Справа № 500/2551/20
09 грудня 2020 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Дерех Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (надалі, відповідач-1), Міністерства юстиції України (надалі, відповідач-2), в якому просив визнати протиправною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо зняття заборон у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 12126467, зобов'язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зняти заборони у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 12126467 щодо житлового будинку, за адресою АДРЕСА_1 .
Позов обґрунтований тим, що позивач вважаючи себе власником житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 та не отримавши відповіді на свою письмову заяву до відповідачів про зняття арешту з вказаного майна звертається до суду з даним позовом. Вважає, бездіяльність відповідачів щодо зняття заборон протиправною та просить зобов'язати відповідачів зняти заборони у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Просить врахувати, що відповідачами не дотримано вимог ст. ст 15, 20 Закону України " Про звернення громадян".
Ухвалою суду від 14.09.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху. У встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
Ухвалою суду від 08.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження з урахуванням особливостей, визначених статтею 287 КАС України. Судове засідання у справі призначено на 19.10.2020 о 09:00 год.
19.10.2020 у відкритому судовому засіданні залучено у якості співвідповідача у справі - Міністерство юстиції України, оголошено перерву до 04.11.2020 о 12:00 год.
04.11.2020 у відкритому судовому засіданні розгляд справи відкладено до 23.11.2020 о 10:30 год.
23.11.2020 у відкритому судовому засіданні оголошено перерву до 09.12.2020 о 14:30 год.
09.12.2020 представник позивача у відкрите судове засідання не прибув, подав письмову заяву, в якій просив 09.12.2020 розглядати справу без його участі, позов просить задовольнити.
Представник Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та представник Міністерства юстиції України в судове засідання повторно не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, причин неприбуття суду не повідомили.
Крім цього, у відповідності до частини шостої ст.162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд зазначає, що у встановлений судом строк відзивів на позовну заяву до суду не надходило.
Враховуючи положення частини шостої ст.162, частини третьої ст.194, частини дев'ятої ст.205 та частини четвертої ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду справи у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Судом встановлено, що позивач 06.03.2020, вважаючи себе власником житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , звернувся із письмовою заявою до Міністерства юстиції України, в якій просив зняти арешт із вказаного житлового будинку та земельної ділянки.
Не отримавши відповіді на вказану заяву, позивач 15.05.2020 звернувся до Заступника директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - начальнику відділу примусового виконання рішень зі скаргою на бездіяльність державного виконавця.
В подальшому, листом від 17.06.2020 №К-14141/20.1/18 Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повідомлено позивача про те що його скарга залишена без розгляду.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідачів, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ст. 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (надалі - Закон №1404), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У відповідності до частини другої ст.74 Закону №1404, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Частиною першою ст.287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що до адміністративного суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів можуть звернутися сторони, інші учасники та особи, яких стосується виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця.
За змістом ст.15 Закону №1404, сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
У відповідності до положень ст.59 Закону №1404, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Частиною четвертою вказаної статті передбачені підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу у спірному випадку кореспондоване право звернення до суду щодо оскарження дій державного виконавця, оскільки ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22.08.2011 у справі №2-6688/11визнано право власності за ОСОБА_1 на нерухоме майно, а саме, земельну ділянку площею 0,0889 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 та житловий будинок з надвірними спорудами, які розташовані по АДРЕСА_1 . Право власності на вказане майно зареєстроване за позивачем у передбачений законом спосіб, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав ТзОВ "Міське бюро технічної інвентаризації", (м.Тернопіль) від 30.01.2012 №33014810.
З матеріалів справи слідує, що позивач, звернувшись до відповідача -1 з заявою від 06.03.2020, відповіді не отримав, що не спростовано відповідачами у справі.
В той же час, за змістом скарги позивача від 15.05.2020 судом встановлено, що вказана вище заява передана на розгляд головному державному виконавцю відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинській Оксані Миколаївні, якою належної відповіді на вказану заяву позивачу не надано.
Доказів протилежного відповідачами у справі суду не представлено, що, на думку суду, свідчить про протиправну бездіяльність державного виконавця.
В контексті вищенаведеного, суд приходить до переконання, що належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною бездіяльності Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо нерозгляду заяви позивача від 06.03.2020 про зняття арешту із вказаного житлового будинку та зобов'язання розглянути вказану заяву у передбачений законом спосіб.
Згідно із частиною першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд даний позов підлягає до часткового задоволення.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Позов ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2.Визнати протиправною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо нерозгляду заяви позивача від 06.03.2020 про зняття арешту із вказаного житлового будинку.
3.Зобов'язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України розглянути заяв ОСОБА_1 від 06.03.2020 про зняття арешту із вказаного житлового будинку.
4.У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
5.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп. сплачений у відповідності до квитанції №29648 від 09.09.2020 на суму 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 09 грудня 2020 року.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Реквізити учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідачі:
Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (місцезнаходження:вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001 код ЄДРПОУ: 00015622);
Міністерство юстиції України (місцезнаходження: вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001 код ЄДРПОУ: 00015622)
Головуюча суддя Дерех Н.В.