09 грудня 2020 року о 13 год. 00 хв.Справа № 280/6776/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Новікової І.В.,
за участю секретаря судового засідання Півоварової В.П.
представника позивача - Комарової А.О.,
представника відповідача - Прокоф'єва С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Дніпровської митниці Держмитслужби
про визнання протиправними та скасування рішень,
25 вересня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Дніпровської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA110230/2020/000151/1 від 20.08.2020;
визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110230/2020/00291.
Ухвалою суду від 30.09.2020 вищевказану позовну заяву залишено без руху. У встановлений судом строк позивачем надано до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 30.09.2020.
Ухвалою суду від 12.10.2020 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 17.11.2020.
17.11.2020 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, а підготовче засідання відкладено на 09.12.2020.
09.12.2020 судом за згодою представників сторін закрито підготовче провадження та розпочато розгляд адміністративної справи по суті в цей же день. Також, 09.12.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним надано всі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару - автомобіля, який переміщується через митний кордон України, які відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на виявлені під час перевірки поданих документів розбіжності є безпідставними. Позивач вважає, що у митного органу не було правових підстав для витребування додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товару, оскільки первинно подані документи не містили жодних розбіжностей, які б впливати на визначення митної вартості товару.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві та наданих поясненнях.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що в поданих позивачем документах на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару було виявлено недоліки, у зв'язку з чим витребувано додаткові документи, які не були надані позивачем в повному обсязі. Зазначає, що позивачем не підтверджено заявлену митну вартості імпортованого товару, що зумовило відсутність підстав для оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю. Крім того, відповідач вказали на те, що митним органом у встановленому законом порядку було встановлено, що вартість імпортованого позивачем товару є вищою ніж заявлена, що зумовило прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.
Представник відповідача просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
З матеріалів справи судом встановлено, що до митного контролю та митного оформлення 19.08.2020 декларантом надіслано засобами електронного зв'язку згідно з ст. 257 Митного кодексу України декларацію в режимі ІМ 40, якій присвоєно №UA110230/2020/018090 (довідковий номер №3218) на товар:
«1. Автомобіль легковий призначений для перевезення людей по дорогах загального користування, що був у використанні, марки CITROEN модель С4 CACTUS - 1шт. Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , тип двигуна - дизель, з робочим об'ємом циліндрів двигуна 1560 см3, потужність двигуна 73 кВт, тип кузова - хетчбек, загальна кількість місць 5, колісна формула 4x2, календарний рік виготовлення 2016, модельний рік виготовлення 2016. Дата першої реєстрації 31.08.2016. Не містить у своєму складі передавачів або передавачів та приймачів. Пошкодження згідно акту митного огляду: передній бампер, передне ліве крило, задня кришка багажника, задній бампер. Пошкодження згідно договору купівлі-продажу: пошкоджений двигун, коробка передач, перед и зад авто. Виробник - PSA Peugeot Citroen. Країна виробництва - FR. Торговельна марка - CITROEN».
Декларантом митну вартість вищезазначеного товару заявлено за основним методом визначення митної вартості.
Під час проведення перевірки документів, які надані у підтвердження заявленої митної вартості товарів, митним органом встановлено:
1. Договір купівлі - продажу від 24.07.2020, наданий до оформлення не засвідчено нотаріально в країні придбання або в консульських установах чи в посольствах України у Польщі (що суперечить вимогам ч.2 розділу І Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 17 листопада 2005 р. №1118);
2.У договорі купівлі - продажу від 24.07.2020, наданому до митного оформлення не зазначено яким чином та в якій валюті здійснено оплату за товар, натомість касові та товарні чеки, ярлики та інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості автомобіля до митного оформлення не надавались;
3.Декларантом надано до митного оформлення цінова інформація з мережі Інтернет (сайт ОТТОМОТО у вигляді Print Scrin екрану), щодо автомобіля, який подано до оформлення з зазначенням вартості товару на рівні 12300 польських злотих. Однак при перевірці наданої цінової інформації посадовою особою митниці у мережі Інтернет на сайті ОТТОМОТО знайдено оголошення щодо продажу даного транспортного засобу з рівнем вартості 21900 польських злотих.
У зв'язку зі встановленням розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, декларанту направлено електронне повідомлення, із зазначенням про наявність у поданих до митного оформлення документах розбіжностей та про необхідність надати наступні додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
20.08.2020 декларантом додатково надано: розписку про отримання коштів від 24.07.2020; інформацію з мережі Інтернет з ціновою інформацією; договір купівлі-продажу від 10.07.2020.
В ході розгляду додатково наданих декларантом документів митним органом встановлено, що:
договір купівлі - продажу від 10.07.2020 та розписка про отримання коштів від 24.07.20 не засвідчено нотаріально в країні придбання або в консульських установах чи в посольствах України у Польщі;
цінова інформація з мережі інтернет не стосується транспортного засобу, що подано до митного оформлення.
За результатами розгляду поданих документів митним органом за рішенням №UA112030/2020/000151/1 від 20.08.2020 здійснено коригування заявленої митної вартості товару за резервним методом визначення митної вартості, а саме відповідачем використана наявна в митниці інформація щодо вартості товару з розрахунку 21900 польських злотих (джерело інформації - витяг з мережі Інтернет з сайту ОТТОМОТО - оголошення про продаж автомобіля CITROEN C4 CACTUS за номером ID6076152457 від 13.07.2020, який співпадає з реквізитами оголошення PrintScrin якого надано декларантом до митного оформлення). Визначена митна вартість транспортного засобу 21900 польських злотих + 100 євро транспортних витрат.
У митному оформленні МД №UA112030/2020/018090 від 19.08.2020 було відмовлено, складено картку відмови в митному оформлені №UA112030/2020/00291 від 20.08.2020.
Позивач, не погодився з прийнятими рішеннями, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що згідно з ч.1 ст.246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ч.1 ст.248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно з ч.1 ст.257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 1 ст.52 Митного кодексу України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Такими документами є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 Митного кодексу України).
Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках. Даний висновок узгоджується з основним принципом оцінки товарів для митних цілей, закріпленим у ст.VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі «Оцінка товарів для митних цілей», згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.
Суд зазначає, що відповідно до приписів ст.53 Митного кодексу України, митниця має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в документах, перелік яких визначений ч.2 даної статті. Проте, наявність розбіжностей є суб'єктивною думкою працівників митного органу та може бути спростована в ході судового розгляду. Крім того, якщо митним органом виявлено певні розбіжності, витребуванню підлягають не будь-які документі згідно з законодавчо визначеним переліком, а саме ті документи, надання яких може призвести до усунення виявлених розбіжностей.
Щодо виявлених митним органом розбіжностей «Договір купівлі - продажу від 24.07.2020, наданий до оформлення не засвідчено нотаріально в країні придбання або в консульських установах чи в посольствах України у Польщі (що суперечить вимогам ч.2 розділу І Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 17 листопада 2005 р. №1118)», суд зазначає, що такий недолік жодним чином не впливає на визначення митної вартості товару, оскільки не стосується числових значень.
Стосовно виявленого недоліку - «У договорі купівлі - продажу від 24.07.2020, наданому до митного оформлення не зазначено яким чином та в якій валюті здійснено оплату за товар, натомість касові та товарні чеки, ярлики та інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості автомобіля до митного оформлення не надавались», суд зазначає, що відповідач з наданих документів мав об'єктивну та достовірну можливість встановити, що розрахунок за придбаний транспортний засіб був проведений у національній валюті Польщі - польський злотий.
Зокрема, відповідні відомості мітяться в експортній декларації митного органу Республіки Польща, розписці продавця про отримання коштів, тощо. Митним органом під час судового розгляду адміністративної справи не надано жодних обґрунтованих пояснень щодо того, на яких підставах відповідач вважав, що вартість товару була сплачена не у польських злотих, а в іншій валюті.
Також, слід звернути увагу на те, що у другому за номером виявленому недоліку у первинно поданих декларантом документах митний орган вказує на те, що відсутні відомості про валюту за яку придбано транспортний засіб, проте в третьому виявленому недоліку самостійно зазначено, що транспортний засіб придбано за польський злотий.
Щодо доводів митного органу, що позивачем не надано документального підтвердження вартості авто (касові та товарні чеки, ярлики та інші документи роздрібної торгівлі), суд зазначає, що відповідно до п.4 ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Згідно ч.1 ст.368 МК України, для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.
Частиною 4 ст.368 МК України передбачено, що у разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу.
Суд зазначає, що в даному випадку митний орган під час витребування додаткових документів лише посилається на ч.1 ст.368 МК України, проте не навів жодних доказів зазначення позивачем недостовірної заявленої фактурної вартості товару, а також не зазначив в чому така невідповідність полягає.
Разом з тим, як встановлено під час розгляду адміністративної справи, позивачем розрахунок з продавцем здійснено готівковими коштами, за таких обставин вимога митного органу надати платіжний документ є безпідставною, оскільки такого документа у позивача не було.
Суд звертає увагу на ту обставину, що у процедурі контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються.
Суд зазначає, що відсутність платіжного документа, у разі готівкових розрахунків, не може бути самостійною підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару та взагалі бути підставою для сумнівів, що обґрунтованості заявленої митної вартості товару.
Аналогічна правова позиція була викладена в постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №803/1112/17 (провадження №К/9901/1233/17), яка враховується судом під час ухвалення рішення в даній справі.
Щодо доводів митного органу - «Декларантом надано до митного оформлення цінова інформація з мережі Інтернет (сайт ОТТОМОТО у вигляді Print Scrin екрану), щодо автомобіля, який подано до оформлення з зазначенням вартості товару на рівні 12300 польських злотих. Однак при перевірці наданої цінової інформації посадовою особою митниці у мережі Інтернет на сайті ОТТОМОТО знайдено оголошення щодо продажу даного транспортного засобу з рівнем вартості 21900 польських злотих», суд зазначає наступне.
Частинами 1 та 2 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР та вона набула чинності для України 11 вересня 1997 року.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Аналізуючи оскаржувані рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до ч.2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Суд зазначає, що формально інший (нижчий) рівень митної вартості імпортованого позивачем автомобіля від рівня митної вартості іншого митного оформлення, сам по собі не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
При цьому, суд зазначає, що використання митним органом пошукових даних сайту ОТТОМОТО не є тим ресурсом дані якого можуть бути покладені в основу прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, оскільки зазначена інформація вказує на намір продавця реалізувати транспортних засіб за певною ціною, а не про ціну за якою було фактично продано транспортний засіб.
Суд зазначає, що ціна зазначена в оголошені може бути змінена у будь-який час у тому числі безпосередньо під час купівлі транспортного засобу, а тому навіть якщо погодитись з позицією митного органу про те, що спірний транспортний засіб первинно реалізовувався за ціною 21900 польських злотих, то відсутні будь-які обґрунтовані підстави вважати, що транспортний засіб було придбано саме за зазначену ціну.
В свою чергу, рішення митного органу, яким фактично змінюється митна вартість товару, що тягне за собою збільшення митних платежів та збільшення податкового тягаря для декларанта, не може ґрунтуватися на припущеннях, а повинно бути підтверджено належними та допустимими доказами, які б виключали будь-які сумніви щодо правомірності прийнятого рішення.
За таких обставин, суд дійшов виноску, що недоліки наведені митним органом у повідомленні декларанту не могли слугувати об'єктивною підставою сумнівів щодо правильності визначення митної вартості товару.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено правомірність прийнятих рішень.
Митним органом не доведено за допомогою належних та допустимих доказів, що митна вартість імпортованого позивачем була визначена необґрунтовано, що б в свою чергу надавало митному органу права на коригування митної вартості товару.
При розгляді справи суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваних рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, що зумовлює висновок суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд.22, код ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA110230/2020/000151/1 від 20.08.2020.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110230/2020/00291.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1681,60 грн. (тисяча шістсот вісімдесят одна гривня 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 11.12.2020.
Суддя І.В. Новікова