Дата документу 30.11.2020
Справа № 334/5624/20
Провадження № 2-а/334/198/20
30 листопада 2020 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Добрєва М.В., за участю секретаря Піка А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти сектору реагування патрульної поліції № 4 Запорізького районного відділу поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління поліції в Запорізькій області Євтушенка Василя Сергійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора роти сектору реагування патрульної поліції № 4 Запорізького районного відділу поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління поліції в Запорізькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, в обґрунтування якого зазначив, що 24.09.2020 року на 454 км. а/д Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя його транспортний засіб в складі тягача марки MAN TGХ 26.480, н/з НОМЕР_1 з причепом марки TAD CLASSIC 30-3, н/з НОМЕР_2 був зупинений інспектором роти сектору реагування патрульної поліції № 4 Запорізького районного відділу поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління поліції в Запорізькій області Євтушенко В.С. і було складено постанову серія БАБ № 413691 від 24.09.2020 року про притягнення позивача до відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн. за порушення п.34.4.5 «а» ПДР України. Вважає постанову протиправною, оскільки в його діях відсутній склад правопорушення. Позивач просив скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БАБ № 413691 від 24.09.2020 року.
Від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач до суду не з'явився, відзив на позов не надав. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином рекомендованим листом із повідомленням. З огляду на що його неявка не може бути визнана такою, що вчинена з поважних причин.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Згідно ч.2 ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За змістом постанови про адміністративне правопорушення БАБ № 413691, 24.09.2020 року на а/д Н-08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя 454 км. Водій ОСОБА_1 , керуючи т.з. MAN, д.н. НОМЕР_1 з причіпом TAD CLASSIC 30-3, д.н. НОМЕР_2 шини на т.з. MAN мають місцеві пошкодження, а саме порізи та розриви та відшаровування протектора, чим порушив п.34.4.5 «а», накладено штраф у розмірі 340,00 грн.
Отже, оскільки відповідач не довів правомірність своїх дій, суд не може пересвідчитися у підставах притягнення позивача до відповідальності за порушення ПДР України..
Також, за відсутності належних доказів, суд позбавлений можливості перевірити дотримання відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення. Тому, зважаючи на приписи ч. 2 ст. 77 КАС України, якою встановлюється обов'язок суб'єкта владних повноважень у доказуванні правомірності прийнятого рішення, суд дійшов висновку, що відповідач не довів відповідними доказами правомірність винесеної постанови, зокрема, її відповідності як нормам процесуального, так і матеріального права.
Таким чином, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора роти сектору реагування патрульної поліції № 4 Запорізького районного відділу поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління поліції в Запорізькій області Євтушенка Василя Сергійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення від 24.09.2020 року серія БАБ № 413691, винесену інспектором роти сектору реагування патрульної поліції № 4 Запорізького районного відділу поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління поліції в Запорізькій області Євтушенко В.С. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 гривень.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: Добрєв М. В.