вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
01.12.2020м. ДніпроСправа № 904/26/20
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Єпік А.М., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2, м. Дніпро в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ
до Акціонерного товариства "Оператора газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", м. Дніпро
про стягнення плати у розмірі 25 440,29 грн. за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим/великогабаритним транспортним засобом.
Представники:
від прокурора: Богомол О.М., службове посвідчення № 036676 видане 11.12.2015 року, прокурор відділу;
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Сосновська Н.В., довіреність № 007.1Др-756-1219 від 09.12.2019 року, адвокат.
Дніпропетровська місцева прокуратура № 2 в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд:
- стягнути з Акціонерного товариства "Оператора газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на користь Державного бюджету України плату у розмірі 25 440,29 грн. за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні;
- стягнути з Акціонерного товариства "Оператора газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на користь прокуратури Дніпропетровської області (реквізити отримувача: 49044, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 38, МФО 820172, р/р 35217020000291 в ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02909938, код класифікації видатків бюджету - 2800) сплачений судовий збір у розмірі 1 921,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Положеннями статті 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 2 статті 2 Цивільного кодексу України передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 Цивільного кодексу України набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом України "Про прокуратуру". Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Виходячи зі змісту частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Таким чином, обставини дотримання прокурором встановленої статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з'ясуванню судом під час розгляду спору за позовом прокурора.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 16 жовтня 2019 року на підставі частини п'ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України передала справу № 912/2385/18 разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду. При цьому вказала на наявність виключної правової проблеми, вирішення якої сприятиме забезпеченню єдності судової практики, дотриманню принципу верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, та принципу пропорційності, тобто розумного балансу між приватними й публічними інтересами.
Велика Палата Верховного Суду, перевіривши наявність підстав для передачі справи на її розгляд та доцільність цього розгляду, дійшла таких висновків.
За висновками колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, які обґрунтовані нормами статей 19, 131-1 Конституції України, статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України, статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, рішеннями Конституційного Суду України від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017, від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019, від 20 червня 2019 року № 6-р/2019, виключну правову проблему щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, становить питання: чи зобов'язаний прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі, окрім обґрунтування сутності порушень інтересів держави та необхідності їх захисту, обґрунтовувати також визначені законом підстави для звернення до суду прокурора шляхом:
- додання до позовної заяви суду доказів, які підтверджують, що захист законних інтересів держави не здійснюється, зокрема доказів здійснення передбачених законом дій щодо порушення прокурором відповідного провадження у разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурором;
- обґрунтування та доведення суду причин, через які захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (чи достатньо у такому разі самого лише посилання в позовній заяві прокурора на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження для прийняття позову прокурора до розгляду.
У контексті зазначених питань колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду посилається на правовий висновок, викладений у постанові колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 07 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17 про те, що з метою підтвердження судом підстав для представництва прокурором інтересів, прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом. Колегія суддів зазначає, що цей висновок Велика Палата Верховного Суду конкретизувала у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц стосовно відсутності необхідності підтвердження прокурором відсутності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але зауважує, що у справі, що переглядається, на відміну від справи № 587/430/16-ц, розглядається питання наявності підстав для представництва інтересів держави прокурором у суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.
Також колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наводить різну судову практику з наведеного питання:
- у постанові від 21 грудня 2018 року у справі № 922/901/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зробив висновок, що саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до ЄРДР про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посади державної служби в органі державної влади та здійснюють установлені для таких посад повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо). Аналогічні висновки були зроблені у таких постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18 (пункт 30), від 16 квітня 2019 року у справі № 925/650/18 (пункт 51), від 17 квітня 2019 року у справі № 923/560/18 (пункт 35), від 18 квітня 2019 року у справі № 913/299/18 (пункт 7.16), від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18 (пункт 7.16), а також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18 (пункт 25);
- про необхідність обґрунтування та з'ясування судом причин, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, зазначено також і в рішеннях Верховного Суду у складі колегії суддів інших касаційних судів (від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18 (пункт 24), від 03 жовтня 2019 року у справі № 802/4083/15-а (пункт 34), від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 906/240/18, від 01 листопада 2018 року у справі № 910/18770/17, від 07 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17, від 25 вересня 2019 року у справі № 201/5279/16, від 04 вересня 2019 року у справах № 372/1688/17-ц та № 448/764/17);
- у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року у справі № 802/1873/17-а зроблено висновок про те, що “неможливість сплати судового збору та недостатнє фінансування органу державної влади не свідчить про наявність виключного випадку, за якого прокурор може представляти інтереси держави” (пункт 40);
- водночас у постанові від 16 квітня 2019 року у справі № 910/3486/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зробив висновок, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів (пункт 5.6). У подальшому цей висновок викладений у постановах судів апеляційної інстанції різних юрисдикцій (постанови колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 441/702/19, від 16 вересня 2019 року у справі № 441/821/19, постанова колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Харківського апеляційного суду від 18 червня 2019 року у справі № 626/482/19-ц);
- у постанові від 21 березня 2019 року у справі № 910/3486/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зробив висновок, що проведення процедури державних закупівель та укладення договору з порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора. Водночас обставини щодо з'ясування судом причин, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, у цій справі судом касаційної інстанції не перевірялися.
Також колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наводить питання щодо правових наслідків у випадку, якщо судом після відкриття провадження у справі за результатами розгляду справи буде встановлено відсутність підстав для представництва інтересів держави в суді (прокурор не обґрунтовував сутності порушень інтересів держави та необхідності їх захисту, не зазначив визначені законом підстави для звернення до суду, не дотримався процедури, передбаченої абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України “Про прокуратуру”), які, на думку колегії суддів, потребують правового висновку Великої Палати Верховного Суду:
- чи свідчить відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави про відсутність процесуальної дієздатності;
- які правові наслідки, якщо суд після відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, установить відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави з таким позовом.
Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду посилається на різну судову практику щодо зазначених питань:
- у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зробив висновок, що обставини дотримання прокурором установленої частинами третьою, четвертою статті 23 Закону України “Про прокуратуру” процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з'ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до приписів статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті (пункт 33). А відсутність законних підстав для представництва прокурором інтересів держави свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності, що є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічні висновки щодо необхідності залишення у такому випадку позову прокурора без розгляду сформульовані у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 серпня 2019 року у справі № 912/2529/18, від 17 квітня 2019 року у справі № 916/641/18, від 31 липня 2019 року у справі № 916/2914/18, від 03 квітня 2019 року у справі № 909/63/18, від 19 березня 2019 року у справі № 909/63/18, від 26 лютого 2019 року у справі № 920/284/18;
- водночас у постанові від 19 лютого 2019 року у справі № 925/226/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано), погодився із судом апеляційної інстанції, який, установивши, що прокурором у зверненні з позовом до суду не зазначено причин неможливості здійснення позивачем, який є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів у судовому порядку, дійшов неспростовного висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та необхідність залишення позову прокурора в інтересах держави в особі ради без розгляду;
- в інших випадках суд касаційної інстанції зазначає про необхідність ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову, якщо прокурор не обґрунтував підстав представництва інтересів держави в особі позивачів у суді. Так, у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 923/560/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про скасування ухвали про залишення позову без розгляду, що була постановлена судом першої інстанції на підставі пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, зазначивши, що, з'ясувавши обставини відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі позивачів у цій справі, судам слід було відмовити у позові, а не залишати позов без розгляду. Аналогічні висновки сформульовані у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 909/569/18, в якій Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що “прокурор у цій справі звернувся в інтересах особи, яка не має статусу позивача у справах щодо оскарження процедур закупівлі, проведених відповідно до Закону України “Про публічні закупівлі”, господарські суди правомірно відмовили в задоволенні позову”. При цьому колегія суддів враховувала правову позицію, викладену у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17 (у цій справі суд касаційної інстанції також погодився з висновками судів про необхідність відмови у задоволенні позову у такому випадку);
- у судах іншої юрисдикції також виникають проблемні питання щодо визначення правових наслідків. Так, у постанові Апеляційного суду Черкаської області від 18 червня 2019 року у справі № 22-ц/793/1011/19 зазначено, що залишати позовну заяву без розгляду з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України, суд вправі, якщо її заявлено особою, яка не може особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді, що в даній справі не має місця, адже позивач - Черкаська місцева прокуратура в особі відповідної посадової особи (заступника керівника), вправі мати та здійснювати процесуальні обов'язки під час розгляду цивільних справ. Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції помилково вказав на відсутність у прокуратури цивільної процесуальної дієздатності, одночасно аргументувавши це відсутністю у прокуратури права на позов, що є різними за змістом правомочностями.
Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про наявність виключної правової проблеми, необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики у питаннях щодо здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором. Відсутність єдиної правозастосовчої практики у питаннях механізму реалізації прокурором права подавати позови до суду в інтересах держави може становити порушення принципу юридичної визначеності, який є складовою конституційного принципу верховенства права, що вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності.
З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про доцільність розгляду справи № 912/2385/18 Великою Палатою Верховного Суду та ухвалою від 07.11.2019 року зазначену справу прийнято до розгляду.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2020 року зупинено провадження у справі № 904/26/20 до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах у іншій справі № 912/2385/18.
04.08.2020 року від прокурора до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання вих. № 04/33-4043вих.20 від 24.07.2020 року про поновлення провадження у справі № 904/26/20.
Висновками постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року щодо застосування норм права зазначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України “Про прокуратуру”). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший, другий і третій частини четвертої статті 23 Закону України “Про прокуратуру”). Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац другий частини другої статті 45 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року). Аналогічний припис закріплений у частині четвертій статті 56 ЦПК України, чинного з 15 грудня 2017 року.
Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia(“суд знає закони”) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.
У відповідності до статті 230 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу. З дня поновлення провадження у справі перебіг процесуальних строків продовжується. Провадження у справі продовжується із стадії, на якій його було зупинено.
Приймаючи до уваги висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18, суд вважає за необхідне поновити провадження у справі № 904/26/20 та призначити розгляд справи у підготовче судове засідання.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2020 року провадження у справі поновлено з 24.09.2020 року та призначено справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 24.09.2020 року о 10:20 год.
У підготовче судове засідання 24.09.2020 року представник позивача не з'явився.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2020 року в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 20.10.2020 року о 10:00 год.
05.10.2020 року від прокурора до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла відповідь на відзив вих. № 04/33-5469вих.20 від 05.10.2020 року.
15.10.2020 року від представника відповідача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшли: заява вих. № б/н від 13.10.2020 року про поновлення процесуального строку на подання заперечень щодо відповіді прокурора на відзив; письмові заперечення вих. № 490007.1-Ск-12675-1020 від 13.10.2020 року на відповідь на відзив; клопотання вих. № 490007.1-Ск-12674-1020 від 13.10.2020 року про залишення без розгляду відповіді на відзив.
У підготовче судове засідання 20.10.2020 року представник позивача не з'явився.
20.10.2020 року у підготовчому судовому засіданні прокурором та представником відповідача зазначено, що ними було надано всі можливі та допустимі докази по справі.
Судом були визначені всі необхідні обставини у справі та зібрані відповідні докази, що є підставою для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2020 року закрито підготовче провадження призначено справу до судового розгляду по суті на 12.11.2020 року о 12:00 год.
У судове засідання 12.11.2020 року з розгляду справи по суті представник позивача не з'явився.
Ухвалою суду від 12.11.2020 року оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 23.11.2020 року о 11:30 год.
В судовому засіданні 23.11.2020 року оголошено перерву до 01.12.2020 року о 12:00 год.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, але був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання.
Представник відповідача подав до канцелярії суду додаткові письмові поясненя.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 01.12.2020 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Позиція позивача, викладена у позовній заяві
Позовні вимоги обґрутовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо встановлення вагових обмежень, а саме відповідачем здійснено перевищення осьового навантеження транспортного засобу (при допустимості навантаження 16 тон відповідач здійснив перевантаження на 6,05 тон).
Позивач ґрунтує свої вимоги на ст.ст. 33, 48 Закону України „Про автомобільні дороги”.
На підтвердження своїх вимог надає такі докази:
- копія листа управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області № 20225/26/24-19 від 14.06.2019;
- копія листа управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області № 6160-26-18 від 09.11.2018;
- копія акту № 090132 від 23.10.2018 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом;
- копія акту № 0013867 від 23.10.2018 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідка №0010867 від 23.10.2018 про результати здійснення габаритно-вагового контролю;
- копія розрахунку плати за проїзд до акту № 0013867 від 23.10.2018 та чек зважування;
- копія свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, посвідчення водія;
- інформація щодо відстані маршруту;
- графік щоденної роботи пересувного пункту ГВК у Запорізькій області на жовтень 2018 року;
- направлення на рейдову перевірку №003295 від 23.10.2018 та щотижневий графік проведення рейдових перевірок Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області у період 3 22.10.2018 по 28.10.2018;
- копія сертифікату перевірки приладу автоматичного для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь 030Т-АS2-PWIA №000438 серія СТ, декларація про відповідність № 2;
- копія сертифікату відповідності;
- запит ДМП №2 № 46-3389вих19 від 15.07.2019;
- запит ДМП №2 № 46-3800вих19 від 19.08.2019;
- копія листа управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області № 2964/26/23-19 від 20.08.2019;
- копія рішення ДОАС від 08.04.2019 у справі №160/734/19;
- копія запиту № 46-3382вих19 від 15.07.2019;
- копія листа Дніпропетровського окружного адміністративного суду № 6280/03/19 від
23.07.2019;
- копія запиту ДМП №2 №46-5225вих19 від 28.11.2019;
- копія листа управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області №4986/26/23-19 від 05.12.2019;
- копія листа управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області №5137/26/23-19 від 11.12.2019;
- копія запиту ДМП №2 №46-5305вих19 від 04.12.2019.
Позиція відповідача, викладена у відзиві на позовну заяву
Відповідач виклав заперечення проти позову у відзиві, який надійшов від останнього 14.09.2020 року.
Заперечуючи проти задоволення вимог позивача, АТ "Оператора газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" зазначає наступне.
По-перше, прокуратура не надала суду жодного доказу, що позивачу було відомо про наявність порушень з боку відповідача інтересів держави шляхом несплати плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим/великогабаритним транспортним засобом у розмірі 25 440,29 грн.
По-друге, позивачем надано розрахунок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим/великогабаритним транспортним засобом, який виконав ОСОБА_1 , але в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження у Синицького В.В. повноважень здійснення від імені Укртрансбезпеки нарахування плати шляхом складення та підписання розрахунку.
Відповідач вважає, що відсутні підстави для здійснення представництва інтересів держави у особі Державної служби України з безпеки на транспорті Дніпропетровською місцевою прокуратурою № 2 з мотивів того, що Державна служба України з безпеки на транспорті, будучи уповноваженим суб'єктом у відповідних правовідносинах, не була обізнана про наявність порушення з боку АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», а дії Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області з проведення 23.10.2018 року габаритно-вагового контролю та розрахунок плати за проїзд, складеного за його результатами, є протиправними.
Позиція прокурора, викладена у відповіді на відзив
Прокурор 05.10.2020 року подав відповідь на відзив, в якій останній не погоджується із запереченнями відповідача та зазначає, що прокурором обґрунтовані та доведені підстави представництва інтересів держави в суді.
Позиція відповідача, викладена у запереченнях на відповідь на відзив
Відповідач вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
Рішенням загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» від 11.04.2019 року змінено тип товариства з публічного акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство, а також найменування з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» на Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», державну реєстрацію зазначених змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в ЄДР, проведено 16.05.2019 року.
При проведенні рейдової перевірки 23.10.2018 у пункті пл. ГВК у Запорізькій області а/д Харків-Сімферополь 341 км співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області проведено зважування автомобіля (тягача) марки КАМАЗ модель 54112 з державним номерним знаком НОМЕР_1 з причіпом марки МАЗ модель 9380 з державним номерним знаком НОМЕР_2 , які на підставі свідоцтв про державну реєстрацію транспортних засобів належать на праві власності ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз».
Під час перевірки транспортного засобу виявлено перевищення осьового навантаження транспортним засобом встановлених вагових обмежень, а саме: осьове навантаження при допустимих 16 тоннах склало 22,05 тонн, тобто перевищення склало 6,05 тони. Вказане підтверджується чеком про зважування транспортного засобу та довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0010867 від 23.10.2018.
За результатами перевірки посадовими особами Управління 23.10.2018 року складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 090132 від 23.10.2018 року та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0013867 від 23.10.2019 року.
На підставі вказаних документів управлінням Укртрансбезпеки у Запорізькій області здійснено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, відповідно до якого пройдена відстань (з пункту завантаження до пересувного пункту габаритно-вагового контролю) - 136 км, відстань після 11111ВК до пункту призначення - 166 км, навантаження на здвоєну вісь 22,05 т, з яких понаднормативне - 6,05 т, з урахуванням чого плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативи, склала 788,22 євро.
Станом на 23.10.2018 року за офіційним курсом гривні до євро, встановленого Національним банком України, плата становила 25 440,29 грн.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сума в розмірі 25 440,29 грн.
Відповідно до товарно-транспортної накладної від 23.10.2018 пунктом навантаження є м. Нікополь Дніпропетровської області, пунктом розвантаження є м. Генічеськ Херсонської області, тобто 302 кілометри.
Таким чином, управлінням Укртрансбезпеки у Запорізькій області при здійсненні розрахунку відстані взято до уваги відомості товарно-транспортної накладної від 23.10.2018 року та розраховано плату за проїзд за всю відстань маршруту, у тому числі, які перевізник ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» мав намір проїхати.
Встановлено, що перевізник не звертався до уповноважених органів з метою отримання дозволу на здійснення перевезення вантажу з перевищенням габаритно-вагових параметрів, тому такий дозвіл не надавався.
Крім того, відповідачем перезавантаження транспортного засобу з метою приведення у відповідність вагових параметрів, не здійснювалося.
За вказаним фактом порушення законодавства про автомобільний транспорт управлінням Укртрансбезпеки у Запорізькій області складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0013867, який отримав водій ОСОБА_2 .
У подальшому управлінням Укртрансбезпеки у Запорізькій області на адресу відповідача направлено лист № 6160/26-18 від 09.11.2018 року з матеріалами проведення габаритно-вагового контролю, а саме, акт про перевищення ТЗ нормативних вагових параметрів, розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільним дорогами загального користування та довідку про результати здійснення ГВК.
Крім того, вищезазначеним листом перевізника повідомлено про необхідність сплати протягом 30 календарних днів коштів за проїзд великоваговим транспортним засобом з перевищенням нормативних параметрів без відповідного дозволу, про що повідомити управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області.
Проте, відповідач дані кошти добровільно не сплатив.
Також матеріалами справи встановлено, що ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» з підстав незгоди з діями працівників управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом про визнання протиправними дій Державної служби України з безпеки на транспорті у особі управління, що полягали у проведенні габаритного-вагового контролю транспортного засобу, та визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд, складеного Державною службою України з безпеки на транспорті у особі управління.
За результатами розгляду рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2019 року у справі № 160/734/19, що набрало законної сили 10.05.2019 року, у задоволенні адміністративного позову ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» відмовлено.
Таким чином, до теперішнього часу визначену плату відповідачем не сплачено, у зв'язку з чим наявні підстави для її стягнення у примусовому порядку.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Перевіряючи доводи учасників справи щодо процедури здійснення габаритно-вагового контролю, суд враховує, що механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879.
Згідно з підпунктом 4 пункту 2, пунктом 16 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів. Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.
За змістом підпункту 3 пункту 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
Так, відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом (окрім зазначених у ч. 2 даної статті) є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий, компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 (далі - Порядок габаритно-вагового контролю).
Згідно із п. п. 3 п. 2 Порядку габаритно-вагового контролю, великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
У відповідності до п. п. 4 п. 2 Порядку габаритно-вагового контролю, габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Судом встановлено, що між сторонами у даній справі виникли правовідносини щодо своєчасної сплати плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом.
Щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом
Матеріалами справи підтверджено факт перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, що підтверджено актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0013867 від 23.10.2018 року, довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0010867 від 23.10.2018 року.
Доводи прокурора про те, що посадові особи позивача здійснювали габаритно-ваговий контроль транспортного засобу відповідача у відповідності до наданих їм повноважень, а також про допустимість використання позивачем ваг, на яких проводилось зважування автомобіля відповідача, теж підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростовано.
Судом встановлено, що за результатами проведеної перевірки проведено розрахунок плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано плату за проїзд 788,22 євро, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 23.10.2018 року складає еквівалент у сумі 25 440,29 грн.
Пунктом 28 Порядку габаритно-вагового контролю визначено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879 затверджено ставки плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Відповідно до п. 31-1 Порядку габаритно-вагового контролю визначено, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.
Пунктом 27 Порядку передбачено, що плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України на день проведення розрахунку.
Відповідно до п. 31-1 Порядку, перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
Відповідно до п. 26 Порядку кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.
Судом встановлено, що відповідач повідомлений Управлінням Укртрансбезпеки у Запорізькій області листом про необхідність внесення плати за проїзд у розмірі 25 440,29 грн. на підставі п. 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 не виконав, у встановлений законом строк плату за проїзд автомобільними дорогами великоваговим транспортним засобом не сплатив, дії Управління Укртрансбезпеки у Чернігівської області під час проведення перевірки габаритно-вагового контролю не оскаржив.
З урахуванням викладеного вище вимога щодо стягнення з відповідача плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879 у розмірі 25 440,29 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо повноважень прокурора на представництво у суді інтересів держави
Стосовно вирішення питання про наявність у прокурора повноважень на представництво у суді інтересів держави, суд керувався нормами ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 53 Господарського процесуального кодексу України.
Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04,1999 року №3-рп/99 суд, з'ясовуючи поняття “інтереси держави” висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Згідно з вимогами п.26 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879 (далі-Порядок № 879), кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.
Плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, відповідно до п.1 ч.2 ст.24-2, п.6 ч.3 ст.29 Бюджетного кодексу України, належить до джерел формування державного дорожнього фонду у складі доходів спеціального фонду Державного бюджету України.
Частиною 3 ст. 24-2 Бюджетного кодексу України визначено, що кошти державного дорожнього фонду спрямовуються на: 1) фінансове забезпечення будівництва, реконструкції, ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування державного значення та інших заходів, визначених п.1 ч.4 ст. З Закону України "Про джерела фінансування дорожнього господарства України"; 2) фінансове забезпечення будівництва, реконструкції, ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення, вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах (у вигляді субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам); 3) виконання боргових зобов'язань за запозиченнями, отриманими державою або під державні гарантії, на розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування; 4) фінансове забезпечення заходів із забезпечення безпеки дорожнього руху відповідно до державних програм.
З огляду на викладене, доцільність застосування представницьких повноважень прокурором обумовлена актуальністю питань щодо розвитку мережі та утримання автомобільних доріг загального користування, збереження автомобільних доріг, забезпечення безпеки перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Також, порушення інтересів держави полягає у ненадходженні до державного бюджету коштів у вигляді плати за проїзд дорогами загального користування великоваговими та великогабаритними транспортними засобами, що ставить під загрозу своєчасне та повне фінансування Державної цільової економічної програми розвитку автомобільних доріг загального користування, метою якої є забезпечення ефективного функціонування та розвитку мережі автомобільних доріг загального користування, будівництва, реконструкції та проведення ремонту автомобільних доріг.
Отже, визначена контролюючим органом плата за проїзд, що несплачена перевізником добровільно у встановлені строки, набуває статусу заборгованості перед Державним бюджетом України, а її несплата у встановлені строки суттєво порушує інтереси держави.
Згідно зі ст.170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Відповідно до ч.2 ст.4 ЦПК України, ч.3 ст.4 ГПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
У ст.28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" зазначено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 (далі - Положення), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Згідно з вимогами ст.6 Закону України "Про автомобільний транспорт" та пп. 2, 15, 27 п.5 Положення (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №320, які набрали чинності 03.05.2018 року), Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює, серед іншого: державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Зважаючи на викладене, Державна служба України з безпеки на транспорті є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах.
До прокуратури області надійшла інформація з Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області щодо наявної заборгованості за перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень, встановлених Правилами дорожнього руху України, без дозволу або без документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів.
Державна служба України з безпеки на транспорті, будучи обізнаною про наявність порушень інтересів держави, маючи відповідні повноваження, визначені ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" та пп. 2, 15, 27 п. 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №103 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №320, що набрали чинності 03.05.2018 року), протягом тривалого часу не вжила належних та ефективних заходів цивільно-правового характеру щодо стягнення з відповідача виниклої заборгованості з плати за проїзд.
В матеріалах справи наявний лист Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області на адресу перевізника від 09.11.2018 року, яким останнього зобов'язано сплатити плату за проїзд протягом 30 календарних днів. Інші заходи щодо погашення відповідачем заборгованості перед державним бюджетом у спірних правовідносинах Укртрансбезпекою не вживалися.
Беручи до уваги, що заборгованість відповідачем до цього часу не сплачена, вжиті позивачем заходи є вочевидь неефективними, а отже неналежними.
Разом із цим, норма ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" вимагає від прокурора доведення лише факту нездійснення або неналежного здійснення уповноваженим органом своїх повноважень, а не встановлення причин нездійснення уповноваженими органами своїх функцій щодо захисту інтересів держави.
Більше того, вважаю, що встановлення будь-яких причин нездійснення органами Укртрансбезпеки своїх функцій не може обмежувати державу в праві на судовий захист.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 26.02.2019 року у справі № 905/803/18.
Таким чином, Державною службою України з безпеки на транспорті не вжито належних заходів щодо звернення до господарського суду Дніпропетровської області, з метою захисту інтересів держави, про стягнення з АТ "Оператора газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 25 440,29 грн.
Наведене є доказом неналежного здійснення захисту інтересів держави суб'єктом владних повноважень та є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором.
Необхідно зазначити, що вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004року категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес".
Враховуючи наведене, а також те, що інтереси держави тривалий час залишаються незахищеними, прокуратурою Дніпропетровської області подано до суду даний позов.
Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Виходячи з викладеного, позов підлягає задоволенню.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Щодо судового збору
Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» (49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, 2, код ЄДРПОУ 03340920) на користь Державного бюджету України (отримувач УК в Олекс.р-ні м.Зап/Олекс/22160100, код ЄДРПОУ 38025440, банк: Казначейство України (ЕАП) № UА 188999980000031211216008003) плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у сумі 25 440,29 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» (49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, 2, код ЄДРПОУ 03340920) на користь прокуратури Дніпропетровської області (49044, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 38, код ЄДРПОУ 02909938, код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір у сумі 1 921,00 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 10.12.2020
Суддя В.Г. Бєлік