Справа № 560/5775/20
іменем України
11 грудня 2020 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Майстера П.М.
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити дії,
До суду з адміністративним позовом до Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації звернувся ОСОБА_1 провести розрахунок залишкової вартості автомобіля ЗАЗ № 110308-44, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , виданий ОСОБА_2 та надати йому дозвіл на сплату залишкової вартості автомобіля, а також дозвіл на його переоформлення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 18.12.2010 року його дідусь ОСОБА_2 , інвалід І-ої групи отримав в користування від органів соціального захисту населення автомобіль ЗАЗ № 110308-44, 2010 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
Зазначає, що в липні 2020 року звернувся з заявою до Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації щодо переоформлення автомобіля марки ЗАЗ-110308-44, 2010 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , після смерті його дідуся ОСОБА_2 на своє ім'я.
Однак, листом №04.03-3728 від 17.07.2020 йому відмовлено у переоформленні автомобіля з посиланням на п.16 "Порядку забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями", оскільки після смерті його дідуся ОСОБА_2 пройшло більше ніж 6 місяців.
Вважає дану відмову щодо переоформлення автомобіля протиправною та такою, що порушує його законні права та інтереси, а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.09.2020 відкрито провадження в цій справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
До суду надійшов відзив, в якому відповідач вказує на відсутність підстав переоформлення автомобіля із - за пропуску шестимісячного строку звернення позивача із заявою, встановленого законом для переоформлення транспортних засобів після смерті особи з інвалідністю. Просив суд рішення по справі направити на адресу Департаменту.
Дослідивши позовну заяву, відзив на позов, а також оцінивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв'язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , як інваліда війни І групи, через орган соціального захисту населення було забезпечено автомобілем ЗАЗ-110308 - 44, 2010 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 на умовах Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 999 від 19.07.2006 року.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 23.05.2016, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до домової книги ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою на день смерті померлого був зареєстрований його онук ОСОБА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_4 та домовою книгою.
Позивач звернувся до Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації з заявою щодо переоформлення в його власність автомобіля ЗАЗ-110308 - 44, 2010 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 , отриманого його дідусем ОСОБА_2 , через органи соціального захисту населення на пільгових умовах у зв'язку з його смертю.
Листом від 17.07.2020 №04.03-3728 Департамент соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації відмовив в наданні дозволу на переоформлення автомобіля, посилаючись на пункт 16 Порядку №999, оскільки ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а пакет документів від ОСОБА_1 щодо переоформлення автомобіля надійшов до Департаменту 15.07.2020 (більше ніж 6 місяців після смерті, а не протягом шести місяців).
Не погодившись з відмовою Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Спеціальним законом який регулює правовідносини у сфері соціального забезпечення інвалідів автомобілями є Порядок забезпечення інвалідів автомобілями, затверджений Постановою КМУ від 19.07.2006 №999, оскільки інваліда ОСОБА_2 забезпечено автомобілем на умовах Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 999 від 19.07.2006 року.
Цей Порядок визначає механізм забезпечення легковими автомобілями, зазначеними в абзаці шостому статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" (далі - автомобіль), позачергове безплатне забезпечення автомобілями інвалідів війни, інвалідів внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також продаж автомобілів на пільгових умовах інвалідам від загального захворювання, з дитинства, батькам чи родичам дітей-інвалідів здійснюється за місцем їх постійного проживання та прописки Міністерством праці та соціального захисту Автономної Республіки Крим, головними управліннями праці та соціального захисту населення обласних, Київської міської державної адміністрації і управліннями праці та соціального захисту населення Севастопольської міської державної адміністрації у межах фондів, виділених Міністерством праці та соціальної політики.
Згідно п.16 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого Постановою КМУ від 19.07.2006 №999, особі з інвалідністю, законному представнику недієздатної особи з інвалідністю чи дитини з інвалідністю автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, за її (його) бажанням може бути безоплатно переданий у власність після закінчення 10-річного строку експлуатації. Після смерті особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю такий автомобіль може бути безоплатно переданий у власність члену її сім'ї (за бажанням такого члена сім'ї), який на час смерті особи з інвалідністю були зареєстровані за місцем реєстрації особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю.
Автомобіль, строк експлуатації якого від 5 до 10 років, залишається безоплатно члену сім'ї, який на час смерті особи з інвалідністю був зареєстрований за місцем реєстрації особи з інвалідністю і середньомісячний сукупний дохід сім'ї якого за шість місяців, що передують дню смерті особи з інвалідністю, не перевищує прожиткового мінімуму для сім'ї. Середньомісячний сукупний дохід визначається відповідно до Методики обчислення сукупного доходу сім'ї для всіх видів соціальної допомоги, затвердженої Мінсоцполітики.
Автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років (крім випадку, зазначеного в абзаці другому цього пункту), після смерті особи з інвалідністю залишається у користуванні її сім'ї, якщо в ній є особа з інвалідністю, яка: мала підстави для забезпечення автомобілем на час смерті особи з інвалідністю або протягом не більше 6 місяців з дня її смерті; зареєстрована на час смерті особи з інвалідністю за місцем її реєстрації; не має іншого автомобіля, у тому числі отриманого через структурний підрозділ з питань соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду.
Перереєстрація автомобіля на ім'я особи з інвалідністю з числа членів сім'ї, законного представника недієздатної особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю проводиться територіальним органом з надання сервісних послуг МВС протягом 10 діб з моменту визначення особи, що буде експлуатувати автомобіль на законних підставах, шляхом видачі письмової довідки, форма якої затверджується Мінсоцполітики. До визначення такої особи автомобіль перебуває на зберіганні у членів сім'ї померлої особи з інвалідністю, а у разі їх відсутності повертається структурному підрозділу з питань соціального захисту населення або управлінню виконавчої дирекції Фонду. Довідка видається особі з інвалідністю, законному представнику недієздатної особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю структурним підрозділом з питань соціального захисту населення, в якому особа з інвалідністю перебувала на обліку, а особі з інвалідністю внаслідок трудового каліцтва - відповідним управлінням виконавчої дирекції Фонду.
Член сім'ї померлої особи з інвалідністю, який є також особою з інвалідністю, має право повторно стати на облік, але не раніше закінчення строку експлуатації автомобіля, отриманого за життя особою з інвалідністю чи законним представником недієздатної особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю.
Іншому члену сім'ї померлої особи з інвалідністю, який зареєстрований за місцем реєстрації особи з інвалідністю на час смерті, автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, залишається у разі сплати ним протягом шести місяців з дня смерті особи з інвалідністю до державного бюджету на рахунки, відкриті в органах Казначейства, а членом сім'ї померлої особи з інвалідністю внаслідок трудового каліцтва - на рахунки відповідних управлінь виконавчої дирекції Фонду вартості автомобіля з урахуванням розрахункової вартості автомобіля та суми, сплаченої за нього особою з інвалідністю.
Розрахункова вартість автомобіля визначається структурним підрозділом з питань соціального захисту населення або управлінням виконавчої дирекції Фонду з урахуванням зносу автомобіля 0,84 відсотка за кожний повний календарний місяць, або 10 відсотків за кожний повний рік. Під час розрахунку неповний календарний місяць користування автомобілем (незалежно від кількості днів) зараховується як повний календарний місяць. За результатами розрахунку складається довідка-рахунок за формою, що затверджується Мінсоцполітики.
Встановлено, що ОСОБА_1 , який є онуком померлого ОСОБА_2 був зареєстрований за місцем його реєстрації на час його смерті.
Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_1 від 28.12.2002 року № НВ 235942 його батько ОСОБА_3 та мати ОСОБА_4 .
Судом взято до уваги, що родичі ОСОБА_2 подали заяву завірену нотаріально від 03.12.2020 року №1259, 1260, 1261, 1262, 1263, а саме: ОСОБА_3 - 1954 року народження, ОСОБА_5 - 1986 року народження, ОСОБА_4 - 1964 року народження, ОСОБА_6 - 1989 року народження про те що вони не заперечують проти переоформлення транспортного засобу, автомобіля ЗАЗ-110308 - 44, 2010 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 , колір - червоний, наданого органами соціального захисту населення, який належав ОСОБА_2 на його онука - ОСОБА_1 .
Згідно паспорта громадянина України № НОМЕР_4 та домової книги зазначено реєстрація місця проживання ОСОБА_1 з 11.09.2014 року за адресою АДРЕСА_1 , за місцем реєстрації померлого ОСОБА_2 .
Згідно довідки виданої військовою частиною пп НОМЕР_5 від 14.02.2017 року капітану ОСОБА_1 , що він дійсно з 04.10.2016 року по 11.02.2017 року приймав участь в антитерористичній операції.
В свою чергу згідно частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Щоб визначити поняття «сімейне життя», органи Конвенції вважають за необхідне встановити ступінь кровного споріднення у залучених до справи людей і наявність у них діючих сімейних зв'язків. Сімейне життя в трактуванні статті 8 включає зв'язки між родичами, наприклад, між батьком, матір'ю і дітьми усередині одного шлюбу, а також між бабусею, дідусем і онуками.
Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 р., зазначено, що у випадку позбавлення власності, встановленні обмежень на користування нею чи в інших подібних випадках справедливість вимагає, щоб особам, які постраждали, було надано право оскаржувати рішення уряду з питань позбавлення власності, встановленням контролю за її використанням і було надане відшкодування.
Будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним (див. рішення у справі "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy) [GC], заява No 33202/96, п. 107, ECHR 2000-I).
Тому залишається встановити, чи було втручання виправданим. У зв'язку з цим Суд знову наголошує на необхідності підтримання "справедливої рівноваги" між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе "особистий і надмірний тягар" (рішення у справі "Брумареску проти Румунії"(Brumarescu v. Romania) [GC], п. 78).
Суд також врахує принцип юридичної визначеності (складової верховенства права, що відповідно до ст. 8 Конституції України визнається і діє в Україні), в якому, як зазначив Конституційний Суд України в пп. 3.1 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010, стверджується: "що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинно базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки".
Отже, скориставшись правом на отримання автомобіля у 2010 році, ОСОБА_2 також міг розраховувати на те, що цей автомобіль після його смерті буде безоплатно переданий його спадкоємцям, так само як і спадкоємці могли потім розраховувати на отримання цього автомобіля. Обмеження позивача в цьому праві, на думку суду, суперечить принципу юридичною визначеності.
Згідно ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 є онуком померлого інваліда ОСОБА_2 , який мав в користуванні автомобіль ЗАЗ 110308-44, 2010 року випуску. Подана заява до відповідача засвідчує бажанням такого члена сім'ї на отримання вказаного автомобіля сплативши його залишкову вартість.
Разом з тим, підставою відмови стало порушення ОСОБА_1 встановленого законодавством шестимісячного строку звернення до відповідача із заявою про переоформлення вищезазначеного автомобіля, що передбачено п. 16 Порядку забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 №999, проте, суд бере до уваги, що капітан ОСОБА_1 з 04.10.2016 року по 11.02.2017 року приймав участь в антитерористичній операції і це спростовує вимоги до позивача щодо невчасного звернення за переоформленням автомобіля.
А тому, на думку суду відповідач не діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), тому є всі підстави для задоволення позову.
Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя.
Суд наголошує, що органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
На підставі викладеного суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Так, відповідно до пункту 5.4 рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 (справа №1-17/2005) конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод. Із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі.
Суд зазначає, що найважливішим завданням держави є забезпечення реальних гарантій дотримання конституційних прав і свобод громадян і, насамперед, відновлення системи державних гарантій соціальних прав.
За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не спростував, а позивач підтвердив правомірність заявлених позовних вимог, а тому, наявні правові підстави для їх задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації №04.03-3728 від 17.07.2020.
Зобов"язати Департамент соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації надати ОСОБА_1 дозвіл на сплату залишкової вартості та дозвіл на переоформлення автомобіля ЗАЗ-110308 - 44, 2010 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , виданого ОСОБА_2 , як інваліду війни І групи, через орган соціального захисту населення на умовах Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 999 від 19.07.2006 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 11 грудня 2020 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_6 )
Відповідач:Департамент соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації (вул. Володимирська, 109,Хмельницький,Хмельницька область,29001 , код ЄДРПОУ - 25921623)
Головуючий суддя П.М. Майстер