ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"11" грудня 2020 р. справа № 300/3232/20
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними дій та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 26.10.2020 ВП №57420638, -
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області звернулося до суду з адміністративним позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправними дій та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 26.10.2020 ВП №57420638 в розмірі 14892,00 грн.
Позовні вимоги, мотивовані тим, що з моменту прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження і до дати погашення боржником заборгованості у повному обсязі, дії, спрямовані на примусове виконання рішення суду, передбачені статтею 32 Закону України "Про виконавче провадження", державним виконавцем не вчинялися. Зазначено, що сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання. Водночас зазначено, що невиплата ОСОБА_1 різниці у пенсії за період з 01.10.2017 по 05.09.2018 в сумі 59966,67 грн. зумовлена не недбалістю позивача чи неналежним виконанням ним своїх обов'язків, а сталася з незалежних від позивача причин, які є поважними.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з особливостями провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, визначеними статтями 268, 269, 271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися. Про дату, час та місце судового розгляду учасники справи були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався.
Представник позивача 11.12.2020 звернувся до суду з клопотання про перенесення розгляду справи.
Суд зазначає, що особливості подання заяв по суті справи в окремих категоріях адміністративних справ визначені статтею 269 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини 1 якої, у справах, визначених серед іншого статтею 287 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив). Копії позовної заяви та доданих до неї документів направляються відповідачу й іншим учасникам справи на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - електронною поштою, якщо така відома суду, або надаються для ознайомлення в судовому засіданні (частина 2 статті 269 Кодексу адміністративного судочинства України).
Отже, повідомлення сторін про розгляд даної справи, зокрема визначеної статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено вчасно, оскільки такі правовідносини врегульовані спеціальною статтею 269 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно частини 4 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Частиною 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи.
За таких обставин, відсутні підстави для перенесення розгляду даної справи.
Суд, відповідно до вимог статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження з особливостями провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, дослідивши докази, заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, встановив наступне.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.06.2018 у справі №809/859/18, яке набрало законної сили, позов задоволено. Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови Кабінету Міністрів України №851 від 15.11.2017 із врахуванням п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2017. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.10.2017 відповідно до статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови Кабінету Міністрів України №851 від 15.11.2017 із врахуванням п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2017 (вебсайт: http://reуestr.court.gov.ua/Review/74637791).
На виконання вказаного рішення Івано-Франківським окружним адміністративним судом 03.10.2018 видано виконавчий лист №809/859/18.
Постановою відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 17.10.2018 відкрито виконавче провадження №57420638 з виконання даного виконавчого листа.
Управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську листами за №7011/06 від 12.11.2018, №2804/06 від 19.04.2019, №3146/06 від 29.05.2019, №12290/06 від 19.07.2019 повідомлено відділ примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області про те, що 16.10.2018 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2017 відповідно до ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постанови Кабінету Міністрів України №851 від 15.11.2017 із врахуванням п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня відповідного року та з грудня 2018 року здійснюється виплата пенсії в перерахованому розмірі (а.с.11, 12, 13).
В грудні 2018 року позивачем здійснено виплату різниці між перерахованою та раніше виплаченою пенсією ОСОБА_1 за період з 06.09.2018 по 30.11.2018 (а.с.17).
Також, позивачем здійснено розрахунок розміру між перерахованою та раніше виплаченою пенсією за період до набрання судовим рішенням законної сили (з 01.10.2017 по 05.09.2018) в сумі 59966,67 грн. та занесено відповідну інформацію до Реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (а.с.14, 16).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.05.2019 у справі №809/859/18, яка набрала законної сили, заяву ОСОБА_1 в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої відповідачем на виконання рішення суду - задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську щодо невиконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.06.2018 у справі №809/859/18 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій в частині вимог щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови Кабінету Міністрів України №851 від 15.11.2017 із врахуванням п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня відповідного року. Ухвалено направити окрему ухвалу Пенсійному фонду України для реагування та вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Встановлено Пенсійному фонду України строк для наданні відповіді про вжиті заходи протягом 30 днів з дня отримання окремої ухвали (вебсайт: http://reуestr.court.gov.ua/Review/81976498).
Виплату різниці між перерахованою та раніше виплаченою пенсією за період з 01.10.2017 по 05.09.2018 в сумі 59966,68 грн. здійснено ОСОБА_1 в серпні 2020 року (а.с.15).
26.10.2020 головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), керуючись статтями 2, 27, 40 Закону України "Про виконавче провадження", прийняв оскаржувану постанову ВП №57420638 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області виконавчого збору в розмірі 14892,00 грн. (а.с.9).
Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження - як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 1 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
У відповідності до частини 3 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України (частина 1).
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів (частина 2).
Відповідно до частини 5 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Пунктом 5 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів - постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору.
У розмінні Закону України "Про виконавче провадження" постанова про стягнення виконавчого збору є різновидом виконавчого документу, примусове виконання якого здійснюється з певними особливостями, обумовленими правовою природою виконавчого збору як плати за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.
Таким чином, про стягнення виконавчого збору державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження, а його безпосереднє стягнення здійснюється без виокремлення в інше виконавче провадження за рахунок стягнутих із боржника грошових сум одночасно із задоволенням вимог стягувача. Винятком з цього правила є випадки, передбачені частиною третьої статті 40 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема закінчення виконавчого провадження з підстав фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, якщо виконавчий збір не стягнуто.
У такому випадку виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує на загальних підставах в окремому виконавчому провадженні, у тому числі урахуванням вимог щодо строку пред'явлення такого виконавчого документа до виконання.
Як встановлено, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.06.2018 у справі №809/859/18, яке набрало законної сили, позов задоволено. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.10.2017 відповідно до статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови Кабінету Міністрів України №851 від 15.11.2017 із врахуванням п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2017 (вебсайт: http://reуestr.court.gov.ua/Review/74637791).
Постановою відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 17.10.2018 відкрито виконавче провадження №57420638 з виконання виконавчого листа №809/859/18, виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом 03.10.2018.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.05.2019 у справі №809/859/18, яка набрала законної сили, заяву ОСОБА_1 в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої відповідачем на виконання рішення суду - задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську щодо невиконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.06.2018 у справі №809/859/18 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій в частині вимог щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови Кабінету Міністрів України №851 від 15.11.2017 із врахуванням п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня відповідного року. Ухвалено направити окрему ухвалу Пенсійному фонду України для реагування та вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Встановлено Пенсійному фонду України строк для наданні відповіді про вжиті заходи протягом 30 днів з дня отримання окремої ухвали (вебсайт: http://reуestr.court.gov.ua/Review/81976498).
Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи наведене, оскільки ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.05.2019 у справі №809/859/18, яка набрала законної сили, підтверджено бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську щодо невиконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.06.2018 у справі №809/859/18 та зобов'язано Управління до вчинення дій в частині вимог щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови Кабінету Міністрів України №851 від 15.11.2017 із врахуванням п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня відповідного року, - вказана обставина не потребує доказування в даній справі.
Крім того, відповідно до матеріалів справи, виплату різниці між перерахованою та раніше виплаченою пенсією за період з 01.10.2017 по 05.09.2018 в сумі 59966,68 грн. здійснено ОСОБА_1 в серпні 2020 року (а.с.15).
За таких обставин, головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), обґрунтовано керуючись статтями 2, 27, 40 Закону України "Про виконавче провадження", 26.10.2020 прийняв оскаржувану постанову ВП №57420638 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області виконавчого збору.
Щодо аргументів позивача про те, що з моменту прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження і до дати погашення боржником заборгованості у повному обсязі, дії, спрямовані на примусове виконання рішення суду, передбачені статтею 32 Закону України "Про виконавче провадження", державним виконавцем не вчинялися, суд зазначає наступне.
В позовній заяві позивачем зазначено, що 03.04.2019, 01.07.2019 прийнято вимоги державного виконавця №04.1-27/480 і 999 про необхідність виконати рішення суду в повному обсязі, які направлено позивачу та ним отримано, що спростовує твердження про те, що державним виконавцем не вчинялись дії з примусового виконання судового рішення.
При цьому, є безпідставними посилання відповідача на те, що невиплата ОСОБА_1 різниці у пенсії за період з 01.10.2017 по 05.09.2018 в сумі 59966,67 грн. зумовлена не недбалістю позивача чи неналежним виконанням ним своїх обов'язків, а сталася з незалежних від позивача причин, які є поважними, оскільки вказане не позбавляє боржника у виконавчому провадженні від обов'язку сплати виконавчого збору.
Крім того, є помилковим посилання позивача на необхідність застосування судом правових позиції, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №2540/3203/18, постановах Верховного Суду від 16.04.2020 у справі №260/1261/18, від 16.04.2020 у справі №640/8425/19, оскільки обставини в даних справах і цій адміністративній справі є відмінними. Так, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №2540/3203/18, постанові Верховного Суду від 16.04.2020 у справі №260/1261/18 надавалася правова оцінка обставинам щодо стягнення виконавчого збору за виконання рішення суду майнового характеру за умови повернення виконавчого листа за заявою стягувача на підставі Закону №1404-VIII, до внесення змін Законом №2475-VIII від 03.07.2018. В постанові від 16.04.2020 у справі №640/8425/19 предметом оскарження була постанова приватного виконавця про стягнення основної винагороди.
Суд зазначає, що вимоги позивача про визнання протиправними дій щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору охоплюються вимогами про визнання протиправною та скасування постанови.
За таких обставин, суд дійшов до висновку, що слід відмовити в задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправними дій та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 26.10.2020 ВП №57420638.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови в задоволенні позову розподілу судових витрат не передбачено.
На підставі статті 129-1 Конституції України, Закону України "Про виконавче провадження", керуючись статтями 139, 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вулиця Січових Стрільців, будинок 15, місто Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20551088) до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (вулиця Галицька, будинок 45, місто Івано-Франківськ, 76019, код ЄДРПОУ 34844679) про визнання протиправними дій та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 26.10.2020 ВП №57420638 - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Григорук О.Б.