ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
07 грудня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/653/20
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Принцевської Н.М.;
суддів: Діброви Г.І., Разюк Г.П.;
(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, пр-т Шевченка, 29)
Секретар судового засідання: Соловйова Д.В.;
Представники сторін в судове засідання не з'явились.
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства “Агро-ДІС”
на рішення Господарського суду Одеської області від 07.09.2020
по справі №916/653/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Насінная”
до Приватного підприємства “Агро-ДІС”
про стягнення 538 137,29 грн.,
(суддя місцевого господарського суду: Погребна К.Ф., Господарський суд Одеської області, м.Одеса, просп.Шевченка, 29)
В березні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Насіння» (далі - ТОВ «Торговий дім «Насіння») звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства «Агро-ДІС» (далі - ПП «Агро-ДІС») про стягнення 1 538 137,54грн.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором №2-2803/пр1208 від 28.03.2019.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.09.2020 по даній справі позов ТОВ «Торговий дім «Насіння» до ПП «Агро-ДІС» задоволено повністю, стягнуто з ПП «Агро-ДІС» на користь ТОВ «Торговий дім «Насіння» пеню у розмірі 286 613 грн. 70 коп., штраф 20% в сумі 200 000 грн. 05 коп., інфляційні збитки у розмірі 23 153 грн. 60 коп., 3% річних у розмірі 28 429 грн. 94 коп. та судовий збір 8 072 грн. 96 коп.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Торговий дім «Насіння» є обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.
Частково не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПП «Агро-ДІС» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 07.09.2020 по даній справі скасувати та прийняти нове, яким у стягненні з ПП «Агро-ДІС» на користь ТОВ «Торговий дім «Насіння» 20% штрафу в сумі 200000,05 грн. відмовити та зменшити розмір пені та інфляційних.
Відповідач не погоджується з рішенням, вважає його прийнятим на підставі ен повністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права.
Не заперечуючи проти виконання своїх зобов'язань, відповідач не погоджується із застосуванням штрафних санкцій і значним розміром пені та інфляційних збитків.
Апелянт зазначає, що відповідно до умов 11.4 Договору, з 17.08.2019 до 05.03.2020 пройшло понад 6 місяців, тобто нарахування штрафних санкцій на суму 200000,5 грн. є необгрнутованим, з огляду на положення ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.
Крім того, заявник апеляційної скарги зазначає, що в даному випадку судом не взято до уваги, що позивач намагається отримати штраф, пеню та інфляційні в розмірі 538197,29 грн., які складають майже 54% від суми основного боргу, у зв'язку з чим, з посиланням на ст.233 Господарського кодексу України та ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України, просить зменшити розмір штрафних санкцій.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП “Агро-ДІС” на рішення Господарського суду Одеської області від 07.09.2020 по справі №916/653/20, встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу та інших заяв та клопотань протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, призначено розгляд справи №916/653/20 за апеляційною скаргою ПП “Агро-ДІС” на рішення Господарського суду Одеської області від 07.09.2020 на: 07.12.2020 року о 11-00 год.
04.11.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ «Торговий дім «Насіння» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Крім того, у відзиві директор ТОВ «Торговий дім «Насіння» просить розглянути скаргу без участі представника підприємства, у зв'язку з погіршенням епідеміологічної ситуації в Україні.
В судове засідання 07.12.2020 представники сторін не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, а також з огляду на клопотання позивача про розгляд справи без участі представника підприємства, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.03.2019 року між ТОВ «Торговий дім «Насіння» (Продавець) та ПП «Агро-ДІС (Покупець) було укладено договір № 2-2803/пр1208.
Відповідно п.1.1 Договору Продавець зобов'язується в строки, визначені договором, передати у власність Покупця (поставити) насіння сільськогосподарських культур та/або засоби захисту рослин (Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його вартість.
Згідно з п. 1.2 Договору найменування Товару визначається в Додатках до цього договору, які складають його невід'ємну частину.
Розгорнутий асортимент та кількість Товару, що постачається, визначаються у Додатках до цього договору (п. 2.1 Договору).
Ціна за одиницю Товару кожного найменування в національній валюті наводиться у Додатках до цього договору. Загальна вартість Товару з ПДВ визначається шляхом складання вартості окремих партій Товару, визначених у Додатках до цього Договору. Сторони, крім встановлення ціни та загальної вартості Товару в гривні, додатково визначають грошовий еквівалент ціни та загальної вартості Товару в іноземній валюті, використовуючи середньозважений курс продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку за даними сайту. Сторони погодили, що для обрахування такого грошового еквіваленту в іноземній валюті використовують курс продажу відповідної іноземної валюти, що склався па час закриття торгової сесії в банківський день, що передує даті оформлення відповідного Додатку до договору. За згодою сторін у Додатку (Додатках) до договору грошовий еквівалент ціни та загальної вартості Товару в іноземній валюті може бути обрахований з використанням курсу продажу іноземної валюти, відмінного від середньозваженого курсу продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку за даними сайту (п. 5.1 Договору)
Згідно з п. 6.1 Договору загальна вартість Товару повинна бути сплачена Покупцем у строк, встановлений в Додатках до цього договору.
Оплата здійснюється в гривнях у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця (п. 6.2 Договору).
Поставка здійснюється на умовах та в місці поставки, визначених в Додатках до цього Договору. Насіння поставляється партіями. В разі поставки Товару на умовах самовивозу Покупець зобов'язується прибути у строки, передбачені цим договором, на склад Продавця, прийняти Товар та за власний рахунок здійснити транспортування Товару за межі складу Продавця.У випадку поставки Товару на умовах доставки Покупець зобов'язаний письмово повідомити Продавця про готовність прийняти Товар, визначений цим договором, не пізніше, ніж за 5 календарних днів до його поставки. У разі наявності Товару, Продавець має право повідомити Покупця (шляхом направлення листа на електронну адресу) про готовність відвантажити/поставити Товар, а Покупець в такому випадку зобов'язаний прибути/прийняти Товар протягом 7 календарних днів з моменту направлення такого повідомлення. У випадку якщо Покупець не прибув та/або не прийняв Товар у вищезазначені строки, Продавець має право змінити строки поставки Товару в односторонньому порядку (не більше 14 календарних днів від граничного строку, зазначеного у Додатках до договору). При цьому вказане не буде вважатись порушенням Продавцем зобов'язань стосовно строків поставки, визначених Додатками до договору (п. 7.1 Договору).
Умовами п. 7.2 Договору сторони погодили, що перехід права власності на Товар відбувається в момент фактичної передачі Товару та підписання видаткових накладних на Товар.
Вартість тари та пакування входить до ціни Товару (п. 8.2 Договору).
За змістом п. 9.1 Договору передача-приймання товару здійснюється у пункті поставки товару, вказаному в Додатку до цього договору.
Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється в порядку, що визначається цим договором та чинним законодавством України. Приймання товару за кількістю та видимим недоліками здійснюється Покупцем в день його отримання від Продавця. Покупець зобов'язаний перевірити комплектність, цілісність тари (упаковки), пломб на ній (при їх наявності), а також відсутність наявних ознак пошкодження товару і у випадку їх виявлення негайно, до закінчення приймання, письмово заявити Продавцю. При відсутності такої заяви Товар вважається прийнятий Покупцем, як належний. Підписання Покупцем видаткової накладної також засвідчує факт передачі разом з Товаром усієї товаросупровідної документації, в тому числі сертифікатів якості (п. 9.2 Договору).
Відповідно п. 10.1 договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та засвідчення печатками сторін. Строк дії договору становить 12 місяців, але у будь-якому разі, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Згідно з п. 11.1 Договору за порушення умов договору винна сторона відшкодовує спричинені нею збитки, у тому числі упущену вигоду у порядку, передбаченому чинним законодавством України.
За порушення строків виконання зобов'язань за цим договором сторона, яка допустила прострочку, сплачує другій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нарахованої на суму простроченого зобов'язання за кожен день прострочки (п. 11.2 Договору).
У разі ухилення від оплати вартості Товару понад 15 календарних днів Покупець, крім пені, сплачує Продавцю штраф в розмірі 20% від загальної вартості неоплаченого Товару (п. 11.4 Договору).
Відповідно до п.11.7 договору нарахування штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим Договором припиняється через 3 (три) роки від дня, коли зобов'язання мало бути виконане. Строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим Договором становить 3 (три) роки.
Позивач вказує що на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 1 976 528,69, а саме: на суму 46 897,92 грн, що підтверджується видатковою накладною № Н-ВХ-2903-171 від 29.03.2019; на суму 1 134 649,92 грн., що підтверджується видатковою накладною № Н-ВХ-1204-131 від 12.04.2019; на суму 31 558,80 грн., що підтверджується видатковою накладною № Н-ВХ-1704-101 від 17.04.2019; на суму 404 214,72 грн., що підтверджується видатковою накладною № Н-НХ-0805-147 від 08.05.2019; на суму 30 705,60 грн., що підтверджується видатковою накладною № Н-БХ-1405-004 від 14.05.2019; на суму 120 981,97 грн., що підтверджується видатковою накладною № Н-БХ-1405-023 від 14.05.2019; на суму 23 478,98 грн., що підтверджується видатковою накладною № Н-ВХ-1505-037 від 15.05.2019; на суму 27 620,64 грн., що підтверджується видатковою накладною № Н-ВХ-1505-039 від 15.05.2019; на суму 46 404 грн., що підтверджується видатковою накладною № Н-ВХ-2805-060 від 28.05.2019р.; на суму 110 016,14 грн., що підтверджується видатковою накладною № Н-ВХ-0606-099 від 06.06.2019.
Зазначені накладні підписані та скріплені печаткою відповідача. У матеріалах справи відсутні докази складання актів у зв'язку з наявністю претензій відповідача по кількості чи якості товару.
Факт отримання відповідачем Товару за вказаними видатковими накладними підтверджується довіреністю №25 від 28.03.2019, довіреністю № 32 від 11.04.2019, довіреністю № 34 від 17.04.2019, довіреністю № 38 від 08.05.2019, довіреністю №40 від 13.05.2019, довіреністю № 41 від 14.05.2019, довіреністю № 42 від 14.05.2019, довіреністю № 51 від 28.05.2019, довіреністю № 56 від 06.06.2019, які видані директору ПП «Агро-ДІС» Друмову В.І. на отримання товару від ТОВ «Торговий дім «Насіння».
Проте, Відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару належним чинному та в повному обсязі не здійснив внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 1 000 000,25грн.
Під час розгляду справи в суді відповідна сума заборгованість відповідачем була сплачена, внасідок чого на підставі заяви позивача провадження по справі в цій частині було закрито.
Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивачем нараховано та заявлено до стягнення 286 613,70 грн. пені, 28 429,94 грн. 3 % річних, 200 000,05 грн. штрафу та 23 153,60 грн. інфляційних витрат.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №2-2803/пр1208 від 28.03.2019 щодо належної оплати вартості отриманого товару, ТОВ «Торговий дім «Насіння» звернулось до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частина 1 ст. 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В свою чергу, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару належним чинному та в повному обсязі не здійснив внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 1 000 000,25 грн.
Разом з тим, в ході розгляду справи відповідачем повністю була сплачена заявлена позивачем до стягнення сума основного боргу за поставлений товар в розмірі 1 000 000,25 грн.
У зв'язку з повною сплатою відповідачем суми основного боргу за поставлений товар ухвалою суду від 04.05.2020 було закрито провадження у даній справі в частині позовних вимог ТОВ «Торговий дім «Насіння» до ПП «Агро-ДІС про стягнення основного боргу в сумі 1 000 000 грн. 25коп.
Крім того, рішення суду першої інстанції в частині стягнення 3% річних апелянтом не оскаржується, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст.269 Господарського процесуального кодексу України не переглядається.
Стосовно стягнення з відповідача пені та штрафу, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Так, з огляду на те, що відповідач свої зобов'язання в частині оплати поставленої продукції не виконав у встановлений договором строк, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.
Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).
Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.
Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
За порушення строків виконання зобов'язань за цим договором сторона, яка допустила прострочку, сплачує другій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нарахованої на суму простроченого зобов'язання за кожен день прострочки (п. 11.2 Договору).
У разі ухилення від оплати вартості Товару понад 15 календарних днів Покупець, крім пені, сплачує продавцю штраф в розмірі 20% від загальної вартості неоплаченого Товару (п. 11.4 Договору).
Крім того, відповідно до п.11.7 договору нарахування штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим Договором припиняється через 3 (три) роки від дня, коли зобов'язання мало бути виконане. Строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим Договором становить 3 (три) роки.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені та штрафу, суд апеляційної інстанції погоджується з їх правильністю та обгрунтованістю, у зв'язку з чим місцевим господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги ТОВ «Торговий дім «Насіння» в частині стягнення з відповідача пені в сумі 286 613,70грн. та штрафу 20% в розмірі 200 000,05 грн. за порушення грошових зобов'язань за договором №2-2803/пр1208 від 28.03.2019.
Доводи апелянта в частині того, що нарахування штрафних санкцій припиняється через 6 місяців в силу приписів ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України судовою колегією не приймаються до уваги, оскільки сторонами в договорі передбачено, що нарахування штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим Договором припиняється через 3 (три) роки від дня, коли зобов'язання мало бути виконане, а відтак сторонами в Договорі було погоджено інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж той, що передбачений ч.6 ст.232 Господарського процесуального кодексу України.
Стосовно доводів апелянта в частині необхідності зменшення штрафних санкцій, а також інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У цілях забезпечення принципу рівності сторін (ст.7 Господарського процесуального кодексу України) відносно вирішення судом питання про зменшення суми стягуваної пені, з урахуванням змагальності (ст.13 Господарського процесуального кодексу України) та диспозитивності (ст.14 Господарського процесуального кодексу України) судового процесу, порядок надання відповідних аргументів та доказів у їх підтвердження врегульовано процесуальним законодавством.
Так, у відповідності до ч.ч. 3, 4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Стаття 194 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує суд вирішувати спір на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, проте ст.119 цього Кодексу передбачає можливість поновлення процесуального строку на здійснення відповідних процесуальних дій (крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення) за відповідним клопотанням сторони, що кореспондується в розглядуваному випадку з п.4 ч.2 ст.202 Кодексу.
Згідно з ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Судова колегія звертає увагу, що будь-яких клопотань відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій відповідачем до суду першої інстанції не заявлялось.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що за час перебування справи №916/653/20 у суді першої інстанції, відповідачем не було сформульовано заперечення проти задоволення позовних вимог в частині стягнення пені з мотивів необхідності її зменшення - відповідне клопотання відповідачем не було подано до місцевого господарського суду.
Крім того, відповідно до ч.1, 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
За таких обставин, судова колегія зазначає, що (відповідач) представник відповідача був обізнаний про перебування у провадженні Господарського суду Одеської області справи №916/653/20 та не був позбавлений можливості звернутись до суду першої інстанції з клопотанням про зменшення штрафних санкцій.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що суд першої інстанції прийняв обґрунтоване рішення на підставі наявних в матеріалах справі доказів, а клопотання про зменшення пені до місцевого господарського суду відповідачем не заявлялось, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає про необхідність залишення вказаного клопотання апелянта без розгляду, у зв'язку з чим доводи апелянта в цій частині не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.
За таких обставин, судова колегія відхиляє доводи апелянта в цій частині.
Стосовно стягнення з відповідача інфляційних втрат за невчасне виконання зобов'язань, судова колегія зазначає наступне.
Обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки також випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.
Зокрема, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується висновком місцевого господарського суду в частині того, позивачем цілком правомірно нараховано інфляційні витрати в розмірі 23 153,60 грн..
Доводи апелянта в частині необхідності зменшення розміру інфляційних втрат судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки чинним законодавством не передбачена можливість зменшення розміру інфляційних втрат.
Крім того, судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги доводи апелянта в частині ненадання можливості направити відзив на позовну заяву, у зв'язку з чим справа розглянута без з'ясування всіх обставин справи, оскільки судові засідання по даній справі неодноразово відкладались, в тому числі, за клопотанням відповідача. Також судова колегія звертає увагу, що, у зв'язку із запровадженням карантину на території України, відповідач не був позбавлений можливості направити відзив на позовну заяву засобами електронного зв'язку.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Судова колегія зазначає, що місцевим господарським судом у ході розгляду справи було досліджено усі обставини справи, перевірено їх наявними у ній доказами, та надано їм відповідну правову оцінку, а доводи апелянта не спростовуються вірних висновків суду першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
За таких обставин, апеляційна скарга Приватного підприємства “Агро-ДІС” на рішення Господарського суду Одеської області від 07.09.2020 по справі №916/653/20 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 07.09.2020 по справі №916/653/20 залишається без змін.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Агро-ДІС” на рішення Господарського суду Одеської області від 07.09.2020 по справі №916/653/20 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 07.09.2020 по справі №916/653/20 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 11.12.2020 року.
Головуючий суддя: Н.М. Принцевська
Судді: Г.І. Діброви
Г.П. Разюк