10 грудня 2020 року м. Ужгород№ 260/3663/20
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Микуляк П.П.,
при секретарі Петрус К.І.,
за участю:
позивача: Ясінянське споживче товариство, представник - Ємчук Л.В.,
відповідача: приватний виконавець в/о Закарпатської області - Хрипта О.О.,
третя особа: ОСОБА_1 , представник - Резуненко О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Ясінянського споживчого товариства до Приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області - Хрипта Олександра Олександровича, третя особа - ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови, -
Ясінянське споживче товариство звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області - Хрипта Олександра Олександровича, третя особа - ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Хрипта О.О. від 21 жовтня 2020 року про стягнення з боржника основної винагороди у ВП № 63381482.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Хрипта О.О. перебуває виконавчий лист №305/2050/15-к, виданий Рахівським районним судом.
21 жовтня 2020 року відповідачем на підставі вказаного виконавчого листа прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №63381482 та постанову про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 47777,29 грн.
Позивач зазначає, що оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження та постанова про стягнення з боржника основної винагороди винесена приватним виконавцем в один і той же день - 21 жовтня 2020 року, то жодних дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначеної у виконавчому листі суми вчинено не було. Таким чином, оскільки відповідачем не було стягнуто з боржника на користь стягувача, зазначеної у виконавчому документі суми, відсутні підстави для стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.
Відповідача надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв'язку з тим, що нормами Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" передбачено, що при відкритті виконавчого провадження приватний виконавець зобов'язаний винести постанову про стягнення з боржника основної винагороди. На підставі вищевикладених обставин, відповідач вважає, що позов задоволенню не підлягає.
В судовому засіданні відповідач проти позову заперечив та просив суд відмовити у його задоволенні.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.
Судом встановлено, що постановою приватного виконавця Хрипта О.О. від 21 жовтня 2020 року відкрито виконавче провадження №63381482 з примусового виконання виконавчого листа № 305/2050/15-к, виданого 07 червня 2019 року Рахівським районним судом Закарпатської області про стягнення з Ясінянського споживчого товариства на користь ОСОБА_1 377772,91 грн. матеріальної шкоди та 100000,00 грн. моральної шкоди.
21 жовтня 2020 року відповідачем у межах виконавчого провадження №63381482 прийнято:
- постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження;
- про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 47777,29 грн., яка є предметом розгляду у даній справі;
- постанову про арешт майна боржника.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У відповідності до п.1 ч.1 ст. 3 Закону № 1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону №1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до ч.1 ст.31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 02 червня 2016 року № 1403-VIII (далі - Закон №1403) за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.
Згідно з ч.2 ст.31 Закону №1403 винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.
Відповідно до ч.3 ст.31 Закону №1403 основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до ч.4 ст.31 Закону №1403 основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Згідно з ч.5 ст.31 Закону №1403 якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Відповідно до ч.7 ст.31 Закону №1403 приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця затверджено Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку виплати винагороди державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця" від 08 вересня 2016 року №643 (далі - Порядок №643).
Відповідно до п.19 Порядку №643 приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Таким чином, з огляду на положення вищезазначених норм суд дійшов висновку, що постанова про стягнення основної винагороди приватного виконавця виноситься одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження. Однак, стягнення основної винагороди приватного виконавця за рішеннями майнового характеру залежить від суми фактичної стягнутої ним суми, а не від суми зазначеної у виконавчому документі. Тобто, розмір основної винагороди стягується пропорційно від фактично стягнутої суми за виконавчим документом.
При цьому, за своїм призначенням основана винагорода приватного виконавця є винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в пропорційному до фактично стягнутої суми розмірі.
Аналогічна позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 03 березня 2020р. по справі № 260/801/19, на яку посилається позивач у позовній заяві.
Разом з тим, обставини справи, у якій Верховного Суду ухвалено відповідне рішення, відрізняються від спірних правовідносин, оскільки у справі №260/801/19 виконавче провадження щодо стягнення заборгованості було закінчене, а у даній справі постанова про стягнення основної винагороди приватного виконавця прийнята разом з постановою про відкриття виконавчого провадження, а саме виконавче провадження триває.
Слід зазначити, що прийняття відповідачем постанови про стягнення основної винагороди приватного виконавця при відкриття виконавчого провадження не є фактичним стягненням такої винагороди, а така постанова виноситься в силу вимог ч.7 ст.31 Закону №1403 одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.
З огляду на вищенаведене, суд вважає, що оскаржена постанова є правомірною і скасуванню не підлягає.
При цьому, суд звертає увагу, що оцінка правомірності спірної постанови про стягнення з боржника основної винагороди надається лише на час виникнення спірних правовідносин, тобто станом на момент її винесення. Будь-які обставини, що можуть вплинути на розмір такої винагороди або на можливість її виконання у майбутньому, не можуть бути враховані судом, оскільки виконавче провадження це сукупність дій визначених у Законі Україні "Про виконавче провадження", які вчиняються у процесі виконання відповідного рішення, а тому мають різні юридичні наслідки щодо стягнення з боржника основної винагороди.
В той же час, суд зазначає, що виконавче провадження №63381482 на час розгляду справи не закінчене, а 20.11.2020р. винесена постанова про зупинення виконавчого провадження.
У відповідності до ч.1 ст.77 КАС України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 КАС України.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі наведеного та керуючись ст. 242-246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Ясінянського споживчого товариства до Приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області - Хрипта Олександра Олександровича, третя особа - ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя П.П.Микуляк