про закриття провадження у справі та повернення судового збору
10 грудня 2020 року справа № 320/11131/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сидорчук А.М., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до Відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Центру обслуговування "Прозорий офіс" Броварської міської ради Київської області, третя особа Служба у справах дітей Броварської міської ради про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 з позовом до Відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Центру обслуговування "Прозорий офіс" Броварської міської ради Київської області, третя особа Служба у справах дітей Броварської міської ради, з вимогами:
- скасувати рішення Відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Центру обслуговування "Прозорий офіс" Броварської міської ради Київської області від 26.08.2020 про відмову у реєстрації місця проживання ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Відділ реєстрації місця проживання фізичних осіб Центру обслуговування "Прозорий офіс" Броварської міської ради Київської області зареєструвати місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.11.2020 відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду, призначено підготовче судове засідання на 10.12.2020, витребувано докази у справі.
У підготовче судове засідання, призначене на 10.12.2020, з'явилась позивач. Представник відповідача у підготовче судове засідання, призначене на 10.12.2020, не з'явився, про дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання був повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.
В підготовчому судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання про закриття провадження у справі, оскільки даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, виходячи з наступного.
Як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлені вимоги про скасування рішення Відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Центру обслуговування "Прозорий офіс" Броварської міської ради Київської області від 26.08.2020 про відмову у реєстрації місця проживання ОСОБА_2 та зобов'язання відповідача зареєструвати місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що єдиною підставою для відмови відповідача у реєстрації місця проживання малолітньої дитини за місцем проживання матері є відсутність письмової згоди батька дитини на виконання вказаних дій, обов'язковість надання якої відповідач обґрунтовує з посиланням на п. 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2007 №207.
При цьому, позивач вказує, що шлюб із батьком дитини було розірвано в РАЦС Кіровського РУЮ у м. Донецьку, батько дитини не проживає разом із нею та дочкою вже більше 10 років, його місце проживання чи будь-які інші відомості позивачу не відомі. Батько малолітньої дитини долею доньки не цікавиться, тим самим усунувшись від виконання обов'язків, передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України, що унеможливлює отримання позивачем письмової згоди батька на реєстрацію дитини за місцем проживання матері.
Матеріали справи свідчать про те, що 25.07.1998 укладений шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 , виданим Ворошиловським відділом реєстрації актів громадянського стану м.Донецька 25 липня 1998 року. Прізвище дружини після одруження: ОСОБА_1 (а.с.10).
18 грудня 2007 року даний шлюб був розірваний, про що свідчить свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , видане відділом реєстрації актів цивільного стану Кіровського районного управління юстиції у місті Донецьку 18 грудня 2007 року (а.с.43).
Від шлюбу народилась дитина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Макіївського міського управління юстиції Донецької області 14 квітня 2008 року (а.с.11).
До справи долучено копію договору купівлі-продажу майнових прав №О7/402 від 20.06.2016 р., укладений між ПрАТ Виробнича проектно-будівельна фірма "Атлант" та ОСОБА_1 , за яким позивачем прийнято та оплачено майнові права на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , І черга будівництва, ж/б №7 (а.с.44-49).
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.12.2019 №195271691 позивач є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 35,5 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна : 2001118532106 (а.с.15).
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Також пунктом 7 частини першої статті 4 КАС визначено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі така участь не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) може бути способом захисту цивільних прав та інтересів.
Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК) передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних та сімейних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19).
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у приватноправових правовідносинах, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи особистого немайнового інтересу учасника таких відносин. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Отже, до справ адміністративної юрисдикції належать публічно-правові спори, які виникають, зокрема, з приводу виконання чи невиконання органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою чи службовою особою або іншим суб'єктом публічно-владних управлінських функцій і не обумовлені порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Згідно з частиною третьою статті 29 ЦК місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.
Відповідно до частини першої статті 242 ЦК батьки є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.
За приписами частини першої статті 160 Сімейного кодексу України (далі - СК) місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Згідно з частиною першою статті 161 CK якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Матеріали справи не містять доказів, що між ОСОБА_1 та батьком малолітньої дитини - ОСОБА_3 вирішувалося питання щодо згоди на зміну місця проживання та реєстрації місця проживання їх спільної дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем проживання матері за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому, як було зазначено позивачем у позовній заяві, шлюб із батьком дитини - ОСОБА_3 було розірвано 18.12.2007 в РАЦС Кіровського РУЮ у м. Донецьку, батько дитини не проживає разом із нею та дочкою вже більше 10 років, його місце проживання чи будь-які інші відомості позивачу не відомі. ОСОБА_3 долею доньки не цікавиться, тим самим усунувшись від виконання обов'язків, передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України, що унеможливлює отримання позивачем письмової згоди батька на реєстрацію дитини за місцем проживання матері.
Отже, фактично між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 існує спір про місце реєстрації та проживання їх спільної дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та можливість реалізації їх батьківських прав, гарантованих Сімейним кодексом України.
Суд зазначає, що якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені діями, рішенням чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірною, і такі наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав або інтересів цієї особи чи пов'язані з реалізацією нею майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, то визнання дій, рішень чи бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити дії є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №640/109/19.
Схожих висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла, зокрема, у постановах від 16 травня 2018 року у справі № 337/2535/17, від 13 червня 2018 року у справі № 500/6325/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 352/536/17.
За приписами ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд зауважує про відсутність у адміністративного суду, який розглядає публічно-правовий спір, повноважень надавати оцінку тим фактам та обставинам, які покладено позивачкою в обґрунтування підстав адміністративного позову, зокрема щодо того, що шлюб із батьком дитини - ОСОБА_3 було розірвано 18.12.2007 в РАЦС Кіровського РУЮ у м. Донецьку, батько дитини не проживає разом із позивачем та дочкою вже більше 10 років, його місце проживання чи будь-які інші відомості позивачу не відомі, ОСОБА_3 долею доньки не цікавиться, тим самим усунувшись від виконання обов'язків, передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України, що унеможливлює отримання позивачем письмової згоди батька на реєстрацію дитини за місцем проживання матері.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги про скасування рішення відповідача про відмову у реєстрації місця проживання малолітньої ОСОБА_2 та зобов'язання зареєструвати місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , повинні розглядатися в порядку, передбаченому ЦПК.
Таким чином, зважаючи на суб'єктний склад та характер правовідносин у цій справі, наведені у позовній заяві доводи ОСОБА_1 про поширення на неї юрисдикції адміністративного суду суд відхиляє як необґрунтовані, натомість вважає, що даний спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно з ч. 2 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Зважаючи на те, що вирішуваний спір не є публічно-правовим, натомість його належить розглядати у порядку цивільного судочинства, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.
За приписами частини 1 статті 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Беручи до уваги наведену норму, суд роз'яснює позивачу, що вона вправі звернутися з позовом до місцевого загального суду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.
Відповідно до частини 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з частиною 2 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Так, порядок повернення сплаченого судового збору у разі закриття провадження у справі визначений Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до пунктів 1 та 5 частини першої статті 7 вказаного Закону сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а також в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 за звернення з позовною заявою до суду було сплачено судовий збір у сумі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією №65382 від 30.10.2020.
Частиною 5 статті 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
На сьогодні порядок повернення цього платежу на підставі судового рішення передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року №845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників".
Згідно з пунктом 6 цього Порядку у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв'язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім'я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення); оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
Частиною третьою статті 4 цього Закону визначено, що виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов'язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов'язаний мати таку печатку.
Ухвала про повернення судового збору виготовляється у двох примірниках, які повинні містити оригінал підпису судді. Крім цього, примірник ухвали, який видається особі для пред'явлення до виконання, повинен бути скріплений відбитком гербової печатки.
Отже сплачений позивачем судовий збір у сумі 840,80 грн. підлягає поверненню з Державного бюджету України на користь позивача.
У судовому засіданні 10.12.2020 проголошені вступна та резолютивна частини ухвали. Повний текст ухвали складений та підписаний 11.12.2020.
Керуючись статями 238, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Закрити провадження в адміністративній справі №320/11131/20 за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до Відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Центру обслуговування "Прозорий офіс" Броварської міської ради Київської області, третя особа Служба у справах дітей Броварської міської ради про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
2. Роз'яснити позивачу його право звернутися до місцевого загального суду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.
3. Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.) з Державного бюджету України.
4. Оригінал та копію даної ухвали видати (надіслати) позивачу, копію ухвали видати (надіслати) особам, які беруть участь у справі (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала у справі набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Кушнова А.О.