номер провадження справи 27/1/20
30.11.2020 Справа № 908/3511/19
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи
за позовом: Фізичної особи-підприємця Савченко Олексія Сергійовича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "БЕРТІ" (71100 Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Франка-Новоросійська, буд. 2/40, ідентифікаційний код юридичної особи 00152359)
про стягнення 840 001 грн. 11 коп.
за зустрічним позовом: Приватного акціонерного товариства "БЕРТІ" (71100 Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Франка-Новоросійська, буд. 2/40, ідентифікаційний код юридичної особи 00152359)
до відповідача за зустрічним позовом: Фізичної особи-підприємця Савченко Олексія Сергійовича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )
про визнання недійсним договір новації б/н від 10.12.2018
за участю представників
позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним): Кузнецова А.С., ордер ЗП 005295 від 03.02.2020
відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним): Короленко І.М., ордер АР № 1008344 від 14.01.2020
Фізична особа-підприємець Савченко Олексій Сергійович звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "БЕРТІ" про стягнення 840 001 грн. 11 коп. боргу.
Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 18.12.2019 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3511/19 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 23.12.2019 позовну заяву залишено без руху, надано Фізичній особі-підприємцю Савченко Олексію Сергійовичу строк для усунення недоліків - не пізніше 10.01.2020.
02.01.2020 на адресу суду від Фізичної особи-підприємця Савченко Олексія Сергійовича надійшли докази усунення недоліків позовної заяви, на виконання вимог ухвали суду від 23.12.2019.
Ухвалою суду від 08.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3511/19, присвоєно справі номер провадження 27/1/20. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче провадження призначено на 27.01.2020. Відповідачу, відповідно до ст. 165 ГПК України, у строк до 23.01.2020 запропоновано подати до суду відзив із його документальним обґрунтуванням.
23.01.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 1668/08-08/20 від 23.01.2020), відповідно до якого вказано, що до договору поставки №10 від 30.12.2010 укладеного між позивачем та відповідачем саме у позивача, як Покупця за Договором виник обов'язок сплатити грошові кошти відповідачу за поставлений товар. Таким чином, на думку відповідача, за своєю правовою суттю новація означає перетворення боргу, його трансформацію, отже якщо борг не виник, то й перетворений він бути не може. Тобто при новації боржник приймає на себе зобов'язання тому, що він був зобов'язаний до моменту новації. З аналізу умов Договору поставки №10 від 30.12.2010 вбачається, що в даному випадку відсутнє грошове зобов'язання відповідача перед позивачем, яке замінено позиковим зобов'язанням, укладеним 10.12.2018. Оскільки первісний договір - договір поставки №10 від 30.12.2010 не містив зобов'язання відповідача сплатити позивачу грошові кошти за поставлений товар, то й перетворення грошового зобов'язання не могло відбутися, а тому на його думку, Договір новації б/н від 10.12.2018 є неукладеним. Оскільки за Договором новації (позики) відсутні підтвердження передачі позивачем відповідачу грошових коштів, та відповідно до договору поставки №10 від 30.12.2010 у відповідача не виникло грошового зобов'язання перед позивачем щодо сплати грошових коштів, Договір новації б/н від 10.12.2018 є неукладеним. Жодних доказів на підтвердження виконання сторонами умов Договору новації б/н від 10.12.2018 та Договору поставки №10 від 30.12.2010 позивачем не надано, в тому числі і доказів на підтвердження оплати відповідачем позивачу протягом 2019 року суми позики на підставі Договору новації б/н від 10.12.2019, на які посилається позивач. Також зазначив, що акти звірки заборгованості, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, не є належними доказом наявності грошових вимог до відповідача, в тому числі вимог, що виникли на підставі договору новації б/н від 10.12.2018. Зазначений акт звірки розрахунків не містять істотних умов, які б дозволили визначити зміст та природу прав і обов'язків сторін, підписання акту не вшиває на їх майновий стан, не призводить до змін в суті операції, ніяких прав та обов'язків у сторін внаслідок звіряння розрахунків не виникає, тобто функція акту звірки розрахунків носить суто інформаційний характер. Відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову.
23.01.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла зустрічна позовна заява Приватного акціонерного товариства "БЕРТІ" до Фізичної особи-підприємця Савченко Олексія Сергійовича про визнання недійсним договір новації б/н від 10.12.2018.
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.01.2020, зустрічну позовну заяву передано на розгляд судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 24.01.2020 зустрічний позов прийнято до розгляду. Вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом у справі № 908/3511/19. Розгляд зустрічної позовної заяви призначено разом із первісним позовом у підготовчому засіданні 27.01.2020.
Ухвалою суду від 27.01.2020, на підставі ст. 183 ГПК України, підготовче засідання у справі № 908/3511/19 відкладено на 20.02.2020.
Від позивача (за первісним позовом) 19.02.2020 надійшла відповідь на відзив (вх. № 3771/08-08/20 від 19.02.2020), відповідно до якої зазначено, що основним аргументом, на який посилається відповідач, є те, що між сторонами була відсутня підстава, що спричинила укладення Договору новації від 10.12.2018, зокрема, у відповідача були відсутні перед позивачем грошові зобов'язання, які могли би трансформуватися в договір позики на підставі Договору новації. Відповідач вважає, що за Договором № 10 від 30.12.2010, в якому позивач є покупцем, а відповідач продавцем, у позивача не могли виникнути грошові вимоги до ПАТ «Берті». Таке розуміння є помилковим. Самим договором № 10 від 30.12.2010, стороною якого є позивач, як покупець, передбачена можливість передоплати (п. 3.2, 3.3). Тобто могла скластися ситуація, коли грошові кошти за товар покупцем оплачені, а товар так і не був поставлений. В такому випадку у покупця є право грошової вимоги з повернення сплачених продавцю коштів за непоставлений товар. Однак, дійсно Договір новації від 10.12.2018 був укладений на заміну іншого договору поставки № 10 від 30.12.2010, який укладений між ФОП Савченко, як постачальником та ПрАТ «Берті» як покупцем, та який припинив свою дію із часу набрання чинності договору новації від 10.12.2018. Наявність двох договорів поставки з однаковими номерами та датами укладенням між тими ж сторонами було виявлено після більш детальної ревізії первинних документів позивачем. Між сторонами справи є Договір поставки № 10 від 30.12.2010, за яким продавець ФОП Савченко О.С. зобов'язувався продати, а Покупець ПАТ «Берті» зобов'язувалося прийняти та оплатити товар: каучук, тканину БКНЛ, гумову суміш та іншу продукцію, необхідну для виробництва (копія додається). Підтвердженням реальності такого Договору № 10 від 30.12.2010, в якому позивач є Постачальником, є його виконання сторонами договору, зокрема ПАТ «Берті» здійснювало оплати на користь ФОП Савченко О.С. з посиланням на такий Договір (копії банківських виписок по рахунку позивача додаються). Так, відповідно до виписок з банківського рахунку позивача за 06.09.2011, 26.09.2011, 12.10.2011, 11.11.2011, 16.11.2011, 01.12.2011, 08.12.2011, 26.12.2011, 27.12.2011, ПАТ «Берті» здійснювало платежі за товарно-матеріальні цінності, посилаючись на Договір № 10 від 30.12.2010. Тобто, на час укладення договору новації від 10.12.2018, який припинив в свою чергу дію договору поставки № 10 від 30.12.2010, вочевидь, у сторін Договору були досягнуті домовленості по сумі боргу - 1 303 446,12 грн., яка стала предметом нового зобов'язання - позикового, і вже нових зобов'язань сторін, що виходять з договору позики. Підтвердженням існування господарських відносин між сторонами в 2011 році є виписки по банківському рахунку ФОП Савченко О.С. за інші дати, з яких вбачається здійснення ПАТ «Берті» оплат на користь позивача, однак з іншими призначеннями платежу - «згідно рахунків за тканину, за тмц» (копії банківських виписок додаються). Підтвердженням існування Договору № 10 від 30.12.2010, в якому позивач є Покупцем, є копія банківської виписки за 13.07.2011, яка підтверджує оплату ФОП Савченко на користь ПАТ «Берті» 45 000,00 грн. за гумотехнічні вироби згідно Договору № 10 від 30.12.2010. Представник позивача зазначає, що надання такого Договору до суду було помилковим. Зазначені вище обставини та докази, які їх підтверджують, спростовують твердження відповідача за первісним позовом про відсутність доказів виконання Договору № 10 від 30.12.2010. Неподання їх з позовною заявою зумовлено тим, що в договорі новації від 10.12.2018 є посилання на припинення чинності вказаного договору поставки, викладена згода сторін Договору новації про те, що сторони не мають претензій щодо виконання первісного договору поставки (п. 1.5 Договору новації) після укладення новації. А крім того, підставою позовних вимог є саме Договір новації від 10.12.2018 та невиконання зобов'язань відповідачем за первісним позовом, що витікають з Договору новації, а не з Договору поставки № 10.
20.02.2020 від позивача (за первісним позовом) надійшов відзив на зустрічну позовну заяву (вх. № 3806/08-08/20 від 20.02.2020), відповідно до якого твердження позивача за зустрічним позовом є помилковим та не відповідає дійсності. Позивач за зустрічною позовною заявою не міг не знати про наявність грошових вимог до нього з боку ФОП Савченко О.С., виходячи з акту звірки, який є в матеріалах справи. Хоча в акту звірки відсутня деталізація щодо первинних бухгалтерських документів, з яких виник борг у ПАТ «Берті», однак позивач за зустрічним позовом був обізнаний про загальний розмір боргу на час укладання договору новації, так і на час подання зустрічного позову. Крім того, позивач по зустрічному позову не міг не знати про наявність іншого Договору поставки № 10 від 30.12.2010, який укладений між ФОП Савченко, як постачальником, та ПАТ «Берті», як Покупцем, та який припинив свою дію із часу набрання чинності договору новації від 10.12.2018. Про це сторони договору новації зазначили в самому договорі новації. Підтвердженням існування між сторонами господарських відносин за договором № 10, про який йде мова в договорі новації, є відповідні грошові перекази, що підтверджують факт оплати ПАТ «Берті» на користь ФОП Савченко О.С. на підставі Договору № 10 від 30.12.2010. Така обставина підтверджена копіями виписок з банківського рахунку ФОП Савченко О.С., які надавалися разом з відповіддю на відзив на первісний позов. Так, відповідно до виписок з банківського рахунку позивача за первісним позовом за 06.09.2011, 12.09.2011, 26.09.2011, 12.10.2011, 11.11.2011, 16.11.2011, 01.12.2011, 08.12.2011, 12.12.2011, 26.12.2011, 27.12.2011, ПАТ «Берті» здійснювало платежі за товарно-матеріальні цінності, посилаючись на Договір № 10 від 30.12.2010. Отже, між сторонами справи існує Договір поставки № 10 від 30.12.2010, за яким продавець ФОП Савченко О.С. зобов'язувався продати, а Покупець ПАТ «Берті» зобов'язувалося прийняти та оплатити товар: каучук, тканину БКНЛ, гумову суміш та іншу продукцію, необхідну для виробництва (копія додавалася до відповіді на відзив на первісний позов). На час укладення Договору новації від 10.12.2018, який припинив в свою чергу дію Договору поставки № 10 від 30.12.2010, вочевидь, у сторін Договору були досягнуті домовленості по сумі боргу - 1 303 446,12 грн., яка стала предметом нового зобов'язання - позикового, і вже нових зобов'язань сторін, що виходять з договору позики. В договорі новації від 10.12.2018 є посилання на припинення чинності вказаного договору поставки, викладена згода сторін договору новації про те, що сторони не мають претензій щодо виконання первісного договору поставки (п. 1.5 Договору новації) після укладення новації. Всі ці обставини підтверджують реальність відносин між сторонами справи, а отже і реальність тих правових наслідків, на які сторони розраховували, укладаючи договір новації. Зміст договору новації не суперечить вимогам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України), як то посилається позивач за зустрічним позовом.
Ухвалою суду від 20.02.2020 продовжено строк підготовчого засідання на тридцять днів до 08.04.2020, відкладено підготовче засідання на 19.03.2020.
03.03.2020 від відповідача за первісним позовом надійшла відповідь на відзив за первісним позовом (вх. № 4685/08-08/20), відповідно до якої зазначено, що позивачем за первісним позовом у судовому засіданні 20.02.2020 надано Договір поставки №10 від 30.12.2010, укладений позивачем за первісним позовом (Продавець) та відповідачем за первісним позовом (Покупець). При поданні позовної заяви позивачем за первісним позовом додано Договір поставки №10 від 30.12.2010, укладений позивачем за первісним позовом та відповідачем за первісним позовом. Подання позивачем за первісним позовом договору поставки № 10 від 30.12.2010 залежало лише від волевиявлення та дій позивача за первісним позовом, належного обґрунтування заявлених позовних вимог, адже саме на зазначений договір поставки позивач посилається як на підставу свої вимог, однак зазначеного позивачем не здійснено, отже позивачем за первісним позовом не обґрунтовано не неможливість подання доказів у вказаний строк з причин, що не залежали від позивача, докази не подані у встановлений законом строк, а отже не можуть прийняті судом. У відповіді на відзив позивачем ще раз наголошено на факт підтвердження наявності господарської операції за договором поставки №10 від 30.12.2010 банківськими виписками. Відповідно до яких відповідач за первісним позовом сплатив позивачу за первісним позовом грошові кошти відповідно до Договору поставки №10 від 30.12.2010. Жодних первинних документів на підтвердження наявності господарської операції за Договором поставки №10 від 30.12.2010 позивачем за первісним позовом не надано, а отже оскільки за первісним договором - договір поставки №10 від 30.12.2010 не підтверджено наявності господарської операції за договором та зобов'язання відповідача за первісним позовом сплатити позивачу за первісним позовом грошові кошти за поставлений товар, то й перетворення грошового зобов'язання не могло відбутися, а тому відсутня правова підстава стягнення з відповідача за первісним позовом грошових коштів за договором новації.
Також від відповідача за первісним позовом надійшла відповідь на відзив за зустрічним позовом (вх. № 4687/08-08/20 від 03.03.2020), відповідно до якої зазначено, що жодних первинних документів на підтвердження наявності господарської операції за Договором поставки №10 від 30.12.2010 ФОП Савченко О.С. не надано, а отже оскільки за первісним договором - Договір поставки №10 від 30.12.2010 не підтверджено наявності господарської операції за Договором та і не підтверджено зобов'язання ТОВ "БЕРТІ" сплатити ФОП Савченку О.С. грошові кошти за поставлений товар, то й перетворення грошового зобов'язання не могло відбутися. За своєю правовою суттю новація означає перетворення боргу, його трансформацію, отже якщо борг не виник, то й перетворений він бути не може. Тобто при новації боржник приймає на себе зобов'язання тому, що він був зобов'язаний до моменту новації. Зважаючи на відсутність доказів на підтвердження зобов'язань сторін за договорами поставки №10 від 30.12.2010, укладаючи договір новації б/н від 10.12.2018 сторони договору діяли не у межах наданих їм договором поставки №10 від 30.12.2010 прав, що є порушенням частин 1, 5 статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним.
Ухвалою суду від 19.03.2020, на підставі ст. 183 ГПК України, підготовче засідання у справі № 908/3511/19 відкладено на 02.04.2020.
Ухвалою суду від 02.04.2020, на підставі ст. 216 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 07.04.2020.
Ухвалою від 07.04.2020, відповідно до Конвенції про захист прав людини і основних свобод, строк розгляду справи було продовжено, відповідно до Постанови Верховної ради України № 54-ІХ від 30.03.2020 р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням короно вірусної хвороби (COVID-19), якою внесено зміни до деяких законодавчих актів України, в тому числі п.п 3 п. 11 постановлено у Господарському процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436 розділ X "Прикінцеві положення", а також Конвенції про захист прав людини і основних свобод, підготовче засідання у справі № 908/3511/19 відкладено.
Оскільки ухвалою суду від 07.04.2020 дату та час підготовчого засідання у справі № 908/3511/19 не було визначено, суд ухвалою суду від 15.09.2020 призначив підготовче засідання на 07 жовтня 2020.
24.04.2020 на поштову адресу суду (вх. № 8239/08-08/20) представником позивача за первісним позовом надано заяву в порядку ч. 2 ст. 46 ГПК України, щодо збільшення розміру позовних вимог. Просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 840 001 грн. 11 коп., три відсотка річних в розмірі 9 389 грн. 44 коп. та втрат від інфляції в розмірі 5880 грн. 01 коп.
Заява позивача про збільшення розміру позовних вимог була прийнята судом, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник відповідача за первісним позовом надав до канцелярії суду відзив (вх. № 9822/08-08/20) на заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої вказав, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат не підлягають задоволенню, в зв'язку з недоведеністю.
Ухвалою суду від 07.10.2020 підготовче провадження закрито, розгляд справи по суті призначено на 04.11.2020.
Ухвалою суду від 04.11.2020 на підставі ст. 216 ГПК України оголошено перерву в судовому засіданні до 30.11.2020.
У судовому засіданні 30.11.2020 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
Представник позивача (за первісним позовом) в судовому засіданні 30.11.2020 підтримав первісні позовні вимоги, просив суд первісний позов задовольнити повністю, проти задоволення зустрічного позову заперечив, просив суд відмовити в його задоволенні.
Представник відповідача (за первісним позовом) в судовому засіданні 30.11.2020 заперечив проти задоволення первісного позову, просив суд задовольнити зустрічний позов.
В засіданні суду 30.11.2020 здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).
У судовому засіданні 30.11.2020, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з'ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.
Судові дебати - частина судового розгляду, що складаються з промов осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Між фізичною особою-підприємцем Савченко Олексієм Сергійовичем (Продавець) та Приватним акціонерним товариством «БЕРТІ» (Покупець) був укладений Договір поставки № 10 від 30.12.2010 (Договір поставки). Відповідно до умов Договору поставки Продавець передав у власність Покупця товар, а Покупець товар прийняв, однак повну вартість товару не сплатив.
10 грудня 2018 року Фізична особа-підприємцем Савченко О.С. та Приватне акціонерне товариство «Берті» уклали Договір новації (заміна первісного зобов'язання на нове).
Відповідно до частини другої і четвертої статті 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.
Зі змісту статті 604 ЦК України вбачається, що ознаками новації є:
-спосіб припинення зобов'язання;
-вона можлива між тими самими сторонами (сторонами попереднього зобов'язання);
-є двостороннім правочином (договором);
-нове зобов'язання пов'язане з попереднім і спрямоване саме на заміну первісного зобов'язання новим, а не на зміну цього зобов'язання. Деякі з вищезазначених ознак новації одночасно є умовами її вчинення.
До умов новації згідно вимог закону віднесено наступні: нове зобов'язання повинне пов'язувати тих самих осіб, що і первісне;
сторони мають досягти згоди щодо заміни одного зобов'язання іншим, а «домовленість про новацію», про яку йдеться у частині другій статті 604 ЦК України, - це договір про заміну зобов'язання;
вчиняється новація у формі двостороннього правочину (новаційного договору), який має відповідати вимогам до форми та змісту, необхідних для нового зобов'язання;
наявність наміру сторін вчинити новацію, про який сторони повинні обов'язково вказати у договорі, а за відсутності такого застереження первинне зобов'язання не припиняється, а буде діяти поряд з новим;
дійсність первинного зобов'язання (недійсність первинного зобов'язання веде до недійсності і нового зобов'язання, що витікає з новації, якщо ж недійсним є новацій ний договір, сторони залишаються пов'язаними первинним зобов'язанням, і новація не відбувається);
зміна змісту зобов'язання, або має виконуватися те саме, але на іншій правовій підставі;
допустимість заміни первісного зобов'язання новим.
Таким чином, новація - це угода про заміну первинного зобов'язання новим зобов'язанням між тими самими сторонами. Вона не припиняє правового зв'язку сторін, оскільки замість зобов'язання, дія якого виникає узгоджене ними нове зобов'язання.
Юридичною підставою для зобов'язання, яке виникає при новації, є домовленість сторін про припинення первинного зобов'язання.
Новація є консенсуальним, двостороннім та оплатним договором, який має право припинювальну природу.
Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого вказано, що зобов'язання, яке виникне на підставі цього договору замінює собою зобов'язання, що виникло між сторонами на підставі договору поставки № 10 від 30.12.2010 (первинний договір). За первинним договором поставки № 10 від 30.12.2010 позичальник (покупець за первинним договором) зобов'язаний сплатити позикодавцю (постачальнику за первинним договором) 1303446,12 грн. за поставлений товар.
Таким чином,сторони погодили суму заборгованості за поставлений товар по договору поставки в розмірі 1 303 446, 12 грн. та вирішили припинити зобов'язання по ним шляхом заміни первісного зобов'язання новим (новація), а саме зобов'язанням з позики.
Так, сторони прийшли до згоди, що сума боргу за поставлений товар, яка виникла на підставі договору № 10 від 30.12.2010 в розмірі 1 303 446,12 грн. є сумою позики за Договором новації від 10.12.2018.
Позичальник, ПАТ «Берті» згідно з умовами Договору новації зобов'язувалося повернути позикодавцю, ФОП Савченко О.С., грошові кошти в розмірі, вказаному в п. 1.2 договору новації, у строк і в порядок, які передбачені Договором новації (п.1.4).
Пунктом 1.2 Договору новації від 10.12.2018 вказана суми позики 1 303 446,12 грн.
Строк, на який надавалася позика, становив 12 місяців з дня набрання договором новації чинності. Цей строк може бути продовжено за домовленістю сторін, про що оформлюється додаткова угода до цього Договору (п. 2.1 Договору новації).
Тобто відповідач за первісним позовом мав повернути суму позики по Договору новації в строк до 10.12.2019 року.
Умовами Договору новації було передбачено порядок повернення позики відповідачем шляхом сплати щотижня по 100000 грн. періодичних платежів, але не менше 400 000 грн. щомісяця (п. 2.2 Договору новації).
Додатковою угодою від 28.12.2018 до п. 2.2 Договору новації були внесені зміни, що стосувалися розміру періодичних платежів, який зменшувався до 200 000 грн. щомісяця на розрахунковий рахунок позивача.
Як зазначає позивач за первісним позовом, відповідачем була частково повернута сума позики по Договору новації в розмірі 463 445,01 грн.
Сума позики в розмірі 840 001,11 грн. не була повернута. Позивач за первісним позовом вказав на те, що умови Договори новації є порушеними відповідачем за первісним позовом, у зв'язку з чим позивач за первісним позовом змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати:
з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;
внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;
внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.
Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).
Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
Статтею 604 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація не допускається щодо зобов'язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом. Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором, крім випадків, коли первісне зобов'язання змінене планом санації або реструктуризації згідно з Кодексом України з процедур банкрутства і заставодержатель проголосував проти такого плану.
Як вбачається з матеріалів справи, сторонами Договору поставки № 10 від 31.12.2010 добровільно на основі досягнутих домовленостей вчинено дії про припинення зобов'язань з Договору поставки та заміна зобов'язання Приватного акціонерного товариства «Берті» з оплати поставленого товару на зобов'язання позики, що відображено у Договорі новації від 10.12.2018.
Статтею 1053 ЦК України визначено, що за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням. Заміна боргу позиковим зобов'язанням провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики (стаття 1047 цього Кодексу).
Відповідно до ст. 1047 ЦК України встановлено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Отже форма договору позики дотримана сторонами, Договір новації укладений у письмовій формі, підписаний його сторонами та завірений печатками.
Судом вбачається, що станом на час подання позовної заяви сума боргу в розмірі 840001 грн. 11 коп., що виникла на підставі Договору новації, відповідачем за первісним позовом повернута не була, тому зобов'язання Приватного акціонерного товариства «Берті» з повернення суми позики по Договору новації є порушеним, а сума в розмірі 840001 грн. 11 коп. є неповернутою.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, вимога позивача (за первісним позовом) про стягнення з відповідача (за первісним позовом) суми в розмірі 840001 грн. 11 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
У зв'язку із невиконанням відповідачем (за первісним позовом) умов Договору, позивачем (за первісним позовом) нараховано до стягнення з відповідача (за первісним позовом) за загальний період з 11.12.2019 по 24.04.2020 суму 9389 грн. 44 коп. - 3 % річних, 5880 грн. 01 коп. - втрат від інфляції за період з січня 2020 по березень 2020.
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.
Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.
Наданий розрахунок 3 % річних та втрат від інфляції перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" та встановлено, що нарахування позивачем даних сум, у зв'язку з порушенням умов договору не суперечать нормам діючого законодавства України. Судом встановлено, при перерахунку судом отримані суми 3 % річних та втрат від інфляції менші ніж заявлено позивачем, тому судом задовольняється вимога позивача про стягнення з відповідача 9367 грн. 91 коп. - 3 % річних, 5868 грн. 21 коп. - втрат від інфляції.
Посилання відповідача за первісним позовом на те, що згідно умов Договору поставки №10 від 30.12.2010 вбачається, що в даному випадку відсутнє грошове зобов'язання відповідача перед позивачем, яке замінено позиковим зобов'язанням, укладеним 10.12.2018, оскільки первісний договір - Договір поставки №10 від 30.12.2010 не містив зобов'язання відповідача сплатити позивачу грошові кошти за поставлений товар, то й перетворення грошового зобов'язання не могло відбутися є безпідставним, оскільки відповідач за первісним позовом не міг не знати про наявність іншого Договору поставки № 10 від 30.12.2010, який укладений між ФОП Савченко, як Постачальником, та ПАТ «Берті», як Покупцем, та який припинив свою дію із часу набрання чинності Договору новації від 10.12.2018. даний Договір наданий позивачем за первісним позовом разом з відповіддю на відзив, за яким продавець ФОП Савченко О.С. зобов'язувався продати, а Покупець ПАТ «Берті» зобов'язувалося прийняти та оплатити товар: каучук, тканину БКНЛ, гумову суміш та іншу продукцію, необхідну для виробництва. На час укладення Договору новації від 10.12.2018, який припинив в свою чергу дію Договору поставки № 10 від 30.12.2010, вочевидь, у сторін Договору були досягнуті домовленості по сумі боргу - 1 303 446,12 грн., яка стала предметом нового зобов'язання - позикового, і вже нових зобов'язань сторін, що виходять з договору позики.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, первісні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Переплачена сума судового збору може бути повернена позивачу за первісним позовом після надходження від останнього відповідного клопотання.
Слід зазначити, що позивачем за первісним позовом заявлялось про відшкодування суми правничої допомоги. Суд звертає увагу, що позивач за первісним позовом не позбавлений права на звернення до суду в порядку вимог Господарського процесуального кодексу України з клопотанням про винесення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Суд розглянувши зустрічний позов Приватного акціонерного товариства "БЕРТІ" до Фізичної особи-підприємця Савченко Олексія Сергійовича про визнання недійсним Договору новації б/н від 10.12.2018, відмовив в його задоволенні, з огляду на наступне.
Позивач (за зустрічним позовом) посилався на те, що 30.12.2010 Приватним акціонерним товариством «БЕРТІ» (Продавець) та Фізичною особою-підприємцем Савченко Олексієм Сергійовичем (Покупець) укладено Договір поставки №10. Відповідно до пункту 1.1 Договору поставки, Продавець зобов'язується продати, а Покупець прийняти та сплатити продукцію та люки резинові з кришкою, в кількості, в асортименті та за ціною згідно специфікацій, оформлених у вигляді Додатків, які є невід'ємною частиною Договору. Оригінальні примірники первинних документів на підтвердження господарських операцій за Договором поставки у позивача за зустрічним позовом відсутні, оскільки знищені за закінченням терміну зберігання. Згідно відомостей, що містяться у оголошенні розміщеному в газеті "Південна зоря" від 06.08.2013 року №88 (17098) ФОП Савченко О.С. втрачені договори за період з 01.10.2010 по 31.12.2012, первинні документи у кількості 950 шт.
10.12.2018 Приватним акціонерним товариством «БЕРТІ» (Позичальник) та Фізичною особою-підприємцем Савченком Олексієм Сергійовичем (Позикодавець) укладено Договір новації б/н (Договір новації). Згідно пункту 1.1 Договору новації зобов'язання, яке виникне на підставі цього договору замінює собою зобов'язання, що виникло між сторонами на підставі договору поставки №10 від 30.12.2010. Відповідно до пункту 1.2 за договором поставки №10 від 30.12.2010 Позичальник (Покупець за первинним договором) зобов'язаний сплатити Позикодавцю (Постачальнику за первинним договором) 1 303 446, 12 грн. У відповідності до пункту 1.3 Договору новації зобов'язання покупця за первинним договором змінюються позиковими зобов'язаннями між тим ж сторонами на умовах, встановлених цім договором. Відповідно до договору поставки №10 від 30.12.2010 укладеного між позивачем (Покупець) та відповідачем (Продавець) саме у відповідача за зустрічним позовом, як Покупця за договором виник обов'язок сплатити грошові кошти позивачу за зустрічним позовом за поставлений товар.
Відповідно до частин другої і четвертої статті 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.
Зі змісту статті 604 ЦК України вбачається, що ознаками новації є: спосіб припинення зобов'язання; вона можлива лише між тими самими сторонами (сторонами попереднього зобов'язання); є двостороннім правочином (договором); нове зобов'язання пов'язане з попереднім і спрямоване саме на заміну первісного зобов'язання новим, а не на зміну цього зобов'язання.
Позивач (за зустрічним позовом) вказав на те, що з аналізу умов Договору поставки №10 від 30.12.2010 вбачається, що в даному випадку відсутнє грошове зобов'язання позивача за зустрічним позовом перед відповідачем за зустрічним позовом, яке замінено позиковим зобов'язанням, укладеним 10.12.2018. Оскільки первісний договір - договір поставки №10 від 30.12.2010 не містив зобов'язання позивача за зустрічним позовом сплатити відповідачу за зустрічним позовом грошові кошти за поставлений товар, то й перетворення грошового зобов'язання не могло відбутися. У сторін договору новації б/н від 10.12.2018 відсутні права та обов'язки визначені договором поставки №10 від 30.12.2010 - обов'язок відповідача за зустрічним позовом поставити товар, а позивача за зустрічним позовом - сплатити обумовлену сторонами ціну поставленого товару. За Договором поставки встановлені інші правовідносини сторін, а саме - обов'язок позивача за зустрічним позовом, як Продавця за договором поставки поставити товар, а відповідача за зустрічним позовом, як Покупця - сплатити грошові кошти за поставлений товар.
Отже, позивач (за зустрічним позовом) посилався на те, що укладаючи договір новації б/н від 10.12.2018 сторони договору діяли не у межах наданих їм договором поставки №10 від 30.12.2010, що є порушенням частин 1, 5 статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, але не можуть цього зробити, якщо в таких актах це прямо заборонено, а також у випадку, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства виходить з їх змісту або з суті відносин між сторонами.
Як вже було встановлено вище, сторонами було укладено два Договори поставки за № 10 від 30.12.2010, тобто, позивач по зустрічному позову не міг не знати про наявність іншого Договору поставки № 10 від 30.12.2010, який укладений між ФОП Савченко, як Постачальником, та ПАТ «Берті», як Покупцем, та який припинив свою дію із часу набрання чинності Договору новації від 10.12.2018. Про це сторони Договору новації зазначили в самому Договорі новації.
Підтвердженням існування між сторонами господарських відносин за Договором № 10, про який йде мова в Договорі новації, є відповідні грошові перекази, що підтверджують факт оплати ПАТ «Берті» на користь ФОП Савченко О.С. на підставі Договору № 10 від 30.12.2010. Вказане вище підтверджується копіями виписок з банківського рахунку ФОП Савченко О.С., які містяться в матеріалах справи, що свідчать про те, що ПАТ «Берті» здійснювало платежі за товарно-матеріальні цінності, посилаючись на Договір № 10 від 30.12.2010. Таким чином, між сторонами справи існує Договір поставки № 10 від 30.12.2010, за яким продавець ФОП Савченко О.С. зобов'язувався продати, а покупець ПАТ «Берті» зобов'язувалося прийняти та оплатити товар: каучук, тканину БКНЛ, гумову суміш та іншу продукцію, необхідну для виробництва.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що на час укладення Договору новації від 10.12.2018, який припинив в свою чергу дію договору поставки № 10 від 30.12.2010, вочевидь, у сторін договору були досягнуті домовленості по сумі боргу - 1 303 446,12 грн., яка стала предметом нового зобов'язання - позикового, і вже нових зобов'язань сторін, що виходять з договору позики. В договорі новації від 10.12.2018 є посилання на припинення чинності вказаного договору поставки, викладена згода сторін договору новації про те, що сторони не мають претензій щодо виконання первісного договору поставки (п. 1.5. договору новації) після укладення новації.
Всі ці обставини підтверджують реальність відносин між сторонами справи, а отже і реальність тих правових наслідків, на які сторони розраховували, укладаючи договір новації.
До умов новації згідно вимог закону віднесено наступні: нове зобов'язання повинне пов'язувати тих самих осіб, що і первісне; сторони мають досягти згоди щодо заміни одного зобов'язання іншим, а "домовленість про новацію", про яку йдеться у частині другій статті 604 ЦК України, - це договір про заміну зобов'язання; вчиняється новація у формі двостороннього правочину (новаційного договору), який має відповідати вимогам до форми та змісту, необхідних для нового зобов'язання; наявність наміру сторін вчинити новацію, про який сторони повинні обов'язково вказати у договорі, а за відсутності такого застереження первинне зобов'язання не припиняється, а буде діяти поряд з новим; дійсність первинного зобов'язання (недійсність первинного зобов'язання веде до недійсності і нового зобов'язання, що витікає з новації, якщо ж недійсним є новаційний договір, сторони залишаються пов'язаними первинним зобов'язанням, і новація не відбувається); зміна змісту зобов'язання, або має виконуватися те саме, але на іншій правовій підставі; допустимість заміни первісного зобов'язання новим. Умови новації є необхідними і достатніми для вчинення новації.
Новація - це угода про заміну первинного зобов'язання новим зобов'язанням між тими самими сторонами. Вона не припиняє правового зв'язку сторін, оскільки замість зобов'язання, дія якого припиняється, виникає узгоджене ними нове зобов'язання.
Юридичною підставою для зобов'язання, яке виникає при новації, є домовленість сторін про припинення первинного зобов'язання.
Угода про заміну первинного зобов'язання має договірну природу. Новація є консенсуальним, двостороннім та оплатним договором, який має правоприпинювальну природу.
Таким чином, за своєю правовою суттю новація означає перетворення боргу, його трансформацію, отже якщо борг не виник, то й перетворений він бути не може. Тобто при новації боржник приймає на себе зобов'язання щодо того, що він був зобов'язаний до моменту новації.
Статтею 1053 ЦК України визначено, що за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням. Заміна боргу позиковим зобов'язанням провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики (стаття 1047 цього Кодексу).
Застосування новації як способу припинення зобов'язань допускається виключно за наявності таких ознак: взаємна згода сторін про припинення дії попереднього зобов'язання та щодо умов нового зобов'язання; наявності умов про припинення попереднього зобов'язання; припинення всіх додаткових зобов'язань; виникнення між тими ж особами нового зобов'язання, яке, як правило, містить умову про інший предмет чи спосіб виконання. Характерною ознакою новації є не зміна частини первісного зобов'язання, а укладення між тими ж сторонами нового зобов'язання.
Всі умови укладання Договору новації викладені в договорі новації від 10.12.2018, зокрема, письмово викладена взаємна згода сторін припинити дію попереднього зобов'язання (за Договором поставки № 10 від 30.12.2010) - пункт 1.5 Договору новації та зафіксовані умови нового зобов'язання - позичальник (ПАТ «Берті») зобов'язувався повернути грошові кошти позикодавцю ФОП Савченко О.С. в розмірі 1 303 446,12 грн. (п. 1.4., розділ 2 договору новації); наявні умови про припинення первісного зобов'язання - пункт 1.5; між сторонами договору новації виникло нове зобов'язання - позика, що зазначено в п. 1.3., 1.4., 2.1, 2.2 з іншим предметом, порядком та строком виконання.
Крім того, аналізуючи практику Верховного Суду, слід зазначити, що характерним для новації є саме укладення нового зобов'язання, а не зміна його частини, що є підставою для припинення попереднього зобов'язання, при цьому, нове зобов'язання укладається між тими ж сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
З матеріалів справи вбачається, що Договір новації не суперечить вимогам чинного законодавства України, зокрема, ст. 203 ЦК України.
Судом вбачається, що Договір новації підписаний представниками обох сторін посвідчений печатками підприємств, без заперечень та зауважень, тобто сторонами узгоджено умови наведеного Договору.
Отже, Приватне акціонерне товариство "БЕРТІ" своїми діями погодилось з умовами укладеного Договору, на підставі якого у сторін виникли певні господарські правовідносини, які засновані на юридичній рівності учасників.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, зустрічна позовна заява не підлягає задоволенню.
Судовий збір за подання зустрічної позовної заяви залишається за позивачем (за зустрічним позовом) відповідачем (за первісним позовом).
Керуючись ст.ст. 123, 129, 180, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Фізичної особи-підприємця Савченко Олексія Сергійовича до Приватного акціонерного товариства "БЕРТІ" задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "БЕРТІ" (71100 Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Франка-Новоросійська, буд. 2/40, ідентифікаційний код юридичної особи 00152359) на користь Фізичної особи-підприємця Савченка Олексія Сергійовича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 840001 (вісімсот сорок тисяч одну) грн. 11 коп. основного боргу, 9367 (дев'ять тисяч триста шістдесят сім) грн. 91 коп. - 3 % річних, 5868 (п'ять тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн. 21 коп. втрат від інфляції, 12828 (дванадцять тисяч вісімсот двадцять вісім) грн. 56 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
У задоволенні зустрічного позову Приватного акціонерного товариства "БЕРТІ" до Фізичної особи-підприємця Савченко Олексія Сергійовича відмовити.
Рішення оформлено та підписано 10.12.2020.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.