11 грудня 2020 року м. Житомир справа № 240/17365/20
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Семенюка М.М.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Потіївської сільської ради Радомишльського району Житомирської області про визнання протиправними та скасування розпоряджень, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати Розпорядження Потіївського сільського голови 02.09.2020 року №26/1-к про оголошення мені - ОСОБА_1 догани;
- визнати протиправним та скасувати Розпорядження Потіївського сільського голови від 02.09.2020 року №28-к про звільнення мене - ОСОБА_1 , з посади начальника Відділу освіти, культури, охорони здоров'я та спорту Потіївської сільської ради Радомишльського району Житомирської області, поновивши мене на посаді з моменту звільнення;
- стягнути з Потіївської сільської ради на мою користь втрачений заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення по дату розгляду справи судом;
- стягнути з Потіївської сільської ради на мою користь заподіяну мені моральну шкоду в розмірі 20000,00 грн.;
- стягнути з Потіївської сільської ради понесені у справі судові витрати.
В обґрунтування позову зазначає, що жодних порушень дисципліни не допускала, з моменту призначення на посаду сумлінно виконувала свої службові обов'язки; при накладенні дисциплінарного стягнення та звільнення не дотримано вимог ст. 149 ч. 1 КЗпП України; несвоєчасне вжиття керівником ліцею заходів по забезпеченню доступу до мережі "Інтернет" ніяким чином не свідчить про неналежне виконання нею своїх службових обов'язків; повторне накладення дисциплінарного стягнення через три робочі дні після попереднього, з врахуванням її лікарняного, свідчить про суб'єктивне упереджене ставлення з боку роботодавця; в результаті незаконного застосування дисциплінарного стягнення та подальшого звільнення їй заподіяна значна матеріальна шкода, внаслідок оголошення догани перебувала у шоковому стані та змушена була звертатися за меддопомогою, що підтверджується медичною карткою; внаслідок протиправних дій відчуває постійні страждання, переживання у зв'язку із втратою ділової репутації, підриві соціальних зв'язків та життєвої репутації серед жителів громади, що позначилось і продовжує позначатися на її здоров'ї.
Ухвалою від 12.10.2020 позов було прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.
Відповідач не подав відзив на позовну заяву, про поважність причин цього суд не повідомив, а тому, відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин кваліфікується судом як визнання позову.
Відповідач, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, явку свого представника ні в підготовче, ні в судове засідання не забезпечив.
Під час підготовчого провадження у відповідача судом витребувана довідка про середньоденну заробітну плату позивача.
Позивач 01.12.2020 в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи без його участі.
У зв'язку з неявкою учасників справи в судове засідання та відсутністю потреби заслуховувати свідка чи експерта, суд у відповідності до ч.9 ст.205 КАС України перейшов до розгляду справи у письмовому провадженні.
Проаналізувавши та оцінивши досліджені по справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Розпорядженням Потіївської сільської ради від 02.09.2020 року №26/1-к "Про оголошення догани ОСОБА_1 " (а.с.8) начальнику відділу освіти, охорони здоровя, культури та спорту ОСОБА_1 , на підставі доповідної записки директора "Потіївського ліцею" Білоруса О.Ф. від 02.09.2020 № 34 (а.с.9), оголошена догана за неналежну підготовку навчальних закладів Потіївської об'єднаної територіальної громади до нового навчального року.
Розпорядженням Потіївської сільської ради від 08.09.2020 року №28-к "Про звільнення ОСОБА_1 " (а.с.13), ОСОБА_1 , начальника відділу освіти, культури, охорони здоров'я та спорту звільнено з 09.09.2020 на підставі п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП.
Вирішуючи спір в частині накладення дисциплінарного стягнення та звільнення, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач ніяких доказів правомірності вищевказаних розпоряджень не надав, позов визнав.
Суд вважає за можливе прийнято визнання позову відповідачем, оскільки таки дії відповідача не суперечать закону та не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.
Відповідно до ст. 147 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:
1) догана;
2) звільнення.
В ст. 149 КЗпП зазначено:
"До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку."
Відповідачем ніяких доказів того, що позивачу до застосування розпорядженням від 02.09.2020 року №26/1-к дисциплінарного стягнення у вигляді догани пропонувалось надати письмові пояснення, не надано.
Наявна в матеріалах справи пояснювальна записка ОСОБА_1 сільському голові Потіївської сільської ради від 07.09.2020 (а.с.10-12), свідчить про те, що письмові пояснення позивачем надавались вже після застосування до нього догани.
Тобто застосовання розпорядженням від 02.09.2020 року №26/1-к до ОСОБА_1 догани вчинено в порушення ч. 1 ст. 149 КЗпП.
Те, що внаслідок порушення позивачем трудової дисципліни мала місце неналежна підготовку навчальних закладів Потіївської об'єднаної територіальної громади до нового навчального року спростовується актом прийому готовності Потіївського ліцею до нового 2020/2021 навчального року (а.с.25-26), згідно якого комісія, до складу якої входили сільський голова, директор ліцею, на підставі доповідної записки якого оголошена догана, прийшла до висновку про готовність закладу освіти до нового навчального року.
Таким чином розпорядження від 02.09.2020 року №26/1-к є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Відповідачем ніяких доказів систематичного невиконання позивачем без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, не надано, як і доказів, враховуючи протиправність розпорядження від 02.09.2020 року №26/1-к, застосування до позивача на момент звільнення заходів дисциплінарного чи громадського стягнення.
Таким чином суд вважає, що підстава для звільнення позивача, передбачена п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП, була відсутня, а тому розпорядження від 08.09.2020 року №28-к є протиправним та підлягає скасуванню.
При цьому суд зауважує, що в порушення ч. 3 ст. 40 КЗпП позивача звільнено в період його тимчасової непрацездатності, яка підтверджується листком непрацездатності (а.с15).
Згідно частин першої та другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір; при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік.
З довідки Потіївська сільська рада (а.с. 63) вбачається, що середньоденний заробіток позивача становив 842,31 грн.
Враховуючи наведене, суд поновлює позивача на посаді начальника Відділу освіти, культури, охорони здоров'я та спорту Потіївської сільської ради Радомишльського району Житомирської області з 09.09.2020 та зобов'язує відповідача нарахувати і виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу з розрахунку 842,31 грн. за кожний день вимушеного прогулу.
Відповідно до пунктів 2, 3 ч. 1 ст. 371 КАС України, суд допускає до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді і присудженя виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць.
Щодо стягнення моральної шкоди.
Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.Стаття 237-1. Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди
Саттею 237-1 КЗпП встановлено:
"Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством."
Згідно ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи вказані вимоги КАС України, позивач повинен довести, що внаслідок незаконних оголошення догани та звільнення відповідачем їй заподіяно моральну шкоду, яка в даному випадку, згідно ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України, ч.1 237-1 КЗпП моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї, у приниженні її честі та гідності, втраті нормальних життєвих зв'язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя.
Суд звертає увагу, що питання ділової репутації не є предметом даного спору.
Прийняття протиправних рішень щодо особи завжди викликає негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов'язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, покази свідків, письмові докази (довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо).
Вимоги про відшкодування моральної шкоди позивач пов'язуються із оголошенням догани та звільненням з роботи.
Проте, слід вказати, що позивачем не зазначено, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди та якими доказами підтверджується завдання моральної шкоди визнаними судом протиправними рішеннями, не зазначено та не обґрунтовано характер, обсяг, глибину та тривалість його моральних страждань, в чому виразився підрив соціальних зв'язків та життєвої репутації серед жителів громади. Також не наведено доводів щодо наявності причинного зв'язку між моральною шкодою та протиправними рішеннями відповідачів, що є предметом оскарження у цій справі.
Надана позивачем медична картка (а.с.35-36) не підтверджують погіршення стану здоров'я позивача саме внаслідок оголошення догани.
Згідно записів в медичній картці, позивач 10.09.2020 звернулася до невропатолога, але це може бути пов'язане із захворюванням, внаслідок якого вона перебувала на амбулаторному лікуванні з 08.09.2020 по 10.09.2020 (а.с.15).
Таким чином, враховуючи те, що позивачем не надано доказів, які прямо чи опосередковано підтверджують заподіяння йому моральної шкоди внаслідок прийняття відповідачами рішень, визнаних судом протиправними, в задоволенні позову щодо стягнення моральної шкоди належить відмовити.
Зважаючи на відмову у задоволенні позову щодо стягнення моральної шкоди, питання про розподіл судових витрат, що складаються зі сплати судового збору в сум 840,80 грн. за його подання, судом не вирішується.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_1 ) до Потіївська сільська рада Радомишльського району Житомирської області (вул. Центральна, 31, с. Потіївка, Радомишльський р-н, Житомирська обл, 12225, код 04343903) задовольнити частково.
Розпорядження Потіївської сільської ради від 02.09.2020 року №26/1-к "Про оголошення догани ОСОБА_1 " та від 08.09.2020 року №28-к "Про звільнення ОСОБА_1 " визнати протиправними та скасувати.
Поновити ОСОБА_1 посаді начальника Відділу освіти, культури, охорони здоров'я та спорту Потіївської сільської ради Радомишльського району Житомирської області з 09.09.2020.
Зобов'язати Потіївську сільську раду Радомишльського району Житомирської області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з розрахунку 842,31 грн. за кожний день вимушеного прогулу.
В решті позовних вимог відмовити.
Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді і присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Семенюк