вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"11" грудня 2020 р. Справа№ 910/7173/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Ходаківської І.П.
Демидової А.М.
Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Крейн Енерджі"
на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2020, повний текст якого складено 05.08.2020
у справі №910/7173/20 (суддя Ломака В.С.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Айбокс банк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крейн Енерджі"
про стягнення 42 478, 25 грн,
Короткий зміст позовних вимог.
Приватне акціонерне товариство "Айбокс банк" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крейн Енерджі" (далі - відповідач), в якому, з урахуванням прийнятих судом до розгляду заяв про зменшення розміру позовних вимог від 24.07.2020 року та про виправлення описки у позовній заяві, просило суд стягнути з відповідача грошові кошти у загальному розмірі 42 478, 25 грн., з яких: 32 161, 00 грн. - основний борг, 139,21 грн. - інфляційні втрати, 4 051, 80 грн. - пеня; 6 126, 24 грн. - 35 % річних від сплаченої суми гарантії.
Позов мотивовано невиконанням відповідачем зобов'язань за Договором від 18.07.2018 про надання гарантії № 4007-0718/TLN5.1v, відповідно до умов якого позивач надав Публічному акціонерному товариству "Укрпошта" гарантію щодо виконання відповідачем його зобов'язання перед Публічним акціонерним товариством "Укрпошта". Позивач належним чином виконав взяті на себе за Договором зобов'язання, сплатив Публічному акціонерному товариству "Укрпошта" грошову суму відповідно до умов гарантії, внаслідок чого у нього виникло право на зворотню вимогу (регрес) до відповідача.
Відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій та компенсаційних виплат.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви їого прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва №910/7173/20 від 05.08.2020 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Айбокс банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крейн Енерджі" про стягнення 42 478,25 грн задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Крейн Енерджі" на користь Приватного акціонерного товариства "Айбокс банк" 30 240,00 грн основного боргу, 5 760, 32 грн 35 % річних. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суд виходив з доведеності та обгурнтвоаності позовних вимог у задоволеній судом частині.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись із прийнятим рішенням, 31.08.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Крейн Енерджі" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2020 у справі №910/7173/20 в частині задоволених вимог та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.
Крім того, у тексті апеляційної скарги відповідачем викладено клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи - АТ «Укрпошта».
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 526, 664 ЦК України.
Зокрема, скаржник посилається на те, що на сьогоднішній день відповідачем не вирішено питання з АТ «укрпошта» щодо отоварення талонів. Таким чином, відповідач на підставі укладених сторонами договорів надає лише талони, а не пальне, тому відповідальності за не використання талонів останній не несе.
Покупець навмисне не використовував талони для отримання товару, що унеможливило його отримати у встановлений договором строк.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Позивач, використав своє право та подав відзив, у якому проти задоволення скарги заперечив, просив оскаржене рішення залишити без змін.
Розгляд клопотань.
У тексті апеляційної скарги відповідачем з викладено клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи - АТ «Укрпошта» на підставі ст. 50 ГПК України.
Колегія суддів, розглянувши це клопотання, зазначає про наступне.
Аналогічне клопотання було заявлено судом першої інстанції, за результатом розгляду якого суд протокольною ухвалою дійшов висновку відмовити у його задоволенні.
Статтею 50 ГПК України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Розглянувши вказане клопотання, дослідивши предмет та підстави цього позову, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість доводів відповідача про можливість впливу даним рішенням суду на права чи обов'язки АТ "Укрпошта", у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні вказаної заяви відповідача.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.09.2020 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді Демидова А.М., Ходаківська І.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Крейн Енерджі" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2020 у справі №910/7173/20 залишено без руху.
Після усунення недоліків, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Крейн Енерджі" пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2020 у справі №910/7173/20. Відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про здійснення розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Крейн Енерджі" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2020 у справі №910/7173/20 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 11.11.2020. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 11.11.2020.
Частиною 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову не менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимога про стягнення 42 478, 25 грн, вказана справа, у відповідності до приписів ГПК України, відноситься до малозначних справ.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Виходячи із зазначених правових норм, перегляд оскаржуваного рішення ухвалено здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене рішення у даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
18.07.2018 між Приватним акціонерним товариством "Айбокс Банк" (гарант за договором), що має Банківську ліцензію № 53, видану Національним банком України 26.07.2016, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техойл Нафтохімія", яке у подальшому змінило свою назву на Товариство з обмеженою відповідальністю "Крейн Енерджі" (принципал за договором), укладено Договір про надання гарантії № 4007-0718/TLN5.1v (далі - Договір), за умовами якого гарант у порядку та на умовах, які визначені цим Договором, надає Публічному акціонерному товариству "Укрпошта" (бенефіціар за договором) гарантію. Згідно умов цієї гарантії позивач гарантує перед бенефіціаром виконання принципалом його зобов'язань щодо виконання умов договору, що буде укладено з бенефіціаром.
Розділами 2 - 9 Договору його сторони узгодили умови надання гарантії, оплату послуг гаранта, права та обов'язки сторін, форс - мажор, відповідальність сторін та інші умови тощо.
Згідно з пунктом 8.9 Договору останній набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін.
Означений правочин підписаний уповноваженим представниками його сторін та скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.
На виконання умов Договору позивачем (гарант за договором) видано банківську гарантію № 4007-0718/TLN5.1v від 18.07.2018, згідно з умовами якої гарант взяв на себе безумовні та безвідкличні зобов'язання виплатити бенефіціару - ПАТ "Укрпошта", кошти у розмірі 30240,00 грн за лотом № 4, у випадку невиконання (неналежного виконання) принципалом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Техойл Нафтохімія", умов договору поставки, що має бути підписаний між принципалом та бенефіціаром за результатами проведення процедури відкритих торгів щодо закупівлі ДК 021:2015 - 09120000-6 Газове паливо (Газ для автомобілів пропан і бутан скраплені (СПБТ) через мережу АЗК), переможцем яких визнано відповідача.
Крім того, за змістом цієї гарантії позивач зобов'язався виплатити на користь бенефіціара суму, що становить 30 240,00 грн., після одержання письмової вимоги бенефіціара, що містить твердження про те, що принципал не виконав або неналежно виконав свої зобов'язання за договором. Гарант зобов'язаний розглянути письмову вимогу бенефіціара та сплатити суму даної банківської гарантії у строк, що не перевищує 5 (п'яти) робочих днів з моменту одержання письмової вимоги бенефіціара.
29.01.2019 ПАТ "Укрпошта" повідомило позивача про порушення принципалом (відповідачем) зобов'язань за Договором та звернулося до Публічного акціонерного товариства "Айбокс банк" з вимогою №421-1328 від 28.01.2019, у якій просило виплатити належну йому суму гарантії в розмірі 30 240,00 грн.
За результатами розгляду вказаної вимоги позивач листом № 631/2/12-б/б-01 від 05.02.2019, з посиланням на умови пунктів 5.15-5.17 Договору, відмовив Публічному акціонерному товариству "Укрпошта" в задоволенні такої вимоги, оскільки бенефіціаром повідомлення про не здійснення відпуску АЗК товару було направлено ТОВ "Техойл Нафтохімія" лише електронною поштою та без електронного цифрового підпису.
Крім того, Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2019 в справі №910/4209/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019, з Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" суму банківської гарантії у розмірі 30 240,00 грн за банківською гарантією № 4007-0718/TLN5.1v від 18.07.2018, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921,00 грн, у зв'язку із порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю "Техойл Нафтохімія" (принципалом) умов договору поставки № 250718-05/197 Пс від 25.07.2018 та невиплатою позивачем (як гарантом) у визначений строк гарантійного забезпечення бенефіціара.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на те, що 22.10.2019 ПАТ "Айбокс банк" звернулося до відповідача (як принципала) із вимогою № 3500/04-б/б-04 про відшкодування сплачених на виконання рішення суду у справі № 910/4209/19 коштів гарантійного забезпечення у сумі 30 240,00 грн. та судового збору в розмірі 1 921,00 грн.
Проте відповідач зазначену в цій вимозі суму грошових коштів у добровільному порядку не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором гарантії, який підпадає під правове регулювання норм § 4 глави 49 Цивільного кодексу України та глави 22 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 Цивільного кодексу України).
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України).
З наведеного вбачається, що способи забезпечення виконання зобов'язання покликані охороняти інтереси менш захищеної сторони за договором - кредитора шляхом покладення додаткового зобов'язального обтяження на боржника та/або на третю особу. Тобто, у разі невиконання або неналежного виконання умов цивільного договору на боржника покладається додаткова відповідальність, а в ряді випадків до виконання зобов'язання притягуються разом із боржником і треті особи, зокрема, при гарантії.
Статтею 560 Цивільного кодексу України визначено, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Частиною 1 статті 200 Господарського кодексу України передбачено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони (частина 2 статті 200 Господарського кодексу України).
Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень (частина 3 статті 200 Господарського кодексу України).
Забезпечувальна функція гарантії полягає у тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання принципалом його обов'язку перед беніфіціаром. Гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов'язок гаранта сплатити кредитору-бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією. Тобто, гарантія створює зобов'язання тільки для гаранта.
Згідно із статтею 562 Цивільного кодексу України зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.
Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України № 639 від 15.12.2004.
Так, у пункті 9 частини 3 розділу I цього Положення визначено, що гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.
За змістом положень статей 561, 566 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Обов'язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію. У разі порушення гарантом свого обов'язку його відповідальність перед кредитором не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встановлено у гарантії.
Відповідно до пункту 1.2 Договору гарантія видається на суму в розмірі 30 240,00 грн.
Згідно з пунктом 1.3 Договору гарантія видається на строк по 01.02.2019 включно.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивачем - ПАТ "Айбокс банк" (гарант за договором) видано банківську гарантію № 4007-0718/TLN5.1v від 18.07.2018, згідно з умовами якої гарант взяв на себе безумовні та безвідкличні зобов'язання виплатити бенефіціару - Публічному акціонерному товариству "Укрпошта", кошти у розмірі 30240,00 грн за лотом №4, у випадку невиконання (неналежного виконання) принципалом - ТОВ "Техойл Нафтохімія", умов договору поставки, що має бути підписаний між принципалом та бенефіціаром за результатами проведення процедури відкритих торгів щодо закупівлі ДК 021:2015 - 09120000-6 Газове паливо (Газ для автомобілів пропан і бутан скраплені (СПБТ) через мережу АЗК), переможцем яких визнано відповідача.
Крім того, за змістом цієї гарантії позивач зобов'язався виплатити на користь бенефіціара суму, що становить 30 240,00 грн., після одержання письмової вимоги бенефіціара, що містить твердження про те, що принципал не виконав або неналежно виконав свої зобов'язання за договором. Гарант зобов'язаний розглянути письмову вимогу бенефіціара та сплатити суму даної банківської гарантії у строк, що не перевищує 5 (п'яти) робочих днів з моменту одержання письмової вимоги бенефіціара.
Відповідно до умов гарантії №4007-0718/TLN5.1v від 18.07.2018 остання є дійсною до 01.02.2019 включно.
Отже, з наведеного вбачається, що позивач взяв на себе безумовні та безвідкличні зобов'язання виплатити бенефіціару кошти у розмірі 30 240,00 грн у випадку невиконання (неналежного виконання) принципалом умов договору поставки та у разі отримання гарантом письмової вимоги бенефіціара відповідно до чинного законодавства України.
Частиною 1 статті 563 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
Згідно із частиною 2 статті 563 Цивільного кодексу України вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.
З матеріалів справи вбачається, що 29.01.2019 Публічне акціонерне товариство "Укрпошта" повідомило позивача про порушення принципалом (відповідачем) зобов'язань за Договором та звернулося до Публічного акціонерного товариства "Айбокс банк" з вимогою №421-1328 від 28.01.2019, у якій просило виплатити належну йому суму гарантії в розмірі 30 240,00 грн.
За результатами розгляду вказаної вимоги позивач листом №631/2/12-б/б-01 від 05.02.2019, з посиланням на умови пунктів 5.15-5.17 Договору, відмовив Публічному акціонерному товариству "Укрпошта" в задоволенні такої вимоги, оскільки бенефіціаром повідомлення про не здійснення відпуску АЗК товару було направлено ТОВ "Техойл Нафтохімія" лише електронною поштою та без електронного цифрового підпису.
Разом із тим, рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2019 в справі № 910/4209/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019, з Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" суму банківської гарантії у розмірі 30 240,00 грн за банківською гарантією № 4007-0718/TLN5.1v від 18.07.2018, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921,00 грн, у зв'язку із порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю "Техойл Нафтохімія" (принципалом) умов договору поставки № 250718-05/197 Пс від 25.07.2018 та невиплатою позивачем (як гарантом) у визначений строк гарантійного забезпечення бенефіціара.
Встановлені вищевказаним рішенням суду обставини порушення принципалом (Товариством з обмеженою відповідальністю "Техойл Нафтохімія") умов договору поставки № 250718-05/197 Пс від 25.07.2018, факт настання гарантійного випадку за банківською гарантією № 4007-0718/TLN5.1v від 18.07.2018 та визначений обов'язок гаранта виплатити бенефіціару гарантійне забезпечення, в силу імперативних вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиціальне значення для даної справи.
На підставі здійсненої оцінки наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що свої зобов'язання за Договором про надання гарантії позивач виконав у повному обсязі, сплативши на виконання зазначеного рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2019 в справі № 910/4209/19 та умов гарантії № 4007-0718/TLN5.1v від 18.07.2018 згідно з платіжним дорученням № 5775105 від 22.10.2019 на користь Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" грошові кошти у загальному розмірі 32 161,00 грн (з яких: 30 240,00 грн. - сума банківської гарантії, 1 921,00 грн. - судовий збір).
Відповідно до частини 1 статті 569 Цивільного кодексу України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
Аналогічне право передбачене умовами пункті 4.1 Договору, за змістом якого у разі виконання гарантом зобов'язань принципала, які забезпечені гарантією, він згідно чинного законодавства України набуває прав зворотної вимоги (регресу) до принципала в межах суми, фактично сплаченої ним за гарантією.
Між іншим, у Договорі про надання гарантії його сторони домовились, що принципал зобов'язаний погасити свої грошові зобов'язання перед гарантом, які виникли внаслідок виконання гарантом його зобов'язань перед бенефіціаром, які забезпечені гарантією, протягом 2 (двох) робочих днів з моменту отримання відповідної вимоги від гаранта (пункт 4.2 Договору).
При цьому, згідно з частиною 2 статті 569 Цивільного кодексу України гарант не має права на зворотну вимогу (регрес) до боржника у разі, якщо сума, сплачена гарантом кредиторові, не відповідає умовам гарантії, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
Аналіз вищенаведених нормативних приписів чинного законодавства свідчить, що при вирішенні спору про існування обов'язку принципала виплачувати в порядку регресу гаранту сплачену ним бенефіціару суму за гарантією, у предмет доказування входить дослідження наявності чи відсутності виникнення у самого гаранта відповідного обов'язку з виплати, тобто, чи мав місце гарантійний випадок - порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією.
За посиланнями позивача, 22.10.2019 ПАТ "Айбокс банк" звернулося до відповідача (як принципала) із вимогою №3500/04-б/б-04 про відшкодування сплачених на виконання рішення суду у справі № 910/4209/19 коштів гарантійного забезпечення у сумі 30 240,00 грн. та судового збору в розмірі 1 921,00 грн.
Проте відповідач зазначену в цій вимозі суму грошових коштів у добровільному порядку не сплатив.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписами частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як було зазначено вище, у пункті 4.2 Договору сторони погодили, що принципал зобов'язаний погасити свої грошові зобов'язання перед гарантом, які виникли внаслідок виконання гарантом його зобов'язань перед бенефіціаром, які забезпечені гарантією, протягом 2 (двох) робочих днів з моменту отримання відповідної вимоги від гаранта.
У поданій позовній заяві позивач вказував на те, що 22.10.2019 він звернувся до відповідача (як принципала) із вимогою № 3500/04-б/б-04 про відшкодування сплачених на виконання рішення суду у справі № 910/4209/19 коштів гарантійного забезпечення у сумі 30 240,00 грн та судового збору в розмірі 1 921,00 грн, яка у добровільному порядку задоволена відповідачем не була.
На підтвердження надсилання цієї вимоги позивачем до матеріалів справи було долучено список згрупованих поштових відправлень № 1 із зазначенням надсилання 24.10.2019 на адресу відповідача поштового відправлення № 031506624883.
Судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги вказаний список згрупованих поштових відправлень №1 (а.с. 134) в якості належного доказу, який підтверджує факт направлення на адресу відповідача вимоги позивача № 3500/04-б/б-04 від 22.10.2019. Такий доказ не містить будь-якої інформації щодо змісту направлених на адресу відповідача документів. Разом із тим, інших доказів на підтвердження направлення відповідачу та отримання останнім вимоги № 3500/04-б/б-04 від 22.10.2019, зокрема, опису вкладення у цінний лист, поштового повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення, позивачем надано суду не було.
За таких обставин, на переконання колегії суддів, зважаючи на відсутність у матеріалах справи належних доказів, які підтверджують факт направлення відповідачу вимоги № 3500/04-б/б-04 від 22.10.2019, та доказів, що свідчать про дату її отримання відповідачем, а також враховуючи передбачений Договором момент, з якого у боржника виникає обов'язок погасити свої грошові зобов'язання перед гарантом - протягом двох робочих днів з моменту отримання відповідної вимоги від гаранта, необґрунтованими є посилання позивача на виникнення саме 22.10.2019 в ТОВ "Крейн Енерджі" обов'язку з повернення гаранту суми сплаченої ним гарантії та витрат по сплаті судового збору.
Законом чи укладеним між сторонами Договором не визначено форму пред'явлення такої вимоги гаранта, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з такою вимогою в позасудовому порядку, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.
Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини 2 статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України у рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини 2 статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
За таких обставин, належним доказом волевиявлення позивача щодо обрання одного з вищенаведених варіантів поведінки стало подання 25.05.2020 зазначеного позову з вимогами про стягнення з відповідача суми сплаченої позивачем гарантії у розмірі 30 240,00 грн та судового збору в сумі 1 921,00 грн.
Зважаючи на те, що розмір заборгованості відповідача (як принципала) з виплати позивачу (як гаранту) відшкодування фактично сплаченої останнім гарантійної суми у розмірі 30 240, 00 грн відповідає фактичним обставинам справи, і на момент прийняття рішення доказів погашення цієї заборгованості чи доказів на її спростування відповідач суду не надав, вимога позивача про стягнення з відповідача гарантії у сумі 30 240, 00 грн є обґрунтованою.
При цьому, позивачем у складі заявленої до стягнення суми основного боргу, також включена сума судового збору в розмірі 1 921,00 грн присуджена до стягнення з позивача рішенням від 30.05.2019 у справі № 910/4203/19.
Приймаючи до уваги приписи частини 1 статті 569 Цивільного кодексу України та положення пунктів 4.1, 4.2 Договору, позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості підлягає задоволенню частково в сумі 30 240, 00, яка складається виключно із суми банківської гарантії за Договором.
Вимога позивача позивача в частині стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 1921,00 грн, що становлять суму судового збору, сплаченого позивачем на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2019 в справі № 910/4209/19 правомірно визнана судом необґрунтованою, зважаючи на наступне.
Як було зазначено вище, відповідно до пункту 1.2 Договору гарантія видається на суму в розмірі 30 240,00 грн.
За умовами пункту 4.1 Договору, у разі виконання гарантом зобов'язань принципала, які забезпечені гарантією, він згідно чинного законодавства України набуває прав зворотної вимоги (регресу) до принципала в межах суми, фактично сплаченої ним за гарантією.
Наведені положення додатково підтверджують, що змістом самої гарантії № 4007-0718/TLN5.1v від 18.07.2018, сума даної банківської гарантії становить 30 240,00 грн. Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що фактично сплаченою позивачем бенефіціару сумою гарантії за вищевказаним Договором є грошові кошти у розмірі 30 240,00 грн.
Частиною 1 статті 569 Цивільного кодексу України імперативно встановлено, що гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
Зважаючи на те, що ні нормами чинного законодавства, ні положеннями Договору про надання гарантії № 4007-0718/TLN5.1v від 18.07.2018, ні самою гарантією виконання зобов'язань № 4007-0718/TLN5.1v не передбачено обов'язку відповідача сплатити на користь позивача суму гарантії, що перевищує обумовлений між сторонами її конкретний розмір - 30 240,00 грн, відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 1921,00 грн, що становлять суму судового збору, сплаченого позивачем на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2019 в справі № 910/4209/19.
Суд також зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовим збором є збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Зі змісту вищенаведених положень вбачається, що судовим збором є плата особи за подання до суду, зокрема, позовної заяви, яка не відноситься до способів забезпечення виконання матеріально-правових зобов'язань контрагентів за договором, а відтак і не може бути включена до складу спірної суми сплаченої позивачем гарантії.
Судом також враховано, що сума грошових коштів у розмірі 1 921,00 грн була сплачена позивачем на виконання рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2019 в справі №910/4209/19, яким було встановлено факт неналежного виконання Приватним акціонерним товариством "Айбокс банк" своїх зобов'язань щодо виплати бенефіціару гарантійного забезпечення в сумі 30 240, 00 грн у добровільному порядку.
З огляду на викладене, суд звертає увагу на положення гарантії виконання зобов'язань № 4007-0718/TLN5.1v, за змістом якої позивач зобов'язався виплатити на користь бенефіціара суму, що становить 30 240,00 грн, після одержання письмової вимоги бенефіціара, яка містить твердження про те, що принципал не виконав або неналежно виконав свої зобов'язання за договором. Гарант зобов'язаний розглянути письмову вимогу бенефіціара та сплатити суму даної банківської гарантії у строк, що не перевищує 5 (п'яти) робочих днів з моменту одержання письмової вимоги бенефіціара.
Таким чином, понесення позивачем додаткових матеріальних витрат у вигляді сплати суми судового збору в розмірі 1 921,00 грн спричинено діями самого позивача, який всупереч взятих на себе зобов'язань у добровільному порядку не сплатив бенефіціару суму гарантії, що було встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2019 в справі № 910/4209/19.
На підставі вищевикладеного, судом правомірно відхилено заперечення відповідача, які зводяться до відсутності у позивача відповідних прав вимоги про стягнення з принципала спірних коштів.
Аргументи відповідача на те, що питання про отоварювання талонів за Договором поставки № 250718-05/197 Пс від 25.07.2018, виконання зобов'язань відповідача за яким було забезпечено гарантією позивача, залишається невирішеним, оцінюються судом критично, оскільки означені обставини не входять до предмета доказування у даній справі.
Отже, колегія суддів вважає правомірним висновок суду про часткове задоволення позовних вимог на суму 30 240,00 грн. У задоволенні позову про стягнення 1 921, 00 грн боргу правомірно відмовлено судом.
Серед іншого, у поданій позовній заяві ПрАТ "Айбокс банк", з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог та виправлення описки у позовній заяві, просило суд стягнути з відповідача 35 % річних у розмірі 6 126,24 грн, нарахованих на суму сплаченої позивачем гарантії в розмірі 32 161,00 грн у період з 22.10.2019 по 07.05.2020 року.
Відповідно до частин 1, 2 статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
За умовами пункту 3.2 Договору про надання гарантії № 4007-0718/TLN5.1v від 18.07.2018, у випадку виконання гарантом зобов'язань принципала, які забезпечені гарантією, принципал сплачує гаранту плату в розмірі 35 % річних від суми коштів, яка фактично була сплачена гарантом бенефіціару за наданою гарантією. Проценти нараховуються гарантом щомісяця за період з 1-го по останнє число поточного місяця, виходячи з фактичної кількості днів у місяці і 365/366 днів у році. Нарахування процентів за місяць, у якому грошові кошти були фактично сплачені гарантом бенефіціару, починається з дня здійснення гарантом такої проплати за гарантією (включно). Нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день повного погашення принципалом зворотних вимог гаранта, які виникли в результаті здійснення гарантом проплати за виданою гарантією.
Враховуючи вищенаведені положення укладеного між сторонами Договору, зважаючи на те, що виникнення обов'язку відповідача зі сплати встановлених пунктом 3.2 цієї угоди грошових коштів в розмірі 35 % річних від суми коштів, яка фактично була сплачена гарантом бенефіціару за наданою гарантією, не пов'язується з датою виникнення прострочення виконання ним свого грошового обов'язку, а також беручи до уваги встановлений судом дійсний розмір суми гарантії, що підлягає стягненню з відповідача, суд першої інстанції дійшов обгрунтвоаного висновку про стягнення 35% річних в сумі 5 760,32 грн, нарахованих на суму основного боргу в розмірі 30 240, 00 грн у період з 22.10.2019 року по 07.05.2020 року. Водночас в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 35 % річних в сумі 365,92 грн, нарахованих у наведений період на суму грошових коштів у розмірі 1 921,00 грн (що складають суму сплаченого позивачем судового збору в справі № 910/4209/19), правомірно відмовлено.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 139,21 грн інфляційних втрат та 4 051, 80 грн пені, нарахованих, у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань, у період з 23.10.2019 року по 07.05.2020 року.
Положеннями статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зі змісту вищенаведених приписів чинного законодавства вбачається, що передбачені ними штрафні санкції та компенсаційні виплати можуть бути нараховані після прострочення боржником виконання свого грошового зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Отже, враховуючи вищезазначені приписи чинного законодавства, суд позбавлений можливості вийти за межі позовних вимог, змінити такі вимоги на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення.
Відтак, враховуючи встановлений судом факт виникнення прострочки відповідача щодо погашення належної до сплати суми перерахованої бенефіціару гарантії вже після звернення позивача до господарського суду міста Києва з даним позовом (25.05.2020), зважаючи на зазначені позивачем періоди нарахування заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та пені (з 23.10.2019 року по 07.05.2020 року), а також беручи до уваги, що позивачем не було подано відповідної заяви про зміну позовних вимог щодо нарахування спірних сум пені та збитків від інфляції, зокрема, щодо зміни періодів та розмірів їх нарахування, суд позбавлений можливості вийти за межі періодів та нарахованих граничних сум, визначених позивачем у позовній заяві. За таких обставин у задоволенні вимог позивача про стягнення 139,21 грн інфляційних втрат та 4 051, 80 грн пені, нарахованих, у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань, у період з 23.10.2019 року по 07.05.2020 року, судом правомірно відмовлено у зв'язку з тим, що прострочення відповідача виконання грошового зобов'язання у спірні періоди фактично було відсутнє.
Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування оскарженого рішення скаржником не наведено. Водночас, зазначаючи про порушення судом норм процесуального та матеріального права, фактично скаржник вдається до заперечення обставин, установлених судом першої інстанції під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої цим судом оцінки доказів у справі.
Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03 від 28.10.2010 Суд повторює, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Всім встановленим обставинам, які мають значення для правильного вирішення спору надана належна правова оцінка.
Відтак, усі інші доводи та міркування скаржника, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду першої інстанції.
Проаналізувавши текст оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про вмотивованість судового рішення, враховуючи, що доводи та аргументи сторін були почуті, судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується його рішення, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").
Процесуальні права сторін при розгляді справи судом першої інстанції не порушено.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на скаржника.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва №910/7173/20 від 05.08.2020 залишити без змін.
3. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді І.П. Ходаківська
А.М. Демидова