11 грудня 2020 року м. Рівне №460/6238/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М. Недашківської, за участю: секретаря судового засідання Т.А. Самкової; представника позивача - не прибув; представника відповідача - не прибув; розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дубровицької міської ради Рівненської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинення певних дій.
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі іменується - позивач) до Дубровицької міської ради Рівненської області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5621810100:01:015:0172 у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення на території Дубровицької міської ради за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,3900 га, та надання ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 5621810100:01:015:0172 у власність; зобов'язати відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5621810100:01:015:0172 у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення на території Дубровицької міської ради за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,3900 га, та надання ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 5621810100:01:015:0172 у власність.
Заяви по суті справи.
Позовна заява обґрунтована тим, що рішенням Дубровицької міської ради Рівненської області від 15.03.2011 №115 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення на території Дубровицької міської ради за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,39000 га. Після розроблення проєкту позивач неодноразово звертався до органу місцевого самоврядування із заявами про затвердження такого проєкту та передачу у власність земельної ділянки, проте відповідачем не прийнято відповідного рішення у строки, визначені статтею 118 Земельного кодексу України. Позивач вказує, що така бездіяльність відповідача є протиправною, оскільки останній діяв не у спосіб, встановлений законом. просив задовольнити позов повністю.
Відзив на позовну заяву у порядку статті 162 КАС України відповідачем до суду не поданий.
Ухвалою суду від 31.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 29.09.2020.
Підготовче засідання, призначене на 29.09.2020, не відбулося через перебування головуючої судді у відпустці.
Ухвалою суду від 12.10.2020 справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні на 29.10.2020.
Ухвалою суду від 29.10.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 24.11.2020.
Ухвалою суду від 24.11.2020 судове засідання відкладене на 11.12.2020.
Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не прибули. Позивач подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Таким чином, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи, оскільки підстави для відкладення судового засідання у порядку статей 205, 223 КАС України відсутні.
За приписами частини четвертої статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд
Рішенням Дубровицької міської ради Рівненської області від 15.03.2011 №115 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення на території Дубровицької міської ради за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,39000 га (а.с. 19).
На замовлення позивача Приватним підприємством «Дубровицьке земельно-кадастрове бюро» виготовлено Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення на території Дубровицької міської ради в м. Дубровиця вул. Володимирська Дубровицького району Рівненської області (а.с. 9-36).
Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області сформований Висновок про погодження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с. 32).
Позивачем подані до органу місцевого самоврядування заяви про затвердження проєкту землеустрою від 05.05.2017, від 26.03.2018, від 11.02.2019, від 27.03.2019, від 16.10.2019, від 03.02.2020 (а.с. 37-42).
Вказані вище заяви позивача вносилися на розгляд сесії Дубровицької міської ради, що підтверджується відповідними проєктами рішень, проте рішення по суті прийняте не було через відсутність необхідної кількості голосів (а.с. 43-86).
Позивач вказує, що така бездіяльність відповідача є протиправною, оскільки останній був зобов'язаний згідно норм чинного законодавства прийняти відповідне рішення у строки, встановлені законом.
Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість дій та бездіяльності органу місцевого самоврядування, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.
За правилами частини другої статті 50 Закону України «Про землеустрій» №858-IV від 22.05.2003, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Відповідно до пункту «б» частини першої статті 12 Земельного кодексу України №2768-III від 25.10.2001 (далі - ЗК України), до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
За правилами частини першої статті 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (частина восьма статті 118 ЗК України).
Частиною дев'ятою статті 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21.05.1997 (далі - Закон України №280/97-ВР), виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
За правилами частини першої та другої статті 59 Закону України №280/97-ВР, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
З матеріалів справи вбачається, що орган місцевого самоврядування не прийняв жодного рішення по суті заяв позивача щодо затвердження проєкту землеустрою у строки, встановлені статтею 118 ЗК України, що є протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи - невиконання державним органом зобов'язань, які необхідно виконати.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997.
За приписами статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «належного урядування».
Принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків.
Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (див. рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).
Суд зазначає, що неприйняття відповідачем відповідного рішення за результатами розгляду численних заяв є недопустимим у відповідності до змісту та сутності принципів верховенства права та законності, що є порушенням конституційних прав позивача щодо розгляду його звернень по суті предмета органом місцевого самоврядування.
Неприйняття відповідачем жодного рішення за заявами позивача у строк, визначений нормами ЗК України, ставить його у правову невизначеність, що є недопустимим.
Таким чином, позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5621810100:01:015:0172 у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення на території Дубровицької міської ради за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,3900 га, підлягає до задоволення.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5621810100:01:015:0172 у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення на території Дубровицької міської ради за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,3900 га, та надання ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 5621810100:01:015:0172 у власність, суд зазначає наступне.
За правилами частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
У розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частинами 3, 4 статті 245 КАС України встановлено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами:
1) за допомогою оціночних понять, наприклад: «за наявності поважних причин орган вправі надати …», «у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…», «рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…» тощо;
2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав;
3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів;
4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.
Стосовно дискреційних повноважень, суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
У такому випадку дійсно суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
Суд зазначає, що зобов'язання відповідача затвердити проєкт землеустрою, не являтиметься втручанням у дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування.
Проте, у даному випадку належним способом захисту буде зобов'язання відповідача повторно розглянути подану позивачем заяву від 03.02.2020 про затвердження проєкту землеустрою, та прийняти відповідне рішення по суті у порядку та строки, встановлені нормами чинного законодавства, оскільки відповідачем рішення за результатами розгляду по суті заяви не прийняте.
Правова позиція з даного питання викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №832/59/17 (провадження №К/9901/32364/18).
За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідачем не доведено правомірності своїх дій чи бездіяльності у порядку статті 77 КАС України, а тому права та інтереси позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень та зобов'язання розглянути заяву позивача про затвердження проєкту землеустрою у порядку та строки, визначені нормами ЗК України.
Тому заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
Ухвалою суду від 31.08.2020 позивачу відстрочено сплату судового збору у розмірі 840,40 грн. до ухвалення судового рішення.
23 листопада 2020 року позивач подав до суду докази сплати суми судового збору у розмірі 840,80 грн. згідно квитанції від 20.11.2020 №215600426655, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.
За правилами частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Дубровицької міської ради (34100, Рівненська область, місто Дубровиця, вулиця Воробинська, 4; код ЄДРПОУ 05390997) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Дубровицької міської ради щодо прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5621810100:01:015:0172 у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення на території Дубровицької міської ради за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,3900 га.
Зобов'язати Дубровицьку міську раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 03 лютого 2020 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5621810100:01:015:0172 у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення на території Дубровицької міської ради за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,3900 га, у строки, визначені статтею 118 Земельного кодексу України, та прийняти відповідне рішення по суті такої заяви, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Дубровицької міської ради прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5621810100:01:015:0172 у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення на території Дубровицької міської ради за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,3900 га, та надання ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 5621810100:01:015:0172 у власність - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 (сорок) коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Дубровицької міської ради (код ЄДРПОУ 05390997).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 11 грудня 2020 року.
Суддя К.М. Недашківська