61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
01.12.2020р. Справа №905/2563/16
за скаргою: №01-2/04 від 01.04.2020р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нотапс» на дії державного виконавця Амвросіївського РВДВС Східного МРУ Міністерства юстиції (м.Харків) Осипова Андрія Олександровича у справі:
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нотапс» (адреса місцезнаходження: 03187, м.Київ, вул.Академіка Глушкова, 40, корпус 5, оф.526; поштова адреса: 03187, м.Київ, вул.Академіка Заболотного, 38, офіс 23)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж» (адреса місцезнаходження: 87330, Донецька область, Амвросіївський район, с.Благодатне, вул.Леніна, 20)
про стягнення 3% річних в розмірі 333, 94 грн, пені в розмірі 5223, 81 грн, інфляційних витрат в сумі 2497,44 грн
за участю: Амвросіївського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (адреса місцезнаходження: 85114, Донецька обл., м.Костянтинівка, вул.Торецька, 285)
Суддя: Паляниця Ю.О.
Секретар судового засідання: Клименко Ю.О.
У засіданні брали участь:
від позивача (стягувача, скаржника): не з'явився
від відповідача (боржника): не з'явився
від органу примусового виконання рішень: не з'явився
Рішенням господарського суду Донецької області від 20.10.2016р. по справі №905/2563/16 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нотапс», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж», с.Благодатне про стягнення 3% річних в розмірі 333,94 грн, пені в розмірі 5223,81 грн, інфляційних витрат в сумі 2497,44 грн задоволені частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 251,22 грн, пеню в розмірі 5223,81 грн, інфляційні витрати в сумі 2497,44 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1363,85 грн.
07.11.2016р. на виконання вказаного рішення був виданий відповідний наказ.
Склад суду змінювався.
06.04.2020р. на адресу господарського суду надійшла скарга №01-2/04 від 01.04.2020р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нотапс» про:
- визнання неправомірними дій державного виконавця Амвросіївського РВДВС Східного МРУ Міністерства юстиції (м.Харків) Осипова Андрія Олександровича у виконавчому провадженні №53366327 щодо примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 07.11.2016р. по справі №905/2563/16, котрі виразились у винесенні постанови Амвросіївського РВДВС Східного МРУ Міністерства юстиції (м.Харків) від 24.03.2020р. про закінчення виконавчого провадження №53366327 щодо примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 07.11.2016р. по справі №905/2563/16 на підставі п.13 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження»;
- визнання незаконною (скасування) постанови Амвросіївського РВДВС Східного МРУ Міністерства юстиції (м.Харків) від 24.03.2020р. про закінчення виконавчого провадження №53366327 щодо примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 07.11.2016р. по справі №905/2563/16 на підставі п.13 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».
Листом господарського суду Донецької області від 13.04.2020р. (суддя Матюхін В.І.) повідомлено скаржника про те, що матеріали справи №905/2563/16 на запит Касаційного господарського суду скеровані 11.03.2020р. до Верховного Суду, в свою чергу питання щодо призначення до розгляду скарги №01-2/04 від 01.04.2020р. буде вирішене після повернення матеріалів справи до господарського суду Донецької області.
Верховний Суд супровідним листом №23.2-16/905/2563/16/614/2020 від 08.10.2020р. повернув матеріали справи №905/2563/16 до господарського суду Донецької області.
Ухвалою суду від 12.11.2020р. задоволено заяву б/н від 12.11.2020р. про самовідвід судді Матюхіна В.І. від розгляду справи №905/2563/16.
За наведених обставин, на підставі розпорядження №02-01/407 від 16.11.2020р. керівника апарату «Щодо повторного автоматичного розподілу справи», призначено повторний автоматичний розподіл справи та згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2020р., справу передано на розгляд судді Паляниці Ю.О.
Ухвалою суду від 18.11.2020р. повідомлено сторони, що розгляд скарги відбудеться 26.11.2020р. о 16:30 год.
Представник позивача (стягувача) у судове засідання 26.11.2020р. (в режимі відеоконференції) з'явився, вимоги скарги підтримав.
Представники відповідача (скаржника, боржника) та виконавчої служби у судове засідання 26.11.2020р. не з'явились, відзивів на скаргу не надали.
25.11.2020р. на електронну адресу суду надійшло клопотання №17/37-1605 від 25.11.2020р. Амвросіївського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про відкладення розгляду справи. Вказане звернення надійшло без електронного цифрового підпису.
Відповідно до ч.8 ст.42 Господарського процесуального кодексу України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).
Згідно з ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
У ч.ч.1, 2 ст.6 вказаного закону визначено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги» (ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Стаття 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначає, що електронний підпис - це електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис; кваліфікований електронний підпис - це удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.
Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису (ч.4 ст.18 Закону України «Про електронні довірчі послуги»).
Приймаючи до уваги викладене, клопотання №17/37-1605 від 25.11.2020р. виконавчої служби не вважається офіційним та не розглядалось судом. При цьому, у паперовій формі таке клопотання надійшло 30.11.2020р. Тобто, після судового засідання, яке виконавча служба просила відкласти.
У судовому засіданні 26.11.2020р. оголошено перерву до 01.12.2020р., присутність учасників розгляду скарги у судовому засіданні обов'язковою не визнавалась.
Представник позивача (стягувача) у судове засідання 01.12.2020р. не з'явився, звертався до суду з клопотанням №26-1/11 від 26.11.2020р. про забезпечення проведення судового засідання, яке призначено на 01.12.2020р. о 14:30 год. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - через систему відеоконференцзв'зку «EasyCon». Ухвалою суду від 30.11.2020р. у задоволенні цього клопотання було відмовлено.
Представник відповідача (скаржника, боржника) та виконавчої служби у судове засідання 01.12.2020р. також не з'явились, відзивів на скаргу не надходило.
В силу норм ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17.07.1997p. і набула чинності в Україні 11.09.1997p.
З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
За приписами ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014р. зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
З огляду на наведене, скарга №01-2/04 від 01.04.2020р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нотапс» розглянута судом протягом розумного строку.
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що скарга №01-2/04 від 01.04.2020р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нотапс» підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
За приписами ст.3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з п.1 ч.1 ст.26 зазначеного Закону України виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Виходячи зі змісту матеріалів скарги, 08.02.2017р. головним державним виконавцем Амвросіївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління у Донецькій області Осиповим А.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №53366327.
У подальшому, 28.10.2019р. вказаним державним виконавцем повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п.7 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (транспортні засоби не виявлено протягом року), про що постановлено відповідний документ.
14.11.2019р. стягувач звернувся до господарського суду Донецької області зі скаргою на бездіяльність державного виконавця, в якій просив суд, зокрема, визнати дії державного виконавця Амвросіївського РВ ДВС ГТУЮ у Донецькій області Осипова А.О. у виконавчому провадженні №53366327 щодо примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 07.11.2016р. по справі №905/2563/16, які полягають у винесенні постанови від 28.10.2019р. про повернення наказу господарського суду Донецької області від 07.11.2016р. по справі №905/2563/16 стягувачеві на підставі п.7 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» протиправними, передчасними та незаконними.
Ухвалою місцевого суду від 05.12.2019р. (суддя Матюхін В.І.) у задоволенні скарги було відмовлено.
Проте, постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2020р., яка залишена без змін постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.04.2020р., в тому числі, визнано дії державного виконавця Амвросіївського РВ ДВС ГТУЮ у Донецькій області Осипова Андрія Олександровича у виконавчому провадженні №53366327 щодо примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 07.11.2016р. по справі №905/2563/16, які полягають у винесенні постанови від 28.10.2019 про повернення наказу господарського суду Донецької області від 07.11.2016р. по справі №905/2563/16 стягувачеві на підставі п.7 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» протиправними, передчасними та незаконними.
05.02.2020р. на виконання приписів ст.41 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження, та зобов'язано стягувача (особу, якій було повернуто виконавчий документ) у місячний строк з дня надходження цієї постанови пред'явити наказ до виконання.
Як свідчать матеріали розглядуваної скарги, 12.02.2020р. стягувачем на адресу органу примусового виконання рішень скеровано наступні документи (згідно переліку відповідно до опису вкладення у цінний лист, т.5 а.с.156), а саме:
- клопотання №12-1/02 від 12.02.2020р. про взяття Амвросіївським РВДВС Східного МРУ Міністерства юстиції (м.Харків) до подальшого примусового виконання оригіналу наказу господарського суду Донецької області від 07.11.2016р. по справі №905/2563/16 у виконавчому провадженні №53366327;
- оригінал наказу господарського суду Донецької області від 07.11.2016р. по справі №905/2563/16;
- належним чином засвідчену копію постанови Амвросіївського РВДВС Східного МРУ Міністерства юстиції (м.Харків) від 05.02.2020р. про відновлення виконавчого провадження №53366327 щодо примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 07.11.2016р. по справі №905/2563/16.
Зазначений опис вкладення містить відбиток штемпелю відділення поштового зв'язку та номер поштового відправлення (0304009937683).
В той же час, як свідчить представлений заявником акт про відсутність вкладень або порушень цілісності, пошкодження конверта (пакування) від 17.02.2020р., складений головним державним виконавцем Амвросіївським РВДВС Східного МРУ Міністерства юстиції (м.Харків) Осиповим А.О. у присутності спеціалістів Костянтинівського МР ВДВС Східного МРУ Міністерства юстиції (м.Харків) Джелалі К.С., Корякіної В.В., під час відкриття поштового конверта Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нотапс» працівниками органу примусового виконання рішень встановлено відсутність вкладення, а саме оригіналу наказу господарського суду Донецької області від 07.11.2016р. по справі №905/2563/16.
24.03.2020р. державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №53366327 на підставі п.13 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».
Вказане рішення державного виконавця обґрунтоване тим, що заявник (стягувач) не пред'явив виконавчий документ за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені ст.41 Закону України «Про виконавче провадження».
На думку скаржника, такі дії державного виконавця суперечать загальним засадами здійснення виконавчого провадження, в тому числі, принципу обов'язковості виконання рішення, що зумовило звернення стягувача до суду із розглядуваною скаргою.
Згідно з п.19 Правил надання послуг поштового зв'язку, які затверджені постановою №270 від 05.03.2009р. Кабінету Міністрів України (далі - Правила), внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.
Внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися (п.п.59, 61 Правил).
Виходячи з того, що оригінал наказу суду від 07.11.2016р. у справі №905/2563/16 був надісланий до виконавчої служби з оголошеною цінністю з описом вкладення, таке відправлення було подано стягувачем для пересилання відкритим для перевірки вкладення працівником пошти. З огляду на наведене, відсутні підстави вважати, що оригінал наказу не був доданий до клопотання стягувача №12-1/02 від 12.02.2020р.
За змістом п.п.107, 108 Правил під час видачі поштових відправлень з оголошеною цінністю, дрібних пакетів, посилок, мішків «М» працівник поштового зв'язку перевіряє їх масу. За бажанням одержувача такі відправлення можуть розкриватися в його присутності в об'єкті поштового зв'язку. Поштові відправлення з позначкою «З описом» та поштові відправлення, щодо яких складено відповідний акт, розкриваються працівником поштового зв'язку у присутності одержувача на його вимогу. У разі коли під час розкриття таких поштових відправлень нестачу, пошкодження, зіпсуття чи заміну вкладення не буде виявлено, видача їх проводиться в установленому порядку. У разі виявлення нестачі, заміни, повного або часткового пошкодження чи зіпсуття вкладення працівник поштового зв'язку складає акт у трьох примірниках, який підписується ним, керівником об'єкта поштового зв'язку і одержувачем. Один примірник акта видається одержувачу. У разі коли одержувач не вимагає розкриття поштового відправлення, що надійшло з позначкою «З описом», перевірці підлягає лише його маса, про що працівник поштового зв'язку робить позначку на зворотному боці повідомлення про надходження, яка засвідчується підписом одержувача.
Будь-яких відомостей стосовно того, що спірне вкладення було розкрито працівником поштового зв'язку у присутності одержувача на його вимогу (зокрема, за наявності ознак нестачі, пошкодження, зіпсуття чи заміни вкладення) матеріали справи не містять. Зі змісту копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0304009937683 також не слідує зміна маси відправлення. Таким чином, оскільки уповноваженим працівником виконавчої служби не було ініційовано процедуру розкриття відправлення в його присутності в об'єкті поштового зв'язку, відсутні підстави вважати, що оригінал відповідного виконавчого документу не був доставлений з вини пошти.
Разом з тим, відповідно до п.п.2, 4 розділу ІІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом №1829/5 від 07.06.2017р. Міністерства юстиції України, відповідальна особа органу державної виконавчої служби, приватний виконавець (відповідальна особа приватного виконавця) у день надходження документа перевіряє правильність його адресування, цілісність конверта (пакета) та наявність у ньому документів і додатків до них.
У разі виявлення відсутності додатків, зазначених у документі, або окремих аркушів, а також помилок в оформленні документа, що унеможливлює його виконання (відсутність підпису, відбитка печатки, грифа затвердження тощо), документ не реєструється (крім виконавчих документів), відправникові надсилається письмовий запит або його повідомляють про це телефоном. При цьому на документі робиться відповідна відмітка із зазначенням дати запиту (розмови телефоном), посади та прізвища особи, якій зроблено запит, підпису, ініціалів (ініціалу імені) та прізвища особи, яка здійснила запит. У разі відсутності деяких вкладень, пошкодження конверта, упакування, що унеможливлює прочитання тексту документа, складається акт у двох примірниках, один з яких надсилається відправникові, інший - зберігається у відповідній справі за номенклатурою справ органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Отже, складання виконавчою службою акту б/н від 17.02.2020р. узгоджується з приписами п.п.2, 4 розділу ІІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом №1829/5 від 07.06.2017р. Міністерства юстиції України.
Проте, зважаючи на попередні висновки суду, враховуючи, що спірне відправлення було прийнято виконавчою службою у відділенні поштового зв'язку без розкриття відправлення, у суду відсутні підстави вважати, що наказ не був пред'явлений стягувачем. З огляду на таке, безпідставним є застосування виконавцем приписів п.13 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».
Як зазначалось, постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2020р., яка залишена без змін постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.04.2020р., в тому числі, визнано дії державного виконавця Амвросіївського РВ ДВС ГТУЮ у Донецькій області Осипова Андрія Олександровича у виконавчому провадженні №53366327 щодо примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 07.11.2016р. по справі №905/2563/16, які полягають у винесенні постанови від 28.10.2019р. про повернення наказу господарського суду Донецької області від 07.11.2016р. по справі №905/2563/16 стягувачеві на підставі п.7 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» протиправними, передчасними та незаконними.
Відтак, саме дії державного виконавця створили ситуацію, у якій наказ було повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нотапс», що спричинило його імовірну подальшу втрату.
Як вказувалось, за приписами ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч.3 цієї норми права, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ.
Аналогічним за змістом правова конструкція наявна у підп.19.4 п.1 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.
Господарський процесуальний кодекс України не надає права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов'язує стягувача або державного виконавця наводити причини втрати наказу.
Водночас, обов'язковою умовою видачі дубліката наказу є звернення до суду із такою заявою, в тому числі, безпосередньо державного виконавця в межах встановленого законом строку для пред'явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.
Тобто, у розглядуваному випадку, за наявності обставин надходження до державного виконавця заяви стягувача на виконання вимог ч.2 ст.41 Закону України «Про виконавче провадження», та виявлення відсутності оригіналу наказу суду, виконавець не був позбавлений права та можливості повідомити про такі обставини заявника (в тому числі, у телефонному режимі) або у самостійному порядку звернутись до суду із клопотанням про видачу дубліката втраченого виконавчого документа.
Відтак, враховуючи, що виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, приймаючи до уваги, що однією із засад інституту виконавчого провадження є обов'язковість судового рішення, з метою відновлення законних прав стягувача, постанова про закінчення виконавчого провадження від 24.03.2020р. підлягає скасуванню, а дії з її прийняття слід вважати неправомірними.
Таким чином, вимоги скарги №01-2/04 від 01.04.2020р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нотапс» про визнання неправомірними дій головного державного виконавця Амвросіївського РВДВС Східного МРУ Міністерства юстиції (м.Харків) Осипова А.О. у виконавчому провадженні №53366327 щодо примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 07.11.2016р. по справі №905/2563/16, які полягають у винесенні постанови від 24.03.2020р. про закінчення виконавчого провадження та скасування вказаного процесуального документа є правомірними та підлягають задоволенню.
При цьому, судом враховано, що вимога скаржника щодо скасування постанови за своєю правовою природою тотожна вимозі про визнання її недійсною.
Відповідно до ст.343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У зв'язку з перебуванням судді у відпустці на визначену згідно з процесуальним законом кінцеву дату складання повного тексту ухвали, її повний текст підписаний у перший робочий день після виходу судді з відпустки.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.234, 235, 343 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Задовольнити скаргу №01-2/04 від 01.04.2020р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нотапс».
Визнати неправомірними дії державного виконавця Амвросіївського РВДВС Східного МРУ Міністерства юстиції (м.Харків) Осипова Андрія Олександровича у виконавчому провадженні №53366327 щодо примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 07.11.2016р. по справі №905/2563/16, котрі виразились у винесенні постанови Амвросіївського РВДВС Східного МРУ Міністерства юстиції (м.Харків) від 24.03.2020р. про закінчення виконавчого провадження №53366327 щодо примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 07.11.2016р. по справі №905/2563/16 на підставі п.13 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».
Скасувати постанову Амвросіївського РВДВС Східного МРУ Міністерства юстиції (м.Харків) від 24.03.2020р. про закінчення виконавчого провадження №53366327 щодо примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 07.11.2016р. по справі №905/2563/16 на підставі п.13 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».
Вступну та резолютивну частини ухвали складено 01.12.2020р.
Повний текст ухвали складено 08.12.2020р.
Згідно із ст.235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Ю.О.Паляниця