкурсу.
У першому випадку формою волевиявлення особи є надання згоди на призначення на посаду. При цьому, наданню згоди повинна передувати пропозиція щодо призначення на відповідну посаду, тобто ініціатива керівництва. Згода особи є відповіддю на цю ініціативу, а наслідком згоди є призначення особи на посаду відповідно до узгодженої пропозиції. Отже, особа, попереджена про звільнення за скороченням штатів, у цьому випадку не має можливості виявити ініціативу і своє волевиявлення здійснює шляхом згоди на ініціативу керівництва.
Така ініціатива є обов'язковою, оскільки без неї не може бути виявлено наявність чи відсутність можливості подальшого використання особи на службі відповідно до підпункту «г» пункту 64 Положення №114.
У другому випадку необхідна ініціатива особи щодо участі в конкурсі. Спосіб виявлення такої ініціативи визначається порядком проведення конкурсу та може мати форму письмової заяви (рапорту).
Виходячи з наведеного, лише якщо особа відмовилася від усіх пропозицій щодо зайняття певних посад і не подала заяви (рапорту) про участь в конкурсі на зайняття певної посади, виникають підстави для застосування пункту 10 Розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» щодо звільнення особи за скороченням штатів.
Аналогічна правова позиція висловлена колегією судів Верховного Суду у постанові від 27.02.2020 року у справі № 826/27239/15.
Жодних обставин, які б свідчили про те, що керівництво позивача проявило ініціативу та запропонувало позивачу конкретну посаду у новоствореному органі Національної поліції, у зв'язку із чим у позивача виникли б підстави писати рапорт про звільнення за пунктом 64 «з» Положення № 114, під час розгляду справи не встановлено.
Підсумовуючи, суд зазначає, що самого лише бажання працівника міліції продовжити службу в органах поліції, відповідно до приписів чинного законодавства України не достатньо, оскільки питання реалізації одного з двох способів (видання наказу за згодою чи шляхом проведення конкурсу) прийняття працівника міліції на службу до органів поліції належало до виключної дискреції керівництва такого працівника міліції.
При цьому, помилковими є посилання позивача на те, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
Як встановлено судом, позивач був повідомлений про те, що прийом на службу в Національну поліцію здійснюється виключно за результатами конкурсу, а у ГУ МВС України в м. Києві скасовані всі штати й скорочені усі посади.
Оскільки міліція припинила свою діяльність як правоохоронний орган України, позивач не перейшов у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації (через відсутність ініціативи керівництва), а також не взяв участь в конкурсі на зайняття посади в органах поліції, спірним наказом його звільнено у зв'язку з неможливістю використання на службі в міліції.
При цьому, суд вважає, що відповідачем обов'язок щодо попередження позивача про майбутнє звільнення через скорочення штатів виконано у повному обсязі.
Так, відповідно до статті 49-2 Кодексу законів про працю України та Положення № 114 стосовно позивача проведено заходи з попередження про наступне його вивільнення через скорочення штатів; проведена роз'яснювальна робота щодо неможливості подальшого використання на службі (роботі) в органах внутрішніх справ, роз'яснено його право взяти участь у конкурсі на зайняття вакантних посад, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», за результатами якого щодо особи, яка визнана переможцем конкурсу, приймається рішення про звільнення у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу в інші міністерства і відомства (організації).
Позивач не скористався правом бути прийнятим на службу в поліцію у встановленому Законом України «Про Національну поліцію» порядку - шляхом проходження конкурсу.
Суд також враховує і те, що з 07.08.2015 позивач об'єктивно мав можливість реалізувати своє право на працю в органах поліції шляхом участі у конкурсах на заміщення посад. Натомість, позивач помилково вважає, що новостворена Національна поліція є правонаступником міліції і зобов'язана прийняти позивача на службу лише на підставі його бажання про це.
Небажання особи брати участь у конкурсі на заміщення вакантних посад для служби у лавах Національної поліції за умови, що такий порядок вступу на службу в органах поліції передбачений нормами чинного законодавства, не може бути підставою для визнання протиправним та скасування наказу про звільнення позивача та, відповідно, його поновлення на посаді.
Такі правові висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 28.02.2020 (справа №0540/5961/18-а), постанові від 11.06.2020 (справа № 821/303/17), постанові від 09.07.2020 (справа № 640/6271/19).
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку щодо правомірності звільнення позивача на підставі пункту 64 «г» Положення № 114 та, відповідно, відсутність підстав для задоволення позову щодо скасування наказу від 17.08.2018 № 31 о/с в частині звільнення старшого лейтенанта ОСОБА_1 , начальника сектору охорони громадського порядку 4-ого відділу міліції (з обслуговуванням центрального району міста) Шевченківського районного управління зі служби в міліції, поновлення його на цій посаді та стягнення коштів за час вимушеного прогулу.
Водночас, суд зазначає, що ГУ МВС України в м. Києві не наділене повноваженнями щодо зобов'язання іншої юридичної особи - відповідного органу Національної поліції - працевлаштувати працівників міліції.
Відповідно до вимог пункту 1 статті 22 Закону України «Про Національну поліцію» безпосередньо керівник поліції приймає на службу та звільняє зі служби, призначає та звільняє з посад поліцейських відповідно до положень цього Закону.
Таким чином, розгляд рапорту позивача не може призвести до прийняття позивача на службу до органів поліції, оскільки до повноважень відповідача не належить питання прийняття на службу до Національної поліції.
За встановлених обставин, суд приходить до висновку про необгрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 139, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління МВС України в м. Києві (вул. Володимирська, 15, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 08592201) про поновлення на роботі відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя М.А. Бояринцева