ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
09 грудня 2020 року Справа № 918/487/19
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Дужич С.П. , суддя Коломис В.В.
секретар судового засідання Полюхович І.Г.
за участю представників сторін:
стягувача: не з'явився
боржника: Педича Д.П., адвоката, ордер серія РН-829 №008 від 02.04.2019
ДВС: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради (вх.№3096/20 від 05.11.2020) на ухвалу господарського суду Рівненської області (про відмову у задоволенні скарги Комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради від 28.08.2020 № 09-1251 про визнання неправомірними дії та рішення державного виконавця та про зобов'язання посадових осіб органу державної виконавчої служби поновити порушене право заявника у ВП № 60963341), постановлену 17.09.20р. суддею Політикою Н.А. об 10:32 год. у м.Рівному у справі № 918/487/19
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради
про стягнення заборгованості в сумі 8 101 323 грн 02 коп.
В судовому засіданні 08.12.2020 оголошувалася перерва до 09.12.2020 до 14 год. 30 хв. для перевірки поданих Здолбунівським районним відділом ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції документів та здійснення перерахунку вказаних у платіжних дорученнях виплачених коштів по заробітній платі працівникам КП "Здолбунівкомуненергія".
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 17.09.2020 у задоволенні скарги Комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради від 28.08.2020 № 09-1251 про визнання неправомірними дії та рішення державного виконавця та про зобов'язання посадових осіб органу державної виконавчої служби поновити порушене право заявника у ВП № 60963341 у справі № 918/487/19 - відмовлено.
В обґрунтування ухвали, суд з посиланням на ст. 129-1 Конституції України, ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ч. 1 ст. 18 ГПК України, ст.ст. 1, 5, 18, 34, 48, 52, 56, 59 Закону України "Про виконавче провадження", п.п. 6 п. 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 вказав, що рахунок, з якого просить зняти арешт заявник не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено. Крім того, АТ КБ "Приватбанк" постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на рахунку № НОМЕР_1 виконало, наведене свідчить, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.
Разом з тим, з посиланням на ст. 43 Конституції України, ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю України, ч. 4 ст. 59 ЗУ "Про виконавче провадження" зазначає, що зобов'язання з виплати заробітної плати мають пріоритет перед іншими зобов'язаннями суб'єкта господарювання, у тому числі тими, які виконуються в примусовому порядку виконання судових рішень. Отже, у разі виникнення в боржника зобов'язання з виплати заробітної плати в певному розмірі, на кошти, які знаходяться на поточному рахунку боржника, у такому ж розмірі не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю.
Крім того, судом першої інстанції було взято до уваги наступне:
- 59 працівників боржника самостійно звернулися до відділу ДВС з посвідченнями комісії по трудових спорах КП "Здолбунівкомуненергія" для виплати заробітної плати за липень 2020 року, кошти згідно виконавчих документів утримані з рахунків КП "Здолбунівкомуненергія" і перераховані тридцяти стягувачам у повному обсязі, а зняття арешту з коштів на рахунку, належному КП "Здолбунівкомуненергія", порушить право працівників скаржника на отримання заробітної плати;
- постанова Верховного Суду від 05.06.2020 № 905/361/19 не стосується зняття арешту з коштів для виплати податків та обов'язкових платежів, в той час, в заяві КП "Здолбунівкомуненергія" від 06.08.2020 № 09-877 просило зняти з коштів в розмірі 751 481 грн 64 коп., в тому числі з коштів для сплати військового збору, єдиного внеску та прибуткового податку, а ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" не містить таких підстав для зняття арешту з коштів;
- у заяві КП "Здолбунівкомуненергія" від 06.08.2020 № 09-877 не зазначено розмір заробітної плати, необхідної для виплати працівникам за липень 2020 року, а також не надано належних первинних документів бухгалтерського обліку господарських операцій з виплати заробітної плати, оскільки надані копії відомостей складені 10 серпня 2020 року, а власне сама заява з цими копіями надійшла до відділу 6 серпня 2020 року.
З огляду на встановлену відсутність доказів протиправності дій державного виконавця щодо проведення у рамках виконавчого провадження накладення арешту на грошові кошти боржника, суд дійшов висновку, що подана Комунальним підприємством "Здолбунівкомуненергія" скарга про визнання неправомірними дії та рішення державного виконавця про зобов'язання посадових осіб органу державної виконавчої служби поновити порушене право заявника у ВП № 60963341 у справі № 918/487/19 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Не погодившись із постановленою ухвалою суду, КП "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Рівненської області від 17.09.20 у справі №918/487/19 скасувати; скаргу Комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради задовольнити; визнати неправомірними дії начальника та заступника начальника Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Львів) Черпака Миколи Леонідовича та Журавського Назара Миколайовича, відповідно, щодо відмови у знятті арешту з рахунку з № НОМЕР_1 МФО 33391 у Ф.АТ КБ Приватбанк м.Рівне в межах сум грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати працюючим КП “Здолбунівкомуненергія” із врахуванням податків та обов'язкових платежів за липень 2020 року на суму 751481,64 грн. у ВП №60963341; визнати недійсною постанову заступника начальника Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Львів) Журавського Назара Миколайовича про арешт коштів боржника від 11.03.20 у ВП №60963341 в частині накладення арешту на кошти, що містяться на рахунку № НОМЕР_1 МФО 33391 у Ф.АТ КБ Приватбанк м.Рівне в межах сум грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати, податків та обов'язкових зборів, зокрема, єдиного соціального внеску, військового збору та податку з доходів фізичних осіб за відповідний місяць, в тому числі за липень 2020 року, на суму 751481,64 грн; зобов'язати начальника та заступника начальника Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Львів) Черпака Миколи Леонідовича та ОСОБА_1 , відповідно, усунути порушене право (поновити порушене право заявника) КП “Здолбунівкомуненергія” щодо виплати заробітної плати працюючим КП “Здолбунівкомуненергія”, оскільки виплата підприємством працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства, шляхом направлення постанови про зняття арешту з № НОМЕР_1 МФО 33391 у Ф.АТ КБ Приватбанк м.Рівне, до АТ КБ Приватбанк м.Рівне, в межах сум грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати працюючим КП “Здолбунівкомуненергія” податків та обов'язкових зборів, зокрема, за липень 2020 року у ВП №60963341; зняти арешт з рахунку № НОМЕР_1 МФО 33391 у Ф.АТ КБ Приватбанк м.Рівне в межах сум грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати працюючим КП “Здолбунівкомуненергія” із врахуванням податків та обов'язкових платежів за липень 2020 року у ВП №60963341; зобов'язати заступника начальника Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Львів) Журавського Назара Миколайовича проінформувати про виконання рішення суду господарський суд Рівненської області та КП "Здолбунівкомуненергія" протягом 10-ти днів з дня отримання рішення суду для подальшого його виконання.
Вказує, що судом було порушено норми процесуального права, а саме не було враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 19.05.2020 у справі №905/361/19, а також порушено ч. 4 ст. 238 ГПК України.
Разом з тим, вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме судом не враховано, що кошти, які містяться на основному рахунку перераховуються на зарплатний відповідно до договору про обслуговування клієнта з переказу заробітної плати №12428000060.
Також, на переконання скаржника, судом не було враховано копії відомостей на виплату заробітної плати встановленої форми та платіжні доручення про оплату податків та обов'язкових платежів при виплаті заробітної плати, що підтверджують зобов'язання скаржника на виплату коштів необхідних для виплати заробітної плати, чим порушено п. 7.22. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №905/361/19, що вказує на порушення вимог ч. ч. 5, 6 ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”.
З посиланням на ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 №95, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 3, 43 Конституції України, ст. 97 Кодексу законів про працю, ст.ст. 15, 22, 24 Закону України “Про працю”, зауважує, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю, однак при розгляді скарги місцевий суд не дотримався вказаних вимог закону.
Зазначає, що відповідно до пункту 2 статті 48 Закону України “Про виконавче провадження” забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання відкритих відповідно до статей 191 та 261 Закону України “Про теплопостачання”, статті 151 Закону України “Про електроенергетику”, та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України “Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки”, на кошти на інших рахунках боржника накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
На підтвердження своєї позиції посилається на постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справ № 916/1572/19 від 10.10.19 від 27.06.2019 у справі № 916/73/19, від 27.03.2018 у справі № 922/808/16, від 16.05.2018 у справі №905/294/15, від 11.06.2018 у справі № 910/4153/13, від 09.09.2019 у справі №913/958/16, які не було враховано судом першої інстанції.
Крім того, з посиланням на Податковий кодекс України, Порядок прийняття банками на виконання розрахункових документів на виплату заробітної плати, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України №453 від 09.09.13, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.09.13 №1602/24134 звертає увагу, що при виплаті заробітної плати необхідно сплатити податки та обов'язкові платежі, однак місцевий суд також не врахував вимоги наведених норм матеріального права, які не дотрималась виконавча служба при винесенні спірної постанови про арешт коштів боржника та при зверненні скаржника щодо зняття арешту з коштів.
Разом з тим, зауважив, що зазначення у відомості 10.08.20 є технічною помилкою бухгалтера підприємства. При цьому, виконавча служба з даного приводу при відмові у знятті арешту нічого не зазначила, отже вважає, що місцевим судом було порушено вимоги ст.ст. 2, 73-79 ГПК України.
У відзиві на апеляційну скаргу Здолбунівський районний відділ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції.
Серед іншого зазначає, що протягом 2020 року працівники КП «Здолбунівкомуненергія» самостійно зверталися до Здолбунівського районного відділу ДВС ЗМУ МЮ (м. Львів) з посвідченнями Комісії по трудових спорах Комунального підприємства «Здолбунівкомуненергія» про виплату їм заборгованості по заробітній платі.
Станом на момент розгляду скарги (17.09.2020) господарським судом Рівненської області кошти згідно виконавчих документів про стягнення заборгованості зі сплати заробітної плати за липень 2020 року утримувались з рахунків КП «Здолбунівкомуненергія» і перераховані стягувачам у повному обсязі.
Крім того, зауважує, що станом на дату подання відзиву у відділі на примусовому виконанні перебувають виконавчі документи посвідчення Комісії по трудових спорах Комунального підприємства «Здолбунівкомуненергія» про стягнення з підприємства заборгованості по заробітній платі за жовтень 2020 року на користь його працівників.
Вважає, що зняття арешту з коштів на рахунку, належному КП “Здолбунівкомуненергія”, порушить право працівників скаржника на отримання заробітної плати, оскільки для забезпечення цього права вони і звернулися до Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби.
Разом з тим, звертає увагу, що у відділі з 22.09.2020 на примусовому виконанні перебуває вимога №Ю202019-53У від 07.07.2020 видана ГУ ДПС у Рівненській області про стягнення з КП “Здолбунівкомуненергія” заборгованості зі сплати єдиного внеску, що виникла станом на 31.08.2020, у розмірі 619635,24 грн. Станом на дату подання відзиву, на користь ГУ ДПС у Рівненській області перераховано утримані з рахунку КП «Здолбунівкомуненергія» кошти у розмірі 51162,20 грн. Відтак, органи ДПС для утримання з КП “Здолбунівкомуненергія” податків, зборів та інших обов'язкових платежів самостійно звернулися до Здолбунівського районного відділу ДВС. Зняття арешту з коштів на рахунку КП “Здолбунівкомуненергія” порушить права ГУ ДФС у Рівненській області.
Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу господарського суду Рівненської області від 17.09.2020 у справі №918/487/19 - без змін.
08.12.2020 від КП «Здолбунівкомуненергія» надійшло клопотання про стягнення із Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Львів) на їхню користь сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 2102 грн.
Крім того, 08.12.2020 Здолбунівським районним відділом ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було надано до суду апеляційної інстанції докази на підтвердження перерахування коштів по виплаті заробітної плати працівникам КП "Здолбунівкомуненергія" та інших відрахувань за липень 2020 року, а саме копії посвідчень на примусове виконання рішення комісії по трудових спорах КП “Здолбунівкомуненергія” та копії платіжних доручень. Також було додано копію платіжного доручення на підтвердження перерахування ГУ ДПС у Рівненській області коштів з рахунку КП «Здолбунівкомуненергія» у розмірі 51162,20 грн (а. мат. оскарж. ухвали 193-252).
Відзиву на апеляційну скаргу від стягувача не надійшло , що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
В судовому засіданні 08.12.2020 представник скаржника підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить апеляційну скаргу задоволити та вирішити питання щодо розподілу судових витрат за подачу апеляційної скарги.
Представник ДВС заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вказав, що кошти по виплаті заробітної плати за липень 2020 були утримані з рахунків скаржника та перераховані стягувачам в повному обсязі на підтвердження чого ним було надано копії платіжних доручень та виплачено ГУ ДПС кошти у розмірі 51162,20 грн. Просить ухвалу господарського суду Рівненської області від 17.09.2020 у справі №918/487/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник АТ “НАК “Нафтогаз” заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги в повному обсязі. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Заслухавши пояснення представників стягувача, боржника та ДВС наданих в судовому засіданні 08.12.2020, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженої ухвали, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 24 жовтня 2019 року у справі №918/487/19 позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 6 338 097 грн 12 коп. - основного боргу, 317 514 грн 46 коп. - пені, 311 420 грн 96 коп. - три відсотки річних, 816 776 грн 01 коп. - інфляційних втрат та 121 519 грн 84 коп. - витрат по оплаті судового збору.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 5 лютого 2020 року рішення Господарського суду Рівненської області від 24.10.2019 у справі № 918/487/19 залишено без змін.
12 лютого 2020 року на виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 24 жовтня 2019 року видано відповідний наказ.
Постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 61406262 від 27.02.2020 заступником начальника відділу Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 918/487/19 від 12.02.2020 про стягнення основного боргу - 6 338 097 грн 12 коп., пені - 317 514 грн 46 коп., три відсотки річних - 311 420 грн 96 коп., інфляційних втрат - 816 776 грн 01 коп., витрат по оплаті судового збору - 121 519 грн 84 коп.
Згідно постанови державного виконавця від 20.01.20 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку № НОМЕР_2 та НОМЕР_1 в АТ КБ "Приватбанк", крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Постановою про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження від 27.02.2020 заступником начальника відділу Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) приєднано виконавче провадження № 61406262 до зведеного виконавчого провадження №61335878.
Постановою про зняття арешту з коштів ВП № 60963341 від 06.02.2020 заступником начальника відділу Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) встановлено, що згідно повідомлення ПАТ "Приватбанк" від 29.01.2020 № 20.1.0.0.0/7-200129/4983, рахунок НОМЕР_2 МФО 333391 в АТ КБ "Приватбанк" є спецрахунком, а відтак заборонено накладати арешт на кошти, що містяться на ньому, та знято арешт з рахунку НОМЕР_2 , що належить боржнику КП "Здолбунівкомуненергія".
Листом АТ КБ "Приватбанк" № 20.1.0.0.0/7-200211/7611 від 12.02.2020 надано інформацію про всі рахунки КП "Здолбунівкомуненергія": UA053333910000026045054702574 (кошти відсутні, арешт відсутній), НОМЕР_1 (кошти наявні, накладено арешт) та надано інформацію про рух коштів за рахунком НОМЕР_1 в період з 18.11.2019 по 03.02.2020.
Постановою про арешт коштів боржника ВП № 60963341 від 11.03.2020 заступником начальника відділу Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) встановлено, що у боржника відкрито рахунок НОМЕР_1 МФО 333391 в Ф АТ КБ "Приватбанк" м. Рівне та накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку НОМЕР_1 МФО 333391 в Ф АТ КБ "Приватбанк" м. Рівне та всіх інших рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику КП "Здолбунівкомуненергія" у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 10 170 647 грн 71 коп.
КП "Здолбунівкомуненергія" листом № 09-877 від 06.08.2020 звернулося до начальника та заступника начальника відділу Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), з метою недопущення порушення вимог трудового та податкового законодавства, що тягнуть за собою накладення штрафних санкцій, з проханням в межах суми 751 481 грн 64 коп., у стислі строки (три дні), зняти арешт з рахунку № НОМЕР_1 МФО 333391 в АТ КБ "Приватбанк" м. Рівне в межах сум грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати із врахуванням податків та обов'язкових платежів та направити постанову для виконання до вказаного банку.
17.08.2020 у відповідь на лист № 09-877 від 06.08.2020 Здолбунівський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) повідомив КП "Здолбунівкомуненергія" та зазначив про відсутність у передбаченому ст. 73 ЗУ "Про виконавче провадження" переліку коштів для виплати заробітної плати, на які заборонено законом звертати стягнення. Крім того, в даному листі вказано, що згідно з п. 1 ч. 4 ст. 59 ЗУ "Про виконавче провадження" однією з підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Оскільки станом на 24.03.2020 КП "Здолбунівкомуненергія" та АТ КБ "Приватбанк" не надано такого документального підтвердження, у державного виконавця відсутні підстави для зняття арешту з коштів на рахунку НОМЕР_1 МФО 333391 у філії АТ КБ "Приватбанк" м. Рівне. Зауважив, що постанова Верховного Суду у справі №905/361/19 не стосується зняття арешту з коштів для виплати податків та обов'язкових платежів, однак згідно заяви від 06.08.2020 №09-877 убачається зняття арешту із коштів для сплати військового збору, єдиного внеску та прибуткового податку. Крім того, зазначає, що ч.4 ст. 59 Закону України “Про виконавче провадження” не містить таких підстав для зняття арешту з коштів.
У зв'язку із відмовою у знятті арешту із рахунку боржника в межах заявлених сум за липень 2020 року, 28 серпня 2020 року Комунальне підприємство "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради звернулося до суду із скаргою від 28.08.2020 №09-1251 про визнання неправомірними дії та рішення державного виконавця та про зобов'язання посадових осіб органу державної виконавчої служби поновити порушене право заявника у ВП № 60963341, в якій просить:
- визнати дії начальника та заступника начальника Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) Черпака Миколи Леонідовича та Журавського Назара Миколайовича, відповідно, щодо відмови у знятті арешту з рахунку з № НОМЕР_3 МФО 33391 у Ф.АТ КБ Приватбанк м. Рівне в межах сум грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати працюючим КП "Здолбунівкомуненергія" із врахуванням податків та обов'язкових платежів за липень 2020 року в межах суми 751 481 грн 64 коп. у ВП № 60963341 - неправомірними;
- визнати недійсною постанову заступника начальника Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) Журавського Назара Миколайовича про арешт коштів боржника від 11.03.20 у ВП №60963341 в частині накладення арешту на кошти, що містяться на рахунку № НОМЕР_3 МФО 33391 у Ф.АТ КБ Приватбанк м. Рівне в межах сум грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати, податків та обов'язкових зборів, зокрема, єдиного соціального внеску, військового збору та податку з доходів фізичних осіб за відповідний місяць, зокрема за липень 2020 року;
- зобов'язати начальника та заступника начальника Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) Черпака Миколи Леонідовича та ОСОБА_1 , відповідно, усунути порушене право (поновити порушене право заявника) КП "Здолбунівкомуненергія" щодо виплати заробітної плати працюючим КП "Здолбунівкомуненергія", оскільки виплата підприємством працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства, шляхом направлення постанови про зняття арешту з № НОМЕР_3 МФО 33391 у Ф.АТ КБ Приватбанк м. Рівне, до АТ КБ Приватбанк м. Рівне, в межах сум грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати працюючим КП "Здолбунівкомуненергія" податків та обов'язкових зборів, зокрема, за липень 2020 року у ВП № 60963341;
- зняти арешт з рахунку № НОМЕР_3 МФО 33391 у Ф.АТ КБ Приватбанк м. Рівне в межах сум грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати працюючим КП "Здолбунівкомуненергія" із врахуванням податків та обов'язкових платежів за липень 2020 року в межах суми 751 481 грн 64 коп., у ВП № 60963341;
- зобов'язати заступника начальника Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) Журавського Назара Миколайовича проінформувати про виконання ухвали суду господарський суд Рівненської області та КП "Здолбунівкомуненергія" протягом 10-ти днів з дня отримання рішення суду для подальшого його виконання.
Обґрунтовуючи викладені у скарзі вимоги КП "Здолбунівкомуненергія" посилається зокрема на те, що в ході здійснення оскаржуваних виконавчих дій державним виконавцем було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на банківському рахунку боржника, зокрема і на рахунок НОМЕР_1 , що містяться на всіх рахунках та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику. За твердженням скаржника, із вказаного поточного рахунку ним здійснюється перерахування грошових коштів на рахунок для зарахування заробітної плати, а отже дії органу державної виконавчої служби щодо винесення постанови про накладення арешту на грошові кошти є неправомірними та порушують право, гарантоване Конституцією України, Законом України "Про оплату праці" та Кодексом законів про працю України на своєчасне одержання працівниками підприємства винагороди за працю.
Як зазначалося вище, ухвалою Господарського суду Рівненської області від 17.09.2020 у задоволенні скарги Комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради від 28.08.2020 №09-1251 про визнання неправомірними дії та рішення державного виконавця та про зобов'язання посадових осіб органу державної виконавчої служби поновити порушене право заявника у ВП № 60963341 у справі № 918/487/19 - відмовлено.
Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Статтею 129-1 Конституції України унормовано, що судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 ГПК України).
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Згідно ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Положеннями ч. 1 ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що примусовому виконанню підлягають рішення, зокрема, на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень і рішень інших органів” (ч. 1 ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження”).
Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження”, в редакції чинній на момент прийняття постанови про арешт коштів, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Частинами 1-3 статті 56 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Абзацом 2 ч. 2 ст. 48 Закону України “Про виконавче провадження” заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України “Про електроенергетику”, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України “Про теплопостачання””, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України “Про теплопостачання”, статті 18-1 Закону України “Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення”, на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України “Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки”, на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Також, ч. 3 ст. 52 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Згідно з абзацом 2 ч. 2 ст. 59 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону України “Про виконавче провадження” підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Відповідно до п. 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.
З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов'язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно, державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах.
При цьому ст. 48 Закону України “Про виконавче провадження” встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.
Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом.
При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України “Про виконавче провадження”, повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із ч. 4 ст. 59 Закону України “Про виконавче провадження”.
Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (ч. 4 ст. 59 Закону України “Про виконавче провадження”).
Чинним законодавством України не передбачено відкриття суб'єктам господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати.
Як вбачається з матеріалів скарги, що рахунок боржника № НОМЕР_1 , на кошти на якому виконавцем був накладений арешт, є поточним рахунком боржника, який використовується для зберігання грошей та здійснення різних розрахунково-касових операцій боржника, у тому числі виплати заробітної плати. На цьому рахунку зараховуються та зберігаються кошти боржника, призначені не тільки для виплати заробітної плати.
Зазначений рахунок не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено.
АТ КБ "Приватбанк", на яке нормами статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" покладений обов'язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на рахунку № НОМЕР_1 виконало. Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.
Крім того, колегія суддів враховує правові висновки Верховного Суду викладені у постанові від 13.03.2019 у справі №344/8982/17 про те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про скасування постанови державного виконавця про накладення арешту на кошти боржника, що перебувають на банківському рахунку, оскільки не врахували, що цей рахунок не є рахунком зі спеціальним режимом використання, а є поточним, призначеним для зберігання коштів та здійснення будь-яких розрахунково-касових операцій, у тому числі і для виплати заробітної плати. Натомість згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2004 року № 280, рахунками зі спеціальним режимом використання є балансові рахунки 2604 “Цільові кошти на вимогу суб'єктів господарювання”.
При цьому, Верховний Суд у складі Великої Палати у своїй постанові від 19.05.2020 у справі №905/361/19 вказує, що не вбачає підстав для відступлення від правового висновку у вказаній вище справі.
За наведеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що дії державного виконавця щодо проведення у рамках виконавчого провадження накладення арешту на грошові кошти, які містяться на рахунку № НОМЕР_1 боржника є правомірними, оскільки цей рахунок є поточним рахунком, а не рахунком зі спеціальним режимом використання. Боржник не звертався до Здолбунівського районного ВДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) з клопотанням не накладати арешт на рахунок № НОМЕР_1 . Таким чином, постанова про арешт коштів боржника від 11.03.2020, в частині накладення арешту на кошти, що містяться на рахунку № НОМЕР_1 МФО 333391 в Ф АТ КБ “Приватбанк” м. Рівне в межах сум грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати, податків та обов'язкових зборів, зокрема, єдиного соціального внеску, військового збору та податку з доходів фізичних осіб за відповідний місяць є правомірною, відтак відсутні підстави для визнання її недійсною.
Разом з тим, як убачається із п.п. 2.3.1, 2.3.2. наявного в матеріалах справи договору укладеного між АТ КБ "Приватбанк" та КП "Здолбунівкомуненергія" про обслуговування клієнта з переказу заробітної плати, авансів на відрядження, стипендій, виплат за договорами цивільно-правового характеру та інших виплат з використанням платіжних карток від 06.02.2020 №12428000060 клієнт зобов'язаний інформувати одержувачів про необхідність звернутися до банку для надання пакету документів по відкриттю поточних рахунків в порядку, визначеному чинним законодавством, для подальшого отримання виплат від клієнта через банк. Для зарахування банком виплат одержувачам клієнт зобов'язаний перераховувати в банк грошові кошти в сумі заробітної плати, стипендії, виплат за договорами цивільно-правового характеру та інших виплат, передбачених чинним законодавством України, на рахунок визначений в додатку 2.
Відповідно до додатку 2 до договору визначено рахунки для перерахування в банк коштів: заробітної плати, стипендії та інших виплат, передбачених чинним законодавством України - № НОМЕР_4 , комісії за безготівкове зарахування коштів на карткові рахунки № НОМЕР_5 .
За наведеного, слідує, що кошти необхідні, зокрема, для виплати заробітної плати перераховуються КП "Здолбунівкомуненергія" із поточного рахунку № НОМЕР_1 на рахунок зі спеціальним режимом використання № НОМЕР_4 (зарплатний рахунок).
За приписами ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно із ч. 1 ст. 3 , ч. 2 ст. 11 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати №95 від 01.07.1949, ратифікованої Україною 04.08.1961 заробітна плата може стати об'єктом арешту або передачі лише в такій формі й у таких межах, які визначено національним законодавством. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.
Частиною 1 статті 1 Закону України “Про оплату праці” передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно з ч. 5 ст. 97, ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю визначено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Відповідно до статті 24 Закону України “Про оплату праці” заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості (частина шоста статті 24 Закону України “Про оплату праці”).
Отже право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю гарантовано та захищається державою, своєчасність та розмір якої не може бути поставлений в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.
З наведених норм права вбачається, що зобов'язання з виплати заробітної плати мають пріоритет перед іншими зобов'язаннями суб'єкта господарювання, у тому числі тими, які виконуються в примусовому порядку виконання судових рішень.
У разі виникнення в боржника зобов'язання з виплати заробітної плати в певному розмірі, на кошти, які знаходяться на поточному рахунку боржника, у такому ж розмірі не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю.
Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України “Про виконавче провадження” на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих виникнення в боржника зобов'язання з виплати заробітної плати та його розміру. Також арешт в розмірі суми зобов'язання з виплати заробітної плати може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати.
В разі якщо банком було здійснено списання грошових коштів з рахунку боржника на підставі платіжної вимоги державного виконавця і саме ці грошові кошти були призначені для виплати заробітної плати, або в разі якщо боржник розуміє, що у певну календарну дату місяця у нього виникне необхідність здійснити виплату заробітної плати своїм працівникам з відповідного банківського рахунку, останній не позбавлений можливості звернутись до державного виконавця із заявою в якій слід повідомити про відповідні обставини.
В свою чергу, така заява повинна містити інформацію в якому саме розмірі в боржника виникло зобов'язання з виплати заробітної плати своїм працівникам, на яку саме суму він просить не звертати стягнення, до якої слід додати документи, на підтвердження зазначених вище обставин.
Подібний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19.05.2020 по справі №905/361/19, який є обов'язковим до застосування відповідно до приписів ч.4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.
Підпунктом 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 зазначеного Кодексу визначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст. 18 та розділом IV цього Кодексу.
Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку (п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу).
Статтею 168 цього Кодексу встановлено порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету і, зокрема, п. 168.1 - цієї статті визначено порядок оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Податкового кодексу (пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу).
Відповідно до пп. 168.1.2 зазначеного пункту податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
У разі якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені Податковим кодексом для місячного податкового періоду (пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Кодексу).
Також згідно Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України” № 1690 встановлено військовий збір. Платниками збору є особи, визначенні п.162.1 ст.162 ПК України. Об'єктом оподаткування збором є доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.
Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.
Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить висновку, що при знятті арешту із коштів необхідних для виплати заробітної плати, також, підлягає зняттю і арешт із коштів необхідних для виплати податків та обов'язкових платежів, які на неї нараховані.
Так, з наявних у матеріалах справи доказів убачається, що боржник звертався до Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із листом від 06.08.2020 №09-877 про зняття арешту із рахунку № НОМЕР_1 для виплати заробітної плати та інших обов'язкових платежів в межах суми 751 481,64 грн за липень 2020 року. У додатках у вказаному листі значиться: відомість виплату заробітної плати та платіжні доручення на сплату податків та обов'язкових платежів.
Проте, як убачається із листа - відповіді від 17.08.20 №30122 Здолбунівським районним відділом державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) було відмовлено у знятті арешту з вказаної суми коштів, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 , у зв'язку із тим, що вказаний рахунок не є рахунком зі спеціальним режимом використання та вказано, що постанова Верховного Суду у справі №905/361/19 не стосується зняття арешту з коштів для виплати податків та обов'язкових платежів, однак згідно заяви від 06.08.2020 №09-877 убачається зняття арешту із коштів для сплати військового збору, єдиного внеску та прибуткового податку.
Колегія суддів звертає увагу, що з матеріалів оскарження ухвали убачається, що до суду першої інстанції скаржником були подані документи, які долучені до скарги від 28.08.2020, а саме копії відомостей про оплату праці працюючим із платіжними дорученнями за липень 2020 року, які були долучені до листа від 06.08.2020 та підтверджували заборгованість саме у сумі 751 481,64 грн, яка зазначена боржником.
Доводи суду першої інстанції та представника ДВС про те, що у заяві КП “Здолбунівкомуненергія” від 06.08.2020 №09-877 не зазначено розмір заробітної плати, а додані до скарги від 06.08.2020 копії відомостей складені 10.08.2020 не можуть слугувати належними доказами на підтвердження заборгованості по заробітній платі працівникам за липень 2020 року не беруться судовою колегією до уваги, оскільки, як зазначалося вище, у листі від 06.08.2020 №09-877 заявником зазначено загальну суму 751 481,64 в межах якої просить зняти арешт та вказано, що така сума включає в себе не лише заборгованість по заробітній платі а й податки та обов'язкові платежі. Також представником скаржника в апеляційній скарзі було вказано, що зазначення дати складення відомостей 10.08.2020 є технічною помилкою бухгалтера.
При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що Здолбунівським районним відділом державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) при відмові у знятті арешту було відмовлено лише з тих підстав, що вказаний рахунок не є рахунком зі спеціальним режимом використання та вказано, що постанова Верховного Суду у справі №905/361/19 не стосується зняття арешту з коштів для виплати податків та обов'язкових платежів, однак згідно заяви від 06.08.2020 №09-877 убачається зняття арешту із коштів для сплати військового збору, єдиного внеску та прибуткового податку та не вказувалося на таку підставу відмови, як неподання доказів, або подання неналежних доказів на підтвердження заборгованості у розмірі 751 481,64 грн, що представником ДВС в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції не спростовано.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у поясненнях щодо скарги на дії ДВС від 08.09.2020 №31873 заступником начальника було вказано, що за 2020 рік працівниками скаржника було пред'явлено для примусового виконання до відділу 59 посвідчень Комісії по трудових спорах КП “Здолбунівкомуненергія” про виплату їм заборгованості по заробітній платі за липень 2020 року. Кошти згідно виконавчих документів утримані з рахунків КП “Здолбунівкомуненергія” і перераховані 30 стягувачам у повному обсязі.
Проте, суд першої інстанції вказаних обставин, щодо самостійного звернення працівників до органу ДВС для виплати їм заробітної плати не врахував та не витребував відповідні підтверджуючі документи, а тому належним чином не з'ясував обставини, що мають значення для справи.
Разом з тим, у відзиві на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції Здолбунівським районним відділом ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було зазначено, що станом на момент розгляду скарги (17.09.2020) господарським судом Рівненської області кошти згідно виконавчих документів про стягнення заборгованості зі сплати заробітної плати за липень 2020 року утримувались з рахунків КП «Здолбунівкомуненергія» і перераховані стягувачам у повному обсязі.
Разом з тим, звертає увагу, що у відділі з 22.09.2020 на примусовому виконанні перебуває вимога №Ю202019-53У від 07.07.2020 видана ГУ ДПС у Рівненській області про стягнення з КП “Здолбунівкомуненергія” заборгованості зі сплати єдиного внеску, що виникла станом на 31.08.2020, у розмірі 619635,24 грн. Станом на дату подання відзиву, на користь ГУ ДПС у Рівненській області перераховано утримані з рахунку КП «Здолбунівкомуненергія» кошти у розмірі 51162,20 грн. Відтак, органи ДПС для утримання з КП “Здолбунівкомуненергія” податків, зборів та інших обов'язкових платежів самостійно звернулися до Здолбунівського районного відділу ДВС. Зняття арешту з коштів на рахунку КП “Здолбунівкомуненергія” порушить права ГУ ДФС у Рівненській області.
08.12.2020 Здолбунівським районним відділом ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції були подані до суду апеляційної інстанції докази на підтвердження перерахування коштів по виплаті заробітної плати працівникам КП "Здолбунівкомуненергія" та перерахування коштів ГУ ДПС у Рівненській області у розмірі 51162,20 грн за липень 2020 року, а саме копії посвідчень на примусове виконання рішення комісії по трудових спорах КП “Здолбунівкомуненергія” та копії платіжних доручень (а. мат. оскарж. ухвали 193-252).
Для перевірки поданих документів та здійснення перерахунку вказаних у платіжних дорученнях виплачених коштів по заробітній платі у судовому засіданні 08.12.2020 оголошувалася перерва до 09.12.2020 до 14 год. 30 хв.
Суд апеляційної інстанції дослідивши подані документи вказує таке.
Як убачається із листа від 06.08.2020 скаржник просив зняти арешт із рахунку № НОМЕР_1 для виплати заробітної плати із врахуванням податків та обов'язкових платежів за липень 2020 року в межах суми 751 481,64 грн.
Відділом ДВС було подано копії посвідчень на примусове виконання рішення комісії по трудових спорах КП “Здолбунівкомуненергія” та копії платіжних доручень про виплату заробітної плати за липень 2020 року 59 працівникам скаржника. Крім того, було подано платіжне доручення на підтвердження виплати коштів ГУ ДПС у Рівненській області у розмірі 51162,20 грн за липень 2020 року. Перерахувавши суми вказані у даних документах, суд апеляційної інстанції зазначає, що вказаним 59 працівникам було виплачено заробітну плату на загальну суму 465 271,96 грн та 51 162,20 грн ГУ ДПС у Рівненській області. Всього здійснено виплат на суму 516 434,16 грн.
Таким чином, за липень 2020 року невиплаченими залишилися кошти в сумі 235 047,48 грн.
За наведеного, ураховуючи докази наявні в матеріалах оскарження ухвали, висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 19.05.20 у справі №905/361/19 апеляційний господарський суд прийшов висновку про зняття арешту з рахунку № НОМЕР_1 МФО 33391 у Ф.АТ КБ Приватбанк м.Рівне в межах сум грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати працюючим КП “Здолбунівкомуненергія” із врахуванням податків та обов'язкових платежів за липень 2020 року у межах суми 235 047,48 грн у ВП №60963341 та визнання дій начальника та заступника начальника Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Львів) Черпака Миколи Леонідовича та Журавського Назара Миколайовича, щодо відмови у знятті арешту з рахунку № НОМЕР_1 МФО 33391 у Ф.АТ КБ Приватбанк м.Рівне в межах сум грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати працюючим КП “Здолбунівкомуненергія” із врахуванням податків та обов'язкових платежів за липень 2020 року у ВП №60963341 - неправомірними, оскільки такі дії призвели до несвоєчасної виплати заробітної плати працівникам боржника, які змушені були самостійно звертатися до органу ДВС із заявами щодо виплати їм заборгованості по заробітній платі, незважаючи на те, що обов'язок щодо своєчасної виплати заробітної плати законодавством покладений на роботодавця.
При цьому, у зв'язку із виплатою органом ДВС заробітної плати працівникам боржника, відповідно до їхніх заяв у вимозі про зняття арешту з рахунку № НОМЕР_1 МФО 33391 у Ф.АТ КБ Приватбанк м.Рівне в межах сум грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати працюючим КП “Здолбунівкомуненергія” із врахуванням податків та обов'язкових платежів за липень 2020 року в межах суми 516 434,16 грн у ВП №60963341 слід відмовити.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Таким чином, постанова суду апеляційної інстанції є виконавчим документом.
За наведеного, у задоволенні вимог щодо зобов'язання начальника та заступника начальника Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Львів) Черпака Миколи Леонідовича та Журавського Назара Миколайовича, відповідно, усунути порушене право (поновити порушене право заявника) КП “Здолбунівкомуненергія” щодо виплати заробітної плати працюючим КП “Здолбунівкомуненергія”, шляхом направлення постанови про зняття арешту з № НОМЕР_1 МФО 33391 у Ф.АТ КБ Приватбанк м.Рівне, до АТ КБ Приватбанк м.Рівне, в межах сум грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати працюючим КП “Здолбунівкомуненергія” податків та обов'язкових зборів, зокрема, за липень 2020 року у ВП №60963341 та щодо зобов'язання заступника начальника Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Львів) Журавського Назара Миколайовича проінформувати про виконання рішення суду господарський суд Рівненської області та КП "Здолбунівкомуненергія" протягом 10-ти днів з дня отримання рішення суду для подальшого його виконання, слід відмовити.
Враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини при розгляді скарги КП “Здолбунівкомуненергія” на дії державного виконавця, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвала місцевого господарського суду про відмову в задоволенні скарги з підстав того, що: рахунок № НОМЕР_1 МФО 33391 у Ф.АТ КБ Приватбанк м.Рівне не є спецрахунком; працівники боржника самостійно звернули до органу ДВС для виплати їм заробітної плати; постанова Верховного Суду від 05.06.2020 у справі №905/361/19 не стосується зняття арешту з коштів для виплати податків та обов'язкових платежів та ч. 4 ст. 59 Закону України “Про виконавче провадження” не містить таких підстав для зняття арешту з коштів, у заяві КП "Здолбунівкомуненергія" від 06.08.2020 № 09-877 не зазначено розмір заробітної плати, необхідної для виплати працівникам за липень 2020 року, а також не надано належних первинних документів бухгалтерського обліку господарських операцій з виплати заробітної плати, оскільки надані копії відомостей складені 10 серпня 2020 року (заява з цими копіями надійшла до відділу 6 серпня 2020 року), а тому встановлено відсутність доказів протиправності дій державного виконавця щодо накладення арешту на грошові кошти боржника, є такою, що прийнята при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а відтак підлягає скасуванню.
Згідно із п.2 ч.1 ст.275 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, нез'ясування обставин, що мають значення для справи.
За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга КП “Здолбунівкомуненергія” підлягає частковому задоволенню, а ухвала господарського суду Рівненської області від 17.09.2020 у справі №918/487/19 скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення скарги на дії органу ДВС.
З приводу заяви скаржника про розподіл судових витрат за подачу апеляційної скарги суд апеляційної інстанції зауважує наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
П. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, згідно із ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Отже, на переконання колегії суддів спір у даній справі виник у зв'язку із неправомірними діями державного виконавця, а саме відмовою у знятті арешту із рахунку в межах заявленої суми необхідної для виплати заробітної плати, податків та обов'язкових платежів, що стало підставою для звернення боржника із скаргою до суду, а тому судовий збір за подачу апеляційної скарги слід покласти на Здолбунівський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Львів) у повному обсязі у розмірі 2102 грн.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради (вх.№3096/20 від 05.11.2020) на ухвалу господарського суду Рівненської області від 17.09.20 у справі № 918/487/19 задоволити частково.
2. Ухвалу господарського суду Рівненської області від 17.09.20 у справі № 918/487/19 скасувати. Прийняти нове рішення.
"1. Скаргу Комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради від 28.08.2020 р. № 09-1251 про визнання неправомірними дії та рішення державного виконавця та про зобов'язання посадових осіб органу державної виконавчої служби поновити порушене право заявника у ВП № 60963341 у справі № 918/487/19 задоволити частково.
2. Визнати дії начальника та заступника начальника Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Львів) Черпака Миколи Леонідовича та Журавського Назара Миколайовича, щодо відмови у знятті арешту з рахунку № НОМЕР_1 МФО 33391 у Ф.АТ КБ "Приватбанк" м.Рівне в межах сум грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати працюючим КП “Здолбунівкомуненергія” із врахуванням податків та обов'язкових платежів за липень 2020 року у ВП №60963341 - неправомірними.
3. Зняти арешт з рахунку № НОМЕР_1 МФО 33391 у Ф.АТ КБ Приватбанк м.Рівне в межах сум грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати працюючим КП “Здолбунівкомуненергія” із врахуванням податків та обов'язкових платежів за липень 2020 року у межах суми 235 047,48 грн у ВП №60963341.
4. В решті в задоволенні вимог скарги відмовити."
3. Стягнути із Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Львів) (35705, м. Здолбунів, вул. В.Жука, 1а, код ЄДРПОУ 34970716) на користь КП “Здолбунівкомуненергія” (35700, м. Здолбунів, вул. Шкільна, 40а, код ЄДРПОУ 30032555) 2102 (дві тисячі сто дві) грн витрат зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.
4. Доручити господарському суду Рівненської області видати наказ на виконання цієї постанови.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст. ст. 287-291 ГПК України.
6. Матеріали оскарження ухвали від 17.09.20 у справі №918/487/19 повернути до господарського суду Рівненської області.
Повний текст постанови складений "11" грудня 2020 р.
Головуючий суддя Миханюк М.В.
Суддя Дужич С.П.
Суддя Коломис В.В.