11 грудня 2020 року м. Ужгород№ 260/2340/20
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинець Д.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в особі представника ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) в особі представника ОСОБА_2 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), в якому просить: 1) визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 , щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік; 2) зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовував тим, що при звільненні з військової частини з ним було проведено не повний розрахунок, а саме відповідач не провів з ним розрахунків щодо виплати матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань за 2017 рік. Позивач вважає, що за станом здоров'я, внаслідок поранення він мав право на матеріальну допомогу на вирішення соціально - побутових питань за 2017 рік. Стверджує, що він з поважних причин не подав заяву про виплату матеріальної допомоги, оскільки протягом 2017 року постійно перебував на лікуванні, його стан здоров'я не позволяв йому звернутись з відповідною заявою до військової частини протягом 2017 року. Таким чином, позивач вважає, що має право на матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань, оскільки така допомога є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, яка відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що для реалізації позивачем свого суб'єктивного права на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2017 рік йому необхідно було звернутися із заявою про нарахування та виплату такої допомоги на момент виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 . Жодних доказів про звернення з заявою про нарахування та виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік позивачем надано не було. У зв'язку з вищезазначеним, вважає, що військова частина НОМЕР_2 не мала жодних законодавчо встановлених підстав для нарахування та виплати позивачеві матеріальної допомоги.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 13 серпня 2015 року позивач отримав статус і посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_4 .
З серпня 2016 року та протягом 2017 року позивач перебував на лікуванні в медичних закладах, що підтверджується довідкою № 503 про тимчасову непрацездатність за період з 08.08.2016 р. по 12.08.2016 р., виданою Дніпропетровською обласної лікарнею ім. І.І. Мечникова, випискою 10362, випискою № 5635, довідкою BJIK № 243/2134 від 23.09.2016 р., виписним епікризом з історії хвороби № 2965, випискою із медичної карти амбулаторного хворого від 24.02.2017 р., свідоцтвом про хворобу № 91 від 24.03.2017 р., випискою-епікриз № 5297, виписний епікриз від 26.08.2017 р., медичною картою стаціонарно хворого № 12774, випискою 11324 від 27.09.2017 р., епікриз від 05.09.2017 р., епікриз від 11.08.2017 р., свідоцтвом про хворобу № 528/3 від 27.09.2017 р.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 257 від 16.11.2017 р. ОСОБА_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 17 жовтня 2017 року № 222-РС з військової служби на підставі статті 26 частини 1 пункту «а» (у відставку), частини 8 пункту 1 підпункту «б» (за станом здоров'я - на підсмтаві висновку військово - лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку), з 16 листопада 2017 року виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Мукачівського ОМВК Закарпатської області.
При звільненні матеріальна допомога для вирішення соціально - побутових питань за 2017 рік виплачена не була.
У зв'язку з цим, позивач звернувся до військової частини НОМЕР_2 з заявою про нарахування та виплату йому матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань за 2017 рік.
Листом від 22.04.2020 року № 150/53/430 відповідач повідомив позивача, що на момент виключення останнього зі списків частини, заяви щодо виплати матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань на ім'я командира не надходило, відповідно і наказ на виплату не видавався та зобов'язання щодо виплати не брались. Про не виплату у 2017 році матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань зазначено у наказі командира військової частини НОМЕР_2 від 16.11.2017 року № 257, що давало можливість отримати дану допомогу у інших державних або виконавчих органах влади.
Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі здійснюється Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” № 2011-XII від 20.12.1991 р. (далі - Закон).
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Ч. 2 цієї статті визначає, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби визначено Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою наказом Міністра оборони України № 260 від 11.06.2008 р. (далі - Інструкція № 260).
Відповідно до п. 33.1, п. 33.2, п. 33.3 Інструкції № 260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Тобто, єдиною підставою для надання такої матеріальної допомоги є заява (рапорт) військовослужбовця до командування військової частини.
Розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно із законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
09 лютого 2017 року Міністром оборони України прийнято наказ № 88 «Про бюджетну політику Міністерства оброни України на 2017 р.», яким передбачено, що рішення на виплату матеріальної допомоги приймається лише у випадках перерахованих підстав серед яких: важкий стан здоров'я військовослужбовця, за наявності посвідчення або довідки відповідного лікаря.
Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань установлюється за рішенням Міністра оборони України, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України (пп. 3 п. 5 постанови № 1294, пп. 33.1, 33.3 п. 33 Інструкції). Кошторис бюджетної установи - це основний плановий фінансовий документ, який встановлюється на бюджетний рік. Тобто дана допомога є адресною, підстави її надання та отримання визначаються в даному разі виключно 2017 роком.
Таким чином, суд дійшов висновку, що для реалізації позивачем свого суб'єктивного права на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2017 рік, йому необхідно було звернутися із заявою про нарахування та виплату такої допомоги на момент виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 .
Однак, доказів про звернення з заявою щодо нарахування та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2017 рік позивачем не надано.
Разом з тим, позивач зазначає, що він з поважних причин не подав заяву про виплату матеріальної допомоги, оскільки протягом 2017 року постійно перебував на лікуванні, його стан здоров'я не позволяв йому звернутись з відповідною заявою до військової частини протягом 2017 року.
Згідно наявних в матеріалах справи медичних довідок, суд дійшов висновку, що позивач перебував на лікуванні тільки до 27.09.2020 р., що підтверджується медичною карткою стаціонарного хворого № 12774, випискою № 11324 від 27.09.2017 р. та свідоцтвом про хворобу № 528/3 від 27.09.2017 р.
Таким чином, суд вважає, що в термін з 27 вересня 2017 року по 16 листопада 2017 року на момент виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , позивач мав можливість звернутися з відповідною заявою (рапортом) за місцем штатної служби про виплату йому матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2017 рік. Крім того, як вбачається з наявних в матеріалах справи медичних довідок, позивач перебував на лікуванні не постійно, а періодично.
Враховуючи вищенаведене, суд погоджується з відповідачем, що військова частина НОМЕР_2 не мала законодавчо встановлених підстав для нарахування та виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2017 рік.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Дослідивши вищенаведені обставини справи крізь призму законодавчих актів, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що даний адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в особі представника ОСОБА_2 (вул. Гаврила Глюка, буд. 21, м. Мукачево, Закарпатська область, 89600) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).
СуддяД.В. Іванчулинець