ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
02.12.2020 м. КиївСправа № 910/6138/20
За позовом: ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ" в особі ПІВДЕННОЇ ФІЛІЇ ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ;
до: ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ МОРСЬКОГО ТА РІЧКОВОГО ТРАНСПОРТУ УКРАЇНИ;
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: регіональне відділення фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях;
про: спонукання укласти договір.
Суддя Балац С.В.
Секретар судового засідання Часовська М.С.
Представники:
позивача: Донченко Н.С.;
відповідача: Житарь Ю.І.;
третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: не з'явилися.
ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ" звернулося до господарського суду міста Києва в особі ПІВДЕННОЇ ФІЛІЇ ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ (АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКОГО ПОРТУ ПІВДЕННИЙ) (далі - позивач) із позовом до ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ МОРСЬКОГО ТА РІЧКОВОГО ТРАНСПОРТУ УКРАЇНИ (далі - відповідач) про спонукання укласти договір.
Позовні вимоги мотивовані наявністю підстав для спонукання відповідача до укладення з позивачем договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна у зв'язку з необхідністю забезпечення виконання покладених державою на позивача функцій.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.05.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/6138/20 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 08.06.2020.
Ухвалою-повідомленням від 27.05.2020 № 910/6138/20 сторони процесу повідомлені про призначення підготовчого засідання на 15.06.2020.
До господарського суду надійшло клопотання відповідача про відкладення судового засідання.
В підготовчому засіданні 15.06.2020 суд на місці ухвалив: відкласти підготовче засідання на 06.07.2020.
До господарського суду надійшло клопотання відповідача про відкладення судового засідання.
В підготовчому засіданні 06.07.2020 суд на місці ухвалив:
- клопотання про відкладення задовольнити;
- відкласти підготовче засідання на 07.09.2020.
Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив з урахуванням того, що предмет договору в редакції балансоутримувача не передбачає критерії розподілу і оплати спожитих послуг, таким чином унеможливлює погодження предмету договору користувачем. Також зазначено, що з метою мирного врегулювання спору щодо укладення договору відповідач звернувся до позивача з пропозицією укласти договір в редакції орендаря, вихідний від 24.06.2020 № 768/06/14-20. Запропонований у редакції орендаря договір підготовлений з дотриманням норм закону а саме: Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000№ 1774, Примірного договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, затвердженого наказом фонду державного майна України від 23.08.2000 № 1774. У відповідь на адресу відповідача надійшов лист позивача від 17.07.2020 № 2398/27-01-05/Вих/27, в якому зазначається відсутність можливості підписання договору у запропонованій редакції у зв'язку з непогодженням ціни, яка, як зазначено в цьому листі, не відповідає інтересам балансоутримувача.
В підготовчому засіданні 07.09.2020 суд на місці, зокрема, ухвалив:
- залучити до участі у справі регіональне відділення фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача;
- відкласти підготовче засідання на 28.09.2020.
Позивач скориставшись своїм правом, наданим ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відповідь на відзив, в якій вказано про те, що: дана справа та справа № 910/6139/20 не є тотожними; наказом адміністрації морського порту Південний від 02.12.2019 № 345-ОД/27 затверджені вільні ціни (тарифи) на послуги позивача на 2020; під час укладення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 21.11.2019 № 20984091165 відповідачу було відомо про обов'язок щодо здійснення витрат, пов'язаних з утриманням орендованого майна.
В підготовчому засіданні 28.09.2020, зокрема, оголошено перерву до 21.10.2020.
В підготовчому судовому засіданні 21.10.2020 суд на місці ухвалив: закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 09.11.2020.
До господарського суду надійшло клопотання відповідача про відкладення судового засідання.
До господарського суду надійшли пояснення третьої особи без самостійних вимог, в яких остання зазначила про розгляд справи без участі представника останньої та просила суд задовольнити позов повністю.
До господарського суду надійшло клопотання відповідача про відкладення судового засідання.
В судовому засіданні 09.11.2020 суд на місці, зокрема, ухвалив: відкласти судове засідання на 02.12.2020.
До господарського суду надійшло клопотання позивача про участь в медовому засіданні в режимі відео конференції.
Ухвалою господарського суду від 25.11.2020 № 910/6138/20 клопотання позивача про участь у судовому засіданні 02.11.2020 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
В судовому засіданні 02.12.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши доводи повноважних представників позивача, відповідача по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах справи, господарський суд міста Києва,
Між регіональним відділення фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 21.11.2019 № 20984091165 (далі - Договір оренди), відповідно до предмету якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: ДК 021:2015-70220000-9 "Послуги з надання в оренду чи лізингу нежитлової нерухомості", а саме: нежитлові приміщення в будівлі корпусу № 601 (далі - майно), інв. № 1140, загальною площею 59,10 кв. м., за адресою: Одеська область, м. Южне, вул. Берегова, буд. 11, що обліковується на балансі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (надалі - балансоутримувач), вартість яких визначена згідно з актом оцінки нерухомого майна балансоутримувача від 22.08.2019 та становить 215 325,55 грн. (п. 1.1 Договору оренди).
Положеннями пункту 2.1 Договору оренди визначено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.
Між сторонами Договору оренди 21.11.2019 підписано акт приймання-передавання державного нерухомого майна.
Відповідно до п. 10.1 Договору оренди, цей договір укладено терміном на 1 (рік), який діє з моменту підписання його сторонами. При цьому, п. 10.4 Договору оренди передбачена можливість його пролонгації у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця.
Умовами п. 5.10 Договору оренди, передбачено, що орендар зобов'язується здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю. Компенсація витрат зі сплати податку на землю здійснюється орендарем відповідно до вимог чинного законодавства.
Так, на виконання п. 5.10 Договору оренди, між позивачем, як балансоутримувачем, та відповідачем, як користувачем, укладено договір про відшкодування витрат за надані послуги від 20.12.2019 №152-П-ПВФ-19 (далі - Договір про відшкодування витрат).
Пунктами п. 8.1 та 8.2 Договору про відшкодування витрат, з урахуванням частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України діяв з 21.11.2019 до 31.12.2019.
Листом від 21.01.2020 вих. № 105/07/14-20 відповідач повідомив позивача про реквізити для укладення нового договору на 2020, а також, доведено до відома граничні суми витрат на комунальні послуги на 2020.
Листом від 29.01.2020 вих. № 335/27-01-05 позивачем на адресу відповідача направлено 2 примірника (підписаних зі сторони позивача) договору на відшкодування витрат за надані послуги на 2020.
Листом від 13.02.2020 № 911/07/15-20 відповідач просив позивача додатково надати перелік послуг, що входять до складу утримання орендованого державного майна, плата за які становить 5.962,60 грн. без ПДВ в місяць.
У відповідь листом від 04.03.2020 № 789/27-02-03/Вих/27 позивач повідомив, що відшкодування витрат за надані послуги, які надаються Адміністрацією, відбуваються за відповідними тарифами (тарифи наведені у зазначеному листі), а також повідомила, що зменшення витрат на відшкодування наданих послуг може здійснюватися за рахунок: зменшення площ орендованих приміщень; зменшення кількості працівників, що знаходяться в орендованих приміщеннях, зменшення кількості електропобутових приладів, оргтехніки, тощо. Також, просив підписати договір в найкоротший термін.
Позивачем зазначає, що станом на день звернення позивача до суду з даним позовом, відповідач не повернув підписаний зі свого боку примірник договору про відшкодування витрат за надані послуги, що, призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогами про спонукання відповідача укласти договір про відшкодування витрат за надані послуги на підставі пункту 5.10 Договору оренди.
Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з урахуванням наступного.
Приписами статті 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Статтею 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.
За правилами ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Частиною 3 ст. 179 Господарського кодексу України визначено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Частиною 6 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
Отже, з огляду на те, що в ринкових умовах господарювання договори повинні укладатися, як правило, на основі вільного волевиявлення сторін, перелік випадків, коли можливе укладання господарських договорів за рішенням суду, обмежений.
Так, господарські суди розглядають спори про спонукання до укладання договору чи спори з умов договору (коли сторони не врегулювали розбіжності щодо його умов і передали розбіжності не розгляд суду) у разі, якщо: договір укладається за державним замовленням, прийняття якого є обов'язковим для відповідного суб'єкта господарювання; існує публічне зобов'язання суб'єкта господарювання; укладався попередній договір, і одна з його сторін ухиляється від укладення основного договору; якщо це передбачено угодою сторін.
Зі змісту ст. 187 Господарського кодексу України вбачається, що переддоговірним є спір, який виникає у разі, якщо сторона ухиляється або відмовляється від укладення договору в цілому або не погоджує окремі його умови.
В даному випадку обставини справи свідчать про те, що ні позивач, ні відповідач не ухиляються/відмовляються від укладення договору в цілому, а лише не погоджуються з окремими його умовами, що свідчить про те, що спір у даній справі фактично зводиться до врегулювання розбіжностей між сторонами стосовно вартості послуг, ціни договору (тарифів на послуги), які не підлягають державному регулюванню.
Суд відзначає, що закріплений ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України принцип свободи договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору.
Оскільки тарифи на послуги зазначені в договорі, не підлягають державному регулюванню і взаєморозрахунки між сторонами за зазначені послуги проводяться на договірних засадах, з огляду на встановлений ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України принцип свободи договору, сторони мають право на волевиявлення щодо вказаних питань і не можуть бути зобов'язані прийняти і виконувати відповідні умови в примусовому порядку.
Приймаючи до уваги викладені вище обставини суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.
Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили та може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 241, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 10 грудня 2020 року
Суддя С.В. Балац