Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
03 грудня 2020 р. № 520/3364/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Чудних С.О.,
за участю секретаря судового засідання - Хмелівської Н.М.,
представника позивача - Каламайка Д.Ю.,
представника відповідача - Гунченка М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 0197445706 від 22.11.2019;
- стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 840,80 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що згідно з актом камеральної перевірки, недоїмка зі сплати єдиного податку виникла у позивача у лютому місяці 2017 року. Так, позивач несвоєчасно сплатив авансовий внесок за лютий 2017 року (оплата здійснена 14.03.2017) та не сплатив авансовий внесок за березень 2017 року. У зв'язку із чим, контролюючим органом нараховано штрафну санкцію. Позивач зазначив, що здійснив оплату єдиного податку за наступний місяць, проте податкова зарахувала ці кошти в рахунок погашення недоїмки за несплату внеску по єдиному податку за попередній місяць, в результаті чого у позивача виникла недоїмка і контролюючим органом нараховано штрафну санкцію. Внаслідок цього, податковий орган, визначивши у податковому повідомленні - рішенні суму грошового зобов'язання у розмірі 14017,00 грн, та штрафну санкцію у розмірі 7008,50 грн виходив із того, що ОСОБА_1 не в повному обсязі сплачував внески по єдиному податку в період з 20.02.2017 по 24.09.2018. Однак за всі місяці, крім лютого та березня 2017, сплата авансових внесків проходила у строки передбачені податковим законодавством та у розмірах, що відповідали ставкам єдиного податку за відповідний рік. Недоїмка мала місце лише у лютому 2017 року. Крім того, у лютому 2017 року ставка єдиного податку становила 640,00 грн, а враховуючи, що у позивача на рахунку єдиного податку з 2016 року була переплата в сумі 156,80 грн, сума грошового зобов'язання становить повинна становити 483,20 грн, а не 14017,00 грн, як її визначив податковий орган.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 несвоєчасно сплатив авансовий внесок за лютий 2017 та не оплачено єдиний податок за березень 2017 року, то розмір штрафної санкції повинен становити 640, 00 грн (50 % від 640 грн (діючої на той час ставки єдиного податку за два місяці, в яких було допущено порушення строків сплати авансових внесків по єдиному податку), а не 7008,50 грн. Отже заборгованість, яка виникла за квітень 2017 року - вересень 2018 року виникла не з вини позивача, а є результатом неправомірних дій податкового органу, оскільки згідно із нормами ПК України лише у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу, то і податкове повідомлення-рішення є неправомірним і таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 30.03.2020 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою суду від 01.06.2020 розгляд даної справи призначено за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 29.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд адміністративної справи по суті.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив, надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідно до інтегрованої картки ФОП ОСОБА_1 по платежу "єдиний податок" станом на 01.02.2017 обліковувалась переплата у сумі 156,80 грн, водночас у зв'язку із відсутністю сплати суми авансового платежу по строку 20.02.2017 - виник податковий борг у сумі 483,20 грн, який в подальшому погашався та виникав у календарній черговості. Таким чином, позивачем порушено вимоги п. 295.1 ст. 295 Податкового кодексу України щодо несвоєчасної сплати узгоджених сум нарахування штрафних санкцій відповідно до п. 122.1 ст. 122 Податкового кодексу України. Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято в межах діючого законодавства, а тому є законним та не підлягає скасуванню.
Суд, вислухавши думку осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та надані до суду докази, встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності (2 група).
Із матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням ДПС у Харківській області проведено камеральну перевірку порушення граничних строків сплати єдиного податку з фізичних осіб та несвоєчасного подання податкової звітності, за результатами якої складено акт від 22.10.2019 № 207/20-40-57-06/ НОМЕР_1 .
Перевіркою встановлено порушення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 п.п. 295.1 ст. 295 Податкового кодексу України, в результаті чого несвоєчасно сплачено єдиний податок з фізичних осіб у період з 20.02.2017 по 20.09.2018.В результаті несвоєчасної сплати єдиного податку до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано штраф на підставі п. 122.1 ст. 122 Податкового кодексу України в розмірі 50 % ставки єдиного податку.
Не погоджуючись із висновками акту перевірки, позивач подав до Головного управління ДПС у Харківській області заперечення до акту перевірки, проте за результатами розгляду заперечень, висновки акту перевірки від 22.10.2019 № 207/20-40-57-06/ НОМЕР_1 залишено без змін.
На підставі висновків акту камеральної перевірки від 22.10.2019 № 207/20-40-57-06/ НОМЕР_1 Головним управлінням ДПС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0197445706 від 22.11.2019, яким до позивача у зв'язку із порушенням строків сплати суми грошового зобов'язання з єдиного податку, а саме за затримку на 1 календарний день грошового зобов'язання у розмірі 14017,00 грн, зобов'язано сплатити штраф у розмірі 50% - 7008,50 грн.
Позивач скористався правом на адміністративне оскарження та подав до Державної податкової служби України скаргу на податкове повідомлення-рішення № 0197445706 від 22.11.2019, проте рішенням Державної податкової служби України від 17.02.2020 № 5906/6/99-00-080504-06 податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення.
Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішення, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно пп. 16.1.4 п. 16.4 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до п. 31.1 ст. 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
За приписами пунктів 36.1, 36.2 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.
Пунктами 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України передбачено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
В свою чергу, відповідно до п. 14.1.39 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно п. п. 14.1.156, 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк); податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до абз. 1 та абз. 4 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пунктів 295.1, 295.2 статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року. Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.
Згідно із пунктом 122.1 статті 122 Податкового кодексу України несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.
Аналіз вказаних нормативно-правових актів дає підстави суду дійти висновку про те, що несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку авансових внесків єдиного податку у встановлені строки (тобто, не пізніше 20 числа включно поточного місяця) тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку.
Так, судом встановлено та позивачем не заперечується факт того, що у лютому 2017 року ним несвоєчасно сплачено авансовий внесок за лютий 2017 року, оскільки оплата здійснена 14.03.2017 та не сплачено авансовий внесок за березень 2017 року.
Поряд із тим, судом встановлено, що у подальшому сплата авансових внесків проходила ОСОБА_1 у строки передбачені податковим законодавством та у розмірах, що відповідали ставкам єдиного податку за відповідний рік, що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться у матеріалах справи.
Таким чином, недоїмка мала місце лише у лютому та у березні 2017 року.
Поряд із тим, суд зазначає, що контролюючий орган самостійно зараховував кошти, які позивач своєчасно сплачував за період з квітня 2017 року по вересень 2018 року в рахунок часткового погашення штрафних санкцій за несвоєчасну сплату авансового внеску за попередні періоди за період з квітня 2017 року по вересень 2018 року.
Вказані обставини не заперечуються відповідачем по справі.
Поряд із тим, суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Слід зазначити, що податковий борг - це сума саме узгодженого грошового зобов'язання.
Виходячи із положень статей 54 та 56 Податкового кодексу України узгодженим грошовим зобов'язанням є суми визначені платником податків самостійно у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені ПКУ, а в разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом вважається узгодженим у день закінчення процедури адміністративного оскарження.
Як вбачається із інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 за період з 31.12.2016 по 30.06.2020 контролюючим органом автоматично нараховувались штрафні санкції позивачу за несвоєчасну сплату авансових внесків, починаючи із березня 2017 року, без проведення перевірки та відповідно ОСОБА_1 не був обізнаний про нарахування вказаних штрафних санкцій, у зв'язку із чим, в силу положень статей 54 та 56 Податкового кодексу України вказані грошові зобов'язання не можуть вважатись узгодженими.
Тобто, враховуючи викладене та аналізуючи положення статей 54, 56 та 87 Податкового кодексу України, суд приходить до висновку, що контролюючий орган не міг зарахувати кошти, які сплачував ОСОБА_1 як авансові внески з єдиного податку за період з квітня 2017 року по вересень 2018 року, в рахунок погашення нарахованих штрафних санкцій без проведення перевірки, оскільки такі суми не набули статусу податкового боргу.
Крім того, суд зазначає, що під час проведення камеральної перевірки 22.10.2019 Головним управлінням ДПС у Харківській області нараховано суму грошового зобов'язання у розмірі 14017,00 грн та повторно нараховано штрафні санкції у розмірі 50% від суми грошового зобов'язання у розмірі 7008,50 грн, хоча як встановлено судом з інтегрованої картки позивача, контролюючий орган нараховував такі штрафні санкції автоматично під час зарахування сплачених поточних авансових платежів.
Крім того, відповідачем не надано обґрунтувань здійснення розрахунку штрафної санкції за несвоєчасну сплату авансового внеску за лютий 2017 року в розмірі 50% від ставки єдиного податку - 640,00 грн без врахування існуючої переплати в сумі 156,80 грн станом на лютий 2017 року і відповідно з послідуючим зарахуванням поточних сплат авансових внесків.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 0197445706 від 22.11.2019 є таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 14, 243-246, 258, 262, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код 43143704) про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 0197445706 від 22.11.2019;
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код 43143704).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Повний текст судового рішення складено 11 грудня 2020 року.
Суддя С.О.Чудних