03 грудня 2020 року Справа № 280/4669/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., при секретарі судового засідання Гопки Л.І.
за участю:
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - Вишняков Д.О.
представника відповідача 1 - Павлюк Р.О.
представника відповідача 2 - Щепанський А.М.
представників відповідача 3 - Мазур І.О., Карпик Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )
до Регіонального сервісного центру в Запорізькій області (вул. Незалежної України, 57, м. Запоріжжя, 69035), Міністерства внутрішніх справ України (вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00032684), Головного сервісного центру МВС (вул. Лук'янівська, 62, м.Київ, 04071, код ЄДРПОУ 40109173)
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Регіонального сервісного центру в Запорізькій області (далі - відповідач 1 або РСЦ МВС в Запорізькій області), Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач 2) та Головного сервісного центру МВС (далі - відповідач 3 або ГСЦ МВС), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати наказ голови ліквідаційної комісії відповідача 1 №58о/с від 12.06.2020 в частині звільнення позивача з посади адміністратора територіального сервісного центру №2342 Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області;
поновити позивача на посаді адміністратора територіального сервісного центру №2342 Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області або на рівнозначній посаді, що буде існувати в структурі відповідача 2 та відповідача 3, зокрема;
стягнути з відповідача 1, нарахувати та виплатити позивачу - адміністратору територіального сервісного центру №2342 Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області середній заробіток з 13.06.2020 по дату прийняття судом рішення про поновлення на роботі;
допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі позивача на посаді адміністратора територіального сервісного центру №2342 Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області або на рівнозначній посаді, що буде існувати в структурі відповідача 2 та відповідача 3, зокрема, та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу;
зобов'язати відповідача 2 та відповідача 3 вчинити дії щодо вжиття заходів призначення (переведення) позивача на рівнозначну посаду до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Запорізькій області (філії ГСЦ МВС).
Обґрунтування позовних вимог викладено у позовній заяві. Позивач зазначає, що 12.06.2020 згідно наказу Голови ліквідаційної комісії Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області №58о/с позивача було звільнено на підставі п. 1-1 ст. 87 ЗУ "Про державну службу" у зв'язку із ліквідацією Відповідача-1 згідно з Постановою КМУ від 12.02.2020р. №79 "Про питання територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" із припиненням державної служби 16.06.2020р. (далі по тексту - Наказ №58о/с). Вважає Наказ №58о/с в частині звільнення позивача з державної служби протиправним, прийнятим з порушенням вимог міжнародно-правових актів, Конституції України, Закону України «Про державну службу», Кодексу законів про працю України та інших нормативно-правових України актів. Стверджує, що відповідачем при звільненні позивача не було забезпечено можливість його працевлаштування в новоутвореному сервісному центрі МВС України. За таких обставин, позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою суду від 20.07.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 19.08.2020.
У відповідності до відзиву на позовну заяву від 10.08.2020, відповідач-1 проти позову заперечив. В обґрунтування зазначив, що постановою КМ України "Про утворення територіальних органів з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ" від 28 жовтня 2015 р. N 889 було утворено Регіональний сервісний центр МВС в Запорізькій області.12.02.2020 Кабінет Міністрів України постановою №79 «Деякі питання територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» прийняв рішення про ліквідацію регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області. В зв'язку з цим позивача 11.03.2020 року було попереджено про звільнення із займаної посади. Зазначає, що в даному випадку правонаступників у відповідача-1 не має, при ліквідації діяльність припиняється без правонаступництва, тобто без переходу прав та зобов'язань юридичної особи, що ліквідується, до інших осіб. РСЦ МВС в Запорізькій області не наділений правом та повноваженнями щодо пропозиції та призначення (переведення) на вакантну посаду в іншому державному органі, зокрема в структурі МВС України. На теперішній час відсутні будь-які посади, у т.ч. вакантні, у зв'язку з тим, що втратив чинність наказ МВС України №350 від 01.05.2016 «Про затвердження штатів апарату та сервісних центрів МВС». Просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою від 12.08.2020 у задоволенні заяви Головного сервісного центру МВС про проведення засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.
У відповідності до відзиву на позовну заяву від 14.08.2020, відповідач-2 проти позову заперечив з підстав аналогічних викладених відповідачем-1. Серед іншого зауважив, що МВС України не є правонаступником РСЦ МВС в Запорізькій області та ГСЦ МВС та не може нести відповідальність за дії яких не вчиняло. Просить у задоволенні позову відмовити.
Відповідач-3 також позов не визнає з підстав викладених у відзиві від 14.08.2020. Зазначає, що відповідачем-1 було дотримано процедуру звільнення позивача відповідно до положень п.1-1 ч.1, п.1 ч.3 ст. 87 Закону України «Про державну службу». При цьому вказаними нормами передбачене право, а не обов'язок роботодавця запропонувати нову посаду. Просить відмовити у задоволенні позову.
Протокольною ухвалою суду від 19.08.2020 продовжено строк проведення підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 15.10.2020.
Ухвалою від 27.08.2020 задоволено заяву Головного сервісного центру МВС, призначено підготовче засідання 15 жовтня 2020 року в режимі відеоконференції, забезпечення проведення підготовчого засідання в режимі відеоконференції доручено Оболонському районному суду міста Києва.
Ухвалою суду від 15.10.2020 відкладено підготовче засідання на 16.11.2020.
Ухвалою суду від 04.11.2020 у задоволенні клопотання Головного сервісного центру МВС про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.
Ухвалою суду від 09.11.2020 призначено підготовче засідання 16.11.2020 в режимі відеоконференції.
Ухвалою від 16.11.2020 підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи по суті на 03.12.2020.
Ухвалою суду від 26.11.2020 призначено судове засідання 03.12.2020 в режимі відеоконференції.
Представник позивача та позивач в судове засідання 03.12.2020 з'явились, позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.
Представник відповідача 1 в судове засідання з'явився, проти задоволення позову заперечив.
Представник відповідача 2 в судове засідання з'явився, проти задоволення позову заперечив.
Представник відповідача 3 в судове засідання з'явився, проти задоволення позову також заперечив.
Суд, заслухавши думку представника позивача, представників відповідачів, розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 , позивач по даній справі, перебував в трудових відносинах (державна служба) з Регіональним сервісним центром МВС в Запорізькій області, працював на посаді адміністратора територіального сервісного центру №2342.
Наказом голови ліквідаційної комісії РСЦ МВС в Запорізькій області №58о/с від 12.06.2020 року "Про звільнення державних службовців Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області " відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" у зв'язку з ліквідацією Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області згідно з постановою Кабінету Міністрів України №79 від 12.02.2020 року "Деякі питання територіальних органів Міністерства внутрішніх справ", із припиненням державної служби з 16 червня 2020 року, звільнено ОСОБА_1 , державного службовця 7 рангу з посади адміністратора територіального сервісного центру МВС в Запорізькій області.
Не погодившись зі своїм звільненням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Безспірно, в розумінні вимог п.4 ч.1 ст.83 Закону N889-VIII державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).
Як зазначено в пункті 1-1 ч.1 ст.87 Закону N889-VIII, ліквідація державного органу є самостійною підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення.
Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюється Конституцією України та законами, а саме Законом України "Про центральні органи виконавчої влади", де, крім іншого, у статті 5 визначені повноваження Уряду щодо реорганізації та ліквідації центральних органів виконавчої влади, її територіальних підрозділів.
Регіональний сервісний центр МВС в Запорізькій області був створений як юридична особа публічного права згідно постанови Кабінету Міністрів "Про утворення територіальних органів з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ" від 28 жовтня 2015 р. N889.
За змістом п.1 Положення про регіональний сервісний центр МВС в Запорізькій області, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року N1407 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 19 травня 2017 року N409) Регіональний сервісний центр МВС в Запорізькій області (далі - РСЦ МВС в Запорізькій області) підпорядковувався Головному сервісному центру МВС як головному органу в системі територіальних органів з надання сервісних послуг МВС.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №79 від 12.02.2020 року "Деякі питання територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" постановлено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ, а саме усі 26 територіальних органів з надання сервісних центрів МВС - регіональні сервісні центри МВС.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №79 від 12.02.2020 року "Деякі питання територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" установлено, що територіальні органи з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують здійснювати повноваження та функції, покладені на зазначені органи, до впорядкування структури Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ.
Наказом МВС України №171 від 24.02.2020 року "Про затвердження Структури Головного сервісного центру МВС" затверджено структуру Головного сервісного центру МВС та визнано таким, що втратив чинність, наказ МВС, яким затверджено структуру регіональних сервісних центрів.
Також наказом МВС України №354 від 24.04.2020 року внесено зміни до Положення про Головний сервісний центр МВС, затвердженого наказом МВС України №1393 від 07.11.2015 року, та викладено його у новій редакції. Відповідно до пунктів 1, 3 цього Положення Головний сервісний центр МВС (ГСЦ МВС) утворений як юридична особа публічного права та є міжрегіональним територіальним органом з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ України. Структуру ГСЦ МВС затверджує Міністр внутрішніх справ. ГСЦ МВС складається зі структурних підрозділів та відокремлених структурних підрозділів - регіональних сервісних центрів (далі - РСЦ). РСЦ складається зі структурних підрозділів, до яких в тому числі входять територіальні підрозділи - територіальні сервісні центри МВС (далі - ТСЦ МВС). РСЦ підзвітні та підконтрольні керівництву ГСЦ МВС. ГСЦ МВС, РСЦ і ТСЦ МВС разом становлять систему сервісних центрів МВС.
Наказом Головного сервісного центру МВС №11 від 27.04.2020 року затверджено Положення про регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Запорізькій області (філія ГСЦ МВС). Відповідно до пункту 1 розділу І цього Положення регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Запорізькій області (філія ГСЦ МВС) є відокремленим підрозділом Головного сервісного центру МВС, утвореним на правах філії без статусу юридичної особи.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Регіональний сервісний центр МВС в Запорізькій області з 05.03.2020 року перебуває у стані припинення юридичної особи.
В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрований відокремлений підрозділ - регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Запорізькій області (філія ГСЦ МВС).
Частинами 2, 3 статті 81 Цивільного кодексу України передбачено, що юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.
Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.
Цим Кодексом встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права.
Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.
Згідно зі статтею 82 Цивільного кодексу України на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини 1 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Частиною 2 статті 104 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Згідно зі статтею 106 Цивільного кодексу України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.
Статтею 95 Цивільного кодексу України визначений статус філій та представництв.
Згідно з частинами 1, 2, 3 цієї статті філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.
Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.
Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
Постановою Кабінету Міністрів України №1074 від 20.10.2011 року затверджено Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, який визначає механізм здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - органи виконавчої влади) та їх територіальних органів.
Пунктами 5, 6, 7, 8 цього Порядку передбачено, що орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.
Права та обов'язки органів виконавчої влади переходять: разі злиття органів виконавчої влади - до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу; у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади; у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.
Майнові права та обов'язки органів виконавчої влади у разі їх злиття, приєднання або перетворення переходять правонаступникові на підставі передавального акта, а у разі їх поділу - згідно з розподільчим балансом. У разі ліквідації органу виконавчої влади складається ліквідаційний баланс. Кабінет Міністрів України приймає рішення щодо подальшого використання нерухомого майна органу виконавчої влади, що ліквідується, та визначає суб'єкта управління підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління такого органу.
Внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) органів виконавчої влади припиняється той орган виконавчої влади, майнові права та обов'язки якого переходять його правонаступникам.
Верховний Суд України в постановах від 04.03.2014 року (справа №21-8а14), від 27.05.2014 року (справа №21-108а14) сформулював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права здійснюється розпорядчим актом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або уповноваженою на це особою. У цьому акті має бути наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи або їх передачі іншим органам виконавчої влади. Якщо таке обґрунтування наведене, то у такому випадку має місце ліквідація юридичної особи публічного права, а якщо ні, то саме посилання на те, що особа ліквідується, є недостатнім. У зв'язку з цим при вирішенні спорів щодо поновлення на роботі працівників юридичної особи публічного права, про ліквідацію яких було прийнято рішення, судам належить, крім перевірки дотримання трудового законодавства щодо таких працівників, з'ясовувати фактичність такої ліквідації (чи мала місце у цьому випадку реорганізація). При вирішенні зазначеної категорії спорів підлягає оцінці і правовий акт, що став підставою ліквідації, зокрема: припинено виконання функцій ліквідованого органу чи покладено виконання цих функцій на інший орган.
У постанові Кабінету Міністрів України №79 від 12.02.2020 року "Деякі питання територіальних органів Міністерства внутрішніх справ", як у розпорядчому акті органу державної влади, не наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій територіальних органів з надання сервісних послуг МВС або передачі їх іншим органам виконавчої влади. Натомість передбачено що територіальні органи з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ, які ліквідуються, продовжують здійснювати покладені на них повноваження та функції до впорядкування структури Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ.
Тож в системі МВС фактично відбулося приєднання 26 територіальних органів (РСЦ МВС), що були утворені в АРК, областях та у місті Києві, до головного міжрегіонального територіального органу - ГСЦ МВС, юрисдикція (повноваження) якого поширюється на всю територію України. Воднораз у структурі ГСЦ МВС утворено відокремлені структурні підрозділи - регіональні сервісні центри в АРК, областях та у місті Києві (РСЦ ГСЦ МВС), які діють як філії та здійснюють частину функцій ГСЦ МВС та усі функції колишніх РСЦ МВС, що припиняються.
Порівняння змісту Положення про регіональний сервісний центр МВС в Запорізькій області, затвердженого наказом МВС України №1407 від 07.11.2015 року, та Положення про регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Запорізькій області (філія ГСЦ МВС), затвердженого наказом ГСЦ МВС №11 від 27.04.2020 року, свідчить про виконання цими державними органами одних і тих же завдань та функцій, спрямованих на реалізацію повноважень Міністерства внутрішніх справ України у сфері надання сервісних послуг.
Вказані обставини свідчать, що фактично відбулася реорганізація державного органу - Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області - як територіального органу з надання сервісних послуг МВС та юридичної особи публічного права, а не його ліквідація. До правонаступника - Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ - перейшли як функції та повноваження щодо реалізації державної політики у відповідних сферах, що виконувалися Регіональним сервісним центром МВС в Запорізькій області, так і майнові права та обов'язки цієї юридичної особи, що припиняється.
В зв'язку з цим, суд вважає безпідставними і такими що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства доводи представників Відповідачів щодо відсутності правонаступництва при ліквідації Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області та утворення регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в Запорізькій області.
Як зазначено в ч.1 ст.4 Закону N889-VIII, державна служба здійснюється з дотриманням принципу верховенства права - забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина відповідно до Конституції України, що визначають зміст та спрямованість діяльності державного службовця під час виконання завдань і функцій держави та забезпечення рівного доступу до державної служби - заборона всіх форм та проявів дискримінації, відсутність необґрунтованих обмежень або надання необґрунтованих переваг певним категоріям громадян під час вступу на державну службу та її проходження.
За приписами статті 5 Закону N889-VIII відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Згідно з статтею 5-1 Кодексу законів про працю України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Зазначене свідчить, що процедура вивільнення державних службовців з підстав скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідації державного органу чи його реорганізації, регулюється законодавством про працю, зокрема, КЗпП України.
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 р. у справі N 816/979/17 (провадження N К/9901/3920/17) і в силу положень частини п'ятої статті 242 КАС України підлягає врахуванню судом при виборі і застосуванні норм права для спірних правовідносин в даній справі.
В зв'язку з цим суд враховує, що за приписами ст.36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).
При цьому в частині 2 ст.40 КЗпП України прямо передбачено, що таке звільнення допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Таким чином, законодавець визначив такі умови (гарантії) для правомірності вивільнення працівників при скороченні чисельності або штату, як:
- персональне попередження працівника про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці;
- та обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу запропонувати працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що відповідач 11 березня 2020року персонально попередив позивача про наступне звільнення на підставі пункту 1 -1 частини першої статті 87 Закону N 889-VIII.
Всупереч цьому, при звільненні Позивачу не було запропоновано будь-яку вакантну посаду та не вжито жодних заходів до його працевлаштування.
Також не надано доказів відсутності вакантних посад на час звільнення позивача, не надано доказів вжиття заходів з встановлення наявності у позивача права на переважне залишення на роботі.
Загальновідомо, що в силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, наведені докази свідчать, що Відповідачем при звільненні Позивача не дотримано вимоги чинного трудового законодавства, у тому числі положення частини другої статті 40, частин другої і третьої статті 49-2 КЗпП України та ст.87 Закону N 889-VIII, а тому позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Порушене право позивача підлягає судовому захисту та поновленню шляхом визнання протиправним та скасування наказу голови ліквідаційної комісії відповідача 1 №58о/с від 12.06.2020 в частині звільнення позивача з посади адміністратора територіального сервісного центру №2342 Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області та поновлення його на вказаній посаді.
Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами, суд повинен керуватись принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
У зв'язку з тим, що встановлені у цій справі обставини свідчать про порушення прав позивача, то належним способом захисту порушеного права є приведення сторін у первісний стан, який існував до видання наказу про звільнення. Тобто позивач підлягає поновленню на тій посаді, з якої його було звільнено спірним у цій справі наказом на посаді адміністратора територіального сервісного центру №2342(на правах відділу, м. Запоріжжя) Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області з 17.06.2020, оскільки позивач вважається звільненим з дати припинення державної служби 16.06.2020, а не з дати прийняття оспорюваного наказу.
Судом встановлено, що на час розгляду цієї справи Регіональний сервісний центр МВС в Запорізькій області перебуває у стані припинення.
Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання Міністерство внутрішніх справ України та Головний сервісний центр МВС України вжити заходів щодо призначення (переведення) ОСОБА_1 на рівнозначну посаду до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Запорізькій області суд зазначає таке.
В межах розгляду цієї справи судом встановлено, що ліквідація Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області з покладенням завдань, повноважень та функцій цього органу на Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Запорізькій області передбачає зобов'язання роботодавця (держави) вжити заходів щодо працевлаштування працівників ліквідованого у такий спосіб органу.
Отже, Головний сервісний центр МВС України, з огляду на свій правовий статус, завдання і обсяг повноважень, по суті, є правонаступником ліквідованих регіональних сервісних центрів.
А відтак в частині зобовязання Міністерство внутрішніх справ України вжити заходів щодо призначення (переведення) ОСОБА_1 на рівнозначну посаду до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Запорізькій області слід відмовити, як і в частині позовних вимог щодо поновлення позивача на рівнозначній посаді, що буде існувати в структурі МВС України та Головному сервісному центрі МВС.
Метою функціонального поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову (стаття 6 Конституції України) є розмежування повноважень між різними органами державної влади та недопущення привласнення повноти державної влади однією з гілок влади (абзац перший пункту 2 мотивувальної частини) Рішення Конституційного Суду України від 24.06.1999 № 6-рп/1999).
Європейський суд з прав людини у свої практиці зазначив, що ефективний спосіб захисту повинен бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд суб'єкта владних повноважень дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (Рішення у справі «Гурепка проти України» від 06.09.2005) і такий спосіб захисту повинен існувати незалежно від форми його вираження у правовій системі тієї чи іншої країни (Рішення у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» від 15.11.1996). Ефективний спосіб захисту повинен запобігати виникненню або продовженню порушенню чи надати належне відшкодування порушенню, що мало місце (Рішення у справі «Кудла проти Польщі» від 26.10.2000).
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» («Doran v. Ireland», заява № 50389/99) Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів» («Salah Sheekh v The Netherlands»; заява № 1948/04), ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
З метою повного захисту прав та інтересів позивача щодо можливості бути призначеним на посаду у новоствореному органі, що фактично виконує функції ліквідованого, суд вважає за необхідне зобов'язати Головний сервісний центр МВС України вжити заходів щодо призначення (переведення) ОСОБА_1 на рівнозначну посаду до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Запорізькій області.
При цьому суд зазначає, що обираючи саме такий спосіб захисту порушених прав та законних інтересів позивача, суд не підміняє державний орган та не втручається у його дискреційні повноваження щодо здійснення активних дій стосовно працевлаштування позивача.
Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).
Відповідно до пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку №100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, які обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Оскільки позивач був звільнений з посади в у червні 2020 року, розрахунок середнього грошового забезпечення має бути проведений, виходячи з нарахованих позивачу сум за квітень та травень 2020 року.
Оскільки період вимушеного прогулу позивача становить з 17.06.2020 по 03.12.2020, а розмір середньоденної заробітної плати останнього 828,33 грн., згідно довідки про доходи, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на його користь, становить 97 152, 94 грн.
У звязку з вищевикладеним у стягненні середнього заробітку з 13.06.2020 слід відмовити, оскільки останнім днем служби був 16.06.2020.
При цьому, суд зауважує, що оскільки позивач перебував на державній службі та був протиправно звільнений з Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області, то саме з вказаного органу підлягає стягненню на його користь розрахована судом сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінюючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Підстави, передбачені ст.ст.139-143 КАС України для стягнення або відшкодування судових витрат в даній справі відсутні.
Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями241,243-246,255 КАС України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Регіонального сервісного центру в Запорізькій області (вул. Незалежної України, 57, м. Запоріжжя, 69035), Міністерства внутрішніх справ України (вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00032684), Головного сервісного центру МВС (вул. Лук'янівська, 62, м.Київ, 04071, код ЄДРПОУ 40109173) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Регіонального сервісного центру в Запорізькій області №58о/с від 12.06.2020 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади адміністратора територіального сервісного центру №2342(на правах відділу, м. Запоріжжя) Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області.
Поновити ОСОБА_1 , державного службовця 7 рангу, на посаді адміністратора територіального сервісного центру №2342 (на правах відділу, м. Запоріжжя) Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області з 17.06.2020.
Стягнути з Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 97 152, 94 грн.
Зобов'язати Головний сервісний центр МВС вжити заходи щодо призначення (переведення) ОСОБА_1 на рівнозначну посаду до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Запорізькій області.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 , державного службовця 7 рангу, на посаді адміністратора територіального сервісного центру №2342 (на правах відділу, м. Запоріжжя) Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області з 17.06.2020 та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 11.12.2020.
Суддя А.В. Сіпака