Справа № 500/3528/20
10 грудня 2020 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баранюка А.З. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправною, скасування відмови та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на підставі ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", викладену у листі № 435/03.05 від 02.10.2019 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на підставі ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" період роботи з 17.10.1991 року по 25.03.2002 року у Гусятинському міжгосподарському підприємстві по виробництву яловичини (перейменованого у ТзОВ "Промінь ЛТД", реорганізованого у ПАП "Агрофірма "Славутич");
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Тернопільської області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на підставі ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 27.09.2019 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при обчисленні відповідачем її страхового стажу не було враховано період роботи з 17.10.1991 року по 25.03.2002 року у Гусятинському міжгосподарському підприємстві по виробництву яловичини (перейменованого у ТзОВ "Промінь ЛТД", реорганізованого у ПАП "Агрофірма "Славутич").
Однак позивачка не погоджується із такими діями відповідача, оскільки на її думку, факт її роботи у спірний період підтверджений належними та допустимими доказами, таким як записи у трудовій книжці і довідками.
Ухвалою судді від 10.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
01.12.2020 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що згідно записів трудової книжки, позивачка з 17.10.1991 по 25.03.2002 працювала в Гусятинському міжгосподарському підприємстві по виробництву яловичини (перейменованого у ТзОВ "Промінь ЛТД", реорганізованого у ПАП "Агрофірма "Славутич"), однак даний період не може бути зарахований Головним управлінням до страхового стажу на підставі трудової книжки, оскільки у записі про звільнення з роботи, а саме у даті звільнення містяться виправлення.
Зазначив, що згідно довідки №1591 від 18.09.2019, виданої Гусятинським трудовим архівом Гусятинської районної ради, стосовно роботи позивачки в Гусятинському міжгосподарському підприємстві по виробництву яловичини зазначено лише дату прийняття її на роботу та відсутня дата звільнення. Також у вищезазначеній довідці відсутнє по батькові, що не відповідає паспортним даним.
Крім того, вказав, що Головним управлінням зараховано позивачці до її страхового стажу період роботи з 01.04.1999 по 25.03.2002 згідно інформації, яка міститься в індивідуальних відомостях форма ОК-5.
Сторони в судове засідання не прибули, проте подали до суду клопотання про розгляд даної справи без їх участі.
Відповідно до ч.3 ст.194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 27.09.2019 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Розглянувши вказану заяву та додані до неї документи, відповідач зарахував до страхового стажу позивачки періоди: навчання з 01.09.1977 по 30.06.1979; роботи в колгоспі "Комсомолець" з 15.08.1979 по 15.01.1980; роботи в харчосмаковій фабриці з 28.05.1980 по 16.10.1991; роботи в СГ ТзОВ "Промінь ЛТД" з 01.04.1999 по 31.05.1999; роботи в СГ ТзОВ "Промінь ЛТД" з 01.08.1999 по 28.12.2000; роботи в СГ ПАП Агрофірма "Славутич" з 01.01.2001 по 12.01.2002, що в загальному складає 16 років 03 місяці 02 дні.
Оскільки встановлений Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області загальний страховий стаж позивачки був меншим за необхідний, відповідач листом від 02.10.2019 №435/03.05 повідомив її про те, що підстав для призначення їй пенсії немає.
Як слідує із даного листа при обчисленні страхового стажу позивачки відповідачем не було враховано період її роботи з 17.10.1991 року по 25.03.2002 року у Гусятинському міжгосподарському підприємстві по виробництву яловичини (перейменованого у ТзОВ "Промінь ЛТД", реорганізованого у ПАП "Агрофірма "Славутич"), оскільки в трудовій книжці в записі №9 є виправлення, а в наданих підтверджуючих архівних довідках про заробітну плату, виданих Гусятинським районним трудовим архівом зазначено відомості без вказання по батькові позивачки.
Не погодившись із такими діями відповідача, позивачка звернулася до суду із відповідним позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).
Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону №1058-IV).
Періоди, з яких складається страховий стаж визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24 Закону №1058-IV).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Порядок підтвердження стажу регламентовано у статті 62 Закону №1788-XII, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено: основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою.
З копії трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 (аркуші справи 13-14) вбачається, що позивач з 17.10.1991 року по 25.03.2002 року працювала у Гусятинському міжгосподарському підприємстві по виробництву яловичини (перейменованого у ТзОВ "Промінь ЛТД", реорганізованого у ПАП "Агрофірма "Славутич").
Однак, у трудовій книжці, в записі №9 про звільнення позивачки з ПАП "Агрофірма "Славутич" є виправлення, а в наданих підтверджуючих архівних довідках про заробітну плату, виданих Гусятинським районним трудовим архівом зазначено відомості без вказання по батькові позивачки.
З цього приводу суд зазначає, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку.
Наведене в повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.
При цьому формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а (адміністративне провадження № К/9901/17572/18).
Відтак, з врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що період роботи позивачки з 17.10.1991 року по 25.03.2002 року у Гусятинському міжгосподарському підприємстві по виробництву яловичини (перейменованого у ТзОВ "Промінь ЛТД", реорганізованого у ПАП "Агрофірма "Славутич") підлягає зарахуванню до її страхового стажу.
Однак, при вирішенні даної справи суд враховує, що Головним управлінням було зараховано позивачці до її страхового стажу період роботи з 01.04.1999 по 31.05.1999, з 01.08.1999 по 28.12.2000, з 01.01.2001 по 12.01.2002 у Гусятинському міжгосподарському підприємстві по виробництву яловичини (перейменованого у ТзОВ "Промінь ЛТД", реорганізованого у ПАП "Агрофірма "Славутич") згідно інформації, яка міститься в індивідуальних відомостях форма ОК-5.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, оформлена листом від 02.10.2019 №435/03.05, в частині зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи у ТзОВ "Промінь ЛТД", реорганізованого у ПАП "Агрофірма "Славутич") з 17.10.1991 року по 25.03.2002 року є протиправною та підлягає до часткового скасування з огляду на таке:
по-перше, відмовляючи позивачці у зарахуванні періоду її роботи з 17.10.1991 року по 25.03.2002 року у Гусятинському міжгосподарському підприємстві по виробництву яловичини (перейменованого у ТзОВ "Промінь ЛТД", реорганізованого у ПАП "Агрофірма "Славутич"), відповідач все ж таки врахував до її страхового стажу певні періоди, а саме - з 01.04.1999 по 31.05.1999, з 01.08.1999 по 28.12.2000, з 01.01.2001 по 12.01.2002, що підтверджується матеріалами справи (довідкою про наявний страховий стаж та інформацією, яка міститься в індивідуальних відомостях форма ОК-5 );
по-друге, тому, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджено право позивачки на зарахування періоду її роботи з 17.10.1991 року по 25.03.2002 року у Гусятинському міжгосподарському підприємстві по виробництву яловичини (перейменованого у ТзОВ "Промінь ЛТД", реорганізованого у ПАП "Агрофірма "Славутич") до її страхового стажу.
Суд зазначає, що відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" жінки, які народилися у період з 01.04.1960 по 30.09.1960, мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 59 років за наявності страхового стажу: з 01.01.2019 по 31.12.2019 - не менше 26 років.
Враховуючи те, що зарахований відповідачем страховий стаж становить 16 років 03 місяці 02 дні, та те, що судом встановлено, що позивачці необхідно ще зарахувати до її страхового стажу 07 років 10 місяців 02 дні (періоди, які не були враховані відповідачем: з 17.10.1991 по 01.04.1999, з 01.06.1999 по 01.08.1999, з 29.12.2000 по 01.01.2001, з 13.01.2002 по 25.03.2002) наявний страховий стаж становить 24 роки 00 місяців 29 днів, що є меншим за необхідний для призначення пенсії за віком.
Тому, з урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на підставі ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та зобов'язання відповідача її призначити та виплатити є необґрунтованими та до задоволення не підлягають.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При цьому згідно із ч.4 даної статті при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки при поданні позовної заяви позивачкою було сплачено 840,80 грн судового збору, а її позовні вимоги задоволено частково, суд приходить до висновку про необхідність повернення ОСОБА_1 судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 420,40 грн.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, оформлену листом від 02.10.2019 №435/03.05, в частині зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи у ТзОВ "Промінь ЛТД", реорганізованого у ПАП "Агрофірма "Славутич") з 17.10.1991 по 01.04.1999, з 01.06.1999 по 01.08.1999, з 29.12.2000 по 01.01.2001, з 13.01.2002 по 25.03.2002.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи з 17.10.1991 по 01.04.1999, з 01.06.1999 по 01.08.1999, з 29.12.2000 по 01.01.2001, з 13.01.2002 по 25.03.2002 в Гусятинському міжгосподарському підприємстві по виробництву яловичини (перейменованого у ТзОВ "Промінь ЛТД", реорганізованого у ПАП "Агрофірма "Славутич").
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 420,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Реквізити учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 14035769);
Головуючий суддя Баранюк А.З.