Справа №766/6051/20
н/п 1-кс/766/10126/20
25 листопада 2020 року м. Херсон
Слідчий суддя Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , представника потерпілого ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , розглянувши скаргу ОСОБА_3 в інтересах потерпілої ОСОБА_5 про скасування постанови про відмову в задоволенні клопотання,
19 листопада 2020 року, ОСОБА_3 в інтересах потерпілої ОСОБА_5 звернувся до суду зі скаргою про скасування постанови про відмову в задоволенні клопотання, в якій просить: скасувати постанову старшого слідчого відділу з розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Херсонській області ОСОБА_4 від 06.11.2020 про відмову у задоволенні клопотання про проведення слідчих дій; зобов'язати старшого слідчого відділу з розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Херсонській області ОСОБА_4 провести слідчий експеримент за участю свідка ОСОБА_6 , встановивши місце наїзду на пішохода ОСОБА_7 , видимість елементів проїзної частини, а також видимість конкретної перешкоди у вигляді пішохода, що перетинає проїзну частину зліва направо за ходом руху автомобіля у темпі, що відповідає спокійній ході та віку потерпілого (табличні данні), за результатами проведеного слідчого експерименту призначити автотехнічну експертизу за обставинами події, проведення якої доручити експертам Херсонського фiлiaлy Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, слідчий експеримент провести за участю потерпілих та їх представника, враховуючи вимоги ч. 6 ст. 223 КПК України.
Обґрунтування скарги:
Старшим слідчим відділу з розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Херсонській області ОСОБА_4 здійснюється досудове розслідування за матеріалами кримінального провадження, відомості про яке, були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020230000000158 від 09.04.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Під час досудового розслідування встановлено, що 09.04.2020 близько 20.30 годин, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем «Honda Accord Coupe» реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснюючи рух по вул. Залізничній зі сторони пр. Ушакова у напрямку Миколаївського шосе м. Херсона, в районі будинку № 2а, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перетинав проїзну частину зліва направо по ходу руху автомобіля.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної події, пішохід ОСОБА_7 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці події.
За результатами проведеного досудового розслідування, 30.09.2020 слідчим прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України.
19.10.2020 року слідчим суддею Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 , за результатами розгляду скарги на рішення слідчого про закриття кримінального провадження, скаргу задоволено та відповідну постанову слідчого скасовано.
В основу прийнятого рішення про скасування постанови про закриття кримінального провадження було покладено наявність в матеріалах суттєвих протиріч, а саме: відповідно до показів свідка ОСОБА_8 , який стверджував про те, що потерпілий ОСОБА_7 перетинав проїзну частину у темпі швидкого бігу, але з висновку медико-криміналістичної експертизи № 48-МК від 21.04.2020 вбачається, що потерпілий перебував у фазі кроку, оскільки в момент наїзду автомобіля на потерпілого, з дорожнім покриттям стикалися обидва кросівка останнього.
03.11.2020, представником потерпілої ОСОБА_5 - адвокатом ОСОБА_3 , старшому слідчому відділу з розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Херсонській області ОСОБА_4 , було заявлено клопотання про проведення про проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_6 , який і керував автомобілем «Honda Accord Coupe» реєстраційний номер НОМЕР_1 та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , з метою встановлення місця наїзду на пішохода, видимості елементів проїзної частини, а також видимості конкретної перешкоди у вигляді пішохода, що перетинає проїзну частину зліва направо за ходом руху автомобіля, у темпі що відповідає спокійній ході та віку потерпілого (з урахуванням табличних даних).
За результатами проведеного слідчого експерименту призначити автотехнічну експертизу за обставинами події, проведення якої доручити експертам Херсонського філіалу Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз.
10.11.2020 від слідчого, було отримано постанову про відмову у задоволенні клопотання.
Обґрунтовуючи відмову у задоволенні клопотання про проведення слідчих дій, слідчий посилається на обставини, що темп руху пішохода буде вважатися недопустимим доказом при розгляді справи у судовому засіданні, що згідно табличних даних крок людини поділяється на шість видів, що перед наїздом на пішохода впливали психологічні чинники, перебування пішохода у стані алкогольного сп'яніння також могли призвести до зміни темпу руху пішохода, а також знову посилається на покази свідка, які фактично суперечать фактичним матеріалам кримінального провадження.
Вважає, що постанова слідчого про відмову у задоволенні клопотання про проведення слідчих дій, повинна бути вмотивована, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам справи, що встановлені матеріалами кримінального провадження, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників кримінального провадження.
У своїй постанові слідчий не провівши слідчої дії, спрямованої на усунення наявних протиріч в матеріалах кримінального провадження, наперед вже робить висновок, що проведення такої слідчої дії буде визнано судом як недопустимий доказ.
Таке тлумачення норми Кримінального процесуального закону, дає підстави вважати що слідчим здійснюється досудове розслідування упереджено та не об'єктивно, оскільки відповідно до ст. 89 КПК України, питання про допустимість доказу вирішується виключно судом під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення за наявності відповідного клопотання сторін кримінального провадження.
Крім цього, перелічені слідчим обставини в частині темпу руху пішохода, покладені в обґрунтування відмови у задоволення клопотання про проведення слідчих дій, є предметом доказування у рамках кримінального провадження категорії справ проти безпеки руху та експлуатації транспорту. Наведені категорії темпу руху пішоходів слідчим у постанові, що викладені у редакції кандидата юридичних наук ОСОБА_9 , не є єдиним джерелом при розслідуванні справ даної категорії, оскільки використовуються і інші джерела, а саме роботи інших науковців та експертів, в тому числі і під час проведення автотехнічних експертиз (додатки додаються до скарги).
Також, слідчий у своїй постанові зазначає, що повністю спиратись на висновок медико-криміналістичної експертизи він не може, з огляду на те, що враховуючи практику розслідування кримінальних проваджень подібної категорії, дуже часто висновки експерта суперечать матеріалам кримінального провадження.
Такий практичний висновок слідчого вважає також не обґрунтованим та безпідставним, оскільки 13.04.2020 року слідчим призначено медико-криміналістичну експертизу до Херсонського обласного бюро судово-медичних експертиз, надано взуття.
Відповідно до висновку медико-криміналістичної експертизи № 48-МК від 21.04.2020 року встановлено, що при досліджені кросівок знайдені сліди тертя на ходовій поверхні підошви та каблука правої кросівки, на каблуці лівої кросівки. Сліди ковзання свідчать про ковзаючу дію тупого предмету з необмеженою поверхнею контактування.
Наявність слідів ковзання на ходовій поверхні підошви та каблука правої кросівки, на каблуці лівої кросівки свідчать про те, що на момент наїзду автомобіля з дорожнім покриттям стикались вказані ділянки кросівок, що свідчить про те, що потерпілий перебував у фазі кроку. Напрямок слідів ковзання свідчить про те, що після наїзду кросівки переміщувались вліво, на них діяла сила в напрямку справа наліво.
Тобто, за напрямком руху пішохода зліва направо по ходу руху транспортного засобу, який здійснив наїзд, висновок експертизи матеріалам кримінального провадження не суперечить і відповідає фактичним матеріалам кримінального провадження, а в частині темпу руху пішохода, слідчий спираючись на практику розслідування справ зазначеної категорії, ставить його під сумнів.
Вищевикладені обставини темпу руху пішохода підтверджуються наявним в матеріалах кримінального провадження відеозаписом з камер зовнішнього відеоспостереження автосалону «Автопланета», що розташовані в районі місця дорожньо- транспортної події, де чітко вбачається, що потерпілий ОСОБА_7 двічі перетинає проїзну частину вул. Залізничної м. Херсона, при цьому, його темп аж ніяк не змінюється і відповідає спокійному кроку.
Фактично постанову про відмову у задоволенні клопотання про проведення слідчих дій отримано від слідчого 10.11.2020 року.
Доводи сторін у судовому засіданні:
Представник скаржника підтримав скаргу, просив суд її задовольнити. В поясненнях посилався на ті ж обставини, що зазначені у скарзі.
Слідчий заперечував проти скарги. На обґрунтування своїх заперечень посилався на те, що при слідчому експерименті за участю свідка повинні перевірятися показання свідка, а в даному випадку за участю свідка представник потерпілого має намір перевірити рух загиблого при ДТП пішохода, а також те, як міг рухатися пішохід з урахуванням його зросту, одягу тощо, тоді як свідок пояснив, що він взагалі не бачив, як рухався пішохід. Є відеозапис, який поза сумнівом підтверджує темп руху загиблого пішохода.
Мотивація суду:
Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши матеріали, надані до скарги, слідчий суддя прийшов до висновку, що, скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 ст.93КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Статтею 56КПК України визначено права потерпілого, і згідно п.4 вказаної статті потерпілий має право заявляти клопотання.
З урахуванням змісту вказаних норм КПК України, потерпілий має право збирати докази шляхом звернення до слідчого із клопотанням про проведення слідчих дій.
Відповідно до ст.220КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження про виконання будь-якої процесуальної дії та у випадках, установленим цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника, слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
За результатами розгляду клопотання представника потерпілої про проведення слідчого експерименту із свідком ОСОБА_6 слідчий прийняв постанову, якою відмовив у задоволенні клопотання.
Рішення слідчого вмотивоване тим, що при проведенні слідчого експерименту використання табличних даних не є об'єктивним, вказаний темп не буде доказом при розгляді справи. Вказав, що як саме рухався пішохід не було встановлено.
Основу мотивувальної частини оскаржуваної постанови складають аналіз того, як не міг рухатися пішохід та роз'яснення що впливає на рух пішохода (психологічний стан, стан сп'яніння тощо).
Слідчий зробив категоричний висновок про те, що вже допитано свідка, який надає та демонструє під час слідчого експерименту темп, з яким перетинав проїзну частину пішохід, що слід розуміти як відсутність необхідності збирати інші докази та перевіряти зібрані.
Висновок слідчого про неможливість проведення слідчого експерименту є певною мірою дивним - «проведення повторного слідчого експерименту є необґрунтованим, оскільки відсутні докази, що підтверджують спокійний крок».
Відмовляючи у задоволенні клопотання представника потерпілого, слідчий не послався не на необґрунтованість такого клопотання, чи на те, що аналогічні слідчі дії вчинені, а ствердно відповів, що проведення повторного слідчого експерименту є необґрунтованим.
Відповідно до статей, 91,92,93 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання та ін.
Статтею 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятків випадків, передбачених частиною 2 цієї статті, покладаються на слідчого, прокурора та в установлених цим Кодексом випадках - на потерпілого.
Виходячи з приписів статті 92 КПК України, слідчий повинен всебічно здійснювати досудове розслідування, збирати докази які обвинувачують підозрюваного, так і виправдовують.
Ініціювання потерпілим проведення слідчих(розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому ст.220КПК України.
Заявлене представником клопотання направлено на збирання доказів, направлених на встановлення всіх обставин у кримінальному провадженні, що також забезпечує ст.2 КПК України.
Так, у судовому засіданні представник потерпілого зазначав, і з цим погодився і слідчий, що під час досудового слідства не було встановлено місце наїзду на пішохода. І під час слідчого експерименту представник потерпілого має намір з'ясувати зі свідком місце наїзду на пішохода, встановити інші обставини. З'ясування цих обставин, може підтвердити чи поставити під сумнів інші докази, які слідчий вважає беззаперечними.
Згідно ч.2 ст.9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити усі обставини кримінального провадження. Тільки за такої умови можливе виконання завдань кримінального судочинства. Всебічність дослідження обставин кримінального провадження означає, по-перше, висунення і дослідження всіх можливих версій щодо характеру події, що має ознаки кримінального правопорушення, винуватість особи; а, по-друге, однаково-ретельне встановлення і перевірка обставин, що викривають, так і тих, що виправдовують особу. Повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні, використання такої сукупності доказів, яка обґрунтовує зроблені висновки, як такі, що не залишають місця сумнівам.
Враховуючи викладене слідчий суддя приходить до висновку, що постанова слідчого про відмову у задоволенні клопотання не вмотивована, що є порушенням ст.110КПК України, а тому підлягає скасування.
Але при цьому слідчий суддя не може задовольнити вимоги скаржника і зобов'язати слідчого встановити певні обставини при слідчому експерименті - встановити місце наїзду на пішохода ОСОБА_7 , видимість елементів проїзної частини, а також видимість конкретної перешкоди у вигляді пішохода, що перетинає проїзну частину зліва направо за ходом руху автомобіля у темпі, що відповідає спокійній ході та віку потерпілого (табличні данні).
Мету слідчого експерименту та вимоги щодо його проведення визначені ст.240КПК України. Слідчий є самостійним у проведенні слідчих дій., а представник потерпілої має право ставити питання під час проведення експерименту, і слідчий суддя не може встановлювати межі слідчого експерименту.
Відповідно до ч. 1 ст.307КПК України,слідчий суддя за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування постановляє ухвалу про скасування рішення слідчого чи прокурора , зобов'язує вчинити певну дію, проте слідчий суддя не зазначає про порядок вчинення цієї дії слідчим, якщо такий порядок визначений законом.
Слідчий суддя вважає за необхідне зобов'язати слідчого провести слідчий експеримент за участю представника потерпілої, який під час проведення слідчого експерименту має право ставити питання, вчиняти інші дії для досягнення максимальної мети слідчої дії.
Потерпіла не є учасником події, її очевидцем, не є фахівцем, а тому її участь не може вплинути на слідчий експеримент, а тому слідчий суддя не задовольняє вимогу про проведення слідчої дії за участі потерпілої, оскільки очікування потерпілої може вплинути на строки проведення експерименту. Проте потерпіла відповідно до п.4 ст.2 ст.56КПК України має право на участь у такій дії, а слідчий відповідно тільки зобов'язаний повідомити потерпілу про дату та час проведення слідчого експерименту.
Слідчий суддя задовольняє клопотання, але слід врахувати, що не завжди при слідчому експерименті можливо відтворити обстановку дорожньо-транспортної пригоди у всіх деталях, але завданням слідчого є здійснити слідчу дію відповідно до вимог закону за наявності всіх можливих чинників, з урахуванням безпеки проведення слідчої дії.
Щодо зобов'язання призначити авто технічну експертизу за обставинами події, проведення якої доручити експертам Херсонського фiлiaлy Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, то це є прийняттям слідчим процесуального рішення, тому слідчий суддя не вповноважений наперед зобов'язувати слідчого вчинити цю процесуальну дію. Можливо слідчий самостійно прийме таке рішення після проведення слідчого експерименту, а тому скарга в цій частині є передчасною.
Керуючись ч.6 ст.223, ч.7 ст.303, ст.307, ст.369 КПК України, слідчий суддя,
Скаргу ОСОБА_3 в інтересах потерпілої ОСОБА_5 задовольнити частково.
Скасувати постанову старшого слідчого відділу з розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Херсонській області ОСОБА_4 від 06.11.2020 про відмову у задоволенні клопотання про проведення слідчих дій.
Зобов'язати старшого слідчого відділу з розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Херсонській області ОСОБА_4 провести слідчий експеримент за участю свідка ОСОБА_6 .
Слідчий експеримент провести за участю представника потерпілої.
В решті вимог скарги - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали проголошено о 12 годині 05 хвилин 01 грудня 2020 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1