вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"11" грудня 2020 р. Справа№ 910/549/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Демидової А.М.
Владимиренко С.В.
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Активс"
на рішення господарського суду м. Києва від 09.06.2020
у справі № 910/549/20 (суддя Балац С.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Уктехноліс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Активс"
про стягнення заборгованості у розмірі 126 717, 31 грн
Короткий зміст позовних вимог.
В січні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКТЕХНОЛІС» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ АКТИВС» про стягнення 126717,31 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані порушенням відповідачем договору на надання послуг від 20.03.2019 № 2003-19 в частині повної та своєчасної оплати, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 126.717,31 грн., з яких: 123.114,00 грн. - основна заборгованість, 2.630,71 грн. - 3 % річних та 972,60 грн. - інфляційні втрати.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням господарського суду міста Києва від 09.06.2020 у справі № 910/549/20 позов задоволено повністю, з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ АКТИВС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКТЕХНОЛІС" стягнуто основну заборгованість в сумі 123114 грн. 00 коп., 3 % річних в сумі 2630 грн. 71 коп., інфляційні втрати в сумі 972 грн. 60 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 2102 грн. 00 коп.
Рішення суду мотивовано тим, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, сума заборгованості та періоди прострочення відповідача підтверджуються матеріалами справи. Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, суд встановив правильність їх нарахування.
Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест Активс» звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове про відмову в позові.
Зокрема, скаржник зазначає, що суд проігнорував частину доказів, зокрема, ТТН, не дослідив напис «заміна» на акті надання послуг та не надав їм належної правової оцінки.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.
В провадженні Північного апеляційного господарського суду у складі колегії суддів : головуючий суддя - Буравльов С.І., Андрієнко В.В., Пашкіна С.А. перебувала апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Активс" на рішення господарського суду м. Києва від 09.06.2020 у справі № 910/549/20.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-07/483/20 від 19.10.2020 у справі № 910/549/20 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв'язку з перебуванням судді Буравльова С.І. на лікарняному.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2020 справу № 910/549/20 передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Активс» на рішення господарського суду м. Києва від 09.06.2020 у справі № 910/549/20, розгляд якої здійснюється у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.
Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов договору на надання послуг від 20.03.2019 № 2003-19, укладеного між відповідачем та позивачем, останній як виконавець взяв на себе зобов'язання за дорученням відповідача залучити власних працівників та власну техніку для надання послуг з вирівнювання польових доріг на території сільської ради села Кузьмівка Сарненського району Рівненської області, а відповідач - прийняти надані послуги та оплатити їх вартість в порядку та строки, визначені договором (п.п. 1.1, 1.2 Договору).
Згідно з п. 3.3 договору загальна вартість надання послуг, фактично наданих позивачем за цим договором, фіксується сторонами в актах прийому-передачі наданих послуг.
Пунктом 3.4 договору передбачено, що розрахунок за надані послуги, згідно з умовами договору має бути проведений у безготівковій формі на банківський рахунок позивача, котрий зазначений у даному договорі, протягом п'яти банківських днів з дня підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг.
Прийомка-передача наданих послуг здійснюється шляхом підписання актів прийому-передачі наданих послуг, що надаються виконавцем замовнику протягом 5 робочих днів з моменту остаточного надання послуг виконавцем згідно із письмовою заявкою замовника, що складається протягом 3 робочих днів кожного календарного місяця (п. 4.1 договору).
За положенням п. 4.5 договору замовник зобов'язаний підписати акт прийому-передачі наданих послуг протягом 3 банківських днів з моменту надання його виконавцем або в цей же термін направити виконавцю мотивовану відмову від підписання акту.
Пунктом 9.1 договору встановлено, що він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання ними своїх зобов'язань.
На виконання своїх зобов'язань за зазначеним вище договором позивачем на підставі заявок відповідача виконано роботи на загальну суму 123.114,00 грн, що підтверджується актами надання послуг від 31.03.2019 № 92 на суму 15810,00 грн та від 18.04.2019 № 119 на суму 107304,00 грн, підписаними сторонами без зауважень та скріпленими відбитками їх печаток та товарно-транспортними накладними до них, які також містять підписи сторін та відтиски печаток (належним чином засвідчені копії наявні в матеріалах справи).
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
Згідно із частиною першою, другою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За своєю правовою природною укладений між сторонами договір є договором підряду.
Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
За приписами ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або зміна його умов не допускається.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З врахуванням зазначеного вище, того факту, що виконання позивачем робіт на заявлену до стягнення суму підтверджується підписаними сторонами актами надання послуг та товарно-транспортними накладними, доказів сплати зазначеної заборгованості матеріали справи не містять, правомірним є висновок суду про стягнення основної заборгованості.
Також, матеріалами справи підтверджено правомірність нарахування позивачем 3 % річних в сумі 2630 грн. 71 коп. та інфляційних втрат в сумі 972 грн 60 коп.
Щодо посилання скаржника на те, що судом не надано оцінки наявного на акті від 31.03.2019 № 92 напису «заміна», а також не досліджено надані позивачем товарно-транспортні накладні суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Частиною 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Мета судового дослідження полягає у з'ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов'язків (відповідальності) осіб, які є суб'єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв'язок із фактами, що підлягають установленню. Отже, належність доказів нерозривно пов'язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.
Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання. Традиційно правило допустимості доказів у процесуальному праві розумілось як певне, встановлене законом обмеження у використанні доказів у процесі вирішення конкретних справ, що є наслідком наявності письмових форм фіксації правових дій та їх наслідків.
Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.
Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 01.08.2019 у справі № 927/313/18.
Апеляційний господарський суд вважає, що рукописний напис на акті від 31.03.2019 № 92 ніяким чином не впливає та не змінює його змісту, оскільки його вчинено невідомою особою без зазначення дати та скріплення підписом посадової особи та відтиском печатки. Акт підписано обома сторонами без зауважень, а відтак, він є належним та допустимим доказом виконання позивачем робіт на зазначену в акті суму.
Стосовно наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних, вони конкретизують виконані позивачем роботи, загальну вартість яких зазначено в актах, а тому є додатковими доказами на підтвердження належного виконання позивачем своїх зобов'язань за укладеним з відповідачем договором.
З огляду на викладене, вмотивованим є висновок господарського суду міста Києва про задоволення позову.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Судові витрати.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає і судові витрати за її подання покладаються судом на скаржника відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Активс» залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 09.06.2020 у справі №910/549/20 залишити без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест Активс».
Матеріали справи № 910/549/20 повернути господарському суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено - 11.12.2020.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді А.М. Демидова
С.В. Владимиренко