04 грудня 2020 року (об 11 год. 15 хв.)Справа № 280/2528/19 Провадження №СН/280/44/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Батрак І.В.
за участю секретаря Прус Я.І.
представника відповідача Коротич Р.О.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
27 травня 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (далі - ТУ ДСА в Запорізькій області, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, в якому просив:
визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача що полягали у не проведенні нарахування та виплати надбавки за вислугу років до заробітної плати за період з 07 вересня 2004 року по 31 грудня 2005 року включно, за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2010 року включно, у відповідності до частини четвертої статті 44 Закону України «Про статус суддів»;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити за період з 07 вересня 2004 року по 31 грудня 2005 року включно, за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2010 року включно надбавку за вислугу років в розмірі визначеному частиною четвертою статті 44 Закону України «Про статус суддів» з урахуванням окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, індексації доходу, надбавок 25 та 30 відсотків суддям, різниці окладу, президентської надбавки, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити за період з 07 вересня 2004 року по 31 грудня 2005 року включно, за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2010 року включно заробітну плату за час відпустки, допомогу по тимчасовій непрацездатності та матеріальні допомоги на вирішення соціально-побутових питань з врахуванням донарахованої надбавки за вислугу років за вказані періоди;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на суму незаконно недоплаченої надбавки за вислугу років та незаконно недоплачених сум заробітної плати за час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за період роботи з 07 вересня 2004 року по 31 грудня 2005 року включно, за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2010 року включно індексацію, відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на суму незаконно недоплаченої надбавки за вислугу років та незаконно недоплачених сум заробітної плати за час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за період роботи з 07 вересня 2004 року по 31 грудня 2005 року включно, за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2010 року включно, компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
На обґрунтування позовних вимог заначив що працюючи на посаді судді Пологівського районного суду Запорізької області у періоди з 07 вересня 2004 року по 31 грудня 2005 року включно, з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2010 року включно йому виплачувалися: середня заробітна плата для оплати часу щорічної (додаткової) відпустки; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань; допомога по тимчасовій непрацездатності; премії щомісячні та до свят. Разом з тим, позивач вважає протиправними дії та бездіяльність відповідача, щодо нарахування та виплати позивачу надбавки за вислугу років виходячи із суми розміру посадового окладу та доплати за кваліфікаційний клас, без урахування інших виплат та надбавок, що зазначені в розрахункових листах. Також, позивач вказує на те, що з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року (під час дії статті 113 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік») та з 01 січня 2008 року до 22 травня 2008 року (з дати набрання чинності Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до винесення Конституційним Судом України рішення від 22 травня 2008 року №10-рп/2008) надбавка за вислугу років суддям мала виплачуватися у відсотках від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, поряд з цим, у періодах: з 07 вересня 2004 року по 31 грудня 2005 року включно, з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2010 року включно надбавка за вислугу років суддям мала виплачуватися у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас. Також, позивач вказує, що нарахування та виплати сум недоплаченої надбавки за вислугу років та недоплачених сум заробітної плати за час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за період роботи за вказані періоди підлягають індексації відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», з виплатою компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17.09.2019, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.12.2019, позов ОСОБА_1 задоволено.
Постановою Верховного Суду від 12.08.2020 касаційну скаргу відповідача задоволено частково. Зокрема, вирішено рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.09.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19.12.2019 у частині зобов'язання ТУ ДСА в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 на суму недоплаченої надбавки за вислугу років та недоплачених сум заробітної плати за час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за період роботи з 07.09.2004 по 31.12.2005 включно, за період з 01.01.2007 по 31.12.2007 включно та за період з 22.05.2008 по 31.12.2010 включно індексацію, відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» скасувати та направити в цій частині справу № 280/2528/19 на новий розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.
Ухвалою судді від 07.09.2020 позовна заяви прийнята до провадження та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 01 жовтня 2020 року.
28 вересня 2020 року на адресу суду від третьої особи надійшло клопотання (вх. №45118) про розгляд справи за відсутності ГУ ДКСУ у Запорізькій області. Вказує, що підтримує позицію, викладену у поясненнях від 09.07.2019 №13-12/4474 в яких зазначено, що Головне управління не володіє інформацією щодо взаємовідносин між позивачем та відповідачем по цій справі, а тому не може надати будь-які дані на підставі яких суд міг би встановити наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно з ухвалою суду від 01.10.2020 вирішено витребувати у Державної служби статистики України докази, а саме: Яка величина індексу споживчих цін поріг індексації становила на період з 07.09.2004 по 31.12.2005 включно, з 01.01.2007 по 31.12.2007 включно, з 22.05.2008 по 31.12.2010 включно; Чи перевищувала величина індексу споживчих цін за період з 07.09.2004 по 31.12.2005 включно, з 01.01.2007 по 31.12.2007 включно, з 22.05.2008 по 31.12.2010 включно, при перевищенні якого проводиться індексація грошових доходів населення, підготовче засідання по справі відкласти на 05 листопада 2020 року.
На виконання вимог ухвали суду про витребування доказів 20 жовтня 2020 року на адресу суду надійшов лист Держстату №09.1-05/285 від 16.10.2020 із інформацією про індекси споживчих цін (індекси інфляції) по Україні.
05 листопада 2020 року судом вирішено закрити підготовче провадження у справі та призначити судове засідання для розгляду справи по суті на 01 грудня 2020 року.
У зв'язку з участю судді Барак І.В. 01 грудня 2020 року в загальноукраїнському семінарі на тему: «Контроль за виконанням судового рішення в адміністративному судочинстві», розгляд справи призначений на 04 грудня 2020 року.
Позивач у судове засідання не з'явився, проте 02 грудня 2020 року звернувся до суду із заявою (вх.№ 58694) про розгляд справи без його участі. На задоволенні позовних вимог наполягає у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила та зазначила, що індексація заробітної плати позивачу була сплачена одночасно з виплатою заробітної плати, про що свідчать розрахункові листа за спірний період. Окрім того, вважає, що на момент звернення ОСОБА_1 до суду останньому не були нараховані суми заявленої ним у адміністративному позові надбавки за вислугу років до заробітної плати за спірні періоди. При цьому, рішення суду, в частині яка набрала законної сили, відповідачем виконане своєчасно, а тому відсутні підстави для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати». Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.
Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представника відповідача, судом встановлені наступні обставини.
Наказом начальника ТУ ДСА в Запорізькій області від 14.09.2004 №256 у, у зв'язку з призначенням ОСОБА_1 з 07 вересня 2004 року на посаду судді Пологівського районного суду Запорізької області, відповідно до Указу Президента України від 31.08.2004 №31026/2004 та наказу від 06.09.2004 №37 по Пологівському районному суду Запорізької області, з окладом згідно штатного розпису - 304,00 грн., встановлено з 07 вересня 2004 року щомісячну надбавку за вислугу років у розмірі 10% від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас та надбавку у розмірі 50% посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, відповідно до Указу Президента України від 19.09.1997 №856/96 «Про додаткові заходи щодо матеріального забезпечення суддів».
21 січня 2005 року наказом начальника ТУ ДСА України в Запорізькій області №27, на підставі рішення кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Запорізького апеляційного округу від 21.01.2005, позивачу встановлено доплату за п'ятий кваліфікаційний клас.
22 серпня 2005 року наказом начальника ТУ ДСА України в Запорізькій області №219, позивачу встановлено з 25 серпня 2005 року щомісячну надбавку за вислугу років у розмірі 15% за стаж роботи понад 5 років.
26 листопада 2007 року позивачу встановлено доплату за четвертий кваліфікаційний клас.
02 серпня 2010 року наказом начальника ТУ ДСА України в Запорізькій області №126, позивачу встановлено з 23 серпня 2010 року щомісячну надбавку за вислугу років у розмірі 20%, за стаж роботи 10 років.
Згідно з розрахунковими листами, починаючи з вересня 2004 року позивачу нараховувалася щомісячна надбавка за вислугу років виходячи із посадового окладу та надбавка у розмірі 50% посадового окладу за особливий характер роботи та інтенсивність праці.
Разом з тим, оскільки відповідач нараховував та виплачував ОСОБА_1 надбавку за вислугу років виходячи із суми розміру посадового окладу та доплати за кваліфікаційний клас, та ТУ ДСА у Запорізькій області при розрахунку надбавки за вислугу років не враховувалися інші виплати та надбавки, що зазначені в розрахункових листах, позивач звернувся з позовом до суду.
Так, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17.09.2019, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.12.2019, позов задоволено:
Визнано протиправними дії ТУ ДСА в Запорізькій області, що полягали у не проведенні нарахування та виплати ОСОБА_1 надбавки за вислугу років до заробітної плати за період з 07 вересня 2004 року по 31 грудня 2005 року включно, за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2010 року включно, у відповідності до частини четвертої статті 44 Закону України «Про статус суддів».
Зобов'язано ТУ ДСА в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 07 вересня 2004 року по 31 грудня 2005 року включно, за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2010 року включно, надбавку за вислугу років в розмірі визначеному частиною четвертою статті 44 Закону України «Про статус суддів» з урахуванням окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, індексації доходу, надбавок 25 та 30 відсотків суддям, різниці окладу, президентської надбавки, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань.
Зобов'язано ТУ ДСА в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 07 вересня 2004 року по 31 грудня 2005 року включно, за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2010 року включно, заробітну плату за час відпустки, допомогу по тимчасовій непрацездатності та матеріальні допомоги на вирішення соціально-побутових питань з врахуванням донарахованої надбавки за вислугу років за вказані періоди.
Зобов'язано ТУ ДСА в Запорізькій області нарахувати та виплатити на суму недоплаченої надбавки за вислугу років та недоплачених сум заробітної плати за час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за період роботи з 07 вересня 2004 року по 31 грудня 2005 року включно, за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2010 року включно індексацію, відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Зобов'язано ТУ ДСА в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 на суму недоплаченої надбавки за вислугу років та недоплачених сум заробітної плати за час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за період роботи з 07 вересня 2004 року по 31 грудня 2005 року включно, за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2010 року включно, компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Задовольняючи позов суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про протиправність дій відповідача та наявності підстав для задоволення позову з огляду на те, що з 01 серпня 2003 року по 31 грудня 2005 року, з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2011 року надбавка за вислугу років суддям мала виплачуватися у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, індексації доходу, надбавок суддям, різниці окладу, президентської надбавки, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань.
Проте відповідачем не враховувалися для обчислення та визначенні суми надбавки за вислугу років й інших виплат та надбавок, зокрема, щомісячних премій, премій до свят та інших надбавок; заробітна плата за час відпустки, допомога по тимчасовій непрацездатності та матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань підлягають перерахунку, оскільки вони входять до складових заробітної плати суддів. До таких виплат застосовуються положення Законів України «Про індексацію грошових доходів населення» та «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», оскільки право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані.
Вказані обставини встановлені постановою Верховного Суду від 12.08.2020, якою частково задоволена касаційна скарга представника ТУ ДСА в Запорізькій області на рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції.
Суд зазначає, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 78 КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, щодо позовних вимог про зобов'язання ТУ ДСА в Запорізькій області нарахувати та виплатити на суму недоплаченої надбавки за вислугу років та недоплачених сум заробітної плати за час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за період роботи з 07 вересня 2004 року по 31 грудня 2005 року включно, за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2010 року включно індексацію відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», а також компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» Верховний Суд зазначив, що в порушення норм КАС України судами попередніх інстанцій при постановленні рішень в справі у частині позовної вимоги щодо зобов'язання ТУ ДСА в Запорізькій області нарахувати та виплатити на суму недоплаченої надбавки за вислугу років та недоплачених сум заробітної плати за час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за період роботи з 07 вересня 2004 року по 31 грудня 2005 року включно, за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2010 року включно індексацію, відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» не зазначено яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин та не встановлено величину індексу споживчих цін, яка перевищила поріг індексації (станом на момент виникнення правовідносин) при перевищенні якого проводиться індексація грошових доходів населення.
Також Верховний Суд вважав за необхідне скасувати рішення судів попередніх інстанції у частині зобов'язання ТУ ДСА в Запорізькій області нарахувати та виплатити на суму недоплаченої надбавки за вислугу років та недоплачених сум заробітної плати за час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за період роботи з 07 вересня 2004 року по 31 грудня 2005 року включно, за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2010 року включно індексацію, відповідно Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», оскільки відповідно до приписів статті 3 Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-III (чинної на момент виникнення правовідносин) обчислення суми компенсації прямо залежить від індексу інфляції в період невиплати доходу.
При цьому, суд касаційної інстанції зауважив, що під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно перевірити чи підлягає застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (чинного на момент виникнення правовідносин) до спірних правовідносин, зазначити норму права, яку суд застосовує до спірних правовідносин, та перевірити чи перевищила величина індексу споживчих цін поріг індексації (станом на момент виникнення правовідносин) при перевищенні якого проводиться індексація грошових доходів населення і постановити рішення в справі у відповідності до приписів частини 1 статті 244 КАС України.
У подальшому, 26 травня 2020 року на виконання рішення суду в зазначеній вище частині видано виконавчі листи.
07 вересня 2020 року на адресу суду від відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) надійшли постанови, винесені при примусовому виконанні виконавчих листів №280/2528/19 від 26.05.2020, що видав Запорізький окружний адміністративний суд, а саме:
постанова від 14.09.2020 ВП №62295602 про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку із повним виконанням боржником виконавчого листа в частині нарахування та виплати за період з 07.09.2004 по 31.12.2005 включно, за період з 01.01.2007 по 31.12.2007 включно та за період з 22.05.2008 по 31.12.2010 включно заробітну плату за час відпустки, допомогу по тимчасовій непрацездатності та матеріальні допомоги на вирішення соціально-побутових питань з врахуванням донарахованої надбавки за вислугу років за вказані періоди;
постанова від 14.09.2020 №62295494 про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку із повним виконанням боржником виконавчого листа в частині нарахування та виплати за період з 07.09.2004 по 31.12.2005 включно, за період з 01.01.2007 по 31.12.2007 включно та за період з 22.05.2008 по 31.12.2010 включно надбавку за вислугу років в розмірі визначеному частиною 4 статті 44 Закону України «Про статус суддів».
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Щодо застосування Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», суд зазначає таке.
Відповідно до статті 95 Кодексу законів про працю України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
Згідно частиною першою 1 статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (стаття 4 Закону).
Водночас, статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 року № 2017-III (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) індексацію доходів населення, яка встановлюється задля підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Відповідно до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер; грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі; допомога по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей.
За змістом пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Згідно з пунктом 11 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Згідно з пунктом 6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Нормами Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Пунктом 6 Порядку №1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати та не пов'язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. В Законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів всіх рівнів.
Таким чином, суд дійшов висновку, що ненарахування та невиплата позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період є порушенням вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку №1078 й порушує права позивача.
Згідно зі статтями 2, 3, 7 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Відповідно до статті 33 Закон України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.
Згідно із статтею 34 Закон України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Пунктами 1-1, 2, 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема: оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.
У разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Відповідно до пунктів 2 та 3 Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 №1427, компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи починаючи з 01.01.1998, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги (далі - споживчі ціни) за цей період зріс більш як на один відсоток.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і платежів) на коефіцієнт приросту споживчих цін.
Згідно з пунктами 2, 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки провадиться, виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки. Нарахування виплат за час щорічної відпустки провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців на відповідну кількість календарних днів року. Одержаний результат, перемножується на число календарних днів відпустки.
Також у Рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 №9-рп/2013 Суд дійшов висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. Також працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. При цьому, зі змісту статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Пунктом 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Водночас, зі змісту статті 1 Закону № 2050-ІІІ випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Згадані вище статті 2, 3 Закону № 2050-ІІІ встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, визначення поняття «доходи» для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.
Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
У пункті 4 цього Порядку прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів.
За такої умови слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи і пов'язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Суд звертає увагу, що використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або такий, який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду України від 11.07.2017 по справі №21-2003а16 та постанові Верховного Суду від 29.10.2020 по справі №0840/3175/18(пр/280/36/18).
Крім того, суд зазначає, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі заробітної плати). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем суддівської винагороди, що носило триваючий характер. У зв'язку з цим, виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.06.2018 у справі №523/1124/17.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач як суб'єкт владних повноважень зобов'язаний виконувати вимоги щодо надання трудових гарантій, передбачених законодавством про працю, зокрема, виконувати вимоги статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» та відповідно до Законів України «Про індексацію грошових доходів населення», «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», постанов Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 і №1427 від 20.12.1997, зобов'язаний нарахувати і виплатити розмір індексації заробітної плати за індексом споживчих цін, нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку із затримкою її сплати за індексом споживних цін у встановленому порядку, а також надати на вимогу працівника письмовий розрахунок сум індексації і компенсації.
Суд не приймає посилання представника відповідача, що за час роботи на посаді судді Пологівського районного суду Запорізької області 07.09.2004 року по 31.12.2005 року включно, з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року включно, з 22.05.2008 року по 31.12.2010 року включно ОСОБА_1 була виплачена заробітна плата в повному обсязі відповідно до вимог Закону України№15.12.1992 №2862-ХІІ «Про статус суддів», Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки рішеннями суду по даній адміністративній справі №280/2528/19 встановлено незаконність дій відповідача щодо недоплати в спірний період надбавки за вислугу років в розмірі визначеному частиною четвертою статті 44 Закону України «Про статус суддів» з урахуванням окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, індексації доходу, надбавок 10 та 15 відсотків суддям, різниці окладу, президентської надбавки, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань та незаконно недоплачених у цей період сум заробітної плати під час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань з врахуванням донарахованої надбавки за вислугу років за вказані періоди.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що враховуючи вищевказані рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанції відповідачем проведено перерахунок складових заробітної плати та нарахування виплат ОСОБА_1 , що саме сторонами не спростовується.
З огляду на вищевикладене, суд погоджується з доводами позивача, що оскільки відповідачем не в повному обсязі було нараховано і виплачено позивачу заробітну плату, що встановлено судовими рішення у даній адміністративній справі, які набрали законної сили, то на суму незаконно недоплаченої за період 07.09.2004 по 31.12.2005 включно, за період з 01.01.2007 по 31.12.2007 включно та за період з 22.05.2008 по 31.12.2010 надбавки за вислугу років та незаконно недоплачених сум заробітної плати під час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально- побутових питань, має бути проведено індексацію відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та виплачено компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Чинний на сьогодні Закон України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII) передбачає, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності, зокрема, судів (крім Верховного Суду, вищих спеціалізованих судів) здійснює Державна судова адміністрація України (частина 3 статті 148). Водночас передбачено, що функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України (частина 4 статті 148).
Відповідно до частини 1 статті 150 Закону №1402-VIII (у редакції, чинній на дату звернення до суду), Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.
За змістом частини 2 статті 152 Закону №1402-VIII Державна судова адміністрація України, серед іншого готує бюджетний запит (пункт 7).
Відповідно до Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.01.2019 № 141/0/15-19 Державна судова адміністрація України (ДСА України) є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом.
Окрім наведеного, передбачено, що ДСА України здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади з метою створення належних умов функціонування судів і діяльності суддів. Організаційне забезпечення становлять заходи матеріально-технічного, кадрового, інформаційного, організаційно-технічного характеру, ведення судової статистики, діловодства та архіву суду (пункт 2).
Відповідно до частини 1 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Згідно з частиною 2 статті 23 Бюджетного кодексу України бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами Казначейства України.
Відповідно до частини 1 статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з держаних органів регулюється Законом України від 05.06.2012 № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон № 4901) та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок № 845).
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 4901 виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Згідно з пунктом 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (Порядок) рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Пунктом 6 Порядку визначено, що у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:
-заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній;
- оригінал виконавчого документа;
- судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності);
- оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.
До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо).
Відповідно до пункту 24 Порядку № 845 стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у п.6 цього Порядку.
Підпунктом 2 пункту 25 Порядку № 845 передбачено, що у разі наявності у боржника окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів з боржника (виконання рішень суду про стягнення коштів з боржника) здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому пункти 24-34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми.
Виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів та працівників апаратів судів, здійснюється у порядку черговості відповідно до вимог чинного законодавства України Державною судовою адміністрацією України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів" у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період.
Так, у Законі України «Про державний бюджет України на 2020 рік» затверджена бюджетна програма КПКВК 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України.
Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства виконання рішення суду неможливе через відсутність бюджетних призначень чи асигнувань на цю мету, а здійснити виплату нарахованих грошових коштів за рішенням суду можливо лише шляхом списання (стягнення) коштів з рахунків державного органу - боржника, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
При цьому, законодавством передбачений інший законний спосіб виконання подібних судових рішень, а саме - шляхом стягнення коштів з Державного бюджету України за бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів".
Однак, відповідач не є головним розпорядником коштів та не може в силу норм чинного законодавства здійснити фінансування за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою 0501150, так як такі рішення виконується Державною казначейською службою України шляхом безспірного списання коштів.
Таким чином, виконання рішення суду ухвалених на користь суддів з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів" не залежить від ДСА України та виконується шляхом безспірного списання визначених судом коштів Державною казначейською службою України.
Водночас, задовольняючи позовні вимоги суд повинен встановити спосіб та порядок виконання судового рішення.
З огляду на викладе вище, суд вважає вірним способом захисту у даному випадку є стягнення на користь ОСОБА_1 нарахованої ТУ ДСА України в Запорізькій області індексації та компенсацію на суму недоплаченої за період 07.09.2004 по 31.12.2005 включно, за період з 01.01.2007 по 31.12.2007 включно та за період з 22.05.2008 по 31.12.2010 включно суми надбавки за вислугу років та незаконно недоплачених сум заробітної плати під час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів" у порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників».
У відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір» з відповідача судові витрати у відповідності до статті 139 КАС України не стягуються.
Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 168), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 168) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області нарахувати на суму незаконно недоплаченої ОСОБА_1 за період 07.09.2004 по 31.12.2005 включно, за період з 01.01.2007 по 31.12.2007 включно та за період з 22.05.2008 по 31.12.2010 включно надбавки за вислугу років та незаконно недоплачених сум заробітної плати під час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань індексацію відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Стягнути на користь ОСОБА_1 шляхом безспірного списання з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", розпорядником якої є ДСА України, в порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» нараховану Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Запорізькій області індексацію відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» на суму недоплаченої за період 07.09.2004 по 31.12.2005 включно, за період з 01.01.2007 по 31.12.2007 включно та за період з 22.05.2008 по 31.12.2010 включно суми надбавки за вислугу років та незаконно недоплачених сум заробітної плати під час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення виготовлений 11.12.2020.
Суддя І.В. Батрак