10 грудня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/3081/20
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді: Кисильової О.Й.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області, Білозерського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області (далі - відповідач-1), Білозерського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області (далі - відповідач-2), в якому просить:
- визнати протиправною відмову відповідача-2 у видачі ОСОБА_2 , у зв'язку із досягненням 16-річного віку, паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ;
- зобов'язати відповідача-2 оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку із досягненням ним 16-річного віку, паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.
Ухвалою від 19.10.2020 у справі відкрите спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), сторонам наданий строк для подання заяв по суті справи.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 , по досягненню 16- річного віку, разом зі своїми батьками, 23.09.2020 звернулися до Білозерського РВ УДМСУ в Херсонській області із заявою про оформлення та видачу дитині паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503- XII. У заяві повідомили про відмову від оформлення паспорта у формі ID-картки та про не надання згоди на обробку персональних даних, у зв'язку із неприпустимістю втручання держави в особисте і сімейне життя людини та обґрунтовано право на отримання паспорта-книжечки відповідно до Положення про паспорт та постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17. Проте, відповідач-2 листом від 29.09.2020 № 6514-681/6514.2-20 відмовив у наданні такого паспорта, посилаючись на Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", згідно з яким оформлення і видача паспорта громадянина України здійснюється виключно у формі картки. Водночас, відповідач-2 покликався на п. 1 розділу III Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України від 06.06.2019 № 456, який визначає, що для оформлення паспорта особа, яка досягла 16-річного віку, подає особисто, за зареєстрованим місцем проживання, до територіального підрозділу ДМС: заяву; рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому порядку; свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави; оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків (або одного з них); дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; довідку про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання особи. Відтак, відповідач-2 у відповіді зазначив, що за відсутності необхідного пакету документів, у нього відсутні підстави для оформлення та видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки. Позивач не згодний з рішенням відповідача-2 про відмову у видачі паспорта у вигляді книжечки та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
30.10.2020 та 02.11.2020 відповідачами подані відзиви на позовну заяву аналогічного змісту, в яких вони заперечують проти задоволення позовних вимог, з огляду на таке. 23.09.2020 до Білозерського РВ УДМС надійшла заява ОСОБА_2 та його законних представників про оформлення та видачу паспорту громадянина України у вигляді книжечки, у зв'язку зі досягненням 16-річного віку, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Верховною Радою України від 26.06.1992 № 2503-ІІ. При цьому, у заяві зазначалося про те, що заявники не надають згоди на обробку персональних даних ОСОБА_2 та відмовляються від отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки. 29.09.2020 позивачу надана відповідь та роз'яснено, що відповідно до Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456, особа повинна особисто подати за зареєстрованим місцем свого проживання відповідний пакет документів, без якого у відповідача-2 не має законних підстав для оформлення та видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у вигляді книжечки. Відповідачі зазначають, що відповідно до ч. 4 ст. 21 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302, Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому МВС України, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної Міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Таку процедуру подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року регулює саме Тимчасовий порядок № 456, який набрав чинності 21.06.2019. Згідно із п. 3 розділу І Тимчасового порядку № 456 особі, яка досягла 16- річного віку оформлення і видача паспорта здійснюється на підставі заяви про видачу паспорта громадянина України за зразком, наведеним у Додатку 1, поданої нею особисто, яка одночасно є і згодою на обробку персональних даних згідно із Законом України "Про захист персональних даних". Для оформлення паспорта особа, яка досягла 16-річного віку, або її законний представник подає, зокрема: заяву; рішення суду; свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження; оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків; дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см; довідку про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання особи. Таким чином, відповідач-2 зазначає, що на теперішній час у нього відсутні передбачені законодавством України повноваження щодо оформлення та видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у вигляді книжечки, а тому відмова від 29.09.2020 зазначена у листі № 6514-681/6514.2-20, надана позивачу відповідно до вимог чинного законодавства та в межах наданих повноважень. Крім того, відповідач-1 зазначив про те, що позивач не звертався до УДМС України в Херсонській області з питанням про оформлення та видачу паспорта громадянина України у вигляді книжечки, оскільки вказаний територіальний орган не здійснює такі функції, а тому вважає, що Управління помилково залучене в якості відповідача по справі. На підставі викладеного, відповідачі просять відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Таким чином, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.
23.09.2020 ОСОБА_2 звернувся до Білозерського РВ УДМС в Херсонській області із заявою про видачу паспорту у вигляді книжечки зразка 1994 року у зв'язку з досягненням ним 16-річного віку та зазначив, що не дає згоди на збір і обробку персональних даних та категорично забороняє передачу будь-яких даних про себе до Єдиного державного демографічного реєстру; формування по відношенню до себе УНЗР (будь-яких інших ідентифікаторів: цифрових, штрих-кодових, (QR-кодових, біометричних тощо); використання щодо нього будь-яких засобів ЄДДР.
До заяви від 23.09.2020 додані: копія свідоцтва про народження заявника для засвідчення, дві фотокартки 35х45 мм.
28.09.2020 відповідач-2 направив позивачу лист-відмову № 6514-681/6514.2-20 у видачі паспорту громадянина України у формі книжечки за відсутності необхідного пакету документів, без відповідного рішення суду. Водночас повідомив про те, що переконання особи, належність до окремих соціальних груп не можуть бути законною підставою для увільнення від своїх обов'язків перед державою або відмови від виконання законів. Крім того, виходячи із системного аналізу норм права, видача документу, що посвідчує особу (незалежно від його вигляду - з безконтактним електронним носієм чи без нього), не можлива без обробки персональних даних особи. Заява про видачу паспорту підтверджує волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки. Відповідно до п. 1 розділу III Порядку для оформлення паспорта особа, яка досягла 16-річного віку, подає особисто, за зареєстрованим місцем проживання, до територіального підрозділу ДМС: заяву; рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому порядку; свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави; оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків (або одного з них); дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см; довідку про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання особи.
Вважаючи протиправною відмову у видачі паспорту громадянина України у вигляді книжечки, позивач звернувся до суду за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та приписи законодавства.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
За змістом статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Зі змісту зазначених конституційних норм слідує, що, встановлюючи ті чи інші правила поведінки, держава має в першу чергу дбати про потреби людей, утримуючись за можливості від встановлення таких правил, які негативно сприйматимуться тими чи іншими групами суспільства. Встановлення таких правил може бути виправдане тільки наявністю переважаючих суспільних інтересів, які не можуть бути задоволені в інший спосіб, але і в цьому разі має бути дотриманий принцип пропорційності.
Відповідно до статті 22 Основного Закону права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.01.2012 № 2-рп/2012 надано офіційне тлумачення положення ч. 2 ст. 32 Конституції України, зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
У даному випадку відсутня будь-яка загроза національній безпеці, економічному добробуту або правам людини, а тому збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням держави в її особисте та сімейне життя.
Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особисте та сімейне життя також узгоджується із міжнародно-правовими актами.
Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція), була ратифікована Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Статтею 8 Конвенції передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Приватне життя "охоплює право особи формувати та розвивати відносини з іншими людьми, включаючи відносини професійного чи ділового характеру" (див. п. 25 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "C. проти Бельгії" від 07.08.1996 (Reports 1996)). Стаття 8 Конвенції "захищає право на розвиток особистості та право формувати і розвивати відносини з іншими людьми та навколишнім світом" (див. п. 61 рішення ЄСПЛ у справі "Pretty проти Сполученого Королівства" (справа № 2346/02, ECHR 2002 та п.65. рішення ЄСПЛ у справі "Олександр Волков проти України" (заява № 21722/11).
Будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося "згідно із законом", не переслідувало легітимну ціль або цілі згідно з пунктом 2 та було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було пропорційним" (Elsholz v. Germany) [ВП], заява № 25735/94, п. 45, ECHR 2000-VIII).
Аналізуючи викладені вище норми законодавства, суд зауважує, що особа не може зазнавати безпідставного втручання у особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність житла, таємницю кореспонденції або на її честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI) документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України (…).
Частинами 1, 2, 4, 5 ст. 14 цього Закону передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України (ч. 1 ст. 21 Закону № 5492-VI).
Отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв'язку з неможливістю їх реалізації.
Згідно із ч. 3 ст. 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України (…) містить безконтактний електронний носій.
Відповідно до п. 3, 5, 6, 8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII (далі - Положення про паспорт № 2503-XII), бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис "Україна"" нижче- зображення Державного герба України, під ним - напис "Паспорт". На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис "Паспорт громадянина України". На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п'ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев'ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев'ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення.
Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
Водночас, п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" (далі - Постанова № 302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, що додається.
За змістом п. 2 цієї Постанови із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:
з 01.01.2016 - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII;
з 01.11.2016 - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
До завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів ДМС матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01.11.2016 припиняється (п. 3 Постанови № 302).
Пунктом 131 Постанови № 302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься така інформація: (…) біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи.
Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні данні особи.
Позивач посилається на порушення принципу поваги до приватного життя суб'єкта персональних даних, шляхом електронної обробки таких даних у процесі оформлення ID-паспорту, оскільки згоди на таку обробку не надає.
Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 № 2297-VI (далі - Закон № 2297-VI), мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.
Персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (ст. 2 Закону № 2297-VI).
Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч. 5, 6 ст. 6 Закону № 2297-VI).
Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних.
Варто відмітити, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює відсутність якості закону та порушення конституційних прав такої особи.
Реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.
У статті 8 Конвенції про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифікованій Законом України від 06.07.2010 № 2438-VI, зазначено: "Будь-якій особі надається можливість: a) з'ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; б) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; c) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у ст. 5 і 6 цієї Конвенції; …".
Таким чином, норми Закону № 5492-VI на відміну від норм Положення № 2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст. 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Тобто, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.
Відповідно до ст. 14 Конвенції користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, незалежності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
При цьому, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі "Х'ю Джордан проти Великої Британії" сформулював таку позицію: "Якщо загальна політика або захід мають непропорційно шкідливі наслідки для конкретної групи, то вони (загальна політика або захід) можуть вважатися дискримінаційними, незважаючи на те, що вони не спрямовані конкретно на цю групу".
Таким чином, позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді -картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
Дана правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17.
Разом з тим, розглядаючи дану справу, суд відмічає, що обов'язковими ознаками даної справи, задля застосування правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.09.2018 у справі № 806/3265/17 повинні бути наступні:
1) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ;
2) відповідач - територіальні органи ДМС України;
3) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.
Тобто, за пунктом 3 позивач не відповідає вказаним ознакам з огляду на наступне.
Для внесення інформації до Реєстру формується заява-анкета, зразок якої затверджується МВС (п. 13 Порядку).
Згідно із п. 35 Порядку заявник для оформлення паспорта подає такі документи: свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави (далі - свідоцтво про народження); оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків або одного з них, які на момент народження особи перебували у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України); документи, що підтверджують сплату адміністративного збору, або оригінал документа про звільнення від його сплати; документи, що підтверджують відомості для внесення додаткової змінної інформації до безконтактного електронного носія та у паспорт (за наявності таких документів): про місце проживання - довідку органу реєстрації встановленого зразка; про народження дітей - свідоцтва про народження дітей; про шлюб і розірвання шлюбу - свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, або виданий компетентними органами іноземної держави документ, який згідно з її національним законодавством підтверджує відповідний факт; довідку про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків або повідомлення про відмову від його прийняття.
Відповідно до п. 2 Положення про паспорт громадянина України 26.06.1992 №2503-XII (далі - Положення № 2503-XII) паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.
Для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України (п. 13 Положення № 2503-XII).
У позовній заяві позивач зазначає, що отримання паспорта у вигляді книжечки можливе лише за рішенням суду (п. 3 Постанови № 302), яке ухвалює суд у разі відмови органу ДМС у видачі паспорту у формі книжечки. Відтак, для виправлення вказаної правової колізії та отримання відмови органу ДМС, необхідним є подання переліку документів з недоліками, тобто в неповному обсязі.
Отже, позивач не надав суду доказів того, що разом з заявою від 23.09.2020 ним поданий передбачений законодавством необхідний пакет документів з метою отримання паспорта громадянина України.
Водночас, відповідач-2 також не підтвердив власних доводів щодо ненадання позивачем конкретних документів, необхідних для видачі особі, яка досягла 16-річного віку, паспорту громадянина України.
Відтак, застосування правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.09.2018 у справі № 806/3265/17 та, як наслідок, задоволення позову можливе у випадку, коли ОСОБА_2 надасть до відповідного територіального підрозділу ДМС із заявою про надання паспорту у формі книжечки у зв'язку з відмовою в обробці персональних даних необхідні документи, передбачені чинним законодавством.
У зв'язку з викладеним, суду вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача-2 повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про отримання паспорту у формі книжечки за умови надання останнім необхідного переліку документів.
Таким чином, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту прав позивача є визнання протиправною відмови Білозерського РВ УДМС України в Херсонській області у видачі паспорту громадянина України у формі книжечки ОСОБА_2 з підстав, викладених у листі від 29.09.2020 № 6514-681/6514.2-20, та зобов'язання відповідача-2 повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 23.09.2020 про видачу паспорта громадянина України у формі книжечки з урахуванням висновків, викладених судом у справі.
За таких обставин позовні вимоги Вавіліна О.Ю. в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 підлягають задоволенню частково.
На підставі п. 14 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору за подання до суду адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Білозерського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 37839478, 75000, Херсонська область, смт. Білозерка, вул. Кооперативна, 106) від 29.09.2020 № 6514-681/6514.2-20 у видачі ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , свідоцтво про народження № 490 від 10.08.2004) паспорта громадянина України у формі книжечки, у зв'язку з досягненням 16 річного віку.
Зобов'язати Білозерський районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 37839478, 75000, Херсонська область, смт. Білозерка, вул. Кооперативна, 106) повторно розглянути заяву ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , свідоцтво про народження № 490 від 10.08.2004) від 23.09.2020 про видачу ОСОБА_2 паспорта громадянина України у вигляді книжечки з урахуванням висновків, викладених судом у даному рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.Й. Кисильова
кат. 102070000