ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.12.2020Справа № 910/10625/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,
за участю секретаря судового засідання: Вегери А.В.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Чорний лебідь"
до 1. Публічного акціонерного товариства "Дельта банк"
2. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна електронна біржа"
про визнання недійсними результатів електронного аукціону,
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: Дворніченко Л.В. за довіреністю № 27-7720/20 від 15.06.2020;
від відповідача-3: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Чорний лебідь" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" (далі - відповідач-1, Банк), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач-2, Фонд) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна електронна біржа" (далі - відповідач-3) про визнання недійсними результатів електронного аукціону.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що електронний аукціон з продажу майна (активів) відповідача-1 від 22.04.2020 було проведено відповідачем-3 (оператором електронного майданчика) з порушенням законодавства, оскільки відповідачем-1 та відповідачем-2 було надано недостовірну інформацію про лот, внаслідок чого позивача було введено в оману щодо об'єкта продажу. У зв'язку з наведеними обставинами, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.07.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Чорний лебідь" залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
14.07.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано заяву про усунення недоліків. Недоліки позовної заяви позивачем усунуто.
У зв'язку з наведеними обставинами, ухвалою господарського суду міста Києва від 17.08.2020 відкрито провадження у справі № 910/10625/20, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.09.2020 року.
28.08.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва Товариством з обмеженою відповідальністю "Національна електронна біржа" подано відзив на позовну заяву № 919/08-20 від 26.08.2020 року, в якому відповідач-3 заперечив проти пред'явлених до нього вимог з огляду на те, що оператор електронного майданчика відповідно до приписів Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 388 від 24.03.2016, не наділений повноваженнями надавати оцінку дійсності результатів електронного аукціону та рішенням його організатора, а також не несе відповідальності за опис лота, умови його продажу та зміст оголошення, що розміщені в ЕТС.
07.09.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва Фондом гарантування вкладів фізичних осіб подано відзив на позовну заяву № 27-11220/20 від 02.09.2020 року, в якому відповідач-2 заперечив проти задоволення позову в даній справі, оскільки позивачем у позовній заяві не було доведено порушення його прав, а також не наведено жодної норми закону, в силу якої проведені спірні електронні торги є недійсними. Крім того, відповідач-2 зазначив про безпідставність посилань позивача на те, що інформація про майно (актив) неплатоспроможного банку АТ "Дельта банк" є недостовірною, а також наголосив на наявності у потенційних учасників/користувачів електронної торгової системи можливості до проведення торгів знайомитися із необхідною інформацією у всіх загальнодоступних реєстрах.
14.09.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна електронна біржа" № 936/09-20 від 11.09.2020 року, в якому відповідач-3 просив здійснювати подальший розгляд справи № 910/10625/20 без участі його уповноваженого представника.
28.09.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" від 28.09.2020 року про відкладення розгляду справи на іншу дату.
У підготовчому засіданні 29.09.2020 року судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження у справі № 910/10625/20 на 30 днів; підготовче засідання відкладено на 27.10.2020 року.
21.10.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення позивача від 15.10.2020 року, в яких останній, посилаючись на приписи статей 203, 205 Цивільного кодексу України, вказав про відсутність, на його думку, у Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" законних підстав для продажу права вимоги на електронному аукціоні, оскільки Фондом гарантування вкладів фізичних осіб була здійснена реалізація майнових прав, які на час укладення спірного договору були фактично відсутні. У зв'язку з наведеними обставинами, позивач просив визнати недійсними результати проведеного 22.04.2020 року аукціону.
23.10.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання представника позивача про проведення судового засідання без його участі.
До початку призначеного підготовчого засідання 27.10.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" на позовну заяву від 26.10.2020 року, в якому останнє заперечило проти вимог позивача з огляду на те, що у публічному паспорті активу згідно з інформацією описової частини лоту GL3N016560 було чітко зазначено про відсутність обтяжень у вигляді іпотеки та заборони спірного майна за даними Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також про реєстрацію його нового власника - фізичної особи.
У підготовчому засіданні 27.10.2020 року судом постановлено протокольну ухвалу, якою встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - до 10.11.2020 року, встановлено відповідачам строк для подання заперечень на відповідь на відзив - до 24.11.2020 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.10.2020 підготовче провадження у справі № 910/10625/20 закрито та призначено її до судового розгляду по суті на 01.12.2020 року.
24.11.2020 року на електронну адресу господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про розгляд справи без участі його уповноваженого представника. Зазначена заява засобами поштового зв'язку надійшла до відділу діловодства господарського суду міста Києва 30.11.2020 року.
У судовому засіданні 01.12.2020 року представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, вказаних у відзиві на позовну заяву № 27-11220/20 від 02.09.2020 року.
Позивач, Публічне акціонерне товариство "Дельта банк" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Національна електронна біржа" про дату час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином та у встановленому законом порядку, проте явку своїх уповноважених представників у призначене судове засідання 01.12.2020 року не забезпечили.
Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.
Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.
Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 року у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
У судовому засіданні 01.12.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника відповідача-2, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта банк", згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта банк".
На підставі постанови Національного банку України від 02.10.2015 року № 664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ "Дельта банк" рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.10.2015 року № 181 розпочато процедуру ліквідації вказаного банку.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.01.2020 року № 68 затверджено умови продажу активів відповідача-1, у тому числі прав вимоги за кредитним договором № К-1819191 від 04.04.2008 року, укладеним з фізичною особою; організатором аукціону (електронних торгів) визначено відповідача-3.
На офіційному веб-сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за посиланням: https://torgi.fg.gov.ua/catalog/krediti/at_-delta_bank/215509/, а також на офіційному веб-сайті Prozorro за посиланням: https://prozorro.sale/auction/UA-EA-2020-03-31-000045-b, було розміщено інформацію щодо наведеного аукціону (за системою голландського аукціону), зокрема, публічний паспорт активу, якому присвоєно номер лоту - GL3N016560.
У наведеному паспорті відкритих торгів (аукціону) продажу майна викладено інформацію, зокрема, щодо найменування та стислого опису майна, а також початкової (стартової) ціни лоту - 949 217,50 грн.
22.04.2020 року о 16:28:20 сформовано протокол електронного аукціону № UA-EA-2020-03-31-000045-b, згідно з яким переможцем аукціону, що відбувся 22.04.2020 року, визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Чорний лебідь".
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Чорний лебідь" посилалося на те, що після проведення означеного аукціону позивач дізнався, що за відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником нерухомого майна, іпотекою якого забезпечено виконання позичальником умов кредитного договору № К-1819191 від 04.04.2008, - однокімнатної квартири загальною площею 31,00 м2, житловою площею 18,50 м2, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, є не позичальник (ОСОБА_3), а третя особа - ОСОБА_1 . Підставою для державної реєстрації таких прав власності за ОСОБА_1 став договір дарування квартири, серія та номер: 3525, виданий 16.12.2017, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Білоконь В.О. Таким чином після укладення кредитного договору № К-1819191 від 04.04.2008 року і передачі в іпотеку відповідачу-1 майнових прав щодо можливості звернення стягнення на зазначену нерухомість, проте до моменту призначення дати та фактичного проведення спірних торгів боржник подарував предмет іпотеки третій особі, чим унеможливив звернення стягнення на це майно. Враховуючи наведені обставини, позивач посилався на введення його в оману щодо об'єкта продажу (активу) через електронні торги та надання недостовірних даних щодо лоту № GL3N016560, у зв'язку з чим просив суд визнати недійсними результати спірного електронного аукціону.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного позову з огляду на наступне.
Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Згідно зі статтею 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Пунктом 8 частини 2 статті 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що на виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.
У пункті 14 частини 5 статті 12 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" унормовано, що виконавча дирекція Фонду визначає порядок та способи реалізації майна банку, що ліквідується.
Відповідно до частин 1, 2 статті 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури ліквідації банку Фонд приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку. До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку.
За змістом статті 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду затверджує заходи з передпродажної підготовки майна одного або кількох банків (майно, об'єднане у пули активів, цілісні майнові комплекси, пакети акцій тощо), ремонту основних засобів, добудови об'єктів незавершеного будівництва, реалізації девелоперських проектів (зокрема операцій з експлуатації нерухомості) на належних банку земельних ділянках із залученням інвестицій, вилучення з непридатного для експлуатації майна окремих деталей, вузлів, агрегатів тощо для подальшої реалізації. Після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд розпочинає передпродажну підготовку та реалізацію майна банку у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, за найвищою вартістю у найкоротший строк. Фонд затверджує способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, включеного до ліквідаційної маси, у разі потреби організовує консолідований продаж майна кількох банків, що одночасно перебувають у процедурі ліквідації. Фонду заборонено відчужувати майно банку до затвердження виконавчою дирекцією Фонду способу, порядку, складу та умов відчуження майна такого банку, крім випадків надання виконавчою дирекцією Фонду дозволу на реалізацію окремого майна з метою запобігання збиткам або ризикам його втрати чи пошкодження, а також у випадках, передбачених цим Законом. З метою отримання доходу Фонд має право укладати договори про передачу окремого майна (активів) неплатоспроможного банку в оренду до реалізації цього майна в установленому порядку. Майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване, зокрема, на відкритих торгах (аукціоні). Продаж майна (активів) банку у спосіб, передбачений цією частиною, може проводитися в електронній формі (на електронних майданчиках).
Як було зазначено вище, рішенням виконавчої дирекції Фонду від 22.01.2020 року № 68 затверджено умови продажу активів відповідача-1, у тому числі прав вимоги за кредитним договором № К-1819191 від 04.04.2008 року, укладеним з фізичною особою. Організатором аукціону (електронних торгів) визначено відповідача-3.
На офіційному веб-сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за посиланням: https://torgi.fg.gov.ua/catalog/krediti/at_-delta_bank/215509/, а також на офіційному веб-сайті Prozorro за посиланням: https://prozorro.sale/auction/UA-EA-2020-03-31-000045-b, було розміщено інформацію щодо наведеного аукціону, зокрема, публічний паспорт активу, якому присвоєно номер лоту - GL3N016560.
Порядок організації продажу активів (майна), що включені до ліквідаційної маси банку, що ліквідується, у тому числі принципи та критерії черговості продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, які застосовуються при формуванні як планів продажу активів (майна) на рівні банків, що ліквідуються, так і пропозиції з продажу окремих активів/пулів активів, регламентовано Положенням щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду № 388 від 24.03.2016 (далі - Положення № 388).
Відповідно до пункту 1 розділу II Положення № 388 терміни, що використовуються в цьому Положенні, вживаються в таких значеннях:
кімната даних - місце розкриття інформації про актив (майно) банку, що ліквідується, доступ до якого надається потенційному покупцю після підписання договору щодо нерозголошення інформації з обмеженим доступом, у тому числі банківської таємниці та персональних даних (у разі якщо інформація про актив (майно) містить інформацію з обмеженим доступом, банківську таємницю та персональні дані), шляхом розміщення електронної форми документів у визначеній кімнаті на персональному комп'ютері за місцезнаходженням банку або активу (майна) банку (у тому числі його відокремлених підрозділів) або на захищеному веб-сайті;
організатор відкритих торгів (аукціонів) - юридична особа, яка відповідно до установчих документів має право проводити діяльність з організації торгів, та/або юридична особа, що володіє електронним майданчиком (оператор електронного майданчика);
розкриття інформації - надання інформації потенційним покупцям щодо активів (майна) банків, що ліквідуються, шляхом оприлюднення стислого опису майна у вигляді публічного паспорта активу (майна) та паспорта відкритих торгів (аукціону) на офіційному веб-сайті Фонду, веб-сайтах банків та в друкованих засобах масової інформації. На етапі передпродажної перевірки - шляхом надання інформації про актив (майно) у кімнаті даних.
Відповідно до пункту 1 розділу V Положення № 388 публічні паспорти активів (майна) та паспорти відкритих торгів (аукціонів) оприлюднюються на веб-сайті відповідного банку, що ліквідується, та офіційному веб-сайті Фонду за формою та структурою інформації, що визначені у додатках 7-16 до цього Положення, відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду або колегіального органу Фонду з питань консолідації та продажу активів (у разі делегування йому відповідних повноважень) про затвердження умов продажу активів (майна) такого банку згідно з чинним законодавством України.
Протягом п'яти робочих днів після оприлюднення банком, що ліквідується, на своєму веб-сайті і Фондом на своєму офіційному веб-сайті публічних паспортів активів (майна) та паспорта відкритих торгів (аукціонів) Фонд розміщує оголошення щодо продажу активів (майна) в друкованих засобах масової інформації, визначених виконавчою дирекцією Фонду.
Потенційний покупець одночасно подає до Фонду та до банку, що ліквідується, у тому числі засобами електронного зв'язку, заявку про зацікавленість у придбанні активу (майна).
Відповідно до пункту 2 розділу V Положення № 388 протягом п'яти робочих днів з дати отримання заявки про зацікавленість у придбанні активу(ів) (майна), але не пізніше дня, що передує дню проведення відкритих торгів (аукціону), банк укладає з таким потенційним покупцем договір щодо нерозголошення інформації з обмеженим доступом, у тому числі банківської таємниці та персональних даних.
Після цього банк надає потенційному покупцю проект договору купівлі-продажу активів (майна) та забезпечує можливість ознайомлення з документами щодо активу(ів) (майна) на період до дати проведення відкритих торгів (аукціону) у кімнаті даних у робочий час упродовж робочого тижня, а також щодо активів (майна), визначених Фондом, на спеціальному захищеному веб-сайті, доступ до якого забезпечується Фондом цілодобово.
Судом встановлено, що у вищенаведеному паспорті відкритих торгів (аукціону) продажу однокімнатної квартири загальною площею 31,00 м2, житловою площею 18,50 м2, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (лот № GL3N016560), викладено наступну інформацію щодо найменування і стислого опису активу та забезпечення: «Право вимоги за кредитним договором № К-1819191 від 04.04.2008 року, укладеним з фізичною особою. Забезпечення: Майнові права відповідно до договору іпотеки на однокімнатну квартиру загальною площею 31,00 кв.м., житловою площею 18,50 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Іпотекодавцем є Позичальник. Відсутні обтяження у вигляді іпотеки та заборони за даними ДРРПНМ, зареєстровано нового власника - фізичну особу. *Продаж відбувається за згодою заставодержателя. *Майнові права за даним кредитним договором були обтяжені на користь третьої особи на підставі правочинів, визнаних у судовому порядку нікчемними та/або недійсними. Наразі обтяження припинені».
Вказана інформація міститься за наступним посиланням: http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/118-delta/46928-asset-sell-id-273128.
Враховуючи зазначену інформацію, зокрема, щодо відсутності обтяження у вигляді іпотеки та заборони нерухомого майна за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також відомості означеного паспорту активу про те, що власником цього нерухомого майна зареєстровано іншу фізичну особу, суд дійшов висновку про необґрунтованість посилань позивача на введення його в оману щодо об'єкта продажу (активу) через електронні торги та зазначення у паспорті активу недостовірних даних щодо лоту № GL3N016560, оскільки у паспорті даного активу та відкритих реєстрах наявна повна і достовірна інформація щодо опису і характеристик лоту № GL3N016560.
Крім того, приписи Положення № 388 передбачають спеціальну процедуру ознайомлення потенційних покупців, зацікавлених у придбанні того чи іншого активу, з документами щодо активу в період до дати проведення відкритих торгів (аукціону) у кімнаті даних. Так, якщо потенційний покупець має якісь запитання, сумніви, бажає детально ознайомитись з документами щодо активу (майна), він може це зробити у вищевказаному порядку.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що з детальною інформацією щодо активу і його фактичними характеристиками та описом позивач не був позбавлений права і можливості додатково ознайомитися у кімнаті даних, де розміщується електронна форма відповідних документів.
Докази, які свідчать про наявність інших порушень під час проведення оскаржуваних торгів, у матеріалах справи відсутні.
Крім того, позивачем у встановленому законом порядку не обґрунтовано, які саме права Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Чорний лебідь" було порушено спірними електронними торгами, яким чином відбулися такі порушення, та якими конкретно діями кожного з відповідачів порушено право чи охоронюваний законом інтерес позивача.
Слід також зазначити, що відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Звертаючись до суду, позивач самостійно обирає спосіб захисту прав.
Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (частина 3 наведеної статті Кодексу).
Норми статті 16 Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Одночасно з цим, з огляду на обраний позивачем спосіб захисту, суд зазначає, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
У свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.
За частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 650 Цивільного кодексу України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За умовами частини 4 статті 656 Цивільного кодексу України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
Відтак, з огляду на те, що відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами 1-3 та частинами 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства.
Отже, для застосування наслідків недотримання вказаних вимог, при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними позивачу необхідно довести наявність обставин, які дають підстави стверджувати про порушення порядку та/або недотримання інших обов'язкових норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; в чому виразилось порушення прав і законних інтересів позивача, який оспорює результати електронних торгів.
Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості, наданій сторонам, визначати умови такого договору укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі - не повинні суперечити законодавству. Також принцип свободи договору полягає в можливості особи вільно обирати контрагента.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).
За змістом статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Проте, позивачем не доведено факту порушення його прав та охоронюваних інтересів в результаті проведення спірних електронних торгів, а також наявності обставин, з якими положення статей 203, 215 Цивільного кодексу України пов'язують можливість визнання таких торгів недійсними.
Водночас слід зазначити, що у матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про фактичне відчуження майна з електронних торгів та підписання позивачем відповідного договору купівлі-продажу прав вимоги, що були предметом оскаржуваного аукціону.
У пункті 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Посилання позивача на об'єктивну неможливість придбання прав вимоги за кредитним договором № К-1819191 від 04.04.2008 року не беруться судом до уваги, з огляду на те, що у матеріалах справи відсутні докази припинення зобов'язань позичальника перед Банком за означеним кредитним договором, право вимоги за яким було предметом продажу на спірному електронному аукціоні, що додатково підтверджує необґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Чорний лебідь".
Разом із тим, суд звертає увагу позивача на те, що іпотека є специфічним видом забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні його власника, який обмежений у правомочності самостійно розпоряджатися предметом іпотеки. Тобто іпотека обмежує такий елемент права власності, як право розпорядження нерухомим майном, яке є предметом іпотечного договору. Зазначений вид забезпечення виконання зобов'язання передбачає стимулювання боржника до належного виконання зобов'язання та запобігання негативним наслідкам, що настають у разі порушення ним свого зобов'язання. У разі порушення боржником свого зобов'язання до особи, яка передала в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання такого зобов'язання, можуть бути застосовані заходи цивільно-правової відповідальності у виді звернення стягнення на предмет іпотеки. Особливістю цього виду забезпечення виконання зобов'язання є те, що обтяження майна іпотекою відбувається незалежно від зміни власника такого майна, тому стосовно кожного наступного власника іпотечного майна виникають ризики настання відповідальності перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання, зокрема звернення стягнення на предмет іпотеки.
Наведені висновки викладені у рішенні Конституційного Суду України від 14.07.2020 № 8-р/2020 у справі № 3-67/2019 (1457/19) за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин першої, другої статті 23 Закону України "Про іпотеку"
При постановленні рішення судом також враховано, що до моменту звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Чорний лебідь" до суду з даним позовом (16.07.2020) рішенням виконавчої дирекції Фонду № 1326 від 13.07.2020 (https://public.docs.ea.openprocurement.org/get/5910cca22708473ba6c53a2424e07d79?KeyID=fa947772&Signature=yRSPrxoXlYE1KWz%252BAiKTGfMVMBYYw18nvHTAFQbgRcGHMhd%2F0ADOTD0OCeEYk6xVRBQjSduWDxP8Ovdx%252BJM1AQ%253D%253D) результати відкритих торгів, проведених 22.04.2020 (протокол електронних торгів від 22.04.2020 № UA-EA-2020-03-31-000045-b, лот № GL3N016560), з продажу права вимоги за кредитним договором № К-1819191 від 04.04.2008, умови продажу якого затверджено рішенням Комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.01.2020 року № 68 «Про затвердження умов продажу активів АТ «ДЕЛЬТА БАНК», було скасовано.
Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Отже, з урахуванням наведеного вище, а також зважаючи на те, що позивачем у встановленому законом порядку не було доведено суду належними доказами наявності тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог до відповідачів, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Чорний лебідь".
Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем та відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
3. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
4. Відповідно до підпункту 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 10.12.2020 року.
Суддя В.С. Ломака