11 грудня 2020 року м. Рівне №460/1826/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дорошенко Н.О. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1
доГоловного управління ДПС у Рівненській області
про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішень, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) в серпні 2019 року звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - відповідач) та за змістом позовних вимог просив визнати протиправними та скасувати: вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-47 від 17.07.2019 про сплату недоїмки з єдиного внеску у сумі 220602,36 грн; рішення №0002471304 від 17.07.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в розмірі 2341,20 грн; рішення №0002471304 від 17.07.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 31343,14 грн.
Обґрунтовуючи позов, позивач вказав, що документальна планова перевірка, за результатами якої прийнято оскаржені рішення, є неправомірною. Зазначив, що він оскаржив до суду наказ про її проведення, однак, посадовими особами відповідача було продовжено проведення перевірки, результати якої оформлені актом від 21.06.2019 №1260/17-00-13-04/ НОМЕР_1 . Позивач вважає, що дії відповідача щодо проведення невиїзної перевірки та наказ щодо її проведення суперечать діючому законодавству, а тому результати такої перевірки є такими, що здобуті з порушенням встановленого законом порядку. Як наслідок, прийняті за результатами перевірки рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню судом.
Ухвалою від 08.08.2019 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою від 10.09.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Протокольною ухвалою від 30.09.2019 відкладено підготовче засідання.
Відповідач позов не визнав з підстав, наведених у відзиві. Зокрема, зазначив, що відповідно до відомостей офіційного сайту ДПС, План-графік проведення документальних планових перевірок платників податків на 2019 рік опублікований 22.12.2018, яким, зокрема, заплановано планову документальну перевірку ОСОБА_1 на травень 2019 року. Згідно з планом-графіком проведення документальних планових перевірок платників податків на 23019 рік ГУ ДФС у Рівненській області видано наказ від 24.04.2019 № 1236 та повідомлення від 24.04.2019 № 458/17-00-13-04 про проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 тривалістю 10 робочих днів з 10.05.2019. Платником податків такі документи отримано 27.04.2019. Посадовими особами ГУ ДФС у Рівненській області були виконані передбачені ст.81 ПК України умови допуску до проведення документальної планової виїзної перевірки, однак ФОП ОСОБА_1 відмовлено у допуску до проведення такої перевірки та відмовлено в наданні письмових пояснень та документів, необхідних для її проведення. Відповідно до ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 27.05.2019 у справі № 460/1056/19 позовну заяву ФОП ОСОБА_1 прийнято до розгляду. Рішенням від 31.07.2019 в задоволенні позову відмовлено.
Відповідач вказав, що 20.05.2019 ГУ ДФС у Рівненській області видано наказ № 1414 і письмове повідомлення від 20.05.2029 № 530/17-00-13-04 про проведення документальної планової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 , які 20.05.2019 направлені платнику податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення. За результатами перевірки складено акт перевірки від 21.06.2019 № 1260/17-00-13-04/ НОМЕР_1 , на підставі якого винесено оскаржувані вимогу про сплату боргу та рішення про застосування штрафу.
Відповідач зауважив, що первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, ФОП ОСОБА_1 для проведення планової документальної перевірки не надані. Перевіркою правильності визначення оподатковуваного доходу, відображеного в деклараціях про майновий стан і доходи та додатках Ф2 до податкових декларацій, з даними про суми оподатковуваного доходу, визначеними в ході перевірки, встановлено розбіжності за 2017р. на суму 4348554,26 грн, за 2018р. на суму 1613587,76 грн. Такі розбіжності виникли в результаті порушення п.177.2, п.177.4 ст.177 ПК України. Таким чином, відповідно до результатів перевірки, чистий дохід ФОП ОСОБА_1 за 2017р. становить 4355922,26 грн, що на 4348554,26 грн більше ніж задекларовано; за 2018р. становить 1791667,67 грн, що на 1783901,77 грн більше ніж задекларовано. Включення в декларацію про майновий стан і доходи перекручених даних призвело до заниження оподатковуваного доходу за 2017р. на 4348554,26 грн, за 2018р. на 1783901,77 грн. Розбіжність у валових витратах за результатами перевірки за 2017р. в сумі 4348554,26 грн, за 2018р. в сумі 1783901,77 грн виникла у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат документально не підтверджених витрат (не підтверджених первинними (платіжними) документами).
Враховуючи викладене, перевіркою донараховано єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 220602,36 грн, в т.ч. за 2017р. - 92829,00 грн та за 2018р. - 127773,36 грн.
Окрім цього, при проведенні перевірки встановлено, що позивачем порушувались строки сплати єдиного внеску, а саме: по терміну сплати 09.02.2017 платником самостійно нарахований єдиний внесок в розмірі 352 грн, фактично внесок сплачений 17.02.2017; по терміну сплати 09.02.2018 платником самостійно нарахований єдиний внесок в розмірі 8448,00 грн, фактично внесок сплачений 19.02.2018; по терміну сплати 19.07.2018 платнику нараховано єдиний внесок в розмірі 2457,18 грн, фактично внесок сплачений 20.07.2018.
За наведеного, відповідач вважає позов безпідставним та необґрунтованим, в його задоволенні просив відмовити повністю.
Ухвалою від 09.10.2019 провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 460/1827/19.
Ухвалою від 22.10.2020 провадження у справі поновлено.
Ухвалою від 02.11.2020 замінено відповідача ГУ ДФС у Рівненській області правонаступником Головним управлінням ДПС у Рівненській області. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою від 16.11.2020 вирішено розгляд справи здійснити в порядку письмового провадження.
З'ясувавши доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив та врахував такі обставини справи.
На підставі ст.ст.75,77,79 ПК України, Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI), відповідно до наказу про проведення документальної планової невиїзної перевірки № 1414 від 20.05.2019, виданого ГУ ДФС у Рівненській області та плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання на 2019 рік, уповноваженою особою ГУ ДФС у Рівненській області в період з 31.05.2019 по 13.06.2019 проведено документальну планову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2018.
Результати перевірки оформлені актом від 21.06.2019 № 1260/17-00-13-04/ НОМЕР_1 (далі - акт перевірки), відповідно до висновків якого документальною перевіркою встановлено порушення, зокрема:
1) п.177.1, п.177.2, п.177, п.177.4 ст.177 ПК України, а саме: відображення перекручених даних в деклараціях привело до заниження оподатковуваного доходу за 2017р. на суму 4348554,26 грн, за 2018р. на суму 1783901,77 грн.
Відповідно до п.44.1, п.44.3, п.44.6 ст.44, п.164.1 ст.164, п.167.1 ст.167, п.177.1, п.177.2, п.177.4 ст.177 ПК України за результатами перевірки донараховано податок на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю в сумі 1103842,09 грн, в тому числі за 2017р. - 782739,77 грн, за 2018р. - 321102,32 грн.
3) п.2 ч.1 ст.7, ч.5 ст.8 Закону № 2464-VI, за результатами перевірки донараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 220602,36 грн, в тому числі за 2017р. - 92829,00 грн та за 2018р. - 127773,36 грн.
4) п.1 ч.2 ст.6, абз. 3 ч. 8 ст. 9, абз. 3 ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI, в результаті чого порушувалися строки сплати єдиного внеску, нарахованого для фізичних осіб-підприємців (витяг а.с.11-13).
ФОП ОСОБА_1 подав заперечення на акт перевірки, які контролюючим органом були залишені без розгляду (а.с.14,15).
Суд встановив, що на підставі акта перевірки від 21.06.2019 № 1260/17-00-13-04/ НОМЕР_1 ГУ ДФС у Рівненській області прийнято:
вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.07.2019 № Ф-47, згідно з якою від ОСОБА_1 вимагається сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску в сумі 220602,36 грн (а.с.7);
рішення № 0002481304 від 17.07.2019 про застосування штрафних санкцій на суму 31343,14 грн за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску (а.с.9).
Окрім цього, ГУ ДФС у Рівненській області прийнято рішення № 0002471304 від 17.07.2019 про застосування штрафних санкцій в розмірі 20% в сумі 2251,44 грн за період з 17.02.2017 до 20.07.2018, та застосування пені (0,1% суми недоїмки) у розмірі 89,76 грн, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску (а.с.8).
Вважаючи такі рішення контролюючого органу протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При вирішенні судового спору суд застосовує такі релевантні джерела права.
1. Стаття 19 Конституції України встановлює, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
2. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).
За змістом пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, є платниками єдиного внеску.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Згідно з частиною четвертою статті 8 Закону № 2464-VI, порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску (частина п'ята статті 8 Закону № 2464-VI).
Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п.1 ч.2 ст.6 Закону № 2464-VI).
Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз.3 ч.8 ст.9 Закону № 2464-VI).
Згідно з абз. 1 ч.4 ст.25 Закону № 2464-VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею (абз. 4 ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI).
Згідно з ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI, орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції:
2) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум;
3) за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.
3. Сфера дії Податкового кодексу України визначена в статті 1 цього Кодексу. Так, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 1.1 статті 1 ПК України).
Цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій (пункт 1.3 статті 1 ПК України).
4. Частинами першою, другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Оцінюючи спірні правовідносини в розрізі норм матеріального закону, суд враховує таке.
Як встановлено з матеріалів судової справи, згідно з вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 17.07.2019 № Ф-47, спірна сума єдиного внеску 220602,36 грн донарахована контролюючим органом у зв'язку з висновком документальної перевірки про порушення ФОП ОСОБА_1 п.177.2, п.177.4 ст. 177 ПК України, збільшенням оподатковуваного доходу за 2017р. на 4348554,26 грн, за 2918р. на суму 1783901,77 грн та донарахуванням податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю в сумі 1103842,09 грн, в тому числі за 2017р. - 782739,77 грн, за 2018р. - 321102,32 грн.
Окрім цього, рішенням № 0002481304 від 17.07.2019 до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 31343,14 грн за донарахування органом доходів і зборів єдиного внеску в сумі 220602,36 грн.
Матеріалами справи стверджується, що на підставі акта перевірки №1260/17-00-13-04/ НОМЕР_1 від 21.06.2019 контролюючим органом було прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення №0008441304 від 24.07.2019 форми «Р» про визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 1 379 802 грн. 84 коп. (один мільйон триста сімдесят дев'ять тисяч вісімсот дві грн. 84 коп.) за платежем податок на доходи фізичних осіб, перевірка правомірності якого була предметом судового спору у справі № 460/1827/19.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 05.03.2020 у справі №460/1827/19 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, яке набрало законної сили 11.08.2020, позов задоволено повністю. Податкові повідомлення-рішення від 24 липня 2019 року №0008441304, від 24 липня 2019 року №0008461304 та від 24 липня 2019 року №0008451304 визнано протиправними та скасовано (а.с.115-121).
Вищевказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено, що висновки посадовими особами відповідача було здійснено без фактичного дослідження первинних бухгалтерських документів, оскільки можливість вчасного надання таких документів позивачем була обмеженою, за наслідком чого ревізори відповідача вказали на завищення позивачем власних валових витрат, що відображені у деклараціях за 2017 та 2018 роки.
Позивачем до суду представлено копії видаткових накладних на придбання товару за 2017 - 2018 роки, копії банківських виписок, платіжних доручень за 2017 - 2018 роки, копії договорів поставки, копії договорів оренди основних засобів наявних у позивача. Вказані первинні бухгалтерські документи слугували підставою для формування позивачем показників валових витрат по деклараціях про доходи та майновий стан за 2017 та 2018 роки.
При цьому, аналізуючи надані позивачем звіти по бухгалтерських рахунках (проводках) за 2018 р. в розрізі доходів позивача, судом встановлено, що позивачем відображено в якості доходів від самозайнятої діяльності лише 1 945 623,20 грн. з ПДВ, що за виключенням сум ПДВ відповідає валовому доходу в розмірі 1 621 352,66 грн., згадка про який міститься у декларації позивача за 2018 р.
Таким чином, суд приходить до висновку, що згадане у акті перевірки порушення, яке полягає у заниженні задекларованого позивачем валового доходу у декларації за 2018 р., в ході судового розгляду наявного спору, документально не підтверджується.
Висновки посадових осіб, здійснені без врахування наявних у позивача документів, що підтверджують господарські витрати позивача, що відображені у його деклараціях, є очевидно протиправними, оскільки не відповідають вимогам ст. 177 ПК України.
Таким чином, з наведеного слід констатувати, що прийнятті податкові повідомлення-рішення про донарахуванню позивачу податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, які ґрунтуються на висновках посадових осіб відповідача про неврахування наявних у позивача первинних бухгалтерських документів, що підтверджують понесені ним витрати, фактично порушують вимоги ст. 164 та 177 ПК України.
Вищевказані обставини, встановлені судовим рішенням у справі № 460/1827/19, яке набрало законної сили, мають преюдиційне значення при вирішенні даного судового спору та не підлягають доказуванню в силу ч.4 ст.78 КАС України.
Встановлення судовим рішенням протиправності збільшення платнику податків грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за перевірений період дає підстави для висновку про протиправність збільшення такому платнику податків суми єдиного внеску, нарахованого на суму доходу, визначеного за результатами документальної перевірки, та, як наслідок, про протиправність рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Отже, за результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 17.07.2019 № Ф-47 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 17.07.2019 № 0002481304 не відповідають критеріям обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, прийняті без урахування фактичних обставин, а відтак є протиправними та підлягають скасуванню.
Що стосується правомірності рішення № 0002471304 від 17.07.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, суд зазначає таке.
Як встановлено з позовної заяви, позовні вимоги в цій частині судового спору позивачем обґрунтовані порушеннями порядку проведення перевірки (відсутність податкової перевірки як юридичного факту), що потягнуло за собою недослідження податковим органом документів первинного та бухгалтерського обліку позивача, у зв'язку з чим рішення про застосування штрафних санкцій підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
У зв'язку з цим суд враховує, що згідно з пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Пунктом 77.1. статті 77 ПК України визначено, що документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.
Згідно з пунктом 77.4. статті 77 ПК України, про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.
Згідно з пунктом 79.1 ст.79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
За наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка (п.79.5 ст.79 ПК України).
Як вбачається із матеріалів справи, ГУ ДФС у Рівненській області, на виконання плану графіку на 2019 рік, видано наказ від 24.04.2019 № 1236 про проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, тривалістю 10 робочих днів з 10.05.2019 (а.с.18).
До проведення такої перевірки посадових осіб відповідача не було допущено позивачем з підстав оскарження наказу про її проведення (а.с.63-64).
Також суд встановив, що 20.05.2019 ГУ ДФС у Рівненській області видано наказ №1414 про проведення документальної планової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, тривалістю 10 робочих днів з 31.05.2019 (а.с.65).
На підставі наказу № 1414 від 20.05.2019 контролюючим органом було проведено документальну планову невиїзну перевірку позивача, результати якої оформлені актом перевірки від 21.06.2019 № 1260/17-00-13-04/ НОМЕР_1 , на підставі якого прийняті оскаржені вимога та рішення.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду у справі № 460/1056/19 від 31.07.2019 в задоволенні позову ОСОБА_1 про скасування наказу ГУ ДФС у Рівненській області від 24.04.2019 №1236 відмовлено. Рішення суду набрало законної сили 19.12.2019.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 21.02.2020, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2020, у справі № 460/1262/19 за позовом ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Рівненській області про скасування наказу, визнання дій неправомірними позов задоволено повністю. Скасовано наказ ГУ ДФС у Рівненській області від 20.05.2019 № 1414 про проведення документальної планової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 . Визнано протиправними дії ГУ ДФС у Рівненській області щодо фактичного проведення документальної планової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 на підставі наказу від 20.05.2019 № 1414.
Таким чином, за обставинами справи, на час проведення документальної планової невиїзної перевірки позивача були чинними обидва накази контролюючого органу щодо перевірки (виїзної та невиїзної) одного й тож самого періоду та з одних й тих же питань.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач в порядку п. 79.5 ст. 79 ПК України звертався з проханням до відповідача про здійснення документальної перевірки виключно у виїзній формі. Вказане прохання містилося у відповідній заяві позивача від 27.05.2019. Власне прохання позивач аргументував тим, що є приватним підприємцем із значним обсягом річного обороту та великим обсягом документів, їх процес копіювання є довготривалим. Відтак, ФОП ОСОБА_1 об'єктивно та фізично не може надати великий обсяг (згідно попереднього підрахунку близько 10 тис. аркушів) світлових копій документів для проведення невиїзної перевірки у розумні строки. А тому, ФОП ОСОБА_1 зауважив про можливість надання посадовим особам відповідача для дослідження в ході перевірки оригіналів документів, за місцем провадження своєї діяльності. Крім того, ФОП ОСОБА_1 вказував, що якісне та повне проведення заходів щодо проведення визначення залишків ТМЦ, проведення інвентаризації, зняття показників приладів обліку, проведення яких вимагалося контролюючим органом, можливо здійснити лише при проведенні документальної виїзної перевірки.
Тобто, судом встановлено, що при отриманні позивачем наказу про проведення документальної планової виїзної перевірки, позивач до проведення такої перевірки перевіряючих не допустив, оскарживши наказ про проведення документальної планової виїзної перевірки до суду. Водночас, після отримання наказу про проведення документальної планової невиїзної перевірки, позивач звертався до контролюючого органу з проханням провести документальну планову виїзну перевірку, що, на думку суд, свідчить про непослідовність поведінки платника податків.
Разом з тим, суд враховує, що процедурні порушення, допущені контролюючим органом при призначенні та проведенні документальної планової невиїзної перевірки позивача, встановлені судовими рішеннями, які набрали законної сили, у справах №460/1826/19 та № 460/1262/19.
Водночас, при вирішенні даного судового спору суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 28.05.2020 у справі №818/532/16 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/89544292), про те, що процедурні порушення під час призначення та/або проведення перевірки контролюючим органом не можуть сприйматися як безумовне свідчення протиправності податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами документальної невиїзної перевірки. Вчинені контролюючим органом процедурні порушення під час призначення та проведення зазначеної перевірки підлягають оцінці і з огляду на те, наскільки вони вплинули на можливість платника податків захистити свої права.
Суд касаційної інстанції зазначає, що незалежно від того, чи проведена невиїзна документальна перевірка та чи прийнято як її наслідок податкове повідомлення-рішення, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо призначення та/або проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність такого податкового повідомлення-рішення. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу.
Вчинені контролюючим органом процедурні порушення під час призначення та проведення зазначеної перевірки підлягають оцінці і з огляду на те, наскільки вони вплинули на можливість платника податків захистити свої права, зокрема, щодо надання відомостей контролюючому органу задля правильного установлення обставин та обґрунтованості висновків, та чи призвели установлені процедурні порушення до необґрунтованості чи помилковості висновків контролюючого органу.
Така позиція суду касаційної інстанції узгоджується з позицією Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 (провадження № К/9901/25669/19).
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у цій постанові сформулював правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. Суд зазначив, що така правова позиція відповідає завданням та основним засадам адміністративного судочинства, закріпленим у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, після оцінки судами порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, на які вказує позивач, суди мають обов'язково оцінювати такі порушення з огляду на те, чи призвели вони до необґрунтованості чи помилковості висновків контролюючого органу та чи є вони такими, що тягнуть протиправність податкового повідомлення-рішення. У разі, якщо установлені судом порушення щодо проведення перевірки не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, суди мають переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства, які слугували підставою для визначення платнику грошового зобов'язання.
З акту перевірки та відзиву відповідача на позов встановлено, що платником порушено п.1 ч.2 ст.6, абз.3 ч.8 ст.9, абз.3 ч.4 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого порушувалися строки сплати єдиного внеску, нарахованого для фізичних осіб-підприємців, а саме: по терміну сплати 09.02.2017 платником самостійно нарахований єдиний внесок в розмірі 352 грн, фактично внесок сплачений 17.02.2017; по терміну сплати 09.02.2018 платником самостійно нарахований єдиний внесок в розмірі 8448,00 грн, фактично внесок сплачений 19.02.2018; по терміну сплати 19.07.2018 платнику нараховано єдиний внесок в розмірі 2457,18 грн, фактично внесок сплачений 20.07.2018 (а.с.86).
Суд зазначає, що позивач ні в запереченні на акт перевірки, ні в позовній заяві не заперечував факту несвоєчасної сплати єдиного внеску, нарахованого самостійно.
Пунктом 1 Розділу 1 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (далі - Інструкція №449) встановлено, що дана Інструкція визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів.
Відповідно до положень розділу VII "Фінансові санкції" Інструкції № 449, за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону (пункт 1).
Пунктом 2 розділу VII Інструкції № 449 встановлено, що згідно з частиною одинадцятою статті 25 Закону до платників, визначених підпунктами 1-4 та 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції в таких розмірах:
2) За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
Окрім цього, пунктом 5 розділу VII Інструкції № 449 встановлено, що на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка на суму фактично сплаченої недоїмки за кожний день прострочення платежу.
Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
Документи, які є підставою для нарахування пені: документи, що підтверджують суму єдиного внеску та строк його сплати, - звіт платника щодо нарахування єдиного внеску (з додатним значенням).
З урахуванням наведеного, беручи до уваги, що позивач не заперечив факту несвоєчасної сплати єдиного внеску, суд вважає, що недослідження під час документальної планової невиїзної перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку платника податків не впливає на правомірність застосування до позивача штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, оскільки підставою для застосування фінансових санкцій за вказане порушення є звіт платника єдиного внеску, що підтверджує нараховану суму єдиного внеску та строк його сплати, а розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, зокрема, щодо фактичної дати сплати єдиного внеску.
Суд також зауважує, що рішення від 17.07.2019 № 0002471304 про застосування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску не містить відомостей про те, що підставою для його винесення слугував акт перевірки. Таке рішення правомірно прийняте контролюючим органом на підставі ч.10 та п.2 ч.11 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та у відповідності до положень Інструкції № 449.
Отже, суд вважає, що порушення контролюючим органом процедури призначення та проведення документальної планової невиїзної перевірки не зумовлює протиправності вищевказаного рішення про застосування штрафних санкцій та пені. Доводи позивача не спростовують правомірності оскарженого рішення суб'єкта владних повноважень та не дають суду підстав для його скасування.
Таким чином, за результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.
Документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору (а.с.40) суд присуджує на користь позивача відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, пропорційно до задоволених вимог (99,04%) .
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Рівненській області (33023 м. Рівне, вул. Відінська,12, ідентифікаційний код юридичної особи 43142449) про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішень задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.07.2019 № Ф-47.
Визнати протиправним та скасувати рішення № 0002481304 від 17.07.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Відмовити в позові в частині позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення № 0002471304 від 17.07.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області (33023 м. Рівне, вул. Відінська,12, ідентифікаційний код юридичної особи 43142449) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2518,46 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 11 грудня 2020 року.
Суддя Н.О. Дорошенко