11 грудня 2020 рокум. Ужгород№ 260/2557/20
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинець Д.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просить: 1) Визнати протиправними дії та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про утримання надміру виплачених сум від 23.04.2020 року № 367, яким передбачено переплату в сумі 5781,46 грн. утримувати з пенсії ОСОБА_1 в розмірі 20 % щомісячно з 01.05.2020 року до повного погашення; 2) Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області припинити утримання із пенсії ОСОБА_1 в розмірі 20 % щомісячно до погашення переплати у сумі 5781,46 грн. та здійснити повернення і виплату утриманих за період з 01.05.2020 року і за наступні по порядку місяці сум з пенсії, що утримувались згідно рішення № 367.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16 травня 2020 року позивач отримала лист від Головного управління ПФУ в Закарпатській області, яким повідомлено, що в ході інвентаризації пенсійних справ, було виявлено, що в довідці виданій ТзОВ "Турянка" для розрахунку пенсій № 22 від 28.03.2005 р., та № 85 від 19.03.2008 р. за період з 1985-1989 та 1990 року в окремих місяцях, коефіцієнт заробітку склав 5.6. На підставі службової записки проведено перевірку достовірності видачі довідки, за результатами якої виявлено розбіжність по заробітній платі в результаті чого виникла переплата пенсії в сумі 5781,46 грн. за період з 01.04.2018 р. по 31.03.2020 р. Вважає, що утримання коштів з пенсії в розмірі 20 %, що складає 446,52 грн. з 01.05.2020 року є незаконним, а рішення № 367 про утримання надміру виплачених сум пенсій прийнято з грубим порушенням законодавства. Звертає увагу, що механізм повернення надміру сплачених сум пенсій передбачає стягнення зазначених сум лише у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, а саме через його зловживання.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що в ході інвентаризації пенсійних справ було виявлено необхідність проведення перевірки достовірності видачі довідок за № 22 від 28.03.2005 року за період з 1986 р. по 1987 р. та за № 85 від 19.03.2008 p., оскільки в окремих місяцях коефіцієнт заробітку склав 5,6. В подальшому перевіркою було виявлено, що суми нарахованої заробітної плати починаючи з січня 1990 року по грудень 1990 року включно, зазначені в довідці, не відповідають сумам нарахованої заробітної плати згідно первинних документів. Згідно витребуваної довідки обчислення пенсії позивача було впорядковано, в результаті коефіцієнт заробітної плати зменшився з 1,37245 на 1,18772, що в свою чергу призвело до зменшення розміру пенсії. Так, за результатом впорядкування пенсійної виплати обліковано переплату пенсії за період з 01.04.2018 р. по 31.03.2020 р. в сумі 5781,46 грн. Таким чином, вважає, що аналіз наведеного свідчить про факт зловживання з боку пенсіонера шляхом подання свідомо недостовірних відомостей, що призвело до надмірно виплачених сум пенсії у розмірі 5781,46 грн.
Згідно ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
ОСОБА_1 призначено пенсію по віку з 16.04.2005 р. Для призначення пенсії позивачем було подано окрім заяви встановленого зразка наступні додаткові документи, а саме: довідки про заробітну плату видані Перечинською деревообробною фабрикою згідно особових рахунків по нарахуванню заробітної плати про заробіток, який враховується при обчисленні пенсії за № 22 від 28.03.2005 року за період з 1986 р. по 1987 р. та за № 85 від 19.03.2008 р. за період роботи 1990 рік.
Відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 03.09.2018 р. № 19-1 було проведено інвентаризацію пенсійних справ. В ході інвентаризації було виявлено необхідність проведення перевірки достовірності видачі довідок за № 22 від 28.03.2005 року за період з 1986 р. по 1987 р. та за № 85 від 19.03.2008 p., оскільки в окремих місяцях коефіцієнт заробітку склав 5,6.
За результатами проведеної перевірки було складено акт № 16 від 22.01.2020 року яким зафіксовано, що суми заробітної плати вказані в довідці № 85 від 19.03.2008 р., виданої для обчислення пенсії гр. ОСОБА_1 виявлено розбіжності.
Перевіркою виявлено, що суми нарахованої заробітної плати починаючи з січня 1990 року по грудень 1990 року включно, зазначені в довідці, не відповідають сумам нарахованої заробітної плати згідно первинних документів. За результатом перевірки витребувано довідку про заробітну плату за період з 01.01.1990 року по 31.12.1990 року.
Згідно витребуваної довідки обчислення пенсії позивача було впорядковано, в результаті коефіцієнт заробітної плати зменшився з 1,37245 на 1,18772, що в свою чергу призвело до зменшення розміру пенсії.
В подальшому відповідачем було проведено перерахунок пенсії позивачу і в результаті якого станом на травень 2020 року її пенсійна виплата становила 2232,58 грн.
За результатом впорядкування пенсійної виплати обліковано переплату пенсії за період з 01.04.2018 по 31.03.2020 року в сумі 5781,46 грн.
23 квітня 2020 року відповідачем було прийнято рішення № 367 про утримання надміру виплачених сум пенсії з ОСОБА_1
16 травня 2020 року позивач отримала лист від Головного управління ПФУ в Закарпатській області від 28 квітня 2020 року № 0700-0415-9/13413, яким було повідомлено, що в ході інвентаризації пенсійних справ відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 03.09.2018 року № 19-1, було виявлено, що в довідці виданій ТзОВ "Турянка" для розрахунку пенсій № 22 від 28.03.2005 р. та № 85 від 19.03.2008 р. за період з 1985-1989 та 1990 року в окремих місяцях, коефіцієнт заробітку склав 5.6. На підставі службової записки проведено перевірку достовірності видачі довідки, за результатами якої виявлено розбіжність по заробітній платі в результаті чого виникла переплата пенсії в сумі 5781,46 грн. за період з 01.04.2018 р. по 31.03.2020 р. Також вказано, що у разі несплати позивачем добровільно суми 5781,46 грн. зазначена переплата буде утримуватися в розмірі 20% пенсії щомісячно починаючи з 01.05.2020 року до повного погашення.
В подальшому, на скаргу позивача від 17 квітня 2020 pоку, Головним управлінням ПФУ в Закарпатській області було надано відповідь від 15.05.2020 р. № 858-1548/03-02/8-0700/20, в якій зазначено, що розмір пенсії зменшено та за результатом впорядкування пенсійної виплати обліковано переплату пенсії за період з 01.04.2018 по 31.03.2020 року в сумі 5781,46 грн. Також було проінформовано, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 року № 251 з 01.05.2020 року проведено автоматизований перерахунок раніше призначеної пенсії і станом на 01 травня пенсія позивача становить 2232,58 грн. Разом з тим, копії документів, які стали підставою перерахунку пенсії, у відповідь на звернення позивача надано не було.
У зв'язку із цим, 22 травня 2020 року позивач повторно листом звернулася до Головного управління ПФУ в Закарпатській області щодо надання належним чином завірених копій документів, а саме: акт зустрічної перевірки № 16 від 22.02.2020 року; службової записки, на підставі якої проведено перевірку достовірності видачі довідки; рішення про утримання надміру виплачених сум від 23.04.2020 року № 367.
На вказане звернення, відповідачем листом від 04.06.2020 р. № 1059-1216/К-02/8-0700/20 було направлено акт зустрічної перевірки № 16 від 22.02.2020 року та рішення від 23.04.2020 року № 367, однак у наданні службової записки було відмовлено, у зв'язку з тим, що така є документом для внутрішнього користування.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058 пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом
Для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. (ч. 1 ст. 40 Закону № 1058)
За змістом ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Статтею 50 Закону № 1058-IV встановлено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати. З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.
Аналогічне регулювання здійснюється і ст. 103 Закону № 1788-XII, за приписами якої суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав. В усіх випадках звернення стягнень на пенсію за пенсіонером зберігається не менш як 50 процентів належної пенсії. У разі припинення виплати пенсії (внаслідок відновлення здоров'я тощо) до повного погашення заборгованості решта заборгованості стягується в судовому порядку
Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, визначає Порядок відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 р. № 6-4 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15 травня 2003 р. за № 374/7695 (далі - Порядок № 6-4).
Згідно із приписами пунктів 2, 3 Порядку № 6-4 переплата пенсії - це сума пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій), виплачена з різних причин понад розмір, визначений законодавством.
Суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії (додаток 1).
Згідно зі ст. 1215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не підлягають поверненню безпідставно набуті:
1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;
2) інше майно, якщо це встановлено законом.
Зі змісту зазначених норм Закону № 1058-ІV, Закону № 1788-XII та Порядку № 6-4 вбачається, що відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе лише за двох умов, зокрема, зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних.
Таким чином, діючим законодавством визначаються дві самостійні підстави для відшкодування зайво сплаченої пенсії, кожна з яких визначає суб'єкта, на якого покладається такий обов'язок в залежності від того, хто із цих суб'єктів вчинив відповідні дії, що призвели до такої зайвої сплати. У випадку зловживань з боку пенсіонера - обов'язок відшкодування може бути покладений на нього, а у випадку подання недостовірних відомостей страхувальником - обов'язок відшкодування зайвих виплат покладається на цього страхувальника.
Як зазначає Верховний Суд у постанові від 03.10.2019 р. по справі № 487/3380/16-а, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, повинен достеменно встановити факт переплати пенсії у зв'язку з поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону.
При цьому, обов'язковою умовою стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера та в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення її на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера. В такому разі суми зайво виплаченої пенсії стягуються зі страхувальника.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 р. по справі № 340/624/16-а.
Крім того, за приписами ст. 1215 ЦК України, які підлягають застосуванню до даних спірних правовідносин, безпідставно набуті пенсійні виплати підлягають поверненню тільки у тому випадку, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату, або у разі недобросовісності з боку набувача.
Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, а тому зазначені у ст. 1215 ЦК України виплати підлягають поверненню тільки у разі наявності цих фактів.
Як встановлено судом, підставою для прийняття оскаржуваного рішення є встановлення відповідачем розбіжностей даних довідки від 19.03.2008 р. № 85, виданої Перечинською деревообробною фабрикою «Турянка», з даними первинних документів в частині заробітної плати позивача за період з січня 1990 р. по грудень 1990 р.
Проте, суд зауважує, що довідка від 19.03.2008 р. № 85, яка за твердженням відповідача містить недостовірні відомості про розмір заробітної плати позивача, виготовлена не позивачем, а Перечинською деревообробною фабрикою «Турянка».
Будь-яких доказів про зловживання з боку позивача або подання нею недостовірних відомостей при зверненні з заявою про призначення пенсії відповідачем не надано. Крім того, факти зловживання пенсіонером не наведені і в оскаржуваному рішенні.
Враховуючи, що відповідачем не доведено зловживань з боку позивача щодо подання нею недостовірних відомостей, і судом також не встановлено таких обставин, відтак підстави для утримання з позивача надміру виплаченої пенсії відсутні, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про утримання надміру виплачених сум пенсій від 23.04.2020 року № 367, є протиправним та підлягає скасуванню.
Надаючи правову оцінку обраному позивачем способу поновлення порушених прав шляхом зобов'язання відповідача припинити утримання із пенсії ОСОБА_1 в розмірі 20 % щомісячно до погашення переплати у сумі 5781,46 грн. та здійснити повернення і виплату утриманих за період з 01.05.2020 року сум з пенсії, що утримувались згідно рішення № 367, то суд зважає на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 р. у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).
Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Виходячи з вищенаведеного суд вважає, що визначений позивачем спосіб поновлення порушених прав є ефективним у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області припинити утримання із пенсії ОСОБА_1 в розмірі 20 % щомісячно до погашення переплати у сумі 5781,46 грн. та здійснити повернення і виплату сум, утриманих з пенсії згідно рішення № 367 від 23.04.2020 року з 01.05.2020 року.
Разом з тим, вимога в частині зобов'язання відповідача здійснити повернення і виплату утриманих за наступні по порядку місяці сум з пенсії задоволенню не підлягає, оскільки така вимога спрямована на майбутнє, а захисту, відповідно до ст. 5 КАС України підлягає порушене право, свободи або інтереси.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з підстав та предмету спору, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про утримання надміру виплачених сум пенсій від 23.04.2020 року № 367, яким передбачено переплату в сумі 5781,46 грн. утримувати з пенсії ОСОБА_1 в розмірі 20 % щомісячно з 01.05.2020 року до повного погашення.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області припинити утримання із пенсії ОСОБА_1 в розмірі 20 % щомісячно до погашення переплати у сумі 5781,46 грн. та здійснити повернення і виплату сум, утриманих з пенсії згідно рішення № 367 від 23.04.2020 року з 01.05.2020 року.
4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ 20453063) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.) сплачений відповідно до квитанції від 14.07.2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).
СуддяД.В. Іванчулинець