вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" листопада 2020 р. Справа№ 911/2961/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Зубець Л.П.
Мартюк А.І.
при секретарі судового засідання Позюбан А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" на рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2020
у справі № 911/2961/19 (суддя Щоткін О.В.)
за позовом Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"
до Приватного акціонерного товариства "Укргазбуд"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватного підприємства "Ново-Ком"
про визнання недійсними договору та додаткової угоди
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання
Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Укргазбуд" про визнання недійсними з моменту укладення: договору підряду від 05.10.2010 № 1086; додаткової угоди від 29.12.2011 № 3/1429 до договору підряду від 05.10.2010 № 1086.
Рішенням Господарського суду Київської області від 19.06.2020 у справі № 911/2961/19 в задоволенні позову Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" до Приватного акціонерного товариства "Укргазбуд" про визнання недійсними договору та додаткової угоди відмовлено.
Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд встановивши відсутність обставин з якими закон пов'язує визнання недійсними правочинів, керуючись ст. ст. 203, 215 ЦК України, дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2020 у справі № 911/2961/19 та ухвалити нове рішення яким позов задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи з порушенням норм матеріального і процесуального права. Так, апелянт зазначає, що судом не було надано належної оцінки аргументам позивача щодо неспрямованості оспорюваного правочину на реальне настання правових наслідків, оскільки в рамках розгляду адміністративної справи № 2а-2086/12/2670 було встановлено відсутність обставин реальності здійснення ПАТ «Укргазбуд» господарської операції з придбання матеріалів і обладнання у ПП «Ново-Ком». Також апелянт вказує на порушення пп.14 п. 9.5.5 підрозділу 9.5 «Правління товариства» розділу 9 «Органи управління» Статуту ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз", затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів від 21 січня - 04 квітня 2011, оформленого протоколом № 1 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) щодо відсутності погодження значного правочину правлінням товариства. За доводами позивача, судом першої інстанції залишено без уваги те, що в якості правової підстави АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" зазначаються правові приписи ч. ч. 1, 5 ст. 70 Закону України «Про акціонерні товариства» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). В частині обґрунтування підстав для визнання недійсним додаткової угоди до договору апелянт зазначає, що в ній відсутнє будь-яке посилання на таку підставу її укладення як відсутність фінансування, а тому сторона вважає безпідставними висновки суду щодо її відповідності приписам Закону України «Про здійснення державних закупівель».
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2020, справа № 911/2961/19 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Зубець Л.П., Мартюк А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2020 апеляційну скаргу АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" на рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2020 у справі № 911/2961/19 було залишено без руху у зв'язку з відсутністю доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2020, після усунення недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" на рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2020; запропоновано учасникам справи подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання та повідомлено строки на їх подання.
Від відповідача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2020 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заперечуючи проти доводів апелянта, відповідач зазначає, що оскаржуване рішення прийнято на підставі повного, всебічного та об'єктивного з'ясування усіх обставин справи з вірним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Так, відповідач зазначає, що судом було вірно встановлено обставини щодо факту повернення відповідачем товару ПП «Ново-Ком», в межах розгляду адміністративної справи № 826/3357/13-а встановлено, що ТМЦ були придбані у ТОВ «Верес». На думку відповідача, позивач зловживає процесуальним правом на подання позову з огляду на наявність судового рішення про стягнення заборгованості за договором підряду. Щодо відсутності доказів погодження на укладення спірного правочину сторона зазначає, що вказані документи в нього відсутні, а при укладенні цього договору відповідач не мав сумнівів щодо відсутності будь-яких повноважень чи погоджень у особи підписанта. Також відповідач зазначає, що додаткова угода про продовження строків договору укладена у зв'язку з відсутністю фінансування. Крім того сторона звертає увагу на те, що позивач звернувся до суду поза межами строку позовної давності, про що заявлено відповідачем в суді першої інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 розгляд справи призначено на 27.10.2020.
В судовому засіданні 27.10.2020 оголошено перерву з врахуванням поданого сторонами клопотання про продовження строків розгляду справи до 30.11.2020, про що постановлено відповідну ухвалу.
Представник третьої особи в судове засідання 30.11.2020 не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином згідно вимог Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції з метою дотримання розумних строків розгляду спору судом, враховуючи те, що явка представників учасників справи судом обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони та третьої особи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника третьої особи.
Представник позивача в судовому засіданні 30.11.2020 вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Представник відповідача в судовому засіданні 30.11.2020 заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.
05.10.2010 між Державним акціонерним товариством «Чорноморнафтогаз» (замовник за договором, позивач у справі) та Акціонерним товариством фірмою «Укргазбуд» (змінено назву ПАТ «Укргазбуд»; підрядник за договором, відповідач у справі) укладено договір підряду № 1086 (далі - договір № 1086), предметом якого є виконання будівельно-монтажних робіт з придбанням і подальшим монтажем обладнання об'єкта «Заміна ділянки магістрального газопроводу Ялта-Алушта в районі зсувної ділянки на ПК 242», далі - роботи (п. 1.1.).
Відповідно до п. 1.3. договору № 1086, всі необхідні матеріали і обладнання для виконання робіт замовляються і постачаються підрядником.
Згідно з п. 2.1. договору № 1086 ціна предмета договору є приблизною (динамічною) і становить 8674768,83 грн, крім того ПДВ - 1734953,76 грн, всього 10409722,59 грн і складається із Договірної ціни (Додаток № 1) та вартості обладнання відповідно до Специфікації обладнання (Додаток № 2) - 1981927,67 грн крім того ПДВ - 396385,53 грн, всього 2378313,20 грн.
Пунктом 3.1. договору № 1086 обумовлено, що розрахунки за виконані роботи здійснюються щомісячно згідно з актами приймання виконаних будівельно-монтажних робіт (Ф №КБ-2в) і довідки про вартість виконаних будівельних робіт/і витрат/ (Ф №КБ-3), затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку і будівництва України від 04.12.2009 № 554, протягом десяти календарних днів після підписання вказаних документів.
Відповідно до п. 3.2. договору № 1086 вартість змонтованого обладнання, придбаного підрядником за власні кошти і включеного в довідку про вартість виконаних будівельних робіт /і витрат/ (Ф №КБ-3), підтверджується актом змонтованого обладнання. В акт змонтованого обладнання включається перелік змонтованого обладнання, його кількість і вартість, підтверджена бухгалтерськими документами, із зазначенням позиції монтажу обладнання згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт (Ф №КБ-2в) з наданням паспортів та/або сертифікатів якості, що підтверджують відповідність придбаного обладнання державним стандартам і проектній документації. Перелік і кількість обладнання повинні відповідати Специфікації обладнання (Додаток № 2).
За умовами п. 3.5. договору № 1086 вартість матеріально-технічних ресурсів підтверджується бухгалтерськими документами. Матеріали, які придбаває підрядник для виконання робіт на об'єкті, повинні бути новими.
Підрядник зобов'язується приступити до виконання робіт протягом 10 днів з моменту підписання договору, за умови передачі замовником проектно-кошторисної документації і в повному обсязі виконати роботи, які становлять предмет договору, протягом 360 календарних днів відповідно до Календарного графіку (додаток № 3) (п. 4.1. договору № 1086).
Пунктом 5.1. договору № 1086 обумовлено, що за результатами виконаних за поточний місяць робіт, підрядник складає акт прийняття виконаних будівельно-монтажних робіт (Ф №КБ-2в), довідку про вартість виконаних робіт /і витрат/ (Ф №КБ-3), акт змонтованого обладнання (при виконанні за звітний період робіт з монтажу обладнання), документи згідно з п. п. 3.4. і 3.5. договору та передає на підпис замовнику.
Згідно з п. п. 5.2. - 5.4. договору № 1086 замовник протягом трьох днів розглядає акти та підписує їх або надає мотивовану відмову. У випадку мотивованої відмови замовника прийняти роботи, замовник і підрядник спільно визначають строк, протягом якого підрядник за свій рахунок усуває недоліки. У випадку не надання замовником письмової мотивованої відмови у строк, встановлений п. 5.2. договору, роботи вважаються прийнятими замовником у повному обсязі.
Даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2011 (п. 12.1 договору № 1086).
Між сторонами підписані Додатки № № 1-3 до договору, а саме сторонами узгоджено договірну ціну, графік виконання робіт на об'єкті та специфікацію обладнання (а.с. 36-46 том 1).
15.06.2011 між сторонами укладено додаткову угоду № 1/634 до договору № 1086 про внесення змін до умов Договору підряду від 05.10.2010 №1086 в частині, що стосується нової назви та нових платіжних реквізитів замовника.
06.10.2011 між сторонами укладено додаткову угоду № 2/1115 про внесення змін до умов договору № 1086 в частині, що стосується нової назви підрядника.
29.12.2011 між сторонами укладено додаткову угоду № 3/1429 до договору № 1086, відповідно до якої сторони дійшли згоди про внесення наступних змін і доповнень в договір № 1086:
- пункт 13.2. договору № 1086 викладено у наступній редакції:
« 13.2. Істотні умови договору не повинні змінюватись після його підписання до повного виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: зменшення об'єму робіт у залежності від реального фінансування; поліпшення якості робіт, якщо поліпшення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; продовження строку дії договору і строку виконання робіт за договором при виникненні об'єктивних обставин, які зумовили причини такого продовження, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі.»;
- пункт 12.1. договору № 1086 викладено в наступній редакції:
« 12.1. Даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 01.07.2012.»;
- решта умов договору № 1086 залишена без змін і є обов'язковими для виконання сторонами.
28.05.2012 між сторонами укладено додаткову угоду № 4/528 до договору № 1086 в частині щодо зміни банківських реквізитів підрядника.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору відповідачем виконано, а позивачем прийнято роботи на суму 915268,73 грн, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) за червень 2012 року №№ 1, 2, 3, 4, 5 на загальну суму 915 268,73 грн та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт /і витрат/ (форма № КБ-3) на суму 915268,73 грн.
Звертаючись з позовом у даній справі про визнання недійсним договору підряду від 05.10.2010 № 1086 позивач посилається на те, що вказаний правочин суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства, зокрема, у зв'язку з тим, що підписання між ПАТ «Укргазбуд» і ДАТ «Чорноморнафтогаз» актів (форми № КБ-2в) та довідок (форми № КБ-3) з урахуванням визначення у них обсягів витрат ПАТ «Укргазбуд» за нереальними, на думку позивача, господарськими операціями на придбання вартості будівельних матеріалів та обладнання, - свідчить про те, що ПАТ «Укргазбуд» незаконно заволоділо грошовими коштами ДАТ «Чорноморнафтогаз» у розмірі вартості будівельних матеріалів та обладнання.
Позивач стверджує, що незаконне заволодіння коштами позивача у розмірі вартості будівельних матеріалів та обладнання також підтверджується встановленими обставинами в рамках розгляду спору у справі № 2а-2086/12/2670 щодо відсутності реальності здійснення відповідачем господарської операції з придбання у ПП «Ново-Ком» матеріалів та обладнання на виконання умов договору підряду.
Також позивач, посилаючись на пп. 8.4.3. Статуту ДАТ «Чорноморнафтогаз», зазначає, що на укладення спірного правочину як значного необхідно було отримати письмове погодження від НАК «Нафтогаз України». У зв'язку з цим позивач вважає, що вказаний правочин суперечить правовим приписам ч. 1 ст. 70 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), оскільки умовами вказаного договору визначено, що ціна предмета договору є приблизною (динамічною) і становить 8674768,83 грн, крім того ПДВ - 1734953,76 грн, всього 10409722,59 грн, а рішення загальних зборів акціонерів ДАТ «Чорноморнафтогаз», що підписане головою правління НАК «Нафтогаз України», про надання згоди на вчинення ДАТ «Чорноморнафтогаз» правочину від 05.10.2010 № 1086 на суму 10409722,59 грн, не приймалось.
За твердженнями позивача додатковою обставиною, яка свідчить про вчинення правочину від 05.10.2010 № 1086 з метою, що суперечить загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності, у тому числі порушення інтересів держави у частині, що стосується використання державних коштів, є те, що станом на момент укладання договору підряду від 05.10.2010 № 1086, яким визначений обсяг будівельних робіт та вартість будівельних робіт по об'єкту «Заміна ділянки магістрального газопроводу Ялта-Алушта в районі зсувної ділянки на ПК 242», не було проведено дослідницькі роботи з обстеження зсувних та зсувонебезпечних ділянок і визначення напруженого стану магістрального газопроводу (МГ) Сімферополь-Севастополь ПК 90 - ПО, ПК 320, ПК 245; МГ Бахчисарай-Ялта ПК 410, ПК 260, ПК 400-406, ПК 310-320; МГ Ялта-Алушта ПК 242, 220.
В частині обґрунтування підстав позову недійсності додаткової угоди від 29.12.2011 № 3/1429 до договору підряду від 05.10.2010 № 1086 позивач посилається на те, що при її укладенні сторони повинні були виконати загальні вимоги цивільного законодавства, які регулюють питання дійсності правочинів, а саме ч. 1 ст. 203 ЦК України та спеціальні вимоги, що містяться в окремих законодавчих актах і встановлюють спеціальні вимоги до укладення окремих видів договорів, зокрема ч. 5 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель».
Таким чином предметом позову у даній справі є встановлення наявності або відсутності обставин, з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, підлягає встановленню наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, за результатами вирішення спору в судовому рішенні вказується в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Відповідно до положень ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Тобто, в силу припису зазначеної статті, правомірність правочину презюмується і обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, Цивільний кодекс України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.
При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.
З огляду на зазначене, публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.
Отже, положеннями ст. 228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.03.2020 у справі 910/24075/16, від 02.07.2020 у справі № 910/4932/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Предметом заявленого АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" позову є вимога про визнання правочину недійсним. Правовою підставою позову позивач, зокрема, визначає ст. 228 ЦК України, що прямо вказує на нікчемність правочину, який порушує публічний порядок.
Тобто, формально зазначаючи предмет позову як "визнання договору недійсним", підставою позову позивач визначає норму ст. 228 ЦК України, яка прямо унормовує нікчемність відповідного правочину. Отже, правовою природою заявлених позовних вимог є визнання недійсним нікчемного правочину.
За змістом ст. ст. 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Аналогічний за змістом перелік способів захисту передбачений у ч. 2 ст. 20 ГК України.
Правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту.
За приписами ч. 2 ст. 228 ЦК України цивільні правочини, які порушують публічний порядок, є нікчемними. Якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону.
Отже, такий спосіб захисту, як визнання недійсним нікчемного правочину, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Водночас суд звертає увагу на те, що такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину, також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.
При цьому за ч. 2 ст. 5 ГПК України суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у своєму рішенні спосіб захисту, який не встановлений законом, лише за умови, що законом не встановлено ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу. Отже, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.
Апеляційний господарський суд наголошує, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.
З огляду на викладене визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. У такому випадку належним способом захисту порушеного права сторони нікчемного правочину буде застосування судом наслідків нікчемності такого правочину за вибором позивача (стаття 216 ЦК України).
З огляду на закріплений в ст. 14 ГПК України принцип диспозитивності господарського судочинства, попри обов'язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем (ст. 46 ГПК України), тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу, про що йдеться у постанові Верховного Суду від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15.
Отже, позовна вимога АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" про визнання недійсним нікчемного договору не може бути задоволена, оскільки позивач обрав неналежний спосіб захисту. Невірно обраний спосіб захисту порушеного права виключає дослідження та вирішення судом заявлених позовних вимог по суті в частині порушення оспорюваним правочином публічного порядку.
За наведеного, колегія суддів вважає, що судом помилково було здійснено перевірку доводів сторін у частині висновку щодо нікчемності спірного договору, оскільки відповідний аналіз має бути зроблений у мотивувальній частині судового рішення в разі звернення позивача до суду щодо застосування належного способу захисту, однак наведене не призвело до невірного прийняття рішення.
Північний апеляційний господарський суд вважає зазначену вище обставину самостійною та достатньою підставою для відмови в позові з мотивів обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права.
Вищенаведені висновки узгоджуються з правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 911/269/19.
Щодо посилань апелянта на те, що правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, колегія суддів зазначає таке.
Так, на розгляді місцевого господарського суду перебував спір за позовом ПАТ «Укргазбуд» про стягнення з АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" 1 409 372,60 грн заборгованості за договором підряду від 05.10.2010 № 1086, за результатами розгляду якого рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2017, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.05.2018, позов задоволено частково. Стягнуто з АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" на користь ПАТ "Укргазбуд" 605 467,90 грн. основного боргу, 549 456,03 грн. інфляційних втрат, 54541,88 грн. 3% річних, 18 141,99 грн. витрат на сплату судового збору та 21934,54 грн. витрат на послуги адвоката. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В рамках розгляду справи № 910/16725/17 судовими інстанціями встановлено, що на виконання умов договору ПАТ «Укргазбуд» виконано, а АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" прийнято виконані підрядником будівельно-монтажні роботи на загальну суму 10 408 440,83 грн, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт: за жовтень 2010 №№1, 2, 3, 4 на загальну суму 1094544,00 грн, за листопад 2010 №№ 1, 2, 3, 4 на загальну суму 329072,10 грн, за грудень 2010 №№ 1, 2, 3 на загальну суму 957 270,66 грн, за січень 2011 №№1, 2 на загальну суму 535612,68 грн, за лютий 2011 №№1, 2, на загальну суму 340340,52 грн, за березень 2011 №№1, 2, 3 на загальну суму 191858,40 грн, за квітень 2011 №№1, 2, 3 на загальну суму 880999,14 грн., за червень 2011 № 1 на суму 611 508,06 грн., за вересень 2011 № 1, № 3 на суму 1530515,82 грн., за жовтень 2011 №№1, 2, 3, 4 на загальну суму 1 655 091,50 грн., за листопад 2011 №№ 1, 2, 3, 4 на загальну суму 367598,22 грн., за червень 2012 №№1, 2, 3, 4, 5 на загальну сум 915 268,73 грн., актами № 1, 2 приймання-передачі обладнання, змонтованого на об'єкті від 28.11.2011 на загальну суму 997761,00 грн., а також довідками про вартість виконаних будівельних робіт /і витрат/. Вказані акти з боку відповідача підписані та скріплені печаткою без зауважень та заперечень.
Також судами встановлено, що між сторонами проведено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 359 415,63 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи заявами № 02 від 24.12.2012 на суму 254537,23 грн., № 01 від 24.12.2012 на суму 60263,60 грн. Позивачем не долучено до матеріалів справи заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 44 614,80 грн., однак вказане зарахування відображене у підписаному між сторонами Акті звірки розрахунків.
З урахуванням викладеного, суди дійшли висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 605 467,90 грн, доказів оплати вказаної суми не надано.
Заборгованість у розмірі 605 467,90 грн виникла на підставі актів за червень 2012 року №№ 1, 2, 3, 4, 5, а не на підставі актів № 1 та № 2 приймання-передачі обладнання, змонтованого на об'єкті "Заміна ділянки магістрального газопроводу Ялта-Алушта в районі зсувної ділянки на ПК 242". Акти № 1 та № 2 приймання-передачі обладнання, змонтованого на об'єкті, оплачені відповідачем повністю на суму 977 761,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 у справі №910/9823/17.
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що в даному контексті слід також врахувати правову позицію Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України", згідно з якою право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Отже, не потребують повторному доказуванню обставини щодо виконання відповідачем робіт за спірним договором.
Посилання апелянта на встановлення в адміністративній справі № 2а-2086/12/2670 відсутності обставин реальності здійснення ПАТ «Укргазбуд» господарської операції з придбання матеріалів і обладнання у ПП «Ново-Ком» не можуть бути підставою для визнання недійсним договору підряду у цій справі, оскільки постачальником міг бути і інший суб'єкт господарювання, матеріали якого були використані підрядником під час виконання робіт. При цьому, як вірно звернув увагу місцевий господарський суд, в матеріалах справи відсутні докази щодо наявності претензій замовника, адресованих підряднику, стосовно порушення вимог щодо якості та кількості такого обладнання.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що матеріалами справи підтверджено вчинення сторонами усіх дій на виконання умов оспорюваного договору, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, зумовлених цим правочином, а саме: відповідач виконав роботи, передав їх позивачу згідно актів приймання виконаних будівельних робіт, довідок про вартість виконаних будівельних робіт /і витрат/, позивач прийняв результати робіт та сплачував кошти за спірним договором.
Разом з цим апеляційна інстанція визнає слушною аргументацію оскаржуваного рішення в частині того, що встановлення обставин дійсності/недійсності правочину підлягає дослідженню саме на час його укладення, а тому доводи апелянта щодо ненадання відповідачем виконавчої документації згідно договору підряду не можуть бути підставою для визнання правочину недійсним.
За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.
Як на підставу для визнання недійсним договору, позивач також посилався на порушення порядку вчинення значного правочину, а саме вчинення оспорюваного договору без погодження Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», що суперечить пп. 8.4.3. підрозділу 8.4. «Правління товариства» розділу 8 «органи управління товариства» Статуту ДАТ «Чорноморнафтогаз», затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів ДАТ «Чорноморнафтогаз» від 27.08.2010, оформленого протоколом № 1 (далі - Статут).
При цьому, при зверненні з апеляційною скаргою, сторона посилається на порушення пп.14 п. 9.5.5 підрозділу 9.5 «Правління товариства» розділу 9 «Органи управління» Статуту ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз", затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів від 21 січня - 04 квітня 2011, оформленого протоколом № 1 (в редакції чинні на час виникнення спірних правовідносин). Проте позивач не надав до матеріалів справи вказаний Статут, такою підставою не обґрунтовувались позовні вимоги, а тому судова колегія вказані аргументи апеляційної інстанції залишає без розгляду та виходить з предмета і підстав позову, пред'явлених в суді першої інстанції.
За приписами ст. 70 Закону України «Про акціонерні товариства» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою. Статутом акціонерного товариства можуть бути визначені додаткові критерії для віднесення правочинів до категорії значних. Вимоги до порядку вчинення значного правочину, передбачені цим розділом, застосовуються як додаткові до інших вимог щодо порядку вчинення певних правочинів, передбачених законодавством або Статутом акціонерного товариства.
Підпунктом 8.4.3. підрозділу 8.4. «Правління товариства» розділу 8 «органи управління товариства» Статуту передбачено, що до компетенції правління товариства належить, зокрема, надання згоди на вчинення Товариством правочинів (в тому числі укладання договорів та угод) на суму 10000000 (десяти мільйонів) гривень, крім укладання угод щодо продажу природного газу, нафти, газового конденсату (в тому числі суміші нафти та газового конденсату) та договорів на виконання геологорозвідувальних робіт за рахунок бюджетних коштів за попереднім письмовим погодженням (наказом) акціонерного Товариства - Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі його голови правління».
Матеріалами справи підтверджується, що договір підряду від 05.10.2010 № 1086 підписаний уповноваженими на підставі довіреностей представниками сторін.
Також в рамках розгляду справи № 910/16725/17 судовими інстанціями було встановлено, зокрема, погашення позивачем заборгованості за договором підряду на загальну суму 9 443 557,30 грн. Між сторонами проведено зарахування зустрічних однорідних вимог, а також підписано Акт звірки взаємних розрахунків станом на 25.09.2014.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи № 910/16725/17, вказаний акт підписано зі сторони АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" тимчасово виконуючою обов'язки Голови правління - Нєжновою С.В., Головним бухгалтером Бойко І.А. та скріплено печаткою підприємства.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи ст. 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.
Крім того, аналіз правових позицій, викладених в постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/1163/17, від 25.04.2018 у справі № 910/9915/17, від 10.04.2018 у справі № 910/11079/17 свідчить, що вони містять висновок про те, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів тощо).
Також у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/1163/17 зазначено, що схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, передача транспортних засобів, зняття їх з обліку із наданням усіх необхідних документів та прийняття часткової або повної оплати за спірними договорами).
Підсумовуючи вищенаведене, а також з врахуванням наявності встановленого преюдиційного факту щодо вчинення позивачем конклюдентних дій, зокрема, щодо виконання оспорюваного правочину в частині оплати вартості виконаних робіт, зарахування зустрічних однорідних вимог та підписання акта звірки взаємних розрахунків, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем належними засобами доказування в порядку ст. 74 ГПК України не доведено наявності підстав для визнання договору підряду недійсним на підставі ч. 2 ст. 203 ЦК України.
Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції залишено без уваги те, що в якості правової підстави АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" зазначаються правові приписи ч. ч. 1, 5 ст. 70 Закону України «Про акціонерні товариства» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) судова колегія відхиляє як безпідставні, оскільки зміст позовної заяви посилань на вказані норми матеріального права не містить.
Щодо вимог про визнання недійсною додаткової угоди до договору, судова колегія виходить з наступного.
Обґрунтовуючи підставу позову в цій частині позивач вказує на те, що оспорювана додаткова угода до договору підлягає визнанню недійсною, оскільки суперечить вимогам приписів ч. 5 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» від 01.06.2010 № 2289-VI (в редакції чинній на час укладення оспорюваного правочину).
Відповідно до ч. 5 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) зміни ціни за одиницю товару не більш як на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі, та відбудеться не раніше трьох місяців з дня його укладення; 3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі; 4) продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі форс-мажорних обставин, затримки фінансування витрат замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі; 5) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, внесені додатковою угодою від 29.12.2011 № 3/1429 зміни до договору підряду № 1086 від 05.10.2010 в частині продовження строку дії договору були зумовлені затримкою фінансування та порушенням ДАТ «Чорноморнафтогаз» строків оплати вартості виконаних робіт за договором. Наведене, зокрема, підтверджується наявними у справі банківськими виписками та актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.10.2010 по 25.09.2014 за договором підряду.
При цьому, як підставно зауважено місцевим господарським судом, продовження строку виконання робіт не призвело до збільшення суми, визначеної у договорі № 1086, що узгоджується з п. 4 ч. 5 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель».
Посилання в апеляційній скарзі на те, що оспорювана додаткова угода не містить посилань на таку підставу її вчинення як відсутність фінансування судова колегія відхиляє, оскільки наведені доводи не спростовують вірно встановлених судом першої інстанції обставин щодо наявності порушень з боку позивача строків розрахунків.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що продовження строку дії договору № 1086 укладенням додаткової угоди № 3/1429 не порушило вимоги Закону України «Про здійснення державних закупівель». Відтак підстави для визнання недійсним названого правочину згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України відсутні.
Щодо застосування строків позовної давності судова колегія зазначає, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Даної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.12.2018 у справі № 911/1437/17.
Таким чином, зважаючи на те, що суд першої інстанції не встановив наявності підстав для задоволення позову, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, правильним є висновок Господарського суду Київської області про те, що позовна давність не може бути застосована до спірних правовідносин.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом, інші доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі відхиляються апеляційною інстанцією, оскільки не впливають на правильність прийняття судом оскаржуваного рішення у даній справі.
При цьому судом апеляційної інстанції враховано, що у відповідності до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Підсумовуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги щодо прийняття оскаржуваного рішення при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушення норм матеріального і процесуального права, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2020 у справі № 911/2961/19 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Апеляційна скарга АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" на рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2020 підлягає залишенню без задоволення.
Судові витрати, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (позивача у даній справі).
Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" на рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2020 у справі №911/2961/19 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2020 у справі №911/2961/19 залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз".
4. Справу №911/2961/19 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді Л.П. Зубець
А.І. Мартюк
Повний текст постанови склдаено 10.12.2020