вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
09.12.2020 м. Дніпро Справа № 904/3730/20
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА" (49005, м. Дніпро, вул. Писаржевського, 1-а; ідентифікаційний код 33668606)
до Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АГРЕГАТНИЙ ЗАВОД" (49052, м. Дніпро, вул. Щепкіна, 53; ідентифікаційний код 14311614)
про стягнення 916 114 грн. 77 коп.
без виклику представників сторін.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх. №3284/20 від 13.07.2020) про стягнення з відповідача - Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АГРЕГАТНИЙ ЗАВОД" 916 114 грн. 77 коп., що складає 834 165 грн. 14 коп. - основного боргу за трубну продукцію, поставлену відповідно до умов договору від 23.10.2019р. №133/19, 58 378 грн. 97 коп. - пені, 9 857 грн. 16 коп. - 3 % річних та 13 713 грн. 50 коп. - інфляційних втрат.
Також позивач просить стягнути з відповідача судовий збір.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд вважає за необхідне зазначити, що ухвала суду була надіслана учасникам процесу завчасно на їх юридичні адреси, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013р. №958, що підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідного судового процесуального документу. За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та про необхідність подання витребуваних судом документів.
При цьому, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідач своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву не скористався, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі був повідомлений належним чином відповідно до вимог статті 242 Господарського процесуального кодексу України.
Пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов'язків щодо доказів.
Таким чином, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень.
Частиною 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Тому суд розглядає справу без призначення судового засідання та виклику сторін за наявними у ній матеріалами і документами, визнаними судом достатніми.
Справа відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглядалася протягом розумного строку.
Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, господарський суд, -
23.10.2019р. між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА", як продавцем, та відповідачем - Приватним акціонерним товариством "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АГРЕГАТНИЙ ЗАВОД", як покупцем було укладено договір №133/19 (надалі - Договір), згідно з пунктом 1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець - прийняти та оплатити трубну продукцію (далі - товар), найменування, сортамент, кількість, ціна якої вказані у специфікаціях, оформлених у вигляді Додатків до договору, які є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 3.1. Договору передбачено, що товар поставляється партіями на умовах та у строки, узгоджені сторонами у Додатках до договору.
За умовами пункту 3.3. Договору продавець передає покупцю такі товаросупровідні документи: - рахунок-фактуру; - товарну накладну; - сертифікат якості заводу-виробника.
Відповідно до пункту 3.6. Договору товар передається від продавця до покупця за актом приймання-передачі або іншому товаросупровідному документу з відміткою покупця про приймання товару.
Датою переходу права власності на товар вважається дата виписки товарної накладної (пункт 3.8. Договору).
Згідно з пункту 4.1. Договору покупець здійснює розрахунок за поставлений товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця в порядку та строки, вказані у Додатках до договору.
Відповідно до пункту 7.2. Договору у випадку несвоєчасного здійснення розрахунків за договором покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості несплаченого товару за кожен день прострочки. Пеня нараховується за весь період прострочки.
Договір набирає чинності з моменту фактичного підписання його уповноваженими представниками сторін, а також скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2020р., а в частині невиконаних зобов'язань - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (пункту 10.1. Договору).
Специфікацією №1 від 23.10.2019р. до договору (Додаток №1) сторони узгодили найменування товару, його кількість, ціну, вартість, строк та порядок оплати, строк поставки. Так, найменування товару - труби сталеві безшовні гарячедеформовані ГОСТ 8732-78, ГОСТ 8731-74, гр.В, а саме діаметром 273х36х5850, м/ст 30ХГСА, діаметром 194х20х5500, м/ст 30ХГСА;загальна вартість поставленого товару складає 1 420 635 грн. 97 коп. з ПДВ; строк поставки - листопад 2019р., за умови внесення передплати до 30.10.2019р.; покупець здійснює оплату товару, зазначеного у Специфікації, шляхом перерахування грошових коштів у розмірі вартості товару на рахунок продавця у такому порядку:
- 30% передплати вартості товару протягом 3-х банківських днів з дати підписання цього Додатку;
- залишок грошових коштів, які підлягають оплаті, перераховуються на рахунок продавця протягом 60-ти календарних днів від дати відвантаження. Датою відвантаження вважається дата виписки товарної накладної.
25.10.2019р. відповідач сплатив позивачу попередню оплату у розмірі 426 190 грн. 00 коп. (а.с. 25).
На виконання умов Договору та Специфікації від 23.10.2019р. №1 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 428 580 грн. 14 коп., що підтверджується підписаними сторонами без будь-яких зауважень накладними від 18.11.2019р. №4086170 на суму 306 054 грн. 32 коп. та від 27.11.2019р. № 4193170 на суму 1 122 525 грн. 82 коп., довіреністю від 13.11.2019 ДАЗ №050424 (а.с. 21, 23, 24).
Позивач зазначає, що відповідач, в порушення умов договору, свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару виконав частково, а саме 07.02.2020р. сплатив 30 000 грн. 00 коп. та 48 225 грн. 00 коп., 13.02.2020р. - 70 000 грн. 00 коп., 24.06.2020р. - 20 000 грн. 00 коп. (а.с. 26-29), у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 834 165 грн. 14 коп.
На підставі пункту 7.2. Договору позивач нарахував пеню у розмірі 58 378 грн. 97 коп. за період з 14.02.2020р. по 03.07.2020р.
Посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував 3% річних у розмірі 9 857 грн. 16 коп. за період з 14.02.2020р. по 03.07.2020р., та інфляційні втрати у розмірі 13 713 грн. 50 коп. за період з лютого по травень 2020р.
Наведені обставини стали причиною звернення позивача з позовом та є предметом спору у даній справі.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору від 23.10.2019р. №133/19, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень статей 4, 173-175 і частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.
За приписами частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи умови Специфікації № 1 від 23.10.2019р. до договору та положення частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був сплатити залишок за поставлений товар у розмірі 1 002 390 грн. 14 коп. (за вирахуванням передплати у розмірі 426 190 грн. 00 коп.) у строк до 27.01.2020р. включно.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачем частково оплачено за поставлений товар, а саме 07.02.2020р. сплачено 30 000 грн. 00 коп. та 48 225 грн. 00 коп., 13.02.2020р. - 70 000 грн. 00 коп., 24.06.2020р. - 20 000 грн. 00 коп., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 834 165 грн. 14 коп.
На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано.
Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 58 378 грн. 97 коп. за період з 14.02.2020р. по 03.07.2020р.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України).
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
За приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до пункту 7.2. Договору у випадку несвоєчасного здійснення розрахунків за договором покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості несплаченого товару за кожен день прострочки. Пеня нараховується за весь період прострочки.
Згідно здійсненої судом перевірки пеня за період з 14.02.2020р. по 03.07.2020р. (без включення до періоду дня часткової оплати суми боргу - 24.06.2020р.) складає 58 098 грн. 89 коп.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі у розмірі 9 857 грн. 16 коп., за період з 14.02.2020р. по 03.07.2020р., та інфляційні втрати у розмірі 13 713 грн. 50 коп., за період з лютого по травень 2020р.
Згідно положень статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно здійсненої судом перевірки річні за період з 14.02.2020р. по 03.07.2020р. (без включення до періоду дня часткової оплати суми боргу - 24.06.2020р.) складають 9 787 грн. 14 коп., а інфляційні нарахування з лютого по травень 2020р. - 13 713 грн. 50 коп.
Відповідно до статті 13Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частинами 1 та 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За приписами частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; з відповідача стягненню підлягає 13 736 грн. 47 коп.
Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статями 123, 129, 178, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА" (49005, м. Дніпро, вул. Писаржевського, 1-а; ідентифікаційний код 33668606) до Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АГРЕГАТНИЙ ЗАВОД" (49052, м. Дніпро, вул. Щепкіна, 53; ідентифікаційний код 14311614) про стягнення 916 114 грн. 77 коп. - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АГРЕГАТНИЙ ЗАВОД" (49052, м. Дніпро, вул. Щепкіна, 53; ідентифікаційний код 14311614) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА" (49005, м. Дніпро, вул. Писаржевського, 1-а; ідентифікаційний код 33668606) 834 165 (вісімсот тридцять чотири тисячі сто шістдесят п'ять) грн. 14 коп. - основного боргу, 58 098 (п'ятдесят вісім тисяч дев'яносто вісім) грн. 89 коп. - пені, 9 787 (дев'ять тисяч сімсот вісімдесят сім) грн. 14 коп. - річних, 13 713 (тринадцять тисяч сімсот тринадцять) грн. 50 коп. - інфляційних нарахувань та 13 736 (тринадцять тисяч сімсот тридцять шість) грн. 47 коп. - витрат зі сплати судового збору.
В решті позову відмовити.
Видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Загинайко
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до частини 4 статті 240 ГПК України,
09.12.2020