11.12.2020 Справа № 904/773/20
м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач)
суддів: Орєшкіна Е.В., Широбокова Л.П.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Державного професійно-технічного навчального закладу "Криворізький навчально-виробничий центр" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2020 у справі №904/773/20 (суддя Красота О.І.; рішення ухвалене без участі представників, повне рішення складено 16.04.2020)
за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі", м.Дніпро
до Державного професійно-технічного навчального закладу "Криворізький навчально-виробничий центр", м.Кривий Ріг
про стягнення заборгованості в сумі 17056,00 грн.
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції
В лютому 2020 року до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" до Державного професійно-технічного навчального закладу "Криворізький навчально-виробничий центр" про стягнення 17056,00 грн. - заборгованості за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності та судовий збір.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на обставини неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, а саме не сплату за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності у листопаді 2018 року.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2020 у справі №904/773/20 позов задоволено у повному обсязі.
Стягнуто з Державного професійно-технічного навчального закладу "Криворізький навчально-виробничий центр" на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" 17056,00 грн. - заборгованості за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності та судовий збір у розмірі 2102,00 грн.
Означене рішення Господарського суду Дніпропетровської області обґрунтовано тим, що як встановив суд, відповідач в листопаді 2018 року в порушення умов укладеного між сторонами договору №18233 від 12.02.2018 перевищив обсяг споживання електричної енергії на 7400 кВт*год, у зв'язку з чим позивачем було виставлено відповідачу до сплати рахунок №121/236/11/5 від 04.12.2018 на суму 17056,00 грн. Відповідач отримав цей рахунок, але не сплатив і таким чином порушив свої господарські зобов'язання за вказаним договором та приписи чинного законодавства, зокрема статей 525, 526 та 629 Цивільного кодексу України і статті 193 Господарського кодексу України, які встановлюють обов'язковість виконання сторонами договору, недопустимість односторонньої відмови від виконання зобов'язань або односторонньої зміни їх умов тощо.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з означеним судовим рішенням, Державний професійно-технічний навчальний заклад "Криворізький навчально-виробничий центр" (відповідач) звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2020 у справі №904/773/20 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт (відповідач) вказує, що означене рішення суду першої інстанції суперечить статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, а також статті 2 Господарського процесуального кодексу України, через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, а також із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення на користь відповідача згідно частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України.
Так відповідач вказує, що під час розгляду справи у суді першої інстанції було порушено основні принципи змагальності та диспозитивності, що суперечать справедливому застосуванню норм права як елементу верховенства права, через що висновки суду першої інстанції є безпідставними та помилковими, оскільки на підтвердження своїх доводів відповідач надав відзив на позов разом із додатками, в якому стверджував, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості, є безпідставними, та такими що явно суперечать вимогам чинного законодавства. Зокрема, відповідач зазначив у відзиві, що за листопад 2018 року ним були сплачені в повному обсязі грошові кошти на загальну суму 17055,99 грн. (2230,31 + 14825,68 грн.). Також відповідач вказував, що розрахунковим періодом підбиття підсумків за загальною кількістю обсягу постачання електричної енергії до ДПТНЗ "КНВЦ" являється рік. Тобто, це є весь 2018 рік, в якому фактичне використання електричної енергії з 01 січня по 31 грудня 2018 року всього склало 73918 кВт*год. Водночас згідно умов договору №18233 від 12.02.2018 року всього склало 78210 кВт*год. Виходячи з цього договірні величини споживання електричної енергії ніколи не перевищувалися. Крім того відповідач зазначає, що сплата подвійного розміру за використання електричної енергії понад установлені договірні величини є нічим іншим як сплатою бюджетних коштів за послуги з електропостачання, які фактично не отримані. Такі витрати є явно необґрунтованими та суперечать вимогам Бюджетного кодексу України.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Позивач відзив на апеляційну скаргу по суті заявлених вимог не надав.
Рух справи у суді апеляційної інстанції
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.05.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного професійно-технічного навчального закладу "Криворізький навчально-виробничий центр" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2020 у справі №904/773/20; ухвалено розглянути апеляційну скаргу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження; надано АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" строк для надання відзиву на апеляційну скаргу - протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення позивачем 04.06.2020 було отримано ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 29.05.2020 про відкриття апеляційного провадження у справі №904/773/20, однак відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом апеляційної інстанції строк позивач в матеріали справи не надав.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів виходить з наступного.
Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини
Між Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Дніпрообленерго" (далі-Постачальник, позивач) та Державним професійно-технічним навчальним закладом "Криворізький навчально-виробничий центр" (далі - Споживач, відповідач) укладено Договір №18233 від 12.02.2018 про постачання електричної енергії за державні кошти (далі-Договір, а.с.12-18).
У відповідності до пункту 1.1. Договору, Постачальник зобов'язується у 2018 році постачати Споживачу електричну енергію у точку (точки) продажу електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю 150 кВт, величини якої по об'єктах споживача визначені додатком "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Точка (точки) продажу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію, визначена додатками "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" та/або "Загальна схема електропостачання", які є невід'ємними частинами даного Договору.
Згідно пункту 1.2. Договору, кількість обсягу електричної енергії, яку Постачальник зобов'язується постачати Споживачу, визначається згідно із додатками до Договору "Обсяги постачання електричної енергії Споживачу", "Порядок розрахунків" та "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії" та становить: електрична енергія - 78209,73 кВт*год.
Розрахунковий період для визначення обсягу спожитої електричної енергії становить один місяць, а саме з 01 числа розрахункового місяця по останній день розрахункового місяця (пункт 1 Додатку 3 до Договору) (а.с.19).
Остаточний розрахунок за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії, пеня, 3% річних, індекс інфляції та інші платежі згідно з умовами цього договору, здійснюються на рахунки Постачальника, вказані у розділі 13 Договору, на підставі самостійно отриманих у Постачальника актів прийняття-передавання товарної продукції та рахунків протягом десяти операційних днів з дня їх отримання (абзац другий пункту 2 Додатку 3 до Договору).
Позивач - Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі", відповідно до пункту 2.2 нової редакції Статуту Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі", затвердженого 19.04.2018 річними Загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" (протокол №1/2018 від 19.04.2018), - є правонаступником майна, прав та обов'язків Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Дніпрообленерго", Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" та Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", перейменованого у Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго" на підставі рішення Загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" (протокол від 26.06.2012).
Позивач належним чином виконував свої зобов'язання за Договором, зокрема, протягом листопада 2018 року постачав електричну енергію, що підтверджується Звітом за спожиту електричну енергію за листопад 2018 року (а.с.27).
Відповідно до Додатку № 1 до Договору № 18233 від 12.02.2012 обсяг споживання електричної енергії, що постачається по місяцях в листопаді 2018 року встановлений у розмірі 3,20973 тис. кВт*год, а всього за рік 78,20973 тис. кВт*год (а.с.23).
У листопаді 2018 року згідно Звіту про використану електричну енергію відповідачем було спожито електричної енергії у розмірі 10609 кВт*год, тоді як погоджена договірна величина складає 3,20973 тис. кВт*год. (а.с. 27).
Таким чином, в листопаді 2018 року відповідач в порушення умов договору перевищив обсяг споживання електричної енергії на 7400 кВт*год. У зв'язку з цим позивачем було виставлено відповідачу до сплати рахунок №121/236/11/5 від 04.12.2018 за перевищення договірної величини споживання електричної енергії на суму 17 056,00 грн. (а.с.25).
Відповідач рахунок №121/236/11/5 від 04.12.2018 на суму 17 056,00 грн. отримав, що підтверджується корінцями про отримання рахунків із зазначенням дати 04.12.2018 (а.с.26), однак в строк, встановлений договором, не оплатив, що й стало причиною виникнення між сторонами спору у цій справі, предметом якого є стягнення заборгованості відповідача перед позивачем за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності у сумі 17056,00 грн. за листопад 2018 року.
Ухвалюючи рішення з указаного спору, суд першої інстанції виходив із того, що встановив, що відповідно до статей 509 і 714 Цивільного кодексу України та статей 173 і 275 Господарського кодексу України між сторонами у справі на підставі укладеного договору енергопостачання виникли господарські зобов'язання.
Задовольняючи позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача в судовому порядку суми 17056,00 грн. заборгованості за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності та судовий збір у розмірі 2102,00 грн., суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання, а згідно приписів статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України, господарські зобов'язання за означеним договором має виконуватися належним чином відповідно до умов цього договору, вимог цих Кодексів та інших актів цивільного законодавства, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановленого договором або законом.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних мотивів
Як правильно встановив суд першої інстанції, спірні правовідносини сторін виникли в ході виконання суб'єктами господарювання договору про постачання електричної енергії.
Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Стаття 276 Господарського кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює, що:
1. Загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. У разі якщо енергія виділяється в рахунок замовлення на пріоритетні державні потреби (ліміту), енергопостачальник не має права зменшувати абоненту цей ліміт без його згоди.
2. Пропозиції абонента щодо кількості та видів енергії, строків її відпуску є пріоритетними за наявності виробничих можливостей у енергопостачальника.
3. Показники якості енергії узгоджуються сторонами на підставі державних стандартів або технічних умов шляхом погодження переліку (величини) показників, підтримання яких є обов'язком для сторін договору.
4. Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту.
Основним обліковим періодом енергопостачання є декада, з коригуванням обсягів протягом доби. Сторони можуть погоджувати постачання енергії протягом доби за годинами, а також час і тривалість максимальних та мінімальних навантажень.
5. Кількість енергії, недоодержаної у попередні періоди з вини енергопостачальника, підлягає поповненню на вимогу абонента. Якщо енергію не вибрано абонентом або недоодержано ним для обігрівання у зв'язку зі сприятливими погодними умовами, поповнення недоодержаної енергії здійснюється за погодженням сторін.
6. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.
7. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
8. У разі якщо абонент має власне енергоджерело і відпускає енергію в мережі енергопостачальника, допускаються розрахунки за сальдо взаємно одержаної енергії.
Закон України "Про ринок електричної енергії" №2019-VIII від 13.04.2017 набрав чинності з 11.06.2017.
Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
За визначенням, яке наведено в пункті 42 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії", споживач - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.
Частина друга статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлює, що основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема:
1) правилами ринку, які, в тому числі, визначають правила функціонування балансуючого ринку та ринку допоміжних послуг;
2) правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку;
3) кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу;
4) кодексом комерційного обліку;
5) правилами роздрібного ринку;
6) іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту 22 Розділу ХVІІІ Прикінцеві та Перехідні положення Закону України "Про ринок електричної енергії" нормативно-правові акти, прийняті на виконання Закону України "Про електроенергетику", діють до набрання чинності нормативно-правовими актами, затвердженими на виконання цього Закону.
Пунктом 23 Розділу ХVІІІ Прикінцеві та Перехідні положення Закону України "Про ринок електричної енергії" визнані такими, що втратили чинність:
Закон України "Про електроенергетику" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., №1, ст. 1 із наступними змінами), крім:
визначення термінів "енергогенеруючі компанії", "енергопостачальники", "оптовий ринок електричної енергії України", "учасники оптового ринку електричної енергії України", "граничні показники", "поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового ринку електричної енергії", "алгоритм оптового ринку електричної енергії", "оптове постачання електричної енергії", "уповноважений банк", передбачених статтею 1, які втрачають чинність з дати початку дії нового ринку електричної енергії;
статті 9, яка втрачає чинність через 12 місяців з дня набрання чинності цим Законом;
абзаців першого і другого частини другої статті 12, які втрачають чинність з дати початку дії нового ринку електричної енергії;
статей 15, 15-1,17, які втрачають чинність з дати початку дії нового ринку електричної енергії;
Закон України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 22, ст. 781 із наступними змінами).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що Договір №18233 про постачання електричної енергії за державні кошти від 12.02.2018 був укладений між сторонами після набрання чинності Законом України "Про ринок електричної енергії" №2019-VIII від 13.04.2017, яким визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про електроенергетику", зокрема й стаття 26 цього Закону, якою встановлювалося положення про те, що Споживачі (крім населення та навчальних закладів) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини).
Умови Договору №18233 про постачання електричної енергії за державні кошти від 12.02.2018 містять посилання на Правила улаштування електроустановок (далі - ПУЕ) та Правила користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).
Однак Правила користування електричною енергією, що були затверджені Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996, втратили чинність з 11.06.2018 на підставі пункту 12 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії".
Відповідно до пункту 1 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" затверджені Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - Правила), що додаються.
В пункті 2 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин сторін к листопаді-грудні 2018 року) встановлено, що укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється до 01 грудня 2018 року шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.
В пункті 6 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" встановлено, що до укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, який укладається зі споживачем, договірні відносини між споживачем та суб'єктом господарювання, що провадить діяльність з розподілу електричної енергії на підставі ліцензії з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами (або ОСР як правонаступником за договорами про користування електричною енергією та договорами про постачання електричної енергії), урегульовуються окремими положеннями діючих договорів про користування електричною енергією або договорів про постачання електричної енергії (у частині взаємовідносин споживача і електророзподільної організації), які не суперечать вимогам чинного законодавства у сфері електроенергетики. Зокрема сторони керуються вимогами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) з питань потужності, якості електроенергії, окремих процедурних питань тощо. У разі виникнення суперечності між нормами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) та нормами законодавства про електроенергетику сторони керуються вимогами чинного законодавства.
Після укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії продовжують свою дію в частині регулювання відносин щодо заборгованості/переплати за цими договорами з відповідними правами та обов'язками, пов'язаними з такою заборгованістю/переплатою, а також щодо нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо.
До укладення договору про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії відповідно до Правил відносини між власником мереж та/або ОСР/ОСП, та/або споживачем щодо компенсації перетікань реактивної електричної енергії регулюються договорами про постачання електричної енергії та договорами про технічне забезпечення електропостачання споживача між основним споживачем та субспоживачем.
В іншій частині договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії припиняють свою дію.
Відповідно до пункту 1.1.1. Правил роздрібного ринку електричної енергії ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами.
Учасниками роздрібного ринку є: електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, у тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов'язані з постачанням електричної енергії споживачу з метою використання ним електричної енергії на власні потреби.
Ці Правила є обов'язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.
Пунктом 3.2.6. Правил роздрібного ринку електричної енергії встановлені істотні умови договору постачання електричної енергії.
Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту. Основним обліковим періодом енергопостачання є декада, з коригуванням обсягів протягом доби. Сторони можуть погоджувати постачання енергії протягом доби за годинами, а також час і тривалість максимальних та мінімальних навантажень.
Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.
Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Особливості визначення кількості (обсягів), якості, строків, ціни та порядку розрахунків за договором постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Частина перша статті 628 Цивільного кодексу України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Отже, на момент виникнення спірних правовідносин сторін у листопаді-грудні 2018 року такі правовідносини підлягають урегулюванню окремими положеннями діючого Договору №18233 про постачання електричної енергії за державні кошти від 12.02.2018 (у частині взаємовідносин споживача і електророзподільної організації), які не суперечать вимогам чинного законодавства у сфері електроенергетики. Зокрема сторони керуються вимогами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) з питань потужності, якості електроенергії, окремих процедурних питань тощо. У разі виникнення суперечності між нормами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) та нормами законодавства про електроенергетику сторони керуються вимогами чинного законодавства.
Так Правила роздрібного ринку електричної енергії у пункті 1.1.2 глави 1.1 розділу I визначають, зокрема, що:
постачання електричної енергії - продаж електричної енергії споживачу відповідно до умов договору;
договір про постачання електричної енергії споживачу - домовленість двох сторін (електропостачальник і споживач), що є документом певної форми, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником за вільними цінами;
споживання електричної енергії - користування електричною енергією споживачем за допомогою електрообладнання для задоволення потреб споживача відповідно до укладених договорів;
споживач електричної енергії - фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання;
договірна величина споживання електричної енергії - узгоджена в договорі між електропостачальником і споживачем величина обсягу електричної енергії на відповідний розрахунковий період.
За приписами, які містяться в підпунктах 2.4.1.- 2.4.3. пункту 2.4. Правил роздрібного ринку електричної енергії: споживання електричної енергії всіма споживачами здійснюється відповідно до режимів, визначених з урахуванням вимог Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та передбачених відповідними договорами споживачів про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії; розмір очікуваного споживання електричної енергії визначається та вказується для кожної площадки вимірювання; відомості про обсяги очікуваного споживання електричної енергії в наступному році з помісячним або поквартальним розподілом подаються всіма споживачами (крім побутових) оператору системи у термін, обумовлений договором, у порядку, встановленому Кодексом систем розподілу; обсяги очікуваного споживання повинні об'єктивно відображати прогнозоване споживання електроенергії або бути максимально наближеними до фактичних обсягів споживання у відповідних періодах поточного року, що минули, та у відповідних періодах минулого року, які відповідають майбутнім періодам поточного року тощо.
Відповідно до підпункту 5.5.5. пункту 5.5. Правил роздрібного ринку електричної енергії Споживач електричної енергії зобов'язаний, зокрема: користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів); сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію припинити власне електроспоживання відповідно до умов договору; оперативно повідомляти центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики, центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки та охорони праці, електропостачальника та оператора системи, а також тих учасників роздрібного ринку, які зареєструвались в адміністратора комерційного обліку як постачальники послуг комерційного обліку, відповідно до їх повноважень про: порушення умов використання договірного обсягу споживання електричної енергії, графіків обмеження споживання електричної енергії, обмеження споживання електричної потужності, аварійних відключень споживачів електричної енергії, спеціальних графіків аварійних відключень.
За приписами в підпункті 5.5.13. пункту 5.5. Правил роздрібного ринку електричної енергії непобутовий споживач, крім обов'язків та відповідальності, визначених пунктами 5.5.5.-5.5.12. цієї глави, зобов'язаний, зокрема: у встановлені договором строки (терміни) надавати оператору системи та електропостачальнику графіки споживання електричної енергії та величини потужності; забезпечувати виконання встановлених режимів електроспоживання, виконання заданого обсягу обмеження та аварійних відключень, зазначених у договорі з оператором системи.
Колегією суддів суду апеляційної інстанції встановлено, що сторони договору про постачання електричної енергії за державні кошти №18233 від 12.02.2018 наступним чином врегулювали свої права та обов'язки з приводу обсягів споживання кількості електричної енергії та потужності.
Відповідно до пункту 11.1.6. вказаного Договору перевищення Споживачем договірних величин споживання електричної енергії визначається Постачальником як різниця фактично спожитої електричної енергії за розрахунковий період підтвердженої додатком "Акт прийняття - передавання товарної продукції", та договірною величиною споживання електричної енергії, встановленою на цей розрахунковий період, згідно з умовами Договору. У випадку перевищення договірної величини споживання електроенергії, порядок здійснення нарахування за перевищення договірної величини визначається у п. 5 Додатку 3 "Порядок розрахунків".
Пункт 5 Додатку 3 "Порядок розрахунків" містить такі умови:
"У разі перевищення договірної величини споживання електричної енергії за розрахунковий період Споживачем, який розраховується за тарифами, диференційованими за періодами часу, Споживач за обсягом перевищення сплачує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника підвищену вартість різниці між фактично спожитим та договірним та договірним обсягами електричної енергії за середньозваженим тарифом. Середньозважений тариф застосовується також у разі, якщо для Споживача протягом розрахункового періоду, у якому було зафіксовано перевищення договірної величини споживання електричної енергії, змінювався тариф, або якщо споживач розраховується за тарифами 1-го та 2-го класів напруги.
Середньозважений тариф розраховується як частка від ділення всієї нарахованої за розрахунковий період суми оплати за електричну енергію на обсяг всієї електричної енергії, спожитої за цей період.
У всіх інших випадках при розрахунках оплати за перевищення договірної величини споживання електричної енергії застосовується розрахунковий тариф, який діяв у розрахунковому періоді, коли було зафіксовано перевищення договірних величин споживання електричної енергії".
В підпункті 2 пункту 7.2.2. вказаного Договору сторони обумовили відповідальність Споживача, зокрема встановили, що:
"за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначеної згідно з вимогами цього Договору, Споживач сплачує Постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини споживання. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується із Споживачів з приєднаною потужністю 10 кВт і більше і середньомісячним споживанням 50000 кВт*год і більше".
Як встановлено колегією суддів, за змістом своєї позовної заяви позивач не зазначив, що відповідач є Споживачем, який розраховується за тарифами, диференційованими за періодами часу, не зазначив, що протягом розрахункового періоду, у якому було зафіксовано перевищення договірної величини споживання електричної енергії, змінювався тариф, або що споживач розраховується за тарифами 1-го та 2-го класів напруги. Відповідних доказів до матеріалів справи позивач також не надав.
Між тим наданий позивачем Розрахунок нарахування за перевищення договірної величини споживання електричної енергії державним професійно-технічним навчальним закладом "Криворізький навчально-виробничий центр" за листопад 2018 року містить відомості про застосування позивачам у розрахунках тарифу, який діяв у розрахунковому періоді, а саме: 1,92072 грн./кВт*год.
Так як убачається з Акту 121/236/11/1 приймання-передавання товарної продукції за листопад 2018 року, цей же тариф 1,92072 грн./кВт*год. був застосований позивачем у розрахунках за спожиту електричну енергію у листопаді 2018 року.
Таким чином, при визначенні двократної вартості різниці фактично спожитої та договірної величини споживання позивачем правильно, відповідно до умов вказаного Договору, застосований той самий тариф, який застосовується позивачем й у поточних розрахунках.
Судом апеляційної інстанції встановлено з матеріалів справи, що позивачем у 2019 році неодноразово надсилались відповідачу Попередження про припинення розподілу у зв'язку з наявною заборгованістю в сумі 17056,00 грн., що утворилась за 2018 рік, зокрема: попередження №400034/2111392600/2019 від 10.10.2019 (а.с.63), попередження №236/2111392631/2019 від 15.10.2019 (а.с.63), попередження №400034/2111392376/2019 від 13.09.2019 (а.с.64), попередження №236/2111392369/2019 від 13.09.2019 (а.с.64), попередження №236 від 21.10.2019 (а.с.66).
В означених вище Попередженнях позивач посилався на те, що на підставі пункту 7.5. Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312, розподіл електроенергії відповідачу буде припинено із урахуванням вимог, встановлених пунктами 7.9, 7.10, 7.11, 7.14 ПРРЕЕ.
За змістом пункту 7.5. Правил роздрібного ринку електричної енергії (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин сторін) припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється оператором системи за умови попередження споживача не пізніше ніж за 5 робочих днів до дня відключення у разі, зокрема, заборгованості за надані послуги з розподілу (передачі) електричної енергії відповідно до умов договору з оператором системи; а електропостачальником за умови попередження споживача не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня відключення у разі заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію відповідно до умов договору з електропостачальником.
Положення пунктів 7.9.-7.14. Правил роздрібного ринку електроенергії встановлюють порядок припинення, обмеження та відновлення електроживлення електроустановок споживача.
Таким чином, позовні вимоги позивача у цій справі ґрунтуються на тому, що відповідач не виконав умов договору щодо повної і своєчасної оплати виставленого ним відповідачу рахунку №121/236/11/5 від 04.12.2018 на суму 17056,00 грн. за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у листопаді 2018 року в кількості 7400 кВт*год.
При цьому позивач неодноразово попереджав відповідача у 2019 році, що у зв'язку з перевищенням договірної величини споживання електричної енергії у 2018 році в сумі 17056,00 грн. розподіл електричної енергії відповідачу буде припинено.
Щодо аргументу відповідача про те, що він повідомляв позивача про збільшення величини споживання електричної енергії у листопаді 2018 року, то судом апеляційної інстанції встановлено, що заява відповідача про скоригування, а саме збільшення договірної величини споживання електричної енергії на листопад 2018 року та грудень 2018 року та надання рахунків за спожиту електроенергію по фактичним показникам була направлена позивачу та отримана останнім 06.12.2018 (а.с.68).
Таким чином, відповідач подав заяву на коригування договірної величини споживання електричної енергії на листопад 2018 вже після спливу цього розрахункового періоду, чим порушив умови 6.2.2. та 6.2.3. та 6.2.5. вказаного Договору, якими передбачено, що:
- Споживач має право контролювати обсяги придбання електричної енергії та вчасно їх корегувати в залежності від фінансування видатків у строки, передбачені ПКЕЕ (підпункт 6.2.2. Договору);
- Споживач має право зменшувати обсяг споживання електричної енергії та загальну вартість цього Договору залежно від реального фінансування видатків. У такому разі Сторони вносять відповідні зміни до цього Договору (підпункт 6.2.3. Договору);
- Споживач має право звернутися до Постачальника не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення поточного розрахункового періоду у порядку, визначеному умовами цього Договору, за зміною (коригуванням договірної величини споживання електричної енергії цього періоду та договірної граничної величини споживання електричної потужності (у разі, якщо Споживач розраховується за тарифами диференційованими за періодами часу, та/або являється Споживачем постачальника за нерегульованим тарифом, електроустановки якого обладнані засобами диференційного (погодинного) обліку електроенергії, зазначених у додатках "Обсяги постачання електричної енергії Споживачу" та "Обсяги споживання електричної потужності Споживачем".
За наведених обставин, суд першої інстанції правильно визначив, з чим погоджується й колегія суддів суду апеляційної інстанції, що зі сторони відповідача було допущено перевищення обсягів споживання електричної енергії у такому розрахунковому періоді як листопад 2018 року у кількості 7400 кВт*год, за яку позивач обґрунтовано нарахував відповідачу та виставив до сплати рахунок №121/236/11/5 від 04.12.2018 на суму 17056,00 грн.
Судом встановлено, що згідно Порядку розрахунків Додатку 3 до Договору про постачання електричної енергії за державні кошти №18233 від 12.02.2018, розрахунковий період для визначення обсягу спожитої електричної енергії становить один місяць, а саме: з 01 числа розрахункового місяця по останній день розрахункового місяця.
Споживач здійснює повну оплату вартості обсягу використання електричної енергії, заявленого на розрахунковий період визначеного згідно з додатком до Договору "Обсяги постачання електричної енергії Споживачу" за схемою платежів і розрахунків на підставі самостійно отриманих у Постачальника рахунків: - Плановим платежем, що дорівнює 100% вартості обсягу електроенергії, заявленого на поточний розрахунковий період, яка здійснюється Споживачем не пізніше 10-го числа календарного місяця в поточному розрахунковому періоді, на підставі рахунка отриманого від Постачальника у день надання акту прийняття-передавання товарної продукції за минулий розрахунковий період.
Тому колегія суддів відхиляє доводи відповідача стосовно того, що розрахунковим періодом підбиття підсумків за загальною кількістю обсягу з постачання електричної енергії до ДПТНЗ "КНВЦ" являється рік.
Відносно аргументу відповідача про відсутність заборгованості по сплаті за електричну енергію у цілому за 2018 рік, колегія суддів, дослідивши надані відповідачем докази, встановила, що матеріалами справи на підставі наданих відповідачем до відзиву документів підтверджено, що у грудні 2018 року позивачем був виписаний відповідачу рахунок №121/236/11/1 від 04.12.2018 за листопад 2018 року, в якому вказане фактичне споживання електричної енергії 10609 кВт*год на суму 24252,30 грн. та переплата на користь відповідача в сумі 7396,31 грн. (станом на 01.12.2018).
Таким чином, фактично до сплати по рахунку №121/236/11/1 від 04.12.2018 за 10609 кВт*год на суму 24252,30 грн. відповідач мав сплатити на користь позивача суму 17055,99грн. (24452,30 грн. - 7396,31 грн. = 17055,99 грн.).
Зазначену суму згідно рахунку №121/236/11/1 від 04.12.2018 відповідачем було сплачено двома платежами:
- по платіжному дорученню №742 від 05.12.2018 на суму 2230,31 грн. (а.с.73);
- по платіжному дорученню №1019 від 07.12.2018 на суму 14825,68 грн. (а.с.74).
Таким чином, відповідачем за листопад 2018 року сплачено в повному обсязі позивачеві за спожиту електричну енергію у кількості 10609 кВт*год на суму 24252,30 грн. (7396,31 грн. (передплата) + 2230,31 грн. + 14825,68 грн. = 24252,30 грн.).
Актом звіряння від 01.12.2018 про стан розрахунків за Договором №18233 від 12.02.2018, що був наданий відповідачем до відзиву на позов (а.с.24), також установлено, що станом на 01.12.2018 позивач здійснив нарахування відповідачу за спожиту електричну енергію в загальній сумі 34111,99 грн., у тому числі: сума 17055,99 грн. (в т.ч. ПДВ) за спожиту електроенергію та сума 17056,00 грн. (в т.ч. ПДВ) за перевищення договірних величин споживання.Отже щодо взаємних розрахунків сторін судом апеляційної інстанції встановлено, що з урахуванням попередньої оплати відповідача за листопад 2018 року в сумі 7396,31 грн. та після надходження від відповідача грошових коштів у грудні 2018 року в сумі 2230,31 грн. та в сумі 14825,68 грн. відповідач не має боргу перед позивачем за фактично спожиту електричну енергію у листопаді 2018 року в кількості 10609 кВт*год на суму 24252,30 грн.
Крім того, згідно Меморіального ордеру №6 за 2018 рік (Накопичувальна відомість за розрахунками з кредиторами) сума наданих послуг позивачем за фактично спожиту електричну енергію за 2018 рік співпадає з розрахунками по сплаті, що були здійснені відповідачем. Так сума наданих послуг по кредиту субрахунку з постачальником, зазначена в графі 20, складає - 143229,27 грн., а оплата відповідача за надані послуги складає суму 143229,27 грн. Таким чином, заборгованість за фактично спожиту електричну енергію у відповідача перед позивачем за 2018 рік відсутня (а.с.62).
Зазначений стан взаємних розрахунків сторін підтверджується також Банківською карткою відповідача в період із 01.01.2018 по 01.12.2019, де заборгованість у відповідача перед позивачем відсутня (а.с.61).
Разом із цим колегія суддів встановила, що в матеріали справи не надано доказів сплати відповідачем на користь позивача двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини електричної енергії, яка передбачалась до споживання у листопаді 2018 року, в кількості 7400 кВт*год на суму 17056,00 грн.
З урахуванням наведених вище приписів законодавства, зокрема, статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, а також відповідно до умов укладеного між сторонами Договору, суд першої інстанції правильно встановив, що у відповідача виникло зобов'язання сплатити на користь позивача суму 17056,00 грн. за споживання 7400 кВт*год електричної енергії, як двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини електричної енергії, яка передбачалась до споживання у листопаді 2018 року.
Аргументи відповідача, що сплата подвійного розміру за використання електричної енергії понад установлені договірні величини є сплатою бюджетних коштів за фактично не отримані послуги з електропостачання, а тому у цьому випадку буде мати місце необґрунтоване витрачання бюджетних коштів - відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки означені умови договору були погоджені сторонами в момент його укладення та відповідали чинному на момент його укладення законодавству, яке не встановлювало будь-яких виключень для таких бюджетних організацій, до яких віднесено відповідача.
Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду
Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частина перша статті 14 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Із встановлених судом у цій справі обставин убачається, що відповідач неналежно виконав умови договору в частині завчасного повідомлення відповідача про збільшення обсягу свого споживання електричної енергії у листопаді 2018 року, а в подальшому не виконав своїх договірних зобов'язань та зазначених вище приписів чинного цивільного та господарського законодавства в частині оплати у встановлений строк рахунку позивача, що був виставлений на оплату двократної вартості різниці фактично спожитої та договірної величини споживання, чим порушив майнові права позивача.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
За приписами частин 1 - 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог частин 1 - 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За викладених обставин колегія суддів суду апеляційної інстанції встановила, що суд першої інстанції хоча і неповно, однак правильно встановив обставини справи, що мають значення для вирішення даного спору, та правильно застосувавши матеріальний закон, який регулює спірні правовідносини, і норми процесуального законодавства, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача суми 17056,00 грн. заборгованості за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у листопаді 2018 року.
Тому підстав для задоволення апеляційної скарги позивача та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення немає.
Розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції
Відповідно до частини першої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Стаття 129 Господарського процесуального кодексу України визначає порядок розподілу судових витрат, згідно з яким судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини першої статті 129 зазначеного Кодексу).
Згідно з частиною другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Враховуючи на результати вирішення цього спору, позовні вимоги позивача у якому задоволені судом у повному обсязі, колегія суддів покладає на відповідача (апелянта) усі судові витрати, які понесені останнім у зв'язку з переглядом цієї справи в суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Державного професійно-технічного навчального закладу "Криворізький навчально-виробничий центр" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області в від 16.04.2020 у справі №904/773/20 - залишити без змін.
Покласти на Державний професійно-технічний навчальний заклад "Криворізький навчально-виробничий центр" судові витрати у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту з підстав, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 11.12.2020.
Головуючий суддя І.М. Подобєд
Суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя Л.П. Широбокова